live

Нафта перестає бути головним джерелом енергії

Svenska Dagbladet
Svenska Dagbladet

Ранкова газета у Швеції, видається в Стокгольмі

Чотирнадцять членів ОПЕК на чолі з Саудівською Аравією постійно намагаються контролювати ціни, регулюючи обсяги виробленої нафти Єгор Алєєв/ТАСС

Всього за кілька років США стали найбільшим у світі виробником нафти завдяки індустрії розробки сланцевої нафти. Через це у них з'явилося більше свободи дій на Близькому Сході, а от життя нафтового картелю ОПЕК ускладнилося. Але попит на нафту падатиме на противагу стрімкому зростанню сектору видобутку енергії з відновлюваних джерел.

Про це пише Svenska Dagbladet.

Зараз на світовому нафтовому ринку відбувається революція. Всього за кілька років США стали найбільшим у світі виробником нафти. Через це у них з'явилося більше свободи дій на Близькому Сході, а життя нафтового картелю ОПЕК (Організація країн - експортерів нафти, - Ред.) ускладнилося.

Новий рік щойно почався, а президент США вже віддав наказ про безпілотну атаку, щоб убити головного генерала Ірану. Ціна на нафту тут же підскочила. Багато хто занепокоївся, що повноцінна війна виведе з ладу важливі близькосхідні нафтові об'єкти.

Дональда Трампа сильно критикували як за кордоном, так і вдома. Як він може ризикувати стабільністю на Близькому Сході, який відповідає за більшу частину світового виробництва нафти?

Можливо, все тому, що США стали менше залежати від близькосхідної нафти.

Керівник відділу сировинного аналізу банку Skandinaviska Enskilda Banken Б'ярні Шильдруп (Bjarne Schieldrop) вказує, що власне виробництво нафти США останнім часом сильно зросло. У той самий час США почали імпортувати менше нафти з Близького Сходу.

"США набагато ретельніше зважували б аргументи за і проти, якби вони імпортували по 5-6 мільйонів барелів нафти з Близького Сходу щодня", — говорить Б'ярні Шильдруп.

Головний аналітик Nordea Тіна Сальтведт (Thina Saltvedt) з ним згодна. США, ймовірно, не критикували б так жорстко Саудівську Аравію після вбивства журналіста Джамаля Хашоггі, якщо б як і раніше сильно залежали від близькосхідної нафти, як це було кілька років тому, вважає вона.

"Чим менше США залежать від саудівської нафти, тим сильніше вони можуть тиснути на Саудівську Аравію в політичному відношенні", — говорить Тіна Сальтведт.

За останні десять років США більш ніж удвічі збільшили своє виробництво нафти і нещодавно поставили рекорд в обсягах розширення виробництва нафти за годину.

Причина полягає в революції, яку США в останні роки зробили в індустрії розробки сланцевої нафти. Сланцеву нафту добувають із сланцевих шарів, розташованих глибоко під землею. Швидким зростанням ця сфера промисловості зобов'язана тим, що потрібно від 3 до 18 місяців, щоб нове родовище почало давати нафту. Для порівняння: щоб отримати нафту з нового родовища в морі, потрібно від п'яти до семи років.

Сланцева нафта дозволила США стати найбільшим у світі виробником нафти. Їм наступають на п'яти Саудівська Аравія і Росія, як свідчить Статистичний огляд світової енергетики 2019 року британської нафтогазової компанії British Petroleum. Зараз ця країна експортує 16% світової нафти.

Але, незважаючи на те, що останнім часом США іноді виробляють більше нафти, ніж самі споживають, вони продовжують імпортувати нафту з Близького Сходу, в основному з Саудівської Аравії та Іраку. Справа в тому, що багато нафтопереробних заводів країни не обладнані для роботи з легкою сланцевою нафтою.

"Якщо завантажити легку нафту в обладнання, призначене для важкої, можуть виникнути проблеми", — говорить Тіна Сальтведт.

Навіть якщо США продовжать імпортувати нафту з Близького Сходу, збільшення виробництва сланцевої нафти означає зменшення влади так званих країн ОПЕК, вважає Тіна Сальтведт. Найважливіші члени ОПЕК знаходяться на Близькому Сході.

Чотирнадцять членів ОПЕК на чолі з Саудівською Аравією постійно намагаються контролювати ціни, регулюючи обсяги виробленої нафти. Робити це стає все важче, у міру того як картель втрачає фрагменти ринку.

Найбільше впливу в ОПЕК було на початку 1970-х років, коли ці країни виробляли більше половини усієї нафти в світі. З тих пір вони втратили частину ринку, і сьогодні картель виробляє всього трохи більше третини світової нафти.

Це пов'язано в тому числі зі змінами, які США кілька років тому внесли в закон, який повністю забороняв продавати американську нафту іншим країнам. З тих пір країна швидко піднялася в списки найбільших експортерів нафти у світі. Очікується, що через кілька років вона займе друге місце — після Саудівської Аравії.

Санкції США проти членів ОПЕК Ірану і Венесуели також призвели до того, що загальна частка нафти картелю на світовому ринку останнім часом зменшилася. У той же час такі країни, як Канада, Норвегія і Бразилія, відіграють все більшу роль на нафтовому ринку, не будучи при цьому членами ОПЕК.

З страху втратити частину ринку Саудівська Аравія продовжувала виробляти багато нафти в 2014 році, хоча США збільшили виробництво сланцевої нафти. В результаті у 2014 і 2015 роках ціна на неї впала.

