середа, 12 вересня, 2018, 9:18 Новини ВВС Україна
"Справа не лише у сексі": як соцмережі повертають моду на "папіків"

Дедалі більше молодих жінок в Кенії шукають собі багатих покровителів, здатних забезпечити їм спосіб життя, який вони зможуть з гордістю демонструвати в соцмережах. Якщо раніше причиною були злидні, тепер – марнославство.

Дедалі більше молодих жінок в Кенії шукають собі багатих покровителів похилого віку, здатних забезпечити їм такий спосіб життя, який вони зможуть з гордістю демонструвати в соцмережах.

Якщо раніше причиною сексу за гроші була злидні, тепер їхнє місце зайняло марнославство, вважає кінорежисер Н'яша Кадандара.

Єва та Широ

Єві 19 років, вона навчається в авіаколеджі в Найробі. Одного разу, сидячи у своїй крихітній кімнатці у спільній орендованій квартирі в передмісті Найробі Кітенегла - у злиднях та безнадії, - вона зважилася. Останні 100 шилінгів (1 долар), що залишалися в її гаманці, вона витратила на квиток на автобус в центр міста, де стала шукати першого-ліпшого чоловіка, готового заплатити їй за секс. 10 хвилин в темному провулку - і у неї було 1000 шилінгів, яких їй вистачило до кінця місяця.

Шість років тому, ще навчаючись в університеті, Широ познайомилася з одруженим чоловіком, який був старшим за неї майже на 40 років. Спочатку він допомагав їй тільки продуктами. Потім почалося відвідування перукарень та косметичних салонів. Через два роки після початку їхніх стосунків він переселив її в нову квартиру - хотів, щоб дівчина жила в комфортних умовах. Ще через два роки на знак вдячності він подарував їй ділянку землі у графстві Н'єрі. В обмін на всі ці блага чоловік може спати з Широ тоді, коли захоче.

Досвід Єви в торгівлі сексом виглядає вкрай непривабливо - відчай та поспішна коротка угода. Історія Широ - приклад куди більш складного феномена: молодість та краса стають інструментом в реалізації довгострокового фінансового плану. Мотивом для продажу сексуальних послуг в її випадку став не голод, а прагнення до ідеалізованого зірками соцмереж достатку. Сам акт продажу маскується під якусь подобу стосунків.

Подарунки, статус, вплив - все це чоловіки старшого віку споконвіку використовували як засоби зваблення молодих жінок в найрізноманітніших країнах. Англійською таких чоловіків називають sugar daddy або "цукровий тато", на пострадянському просторі старомодний термін "покровитель" за останні десятиліття поступився місцем більш прямим та іронічним "спонсор" та "папік".

У нинішній Кенії, однак, як і в деяких інших африканських країнах, подібного роду "цукрові" відносини стають дедалі більш поширеними та помітними. Те, що раніше ховали та чого соромилися, тепер виставляється напоказ - у студентських кампусах, в барах, в Instagram.

Коли саме це почалося, сказати важко. Можливо, у 2007 році, коли раптом на весь світ було оприлюднено скандальні відеозаписи сексуальних пригод Кім Кардаш'ян. Або трохи пізніше, коли соцмережі завоювали світ. Або ж коли інтернет став доступний на мобільних телефонах в Африці.

Хоч би і як, але дійшли до того, що мати "спонсора" або "благодійника" (термін, яким мілленіали зазвичай називають своїх покровителів) стало для багатьох молодих людей не тільки прийнятним, але навіть гламурним життєвим вибором.

Досить побувати в студентському районі Найробі, щоб побачити, наскільки широко поширеною стала ця практика. "У п'ятницю ввечері у нас не проштовхнутися від розкішних автомобілів - міністри, політики, заможні бізнесмени відправляють сюди своїх водіїв, щоб підібрати молодих дівчат", - розповідає в інтерв'ю BBC Сілас Н'янчвані, яка нещодавно закінчила Університет Найробі.

Донедавна в Кенії не було жодної статистики про кількість молодих жінок, залучених до подібного роду "цукрових відносин" у Кенії.

