неділя, 26 серпня, 2018, 11:23 Новини ВВС Україна
Книжковий блог: 5 унікальних перекладів класики XX сторіччя

Ці книжки давно увійшли до літературного канону, але довго йшли до українського читача. Дізнайтесь детальніше про твори видатних письменників, які нарешті можна прочитати українською.

книжки
BBC

Ці книжки давно увійшли до літературного канону, але довго йшли до українського читача. Дізнайтесь детальніше про твори видатних письменників, які нарешті можна прочитати українською.

У цьому огляді:

  • Сол Беллоу, "Гендерсон, повелитель дощу"
  • Тоні Моррісон, "Кохана"
  • Джон Стейнбек, "Про мишей і людей"
  • Айріс Мердок, "Чорний принц"

"Гендерсон, повелитель дощу"

Сол Беллоу

"Видавництво Жупанського" (переклад В. Шовкуна, 2016 рік)

Сол Беллоу ‒ лауреат Нобелівської, Пулітцерівської та ще багатьох літературних премій, письменник, який обрав головним мотивом своїх творів вихід людського "я" за межі умовностей, що їх встановлює суспільство.

Роман "Гендерсон, повелитель дощу" ‒ один з найяскравіших прикладів авторського тяжіння до трансцендентності.

Оповідачем твору стала людина, яку життя притисло так, що він почав задихатися. Юджин Гендерсон є заручником великих грошей, отриманих у спадок, стосунків з другою дружиною Лілі, відчуття того, що його внутрішнє благородство не цінується іншими, а тому вимушено заступається брутальністю й проявами сили.

Будь на те воля Гендерсона, він би розводив свиней, але його внутрішній голос постійно чогось вимагає, позбавляючи героя спокою. Експедицію одного свого знайомого до Африки Гендерсон сприймає як шанс наповнити смислом пустку, що поглинає його душу.

Зі своїм вірним провідником він наважується завітати до найвіддаленіших племен, шукаючи порад тамтешніх мудреців і шаманів.

Від цього моменту книжка про душевні муки чоловіка, який все ніяк не подорослішає, не реалізується та самовизначиться, перетворюється на пригодницький роман, в якому будуть смертельні небезпеки, ритуальні змагання та приручення левів.

Чи виправдає подорож до Африки сподівання Гендерсона на віднайдення там істинного себе? Відповідь у фінальній сцені, яка вартує навіть тих сторінок, де головний герой викликає протилежні симпатії відчуття.

"Кохана"

Тоні Моррісон

Видавництво: "Фабула"(переклад С. Орлової, 2017 рік)

Поки лише два романи Тоні Моррісон перекладені українською, але це краще, ніж нічого, адже тексти однієї з найвидатніших письменниць другої половини XX століття, лауреатки Нобелівської премії з літератури, мають доходити до вітчизняного читача.

Будь-який твір Моррісон ‒ це оголений нерв, блюз Бессі Сміт, біль і магія. Більшість її романів присвячені тому, про що соромно згадувати країні, так званої переможної демократії ‒ рабство, сегрегація, травми від цього минулого, що переслідують цілі покоління.

Тексти Моррісон - страшні у своїй рішучості донести до читача думку про те, що нерівність, неволя ‒ рукотворне людське зло, яке не має повторюватися.

Роман "Кохана" засновано на реальних подіях, про що авторка зазначає у передмові. Прототипом її Сет, рабині, що втекла з плантації, була Маргарет Гарнер, яка вбила свою дитину, щоб та знову не опинилася у хазяїна.

Діти, які не належать своїм батькам, материнство, що нівелюється ставленням до рабів, як до худоби, відсутність свободи та страх переслідування ‒ все це доводило людей до вчинків, які важко осягнути розумом, але під силу зрозуміти серцем.

У будинку № 124 на Блустоун-роуд мешкають Сет, її донька Денвер та злий привид маленької дитини. Їхнє звичне життя порушує чоловік Пол Ді, колишній раб, що працював із Сет на одній плантації.

Йому вдається вигнати примару, але замість неї з'являється Кохана ‒ загадкова молода жінка, яку Сет вважає своєю вбитою донькою…

Боротьба реальності зі страшними відголосками минулого, самознищення як втеча від нього, стосунки матері й доньки ‒ Моррісон торкається потаємних душевних струн своїх героїв, створюючи оповідь, читаючи яку затамовуєш подих, щоб не злякати магію слова.

"Про мишей і людей"

Джон Стейнбек

Видавництво: "КМ-Букс" (переклад С. Снігур, 2017 рік)

Ще один нобеліат в нашій добірці. Стейнбек ‒ гігант американської літератури, який вірив у те, що будь-яка людина здатна вдосконалюватися, зокрема і за допомогою мистецтва.

Що цікаво, сучасники критикували письменника за надмірне філософствування, натомість для наступних поколінь роздуми прозаїка будуть основою для внутрішнього діалогу.

