live

Неминуче глобальне потепління: Що Україна робить (і не робить) у боротьбі зі зміною клімату

Топ-новина
Топ-новина
Глобальне потепління вже настало Фото з відкритих джерел

Глобальне потепління уже постукало у двері кожної домівки

За останні п’ять-сім років світ почав важкий і довгий шлях до зменшення згубного впливу на планету. Далі у кількох словах ми розповімо про глобальне потепління, що перестало бути страхітливою гіпотезою і таки наздогнало нас, та детальніше зупинимося на участі України у протидії цьому.

Що відбувається у світі прямо зараз

Льоди Ґренландії безперервно тануть з 1992 року, втративши наразі 4 трильйони тон і таким чином підвищивши рівень Світового океану на 11 сантиметрів. До 2100 року вода може піднятися ще на 7 сантиметрів, а температура – на 4°С. Вчені кажуть, що це загрожує зникненню людства. І щодня кожна країна так чи інакше наближує цей момент.

Некоректно буде вважати, що якась із країн світу жодним чином не впливає на зміну клімату. Усі країни у більшому чи меншому обсязі викидають в атмосферу речовини, що спричиняють повільне, але постійне підвищення температури повітря на планеті та рівня Світового океану.

Тож відповідальність за це і усвідомлена необхідність боротьби з потеплінням – обов’язок кожної держави, незважаючи на її економічні показники, кількість населення та площу території.

Переможців у цьому немає, бо процес підвищення температури триває, і невідомо, чи буде колись повністю зупинений. Правда, важливо робити все, аби пригальмувати глобальне потепління і бодай вкоренити у свідомості сучасного покоління філософію по-справжньому розумного споживання всього, що нас оточує: від їжі та одягу до транспорту та природних копалин.

Навіть якщо всі заводи зупиняться, а людство пересяде на велосипеди, природі знадобиться кількасот років, аби відновитися до задовільного стану екології. Наслідки хаосу від забруднення свого дому, який ми з задоволенням здійснювали у геометричній прогресії, не може бути згладжений швидко. Аби відчутно покращити екологію, потрібно не лише НЕ забруднювати її, а й продуктивно очищувати.

За останні десять років світ став споживати безпрецедентно багато благ природи та робить це, відверто кажучи, бездумно. Феноменально, але на противагу цьому країни все ж стали швидше усвідомлювати відповідальність за таке споживання, розробивши постулати екологічного руху та екосвідомості, які дійсно працюють. Сонячні батареї, відновлювальна енергетика, друге життя для одягу, відмова від покупки непотрібних речей та особистого транспорту, що працює на бензині, сортування сміття та його переробка, підприємства безвідходного виробництва – це і є розумне споживання. Так у людини формується звичка, що стає соціальним обов’язком, певним маркером совісті, який не дозволяє чинити бездумно та штовхаэ до свідомої опіки про планету.

Така філософія ґрунтується на усвідомленні (насправді елементарному) – планета – це наш спільний дім, з якого нам немає куди тікати. І комфорт та як наслідок наше здоров’я й можливість існування – це цілком наша турбота. Приємно констатувати, що Україна у цьому русі досягла неабиякого успіху.

Україна і рух проти глобального потепління

У "кліматичному" рейтингу Climate Change Performance Index, що показує індекс ефективності боротьби зі змінами клімату за 2019 рік, Україна посіла 17-у сходинку (з 61). Цей рейтинг щороку формують New Climate Institute, Germanwatch та Climate Action Network в рамках німецької неурядової ініціативи Germanwatch e.V.

"Кліматичний" рейтинг Climate Change Performance Index Фото з відкритих джерел

За минулий рік Україна отримала 60,09 балів зі 100 можливих, потрапивши разом зі Швейцарією та Францією до групи країн з високим рівнем ефективності та екологічної свідомості.

