Розгром "Слуг народу", перемоги місцевих партій, сенсація в Києві. П'ять головних підсумків місцевих виборів

Фото з відкритих джерел

В Україні відбулися місцеві вибори. Офіційних даних Центрвиборчкому ще немає, але вже за результатами екзитполів зрозумілі основні тенденції цього голосування. 

Журналісти видання "Страна" стежили за ходом виборчого процесу в спеціальному оновлюваному сюжеті. Наводимо їхні перші висновки дослівно. 

1. Розгром " слуг народу"

Точний масштаб їхніх проблем буде зрозумілий після підсумкового підрахунку голосів, але вже зараз видно, що для партії президента все дуже сумно.

У найбільших містах кандидати від Зеленського на мера навіть не вийшли у другий тур.

У Києві на фінішну пряму з Кличком потрапив представник "Опозиційної платформи" Олександр Попов, В Одесі - його однопартієць Микола Скорик. У Дніпрі перше і друге місце ділять висуванці місцевих партій - Борис Філатов і Загід Краснов.

У Харкові перемагає в першому турі чинний мер Геннадій Кернес. І тут "слуги" на третьому місці, а друге посів кандидат від ОПЗЖ Олександр Фельдман.

А за партсписками "слуги" йдуть на третьому місці і нижче. Типова картина для міськради у Великому Місті така: на першому місці локальна партія мера, на другому - ОПЗЖ (Харків, Одеса) або "Євросолідарність" (Київ), залежно від регіону (а подекуди вони і на першому місці-наприклад, у Львові і в Миколаєві). І лише потім йдуть "слуги".

Є винятки - в основному в Центральній Україні, де в ряді обласних центрів "слуги" отримали хороший результат. Також хороший показник у "Слуг народу" в Ужгороді. Але й у цих містах у них багато відкусили партії на кшталт "За майбутнє" і місцеві проєкти.

Схожа ситуація і в рідному для президента Кривому Розі - там "Слуги", що вирвалися на перше місце, набрали майже стільки ж, скільки блок місцевого мера Юрія Вілкула, що конкурує з ними. 

Тобто якщо екстраполювати на можливі вибори в Раду, то "слуги" стають лише третьою партією в країні, поступаючись і ОПЗЖ, і "Євросолідарності". Можливо, підсумки виборів в цілому по країні будуть дещо кращими для "слуг", ніж екзит-поли у великих містах, але в цілому це точно не буде однозначне лідерство. 

Побічно про розгром партії влади говорить і рекордно низька явка - за підрахунками "Опори", вона не дотягнула до 36%. Це говорить про розчарування виборців - насамперед у партії, якій трохи більше року тому довірилося понад 70% населення (тоді явка була 49%). В основному саме її виборці не прийшли голосувати.

2. "Опозиційна платформа - За життя" зміцнилася на південному сході

Для цієї партії головними конкурентами в її базових регіонах були, по-перше, партії мерів. По-друге, "слуги народу".

За підсумками кампанії можна зробити висновок, що "слуг" "Опплатформа" на південному сході з'їла. З партіями мерів було складніше, і в багатьох містах вони вийшли в лідери, але результат їхні гірші, ніж на минулих місцевих виборах. Практично ніде вони не отримали більше 50%. Тобто міськраду вони самостійно контролювати не зможуть.

А ОПЗЖ взяла досить пристойний відсоток і тому може претендувати на входження в правлячу коаліцію в радах багатьох міст.

Ну і великим успіхом для партії став вихід у другий тур їхніх кандидатів в Одесі і особливо - в Києві. Що ще раз показує важливість особистості, на яку робиш ставку. Партійний бренд - це, звичайно добре, але Попов є Попов.

Свого часу для Майдану він був одним з головних ворогів, а після 2014 року став фігурантом кримінальної справи про його розгін.

Але сьогодні люди більше згадують інше - те, як під час його керівництва КМДА відкривалися станції метро, будувалися нові розв'язки. Тобто робилося все те, що практично не робиться за Кличка. 

Втім, вихід Олександра Попова у другий тур ще має підтвердити ЦВК. Оскільки між ним і "слугою народу" Іриною Верещук, а також кандидатом від "Голосу" Притулою трохи більше відсотка різниці - це рівень похибки екзитполу, який навів такі дані.