В оригіналі повість "Про мишей і людей" вийшла 1937 року. Велика депресія, у США стрімко поширюється робоча міграція, тисячі людей змушені шукати кращого життя деінде, але не там, звідки вирушили.

Курним шляхом Каліфорнії йдуть друзі: Джордж і Ленні. Вони ‒ дві протилежності. Коротун з маленькими руками, чий погляд світиться вогнем жвавого розуму, й справжній велетень, що має вади у розвитку, але вирізняється неабиякою фізичною силою.

Джордж доглядає за другом та оберігає його, веселить історіями й дбає про їхнє майбутнє, яке, на жаль, не заплануєш далі кількох днів.

Друзі влаштовуються на ферму, але син її господаря не дає чоловікам спокою, він ображає та б'є Ленні, дитячий розум якого лякається і не може протистояти злості.

Під час однієї із сутичок Ленні зламає кривднику руку, не відчуваючи своєї сили. Так само випадково він позбавить життя ще одну людину і буде змушений тікати від страти.

Джордж вирушить на пошуки друга, розуміючи, як врятувати його від мученицької смерті… "Про мишей і людей" ‒ це історія про соціальну несправедливість, яка принижує людську гідність, про дружбу, самотність і мрії, віра у справдження яких є обнадійливою казкою навіть для дорослих.

"Чорний принц"

Айріс Мердок

Видавництво: Vivat (переклад Є. Даскал, 2018 рік)

В 1973 році роман англійської письменниці та філософині ірландського походження "Чорний принц" увійшов до короткого списку Букерівської премії та став переможцем премії Джеймса Тейта, однієї з найстаріших літературних відзнак Великобританії.

Історія, що з першого погляду здається оповіддю про бентеги творчих особистостей, любовні інтриги й пристрасть, що перетворює людину аж ніяк не на кращу версію себе.

При більш уважному прочитанні вона розкривається як складний багатошаровий твір з літературними алюзіями, зокрема, на Шекспіра, філософськими роздумами про визначення й роль мистецтва тощо.

Мердок грає з читачем, змушуючи дертися крізь насичений подіями й персонажами роман, втомлює їхніми емоціями, викликаючи суперечливі почуття до кожного з них.

Поступово ти "втягуєшся", втрачаючи відчуття межі між вигадкою та реальністю, отримуючи у подарунок розв'язку, яку легше уявити у житті, ніж у художньому творі. Отже, оповідачем є Бредлі Пірсон, п'ятдесяти шести річний письменник.

Він хоче розповісти свою правду про події, які відбулися кілька років від дня написання його книжки "Чорний принц", зауважуючи, що цей текст стане його першим бестселером.

Все починається одного холодного травневого пообіддя, коли Пірсону довелося відмовитися від запланованої подорожі через дзвінок давнього друга й митця-конкурента Арнольда Баффіна.

З цієї миті життя письменника перетворюється на хоровод кохання, істерик і злочинів.

Авторка розбиває оповідь листами, обрамлює її в передмови та післямови ‒ все для того, щоб було складніше сприймати твір, перетворюючи його читання на захопливий літературний ребус.

"Буфонада, або Більше не самотні"

Курт Воннеґут

Видавництво: "Вавилонська бібліотека" (переклад Т. Некряч, 2018 рік)

Іронічний роман-автобіографія, що оголює найпотаємніші страхи й любові видатного американського письменника, вперше виходить українською окремою книжкою.

1984 року у журналі "Всесвіт" надруковали журнальну версію твору, який переклали Володимир Горячев та Олександр Рудяченко.

До неї Воннеґут навіть написав передмову, в якій бажав своїм українським друзям "миру й добробуту". Але саме в той час СРСР та КНР активно переходили до дружніх міждержавних відносин, а у зазначеному романі про китайців йшлося доволі критично.

Тому радянська цензура пошматувала текст, позбавивши його логіки й послідовності подій. Але тепер маємо можливість прочитати текст повністю. "Буфонада, або Більше не самотні" ‒ антиутопія, яку Воннеґут присвятив своїй рідній сестрі.

Це історія про людство, яке загинуло через невідому хворобу, викликану мікроскопічними китайцями. Її розповідає останній президент США ‒ Вілбур Нарцис-11 Свейн. У дитинстві він був нероздільний із сестрою, разом вони мислили як єдиний геніальний мозок, хоч викликали огиду у власних батьків через специфічну зовнішність.

Вілбур втратить цей зв'язок. Відчуття провини й самотності переслідувало його аж настільки, що Вілбур Нарцис-11 запропонував нову систему сімейних зв'язків, за якою кожен міг стати родичем кому завгодно.

За мовою жартівливого недбальства Воннеґут ховає критику сучасного йому суспільства, за буфонадою ‒ тугу від втрати близької людини (власної сестри), страх слів, що лишилися несказаними, любові, що існуватиме у своїй нереалізованості.

"Буфонада, або Більше не самотні" ‒ книжка, що має глибину, хоч і добре замасковану під невеликі води.

ВВС Україна


реклама
більше новин
реклама
Top
2018-11-18 14:32 :23