Цього року на замовлення Африканської служби ВВС Центр з вивчення поведінкової економіки в Найробі провів дослідження. Було опитано 252 студентки університету у віці від 18 до 24 років. Виявилося, що приблизно 20% з них користувалися або продовжують користуватися заступництвом "спонсора".

Вибірка, звичайно, маленька і не дуже репрезентативна, тому результати дослідження можна оцінювати як дуже приблизні. Потрібно враховувати також, що лише деякі опитані відкрито зізналися в наявності у них "папіка".

Висновок про наявність "спонсора" дослідники змогли зробити з відповідей на інші питання. Цікаво також, що кажучи про інших, а не про себе, самі дівчата вважають, що 24% студенток залучені в засновані на фінансовому інтересі стосунки з чоловіками старшого віку - і ці цифри близькі до тих, які дослідники отримали в ході свого опитування.

Джейн, студентка

Джейн
BBC

20-річна студентка Джейн з готовністю зізнається в стосунках з двома спонсорами, але не бачить в цьому нічого ганебного - для неї це лише спосіб вижити в Найробі.

Вона також наполягає на тому, що її відносини з Томом та Джеффом - обидва чоловіки одружені - засновані не тільки на грошах, але й на дружбі та прихильності.

"Іноді вони мені допомагають, але справа не зводиться виключно до сексу. Їм часто потрібно спілкування, потрібно просто поговорити з кимось", - розповідає дівчина.

Джейн зростала в традиційній релігійній сім'ї, але життєвий шлях обирала сама. Однією з причин зробленого вибору, за її словами, є необхідність допомагати молодшим сестрам, аби їм не довелося в житті залежати від літніх чоловіків. Але надихнули її багато в чому знамениті кенійські світські левиці - жінки, які зуміли перетворити свою сексуальну привабливість на багатство, і стали зірками соцмереж.

Серед них зірки популярного в країні реаліті-шоу "Щоденники Найробі" - щось середнє між "Сімейством Кардаш'ян" та "Справжніми домогосподарками Атланти". Завдяки цьому шоу кілька молодих жінок в одну мить перемістилися з нетрів Найробі на яхти в Середземному морі або біля берегів Малібу.

"Щоденники Найробі" - це як адаптоване до нас "Сімейство Кардаш'ян". Якщо я сексуальна, приваблива, завжди знайдеться багатій, готовий заплатити хороші гроші за те, щоб заволодіти мною", - каже блогер та колумніст зі столиці Кенії Оюнга Пала.

Мабуть, найяскравіший і найвідоміший персонаж світської хроніки Кенії - Віра Сідіка, яка починала свою кар'єру з танців у музичних кліпах, потім потрапила на фільмування "Щоденників Найробі", а пізніше завдяки своїй зовнішності та славі зробила кар'єру у бізнесі.

"Моє тіло - мій бізнес, і з його допомогою я заробляю гроші", - заявила вона у 2014 році під час обговорення використаних нею суперечливих методів освітлення шкіри. Сьогодні Віра позиціонує себе як підприємець, вона випустила на ринок успішний бренд трав'яного напою Veetox Tea.

Не менш відомою є модель та світська левиця Хадда Монро, яка теж прославилася завдяки реаліті-шоу - в її випадку це був "Великий брат - Африка". Тепер їй належить успішна та популярна лінія косметичних товарів.

"Якщо ти показуєш своє тіло, то хоча б роби це за гроші", - заявила вона в одному з інтерв'ю, коментуючи свої фото в напівоголеному вигляді, які вона розміщує для 1,3 млн читачів свого акаунту Instagram.

У минулому кенійські світські левиці любили називати себе #SlayQueens - тобто, жінки, які прагнуть показати всьому світу, які вони красиві, багаті, і який розкішний спосіб життя вони ведуть. Їм абсолютно не соромно говорити про фінансове підґрунтя своїх відносин з багатими чоловіками. Діставшись до самого верху, вони, втім, починають культивувати інший імідж - незалежної ділової жінки, яка досягла всього самостійно. І закликають дівчат тяжко працювати та не залишати навчання.

