п'ятниця, 31 серпня, 2018, 14:41 Новини ВВС Україна
Геї в армії: вони захищали країну, яка їх не приймає

В Україні досі заявити про те, що ти гей чи лесбійка, видається сміливішим рішенням, аніж піти на війну. BBC News Україна розповідає про проект "Ми були тут".

Вони вижили на лінії вогню, врятували життя й здоров'я десяткам побратимів, постачали на передову все, що неспроможна була дати своїм солдатам держава в перший рік війни. Але більшість із них досі не може розраховувати на прийняття себе в українській армії та в соціумі в цілому.

Це геї, лесбійки, трансгендери та бісексуали, які служили, були парамедиками чи волонтерами. На війні їм бракувало часу думати над прихованою правдою свого життя. Але все одно приходить момент вибору: розповідати чи ні? І постає питання: що буде далі?

Український фотохудожник Антон Шебетко записав інтерв'ю та створив фотопортрети вісьмох представників ЛГБТ-спільноти, що пройшли війну на сході, дехто з них досі там перебуває. Вони не розкривають своїх облич на фотографіях і називають лише імена, деякі з них - змінені. Так постала виставка фотографій та відеоінсталяцій "Ми були тут".

30 серпня вона відкрилася в київському арт-просторі Izone.

геї в армії
BBC
У проекті "Ми були тут" узяли участь вісім військових, волонтерів і парамедиків

Автор працював над виставкою у рамках проекту для українських митців, присвяченого недискримінації ЛГБТ-спільноти, яку фонд "Ізоляція" проводив спільно з КиївПрайд у березні цього року.

"На початку війни ці люди йшли добровольцями захищати Україну з голими руками, країну, яка не готова їх прийняти", - так розповідає про своїх героїв Антон Шебетко.

"Я просто з ними говорив. Мені важливо було почути не завчені розповіді, а зрозуміти людські історії", - додає фотограф, визнаючи, що Україна залишається "консервативною, гомофобною країною".

геї в армії
BBC
Один із учасників проекту Віктор Пилипенко здійснив повний камінг-аут

Після спілкування з Антоном один із учасників проекту, екс-боєць добровольчого батальйону "Донбас", 31-річний Віктор Пилипенко, здійснив камінг-аут (Добровільне й відкрите визнання людиною своєї сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. - Ред.), тобто відкрив своє обличчя й публічно розповів про свою сексуальну орієнтацію.

"Я усвідомив, що живу напівжиттям, що сам собі брешу. Коли показуєш обличчя, люди вірять більше. Важливо, щоб люди бачили: геї, лесбійки, бісексуали - це звичайні люди, які також воюють за них на фронті", - пояснює свою мотивацію Віктор.

Він двічі подавав анкету в "Донбас". Перший раз йому відмовили. Вдруге зробив це під час Іловайського котла. Пояснює: просто не міг інакше.

До Майдану й війни хлопець жив і працював в Арабських Еміратах. Мав гарну роботу. Але не зміг залишатися за кордоном, коли в Україні почалися історичні події.

"Я був тоді під Генштабом, бачив, як виходили дружини хлопців, які були в оточенні під Іловайськом, і розповідали, що їм телефонують чоловіки й прощаються. Я тоді заповнив анкету в батальйон "Донбас" удруге. Цього разу мене взяли", - пригадує атовець.

Він провів на фронті півтора року: з вересня 2014-го по травень 2016-го. Служив на Луганщині, потім - півроку в Широкиному на передовій під постійними обстрілами.

Мав позивний "Француз" через те, що вільно володіє французькою, а також й англійською. За фахом є професійним перекладачем. Завдяки цьому саме його часто делегували давати коментарі іноземним медіа.

На війні Віктор Пилипенко не відкривав нікому правди про себе: "Мені ставили питання щодо дівчини, куди це я бігаю, коли ми з бойових завдань поверталися в наше місце розташування в місті. Я вимушений був вигадувати історії, що це якісь дівчата, хоча це було не так".

Коли ж у червні 2018 року написав відверто про себе на Facebook, несподівано отримав багато слів підтримки, але й без погроз не обійшлося.

Воєнні побратими, які його знали на війні, підтримали: "Вони кажуть, що завжди будуть мене поважати й приймати таким, яким я є. Дехто з них писав, що вважає цей крок за геройство".

І якщо Віктор Пилипенко сидить перед нами з відкритим обличчям, інша учасниця проекту "Ми були тут", Софія (ім'я змінене), закриває обличчя. Вона лесбійка.

геї в армії
BBC
Лесбійки-учасниці бойових дій здебільшого воліють залишатися інкогніто

Ми не зможемо розповісти про її воєнний досвід, бойові завдання, тип зброї, з якою вона їх проходила, гарячі точки, де вижила. На місці цієї частини оповіді - пробіли. Дівчину не розуміють рідні та знайомі, тому досі воліє зберегти інкогніто.

"Сприйняття теми ЛГБТ було різним у різних підрозділах. Приміром, в одному не лише гомофобія панувала, а там ще й були дуже проти жінок в армії. А були підрозділи, де всім було все одно, хто ти, якщо ти бойова одиниця, що добре виконує завдання", - розповідає Софія.

Вона, як і Віктор, не розкривалася перед своїм оточенням в армії, за дуже рідкісними винятками. "На війні я сказала одній волонтерці, що є лесбійкою, після того, як вона написала у Facebook гомофобний пост. Та була шокована, що ми нормальні люди, а не якісь пародії на них. У її середовищі були такі уявлення", - пригадує дівчина.

геї в армії
BBC
Ці люди воювали й вижили, але не можуть показати свої обличчя, хоч і не є засекреченими розвідниками

Про те, чи варто й навіщо ветеранам війни з ЛГБТ-спільноти розповідати про свою сексуальну орієнтацію, Софія каже: "Військовим дуже важливо робити камінг-аути. Я б хотіла, щоб першими це робили ті, хто вже відслужив і повернувся, тобто ті, хто не буде одразу стикатися з неприйняттям".

Віктор описує зміни в собі, які приніс камінг-аут: "Це неймовірне полегшення. Мені приємно тепер жити не ховаючись. Я би радив багатьом не приховувати це. Сексуальність, коли ти її затаюєш, починає тобою керувати, перетворюватися на комплекси та страхи".

Він визнає, що, як це не парадоксально, в Україні досі заявити про те, що ти гей чи лесбійка, видається сміливішим рішенням, аніж піти на війну.

ВВС Україна


реклама
більше новин
реклама
Top
2018-11-14 04:48 :03