Ідея полягала в тому, щоб американським нафтовим компаніям стало невигідно видобувати нафту зі сланців, що обходиться дорожче, ніж виробництво нафти, наприклад, в Саудівській Аравії. Але ця стратегія не принесла успіху.

"Ціна на нафту все падала й падала, але сланцева індустрія змогла до цього пристосуватися. Компанії почали працювати набагато ефективніше і знизили витрати. Так що насправді найбільше постраждали самі країни ОПЕК, які вже не могли отримувати за барель нафти стільки ж, скільки й раніше", — пояснює Хельге Андре Мартінсен (Helge André Martinsen), нафтовий аналітик DNB Markets в Осло.

Багатьом країнам ОПЕК потрібна висока ціна на нафту, щоб збалансувати державний бюджет. За оцінками Міжнародного валютного фонду, наприклад, Саудівської Аравії потрібна ціна 80-85 доларів за барель, щоб зберегти свій бюджет. Між тим сьогодні ціна становить трохи більше 60 доларів.

Невдала спроба Саудівської Аравії придушити американську сланцеву промисловість призвела до того, що ОПЕК почав шукати нові можливості посилити свою владу. Унаслідок цього три роки тому організація уклала договір з десятьма іншими виробниками нафти на чолі з Росією, утворивши так звану Віденську групу або ОПЕК+.

"Тим самим вони визнали, що не змогли розчавити сланцеву промисловість, знизив ціни на нафту, і спробували посилити владу ОПЕК іншим способом", — говорить Хельге Андре Мартінсен.

Разом країни ОПЕК+ в останні роки знизили виробництво нафти, щоб підвищити на неї ціну. Ця тактика виправдала. З 2016 року ціна на нафту подвоїлася, і зараз становить, як вже було сказано, трохи більше 60 доларів за барель. Однак це все одно набагато менше, ніж у рекордному 2008 році. Тоді ціна на нафту досягала 147 доларів за барель завдяки постійно зростаючому попиту з боку Китаю, що розвивається.

За словами Наді Мартін Вігген (Nadia Martin Wiggen), Саудівська Аравія зробить все, щоб не дати вартості впасти нижче 60 доларів. Однак найбільший в світі експортер нафти в світі, при цьому добре усвідомлює, що в найближчі роки роль нафти в світовій економіці знизиться.

За її словами, швидкий розвиток сфери відновлюваних джерел енергії являє собою велику проблему для країн ОПЕК. Вігген передбачає, що виробництво енергії з відновлюваних джерел в найближчі 20 років буде збільшуватися на шість з гаком відсотків в рік, тоді як нафта, попит на яку ще кілька років буде зростати, в підсумку виявиться все менш популярною.

Причина стрімкого зростання сектора видобутку енергії з відновлюваних джерел полягає в тому, що вартість "зелених" технологій за останні шість років сильно знизилася. Надя Мартін Вігген передбачає, що попит на нафту буде рости приблизно до 2026 року, а потім почне поступово падати.

"Це може статися раніше. Або пізніше. Але інвестори сприяють цим змінам, причому це стосується не тільки пенсійних фондів і приватних осіб, але і самих нафтових компаній теж. Вони вкладають кошти в інфраструктуру, яка допоможе забезпечувати суспільство енергією з відновлювальних джерел", — говорить Надя Мартін Вігген.

Сьогодні нафта — самий експортований товар у світі, і більше половини її йде на виробництво палива для автомобілів, кораблів і літаків. Це означає, що попит на нафту буде падати, у міру того як все більше людей пересядуть на електромобілі. Відповідно до нової мети уряду Китаю, до 2025 року одну четверту від всіх проданих нових автомобілів складуть електромобілі.

"Перехід на зелену енергію йде дуже активно, але газ і нафта і в майбутньому залишаться важливими складовими світової енергетичної суміші", — говорить Надя Мартін Вігген.

Вона пророкує, що трохи більше третини всієї енергії до 2040 року будуть отримувати з відновлювальних джерел. Нафта і газ будуть забезпечувати трохи більше 40 % у порівнянні з сьогоднішніми майже 60%.

Світ як і раніше залежить від нафти, а це означає, що ціна на неї ще років десять залишиться приблизно на сьогоднішньому рівні, вважає Вігген.

А от Тіна Сальтведт з Nordea песимістично налаштована щодо майбутньої ціни на нафту. Відповідно прогнозам, вона буде падати в найближчі 20 років, адже глобальні кліматичні мети знизять попит на цей товар.

Значне падіння ціни на нафту може сильно вдарити і по американській нафтовій промисловості. Все тому, що виробництво сланцевої нафти США як і раніше набагато дорожче, ніж видобуток легкодоступної близькосхідної нафти. Тому американська нафта в разі тривалого падіння цін вийде з гонки набагато швидше.

"Через те, що буде скорочуватися споживання, останню нафту зробить той, хто зможе робити це найдешевше. За моїми розрахунками, ціна на нафту буде в майбутньому тільки падати, а не зростати, — говорить Тіна Сальдведт. — Але, звичайно, не виключені короткі періоди, коли ціни ненадовго виростуть через конфлікти або через те, що нові нафтові проєкти будуть гальмуватися швидше, ніж падає споживання нафти".

Юхан Карлстрем

За матеріалами: ІноЗМІ

 



Loading...
Loading...

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...