Однак мільйони прихильниць, які переглядають їхній Instagram, зовсім не сліпі. Раптовий акцент на підприємництво не може приховати той факт, що спочатку всі можливості ці жінки отримали завдяки своїй сексуальній привабливості. І багато хто з їхніх прихильниць - цілком природно - намагаються застосувати той самий підхід і у своєму житті.

Бріджет, світська левиця

Бріджет
BBC

Ще одна історія успіху - Бріджет Ач'єнґ з Кібери, нетрів Найробі. Вона працювала служницею, але здобула популярність у соцмережах завдяки публікації своїх відвертих фотографій, а потім опинилася серед учасниць "Щоденників Найробі".

Тим, хто хоче наслідувати її приклад, вона, щоправда, каже, що просто так нічого не дається: "Хочеш мільйон доларів - доведеться зробити щось на мільйон доларів".

Але якщо на одній стороні "цукрового спектра" - молоді жінки, які пристрасно мріють про рожевий Range Rover, розкішний будинок та квитки першого класу в Дубаї, то на іншому його боці - жінки, мрії яких обмежуються оплатою мобільного телефону і, ймовірно, обідом у кафе.

Прірва між ними, втім, не така велика, як може здатися.

"Що мені, відмовитися від усіх цих Gucci і Prada? А яка дівчина не боїться голоду?" - співає виконавиця з Гани Ебоні Рейнз. У цьому рядку злилися разом надії та страхи багатьох молодих жінок континенту.

Бажання втекти від голоду і бажання доторкнутися до хорошого життя легко можуть іти пліч-о-пліч. А поява багатого спонсора може змінити ситуацію миттєво - на краще або на гірше.

Грейс, утриманка

Грейс
BBC

У Грейс, 25-річної матері-одиначки з Найробі, є постійний спонсор. Тим не менш, вона перебуває в активному пошуку більш вигідних стосунків - з людиною, яка буде готова інвестувати в її кар'єру співачки.

За стандартами кенійців середнього класу вона живе бідно, ледь-ледь зводить кінці з кінцями, танцює в нічному клубі і намагається забезпечити свою доньку більш-менш нормальним життям. Проте рішучість виховати доньку та дати їй освіту спокійно співіснує в її свідомості з бажанням розбагатіти і прославитися завдяки музиці або роботі моделлю.

"Я мушу стати зіркою", - каже вона, згадуючи як приклад не лише Віру Сідіку, але й Beyoncé. Що є її більшим рушієм? Бідність або марнославство? Амбіції чи відчайдушність? Відділити одне від одного тут досить важко.

Дівчата роблять селфі біля магазину
BBC

Грейс і Джейн - діти свого часу: з раннього дитинства медіа бомбардували їх образами, вибудованими на сексуальній привабливості жіночого статусу. Проте, як вважає експертка з гендерної та економічної політики Крістал Сімеоні, кенійське суспільство підштовхує молодих людей до "цукрових" стосунків та іншими способами.

За її словами, готовність жінок отримувати фінансову вигоду від молодості та краси значним чином обумовлена величезною прірвою економічної нерівності, відсутністю соціальної мобільності та всюдисущою корупцією.

"Те, як влаштовано життя в країні, не дозволяє маленькій людині зводити кінці з кінцями, - стверджує вона. - Навіть найстаранніша праця не приносить жодних результатів. Потрібно шукати спонсора, грабувати банк або сподіватися на виграш у лотерею".

Майкл Сой, відомий художник, автор сатиричних картин про продажну любов у Кенії, відстоює таку саму, але більш цинічну позицію - він пояснює ситуацію, що склалася не стільки структурною соціальною несправедливістю, скільки лінощами та ментальністю, заснованою на бажанні швидкого збагачення.

Час раннього підйому та роботи з ранку до ночі минув, каже він: "Зараз замість мозку - красивий задок, і саме завдяки йому ти добиваєшся того, що хочеш".

"Солодкі стосунки" не лише для жінок

Джордж Пол Мейю, який досліджував стосунки на фінансовому підґрунті між кенійцями-чоловіками з племені самбуру та європейськими жінками старшого віку, описує як молодість та приваблива зовнішність цих хлопців стають ходовим товаром на кенійських курортах.