Профільний рейтинг аналізував досягнення 84-х країн світу у чотирьох категоріях: скорочення викидів парникових газів, розвиток відновлювальної енергетики, зменшення споживання енергії та кліматична політика країни. Показник у балах є середнім арифметичним значенням, виведеними з оцінок у цих чотирьох категоріях. При цьому у рейтингу немає трійки лідерів – жодна з країн не посіла першого, другого та третього місць. Це значить, що ніхто не зробив достатньо задля покращення ситуації.

Парадоксально, але Україна опинилася у цьому переліку на достатньо високій позиції не через повсюдне впровадження екотехнологій, а завдяки зниження рівня промисловості через банальний занепад економіки. Занепад української промисловості з 1990 року та нещодавня окупація Донбасу підірвали економіку, зменшивши таким чином втричі обсяги викидів вуглекислого газу в Україні.

Так, у рейтингу Climate Change Performance Index вказано, що кліматична політика України була "неамбіційною та неефективною" і отримала 40 балів зі 100 можливих. При цьому міжнародну кліматичну політику України експерти оцінили як посередню.

До того ж Україна дещо гальмує впровадження механізмів Кіотського протоколу, покликаного покращити кліматичну ситуацію у світі. Реалізувати норми протоколу має Національне агентство екологічних інвестицій України, але діяльність уряду зосереджена на зміні умов, правил і процедур розробки екологічних проєктів (що перешкоджає імплементації протоколу) та торгівлі квотами (відсутність прозорості стосовно направлення коштів для впровадження механізмів протоколу).

Як світ регулює рівень викидів СО2

Найгучнішим та детальнішим кліматичним документом є Кіотський протокол 1997 року, який закріплює обов’язки країн зі скорочення викидів парникових газів. Його головна мета – у 2008-2012 роках зобов’язати розвинуті країни скоротити викиди парникових газів до рівня 1990 року. Документ підписала 191 країна.

Замінити його має Паризька кліматична угода, що вступила в силу 4 листопада 2016 року. Вона передбачає інтегрування з 2020 року заходів з недопущення зміни клімату у світі. Аби документ запрацював, його мають ратифікувати не менше 55 країн, які спільно викидають понад 55% парникових газів у світі.

У Паризькій угоді, підписаній, до речі, Україною, передбачено скорочення викидів СО2 у нашій країні до 60% від показника 1990 року. Але у 2018 році тодішній міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак зазначив, що за Стратегією низьковуглецевого розвитку до 2050 року Україна викидатиме в атмосферу удвічі більше вуглецевих залишків, ніж у 2018. Виходить, що кліматична мета України не відповідає меті Паризької угоди, тож не допомагає світові не допустити глобального потепління на 4°С.

Правда, Україна пообіцяла переглянути ці обсяги та реально зменшити прогнозовані обсяги викиду СО2. Станом на 2020 рік Україна затвердила План заходів з виконання Концепції реалізації державної політики у галузі зміни клімату, прийняла Стратегію низьковуглецевого розвитку, розпочала працювати над законодавчим врегулюванням моніторингу викидів парникових газів. Проте поки ця робота не є помітною для екології.

Зростаючий екорух в Україні

Незважаючи на відверто сумнівну екополітику, яку Україна провадить на державному рівні, у нас все ж простежується позитивна динаміка у цьому питанні. І динаміка ця серед нас українців.

Ми все частіше сортуємо сміття, здаємо макулатуру, картон, тетрапаки на переробку, не викидаємо старі батарейки де заманеться. З кожним днем в Україні більшає свідомих людей, котрі не купують продукти у пакетах, пластикових коробках та картонній тарі; тих, хто, купуючи автомобіль, обирають електрокар, встановлюють на дахах будинків сонячні батареї, саджають дерева та квіти власним коштом, не чекаючи державних дотацій.

Українці організовують станції прийому сортованого сміття, влаштовують толоки, відмовляються від купівлі зайвого одягу, а старі речі не викидають, а віддають тим, хто цього потребує. Не виключено, що саме ці дії кожного окремого українця вартують більшого, аніж "кліматичні стратегії" уряду, котрі, на жаль, існують лише на папері.



Loading...
Loading...

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...