неділя, 2 вересня, 2018, 9:34 Новини ВВС Україна
Я поїхала у відпустку з подругою, і це зруйнувало нашу дружбу

Те, чим ми відрізнялись одна від одної, зрештою призвело до розриву, розповідає британка, яка кілька тижнів мандрувала США з подругою.

США
Getty Images

Те, чим ми відрізнялись одна від одної, зрештою призвело до розриву, розповідає британка, яка кілька тижнів мандрувала Сполученими Штатами з подругою.

Авторка побажала зберегти анонімність, усі імена в тексті змінено.

Сара люто зиркнула на мене, вискочила з машини й демонстративно грюкнула дверцятами. По моїх щоках котилися сльози. Я спостерігала, як вона зникає в темряві, а потім звідти долинув притлумлений роздратований крик. Я сиділа, втиснувшись у пасажирське сидіння, а в повітрі салону, наче дві бульбашки в коміксі, повисла наша нелегка розмова.

У моїй бульбашці було написано, що вона - зарозуміле, егоцентричне, розбещене дівчисько. В її бульбашці - що вона більше не хоче зі мною дружити. Тієї ж миті я зрозуміла, що нашій дружбі настав кінець.

Як все починалося

США
Getty Images

Із Сарою я познайомилася кілька років тому під час доброчинної діяльності. Важко сказати, що мене в ній привабило. Але в неї було прекрасне почуття гумору. Коли ми тільки починали зближуватись, то жартували, що насправді ми з нею - як день і ніч. Я народилася в сім'ї з робітничого класу, вона була з багатих. Я її піддражнювала через її прагнення до всього найкращого і найдобірнішого, а вона кепкувала з мене через те, що ходжу в місцеву крамницю в піжамі. Ми походили з різних світів, і здавалося, що в нас немає нічого спільного.

Та коли ми зустрічалися, щоб разом провести час, то ділилися всім: від труднощів у навчанні до любовних страждань. Я не критикувала її, вона - мене. Ми беззастережно довіряли одна одній, і впродовж наступного року наша дружба швидко зміцніла.

На роботі постійно був стрес, і ми часто говорили про те, що треба разом поїхати у відпустку. Тож одного дня я бовкнула: "А їдьмо в автомобільну подорож Америкою, розвіємося!". Сара палко підтримала мою пропозицію.

Після закінчення школи та перед вступом в університет у мене був вільний рік, протягом якого я мандрувала на самоті. Але разом з близькою подругою взагалі нікуди не їздила, тож горіла від нетерплячки.

Через два тижні ми забронювали авіаквитки. Коли вже почався відлік днів, ми кілька разів зустрічалися, щоб спланувати деталі подорожі. Відповідний настрій ми підігрівали каліфорнійським вином і мексиканською їжею, продумуючи, якою буде "найкраща подорож найкращих подружок".

Але інколи, замість узгоджувати всі моменти, відволікалися на балачки про особисте життя і роботу. Зрештою ми забронювали кілька мотелів, яких для початку мало вистачити, і домовились, що про решту подбаємо вже в Штатах.

Ми зустрілися в аеропорту, обидві в однакових топах з пальмочками. А на борту літака, попиваючи шампанське, всю дорогу теревенили про роботу й бойфрендів. Прилетівши в США, ми забрали з автопрокату кабріолет, опустили дах і поїхали, щосили горланячи пісню "Зустрічай нас, Каліфорніє " з серіалу "Чуже життя".

Звичайно, на той момент я про це не здогадувалася, але на тому все хороше в нашій подорожі скінчилося.

Напруга наростала

Як і завжди при розладі стосунків, почалося з дрібниць. Якось під час першого тижня ми пішли обідати. Я звикла до Сариних прохань сфотографувати її, коли ми вдома бували в ресторанах. Але в Штатах вона нескінченно просила її сфоткати. Це забирало купу часу і допікало. Але потім я подумала, що вона чомусь невпевнена в собі, тож вирішила промовчати.

Але за кілька днів наші розбіжності почали даватися взнаки. Сара була організованою та любила в усьому чіткість і порядок, тоді як я особливо не парюсь і, якщо вже зовсім чесно, трохи недбала. Дрібниці мене зовсім не хвилюють (наприклад, одного разу ми випадково замовили не ту екскурсію). Але Сару такі речі легко виводили з рівноваги. Це погано позначалося на всьому, що ми робили, бо вона любила все контролювати.

Раніше наші відмінності створювали проблему в реальному житті тільки тоді, коли я запізнювалася на зустріч або ж коли Сара вимагала, щоб усе було бездоганно, коли ми ввечері йшли на прогулянку.

За кордоном ми 24 години на добу сім днів на тиждень були разом, тож усі дрібні роздратування значно збільшилися - як у випадку, коли я хотіла повалятися в ліжку, а Сарі припекло йти займатися спортом.

Кілька тижнів ми подорожували автодорогами США, по черзі сідаючи за кермо. Аж раптом Сара поскаржилася, що на ній уся робота з планування: їй самій доводиться вирішувати, скільки часу ми їздимо щодня і де зупинятися на ніч.

Тут вона мала рацію, бо я справді переклала на неї більшу частину цих обов'язків. Але ж вона постійно повторювала, що їй це в кайф. А я не хотіла витрачати цінні години на продумування дрібних деталей - хотілося якоїсь спонтанності. Але виявилося, що для неї це забагато, тож я попросила вибачення і обійняла її.