Цілий набір стереотипів, які склалися про "африканського воїна" і незвичайну сексуальну могутність чоловіків племені, стає надзвичайно привабливим як для місцевих "цукрових мамочок", так і для тих, хто приїжджає з інших країн. Деякі села самбуру, за його словами, більше не здатні захиститися від грабіжницьких набігів сусідніх племен, оскільки більшість молодих чоловіків стали "пляжними хлопчиками", тобто поїхали на легкі сексуальні заробітки на курорти.

"Пляжний хлопчик встає вранці, курить косячок і лягає під кокосову пальму в очікуванні білої жінки, яка проходить повз. Побачивши її, він миттєво біжить за нею, пропонуючи свої послуги", - каже художник Майкл Сой.

Тим не менш, у якості залежної сторони в подібного роду "цукрових стосунках" найчастіше опиняються жінки, і саме про них іде мова в публічних дебатах на цю тему. Висловлюються побоювання не лише з приводу моральних аспектів такого образу життя, але з приводу його впливу на здоров'я.

Керубо, 27-річна жінка з міста Кізі на заході Кенії, стверджує, що її стосунки з "папіком" на ім'я Альфред повністю перебувають під її контролем. Але коли я питаю, наскільки безпечний їхній секс - тобто чи користуються вони презервативом, - ця ілюзія швидко зникає.

Ані Альфред, ані інший її спонсор Джеймс презервативи не люблять, визнає вона. Насправді в неї були інтимні контакти без презерватива з багатьма "папіками", які потім вступали в такі самі контакти з іншими жінками та зі своїми дружинами, наражаючи таким чином усіх своїх партнерів на ризик отримати захворювання, що передаються статевим шляхом.

Небезпечні зв'язки

Джойс Вамої з Національного інституту медичних досліджень Танзанії вважає, що дівчата і молоді жінки у віці від 15 до 24 років перебувають у групі найвищого ризику зараження ВІЛ серед усього населення африканського континенту.

"Цукрові стосунки", вважає вона, багато в чому сприяють підвищенню цього ризику, оскільки жінки, які вступають у них, перебувають у вразливому положенні і не можуть наполягати на використанні презервативів: "У випадку секс-працівниць, чоловіки більш схильні до використання презервативів - в цьому випадку акт купівлі-продажу більш очевидний".

Кенійські газети пишуть і про випадки насильства стосовно жінок з боку їхніх спонсорів.

"Жінку вбив чоловік, який оплачував їй навчання в університеті", "Кенійський спонсор погрожує своїй коханці, пише слово "ТРУНА" на сторінці Facebook - і вона незабаром помирає", "22-річну дівчину вбив її "солодкий татусь" - такими заголовками рясніють кенійські таблоїди.

Джекі Фамотсе, бізнес-леді з Південної Африки, яка тривалий час перебувала у стосунках з "папіком", описала свій досвід у відвертій книзі "Усе напоказ: ігри "папіка".

Велика частина молодих жінок, каже вона, не визнають небезпеки, що їм загрожує: "Чимало дівчат, які безслідно зникають по всьому континенту, перебували в таких спонсорських стосунках. Дані поліції свідчать про те, що деякі з них були у відносинах з чоловіками старшого віку, потім їх відправили у відставку і, щоб позбутися свідка, просто вбили".

Фамотсе вдалося втекти від свого спонсора, не отримавши зрештою від цих стосунків нічого. "Я залишила будинок, машину і мусила починати своє життя з нуля", - каже вона.

Ніхто точно не знає, яка кількість "цукрових стосунків" супроводжується сексуальним або фізичним насильством. Кенійські науковці та неурядові організації проводять широкі дослідження щодо домашнього насильства і ризиків, яких зазнають професіоналки секс-індустрії. Але про стосунки подібного роду жодних досліджень немає - лише сенсаційні історії в таблоїдах.

Спонсорські стосунки: нова свобода чи нове рабство?

Зростання спонсорських стосунків викликало жваві дискусії серед кенійських феміністок. Можливо, зняття минулих табу на секс - одна з форм звільнення жінок? Чи спонсорська культура - лише ще один зі способів продавати жіноче тіло заради чоловічого задоволення?

