субота, 1 вересня, 2018, 8:50 Новини ВВС Україна
Блог психолога: як розпізнати цькування у школі і запобігти йому

Цькування у школі може стати великою проблемою, тож для батьків важливо вчасно розпізнати ознаки, щоб допомогти.

Школярка закрила обличчя руками, позаду неї пліткують дві інших дівчинки
Getty Images

Цькування у школі може стати великою проблемою, тож для батьків важливо вчасно розпізнати ознаки булінгу, щоб допомогти.

Як почуватиметься ваш школяр серед нових або й колишніх однокласників, котрі набули, можливо, за літо нового досвіду чи помінялися, переживаючи так званий перехідний вік? Це питання хвилює батьків, можливо, більше, ніж зручність шкільної форми чи компетентність вчителів.

Багато хто вважає: якщо відносини між батьками і дитиною, та й загалом у родині, сповнені довіри, син чи дочка самі розкажуть, коли раптом щось буде не так. Тут криється найбільша помилка. Радше буває навпаки. Поважаючи своїх батьків, усвідомлюючи, як багато зусиль вони докладають, хороша дитина намагатиметься до останнього удавати, наче все добре, щоб не хвилювати тата чи маму.

І вже коли терпіти стає зовсім несила, так, що навіть думка про те, що треба йти до школи, викликає нудоту чи головний біль, як правило, зі сльозами й істерикою, прихована проблема виходить на поверхню.

Не постукавши, не заходити

Що має насторожити батьків? Син чи дочка, повертаються зі школи дуже агресивними, таким чином виміщаючи на найближчих заподіяні їм образи. Або навпаки замикаються у собі і в прямому сенсі - у їхній кімнаті і довго не йдуть на контакт. Не хочуть навіть їсти чи дивитися улюблені мультики. Можуть просто довго лежати, не перевдягаючись, в кращому разі з телефоном у руках.

Те, що хлопець 9-13 років зазвичай небагатослівний із батьками і на запитання, як там у школі, відповідає незмінне "нормально", є й справді нормальним. І не варто витягувати з нього подробиці того, що говорив на уроці той чи інший учитель. Або про що вони розмовляли сьогодні з однолітками. Коли ж дитина завжди роздратована чи депресивна, поговорити треба.

Ще один переконливий маркер - дівчина чи хлопець постійно шукають приводи, щоб не йти до школи. Болить голова, живіт, що може виявитися чистою правдою. Так тіло реагує на проблеми психіки. Може навіть піднятися температура. Ваша дитина ніколи не бере участь у позакласних заходах, не ходить разом з усіма на екскурсії, в походи. Майже не спілкується поза школою з однокласниками.

Я з тобою, що б не трапилося

Дівчинка-блондинка обіймає маму
EPA

Якщо ви помітили такі ознаки, перше, що ви маєте зробити - дати дитині зрозуміти, що ви завжди будете на її боці, підтримаєте її. Це вже потім ви розберетеся, хто перший почав, дав привід так поводитися, можливо, бажаючи виділитися, налаштував проти себе клас. Але в будь-якому разі ваше завдання - бути зі своєю дитиною.

По-перше, тому що крім вас у неї ще нікого близького немає (чоловіка, дітей, вірних друзів). По-друге, ви самі навряд чи є педагогами. Тож можете й не знати, як навести лад у дитячому колективі.

Отже, якщо ваші син чи дочка чомусь дуже не хочуть йти до школи, дозвольте їм залишитися вдома. Так у вас буде більше часу поговорити у невимушеному оточенні. Тільки наберіться терпіння і дайте можливість дитині самій розповісти те, що у неї наболіло. Коли дізнаєтеся, в чому справа, в залежності від того, як далеко все зайшло, вирішуйте, що робити.

Соціометрія булінгу

Варто, звичайно, поговорити із класним керівником і шкільним психологом. Якщо йдеться про ситуативний тимчасовий конфлікт, це одна справа. Коли ж дійшло до фізичного насилля чи, судячи з анкет психолога, ваша дитина опинилася у стані класного "вигнанця", з яким ніхто не хоче сидіти за однією партою, треба переводити її до іншої школи.

Багато хто запитує, чи варто боротися за репутацію своєї дитини в школі: влаштовувати збори зі з'ясуванням стосунків, говорити з батьками тих, хто ображає, погрожувати винуватцям булінгу. Заступатися і втручатися завжди варто - так ваша дитина бачитиме, що її доля не є вам байдужою.

Та чи принесе це вагомий результат - спірне питання. Бо у здоровому шкільному колективі із досвідченими педагогами за визначенням не мало б виникнути подібне ганебне явище - цькування одного багатьма.

Один за всіх, а всі - на одного?

Хто найчастіше і чому опиняється у становищі переслідуваного - теж окрема тема. Є таке поняття - віктимна поведінка чи віктимні нахили. Воно передбачає наявність у характері певних рис, що можуть спровокувати булінг. Може, ви виховуєте дитину занадто суворо або навпаки надто потураєте усім її забаганкам. Можливо, ваш син чи дочка невпевнені у собі, сором'язливі, інтровертні.

Але це аж ніяк не означає, що вони повинні бути тими, кого цькують. Поясніть дитині прості правила: не робити того, чого вона не хоче, але лише чого від неї хочуть інші. Не заробляти дешевий авторитет, намагаючись комусь сподобатися, залишатися собою. Вміти спокійно і чемно відмовляти, обстоювати власну точку зору. Поважати інших, намагатися їх зрозуміти. І тоді все у неї складеться як треба.

Стежте за нами в Telegram! Ми щодня надсилаємо добірку найкращих статей.

ВВС Україна


реклама
більше новин
реклама
Top
2018-11-19 13:04 :44