Але в будь-якому випадку ОПЗЖ, яка різко опонує націоналістичній політиці, в тому числі в Києві, вже гарантовано потрапляє в столичну міськраду. Це означає, що в столиці вперше з часів Майдану з'явиться політична альтернатива нинішньому курсу. І, до речі, в Київраді вже не буде партії "Свобода", яка раніше була флагманом націоналістичного крену в столиці. 

3. Порошенко на правому фланзі

"Європейська солідарність", за останніми даними, показує серйозний результат на заході країни і подекуди в центрі, закріплюючи положення партії номер один на промайданівському фланзі.

Ще рік тому Порошенко здавався збитим льотчиком і без п'яти хвилин сидільцем в СІЗО. Але нерішуча політика Зеленського і його постійні коливання дозволили експрезиденту відновити сили.

До слова, побічним наслідком зростання рейтингу "ЄС" стала утилізація дрібніших націоналістичних партій.

Наприклад, вже згаданої вище "Свободи". Якщо на минулих виборах партія Тягнибока була представлена в місцевих радах не тільки Західної, а й Центральної України, то тепер її виборець перетік до Порошенка і "свободівці" знову повернулися до свого початкового статусу регіональної партії Західної України.

Наприклад, у Львівській міськраді вони, судячи з усього, займають місце навіть нижче "Голосу". Тобто Порошенко дійсно акумулює вже весь ультраправий електорат - хоча на попередніх виборах позиціонував себе як центрист. 

Це означає, що позиція "ЄС" буде "правішати" і далі - для виходу на вибори президента і парламенту з більш монолітною підтримкою Західної України. 

4. Тріумф місцевих партій

Локальні партії - їх ще називають "партії мерів" - показали хороший результат. Єдиними великими містами, де на перше місце вийшла загальнонаціональна політсила, виявився Львів (там перемагає "Євросолідарність"), Миколаїв (там лідирує ОПЗЖ) і Кривий Ріг (там на першому місці "Слуга народу"). 

Але є два нюанси.

По-перше, регіональні партії в основному не зможуть самостійно сформувати більшість у міськраді та облраді. Потрібно буде працювати з загальнонаціональними партіями. Хоча є й винятки - наприклад, у Вінницькій міськраді "Європейська стратегія Гройсмана" бере 50%.

По-друге, якщо говорити про перспективу парламентських виборів, то ситуація для них складна. Тому що наступну Раду обиратимуть за пропорційною системою. І місцеві еліти не зможуть, як раніше, рухати своїх людей по мажоритарці.

У підсумку їм потрібно буде вливатися в загальнонаціональні партії. І це вже зараз буде створювати базу для коаліційних злиттів - поки що на рівнях місцевих рад. 

5. Нове протистояння партій миру і війни

В цілому, головний політичний тренд сезону зрозумілий: країна повертається до протистояння двох полярних сил – партії війни і партії миру, представлених зараз "Євросолідарністю" і "Опозиційною платформою".

При цьому не можна сказати, що перспективи у "третьої сили", яка представлена зараз "Слугою народу", нульові. Звичайно ні. Але щоб "слугам" повернути довіру, потрібно багато чого зробити і поміняти. У що віриться насилу.

"Слуги" провалили всі ініціативи, з якими намагалися "зшивати країну" - закінчення війни, скасування конфронтаційної риторики і зниження напруження українізації. Немає і посадок. З чим і пов'язана по суті поразка на виборах. 

І поки немає підстав вважати, що висновки "слуги" із ситуації зробили - адже вони бачили падаючі рейтинги задовго до виборів і нічого не зробили, щоб змінити свою політику. Тому не виключено, що "середню" нішу займе вже інша політична сила з іншими лідерами.

Що стосується перспектив дострокових виборів у Раду, то місцеві вибори показали - шансів для "слуг народу" на "достроці" немає абсолютно ніяких. А значить по своїй добрій волі Зеленський на них не погодиться.

При цьому політична слабкість Зе-команди, що проявилася на цих виборах, створює спокусу для інших гравців організувати тиск на президента, щоб він погодився на розпуск Ради не з доброї волі.

 



Loading...