"В Африці зростає жіночий рух, зростають і феміністичні настрої, - каже кенійська журналістка Оюнга Пала. - Жінки, які раніше за свою сексуальну активність зазнавали остракізму, тепер відчувають значно більше свободи. На їхню адресу лунає набагато менше образ, ніж раніше".

Але якщо деякі феміністки вважають, що будь-який вільний вибір жінки є ствердженням фемінізму - лише тому, що його робить жінка, - то інші сумніваються в тому, наскільки вільним є вибір дівчини, яка вирішила вступити у спонсорські відносини.

"Феміністичний підхід до свободи вираження - навіть у тому, що стосується роботи в секс-індустрії або проституції, - заснований на західному уявленні про те, що людині має бути дозволено діяти так, як вона вважає за потрібне, - каже Крістал Сімеоні. - Проте такий підхід - виявлення позиції людей, які перебувають у привілейованому положенні. Нерідко у жінки немає цього вибору - це питання життя або смерті".

Такої ж позиції дотримується і Мілдред Нґеса, представниця всесвітньої феміністичної організації "Жіноча хвиля змін" (Female Wave of Change). Нібито вільний вибір жінки вступати у "солодкі" стосунки, на її думку, не має нічого спільного з тією боротьбою, яку протягом десятиріч жінки вели за право голосувати, володіти землею, навчатися у школах та університетах.

"Коли ми кажемо, що у жінки є право займатися проституцією, ми відправляємо її назад у пазурі патріархальних стосунків", - стверджує вона.

Тонкі відмінності

Але чи є спонсорські стосунки проституцією, чи все це дещо інше - нехай і з тонкими, але суттєвими розбіжностями?

Для студентки Джейн ці розбіжності суттєві. "У стосунках такого роду жінка сама визначає умови", - каже вона. З нею згодна і лікар Кірстен Стобенау, яка займалася дослідженням кенійської секс-індустрії.

"Роботою у сфері секс-послуг це стає тоді, коли жінка, яка нею займається, вважає своїх сексуальних партнерів клієнтами, сприймає себе як працівницю секс-індустрії, а секс-контакт і оплату за нього заздалегідь обговорено: оплата надходить негайно, а стосунки позбавлені будь-якої емоціональної складової", - каже вона.

Молода мати Грейс, яка намагається прогодувати себе та свою дочку і мріє про кар'єру співачки, дивиться на це трохи інакше - для неї схожість такого роду стосунків з роботою у секс-індустрії більш очевидна.

"Перебувати у спонсорських стосунках для мене набагато краще, ніж виходити на вулицю. Є одна людина, яка тебе підтримує, і в тебе немає потреби спати з багатьма чоловіками", - каже вона.

Художник Майкл Сой вважає, що на вигляд Кенія залишається релігійним суспільством з традиційною сексуальною мораллю - але це лише видимість. Ті, хто засуджує секс до шлюбу і позашлюбні статеві зв'язки, самі рідко дотримуються цінностей, які вони проповідують. І засудження "солодких" стосунків - такий самісінький вияв лицемірства.

"Нам постійно нав'язують ті чи інші моральні норми, кажуть про те, що дозволено і що не дозволено релігією. Але найчастіше це прикидання. Ми просто ховаємо голову в пісок і вдаємо, що нічого подібного не існує", - каже він.

Для багатьох кенійців цінності, яким їх навчають у родині, школі та церкві, вступають у суперечку з економічними реаліями країни. В епоху реаліті-шоу та соцмереж, де все і всі на видноті, вони вже більше не можуть протистояти матеріальним спокусам.

Навіть у родині більшості кенійських дівчат з раннього віку вбивають у голову, що заміж вони мають виходити не за бідного, а за багатого. У цих розмовах зрозумілим вважається той факт, що чоловік має забезпечувати жінку. Від цих вкорінених у свідомості уявлень до прийняття фінансової основи стосунків на тому самому підґрунті і поза шлюбом - малесенький крок.

"І взагалі, що поганого в сексі? - питає Джейн. - Люди сприймають це як щось неправильне. Насправді нічого поганого в цьому немає."

Хочете отримувати найцікавіші статті в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

ВВС Україна


реклама
більше новин
реклама
Top
2018-11-18 05:27 :44