Того вечора я спланувала наш подальший маршрут, ресторани й мотелі, в яких будемо зупинятись. Я думала, що конфлікт вичерпано. Але наступного дня її роздратування нікуди не поділося, і згодом вона повідомила мені, що з мене погана напарниця в подорожі. Це зачепило мене за живе.

Я почала помічати, що все-таки вона любить покритикувати інших. Одного вечора ми випили кілька коктейлів з групою дівчат, а пізніше Сара сказала мені, що вигляд у них був чмошний, і перекривила їх. Мені стало не по собі.

Розрив

Далі почалися сварки через гроші. У Сари вони, здавалося, не переводились ніколи, а мій бюджет був дуже обмежений. Я думала, ми домовилися просто милуватися краєвидами. Але вона раптом зажадала, щоб ми замовили дорогезні екскурсії.

Мабуть, треба було вдень розбігатися в різні боки, але Сара не любила кудись ходити сама. Пам'ятаю, як одного разу я повернулася в мотель, коли ми погризлися через ресторан, бо Сара хотіла в дорогий. Після того наші стосунки й дали тріщину. Я вперше відчула сильну відчуженість між нами.

Упродовж наступного тижня ми почали обмінюватися дріб'язковими підколками ("ти така нечупара ", "ти не пуп землі"). Напруга наростала щохвилини. Я зрозуміла, що ті відмінності між нами, які так тішили нас удома, тепер руйнували нашу дружбу. Власне, предметом сварок для нас не ставало тільки одне - знайомства з чоловіками, бо в обох вдома залишилися хлопці.

Поїздка наближалася до кінця, і я хотіла покласти край нескінченним суперечкам, щоб максимально насолодитися кількома останніми днями в США. Та на жаль, Сара ніяк не вгамовувалася. Щоразу, коли виникали суперечності, вона пригадувала мені всі гріхи з попередньої сварки.

Справи сильно погіршились, а я була недостатньо сильною, щоб не брати близько до серця, тому огризалася, і ми ходили по колу. Та хоч би яким поганим був день, вона все одно постила красиві селфі й фантастичні пейзажі, та навіть нас обох з таким виглядом, наче ми найщасливіші в світі. Фальш, та й годі.

США
Getty Images

На момент фінальної грандіозної сварки, коли вже пролунали ті слова, після яких немає вороття, я зрозуміла, що ми дійшли до межі. Ми весь день провели в дорозі, по черзі кермуючи машиною, але постійно втрачали сигнал GPS. До того ж ми незчулися, як стемніло. Сара звинуватила мене в тому, що я не вмію орієнтуватися в дорозі, і після цілоденної гризні зупинила машину на узбіччі. Розмова на підвищених тонах закінчилась феєрверками після вибуху, який і поховав нашу дружбу.

Вона обізвала мене тупою нікчемою, а я відповіла, що мені вічно доводиться ходити перед нею навшпиньки, а ще вона страшна егоїстка. Після цих слів вона сказала, що більше не хоче зі мною дружити. Я дуже розгнівалась, мене шокувала її поведінка, я здригалася всім тілом від припливу адреналіну.

Коли вона викричалась і повернулася в машину, відчуття натягнутості загострилося до межі: кожен звук - шкрябання "двірника" по склу чи порух тіла - стократ підсилювався. Я розуміла, що вже нічим не зможу нейтралізувати цю напругу, тож просто сиділа, кусаючи губи, а Сара мовчки вела авто і сердито прикрикнула на мене, коли я спробувала вказати їй напрямок.

Зрештою ми таки знайшли мотель і заплатили за два окремі номери замість одного подвійного, як зазвичай. У номері було темно й холодно. Тієї ночі я плакала в подушку, аж доки не заснула, думаючи про те, чи Сара так само почувається скривдженою, як і я.

Два дні, що лишалися до кінця подорожі, здавалося, тяглися нескінченно. Останнього дня я купила на заправці її улюблене тістечко і запропонувала на знак примирення. Але вона відмовилася. Я хотіла пожартувати про те, як я її роздраконила. Але слів для жартів більше не знайшлося. У літаку дорогою додому ми не розмовляли, надто вже далеко все зайшло. Гадаю, ми занадто втомилися одна від одної. В аеропорту ми мляво обійнялися й розійшлись у різні боки.

Вона не написала, і я теж. Ігнор був взаємний.

Я не одразу звикла до втрати найкращої подруги. Бачила фотографії, які вона виставляла в соцмережах, і було важко призвичаїтися до того, що тепер вона існує без мене. В голові не вкладалося. Мені бракувало Сари, але все ж бажання припинити дружбу переважило. Невдовзі після поїздки ми відфрендили одна одну.

Я й раніше втрачала подруг - ми просто природним чином віддалялися. Але цього разу все було інакше. Ми були нерозлучні, але буквально за кілька тижнів перестали розмовляти. А коли хтось цікавився моїми "дивовижними пригодами в Америці", мені важко було говорити про це, бо заважав біль. І досі та подорож у моїй пам'яті пронизана смутком.

Сьогодні я розумію, що нашій дружбі судилося бути сезонною. Втім, цей досвід виявився для мене повчальним. Я багато дізналася про себе та свої цінності. А ще - що спільна подорож може бути кайфовою або ризиковою. І часом ризикувати просто не варто.

Хочете отримувати найважливіші статті в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

ВВС Україна


реклама
більше новин
реклама
Top
2018-09-23 18:48 :35