Нові меморіали жертв Голодомору в Україні і кінець конфлікту на Донбасі: Інтерв'ю з Володимиром Зеленським

The Times Of Israel
The Times Of Israel

Ізраїльська англомовна онлайн-газета, що випускається з 2012 року

Президент України Володимир Зеленський Фото - president.gov.ua

Нові меморіали жертв Голодомору в Україні і кінець конфлікту на Донбасі: Інтерв'ю з Володимиром Зеленським

Президент України Володимир Зеленський напередодні поїздки в Ізраїль на 75-річчя звільнення Освенцима розповів про ставлення українців до Голодомору, плани побудувати меморіал жертвам Голокосту у Києві, "Маленький Єрусалим" в Умані і закінчити бойові дії на Донбасі.

Про це президент розповів в інтерв'ю The Times of Israel.

Перше, що помічаєш, коли підходиш до Офісу президента України — це ковзанка. Крижаний майданчик прямісінько перед входом до будівлі, де працює президент Володимир Зеленський. А на ньому українські діти, добре закутані в цей не такий вже холодний (за київським стандартами) день, виконують свої прокати і стрибки — хто з батьками, а хто без. І все це перед офісом президента України. Поки президент зайнятий роботою всередині.

Мозок ізраїльтянина закипає при думці про проблеми безпеки, власне, як і американський, британський та решта мізків. Але, безумовно, Зеленський не зовсім звичайний президент.

Ковзанка біля Офісу президента Фото - timesofisrael.com

У суботу Зеленському виповниться 42 роки. Він зіграв президента України сіткомі під назвою "Слуга народу", а у квітні минулого року його обрали президентом України по-справжньому. Зеленський впевнено обійшов чинного керівника країни, набравши 73 відсотка голосів проти 25 відсотків, відданих Порошенку.

Потім він ще раз довів свою привабливість і зміцнив свій авторитет, коли його партія "Слуга народу" три місяці тому під час виборів завоювала парламентську більшість.

За день до нашої зустрічі цей чоловік не прийняв відставку у свого прем'єр-міністра (той вирішив піти, коли в ЗМІ потрапив запис розмови, в якому прем'єр висміює Зеленського за його слабке розуміння економіки). Президент заявив, що в країні неприпустима дестабілізація, яку викличе відставка глави уряду.

У Зеленського запаморочлива кількість невирішених проблем. Він прагне викорінити корупцію в країні, яка загрузла в ній по шию. Одночасно він намагається перебудувати знизу доверху систему правоохоронних органів.

Зеленський намагається акуратно звільнити Україну з ведмежих обіймів незрівнянно сильнішої Росії, з якою в Києва тривалий конфлікт. Він розпочав переговори з могутнім президентом Володимиром Путіним, який, як кажуть обізнані люди, раніше не вважав Україну країною.

Він керує країною (найбільшою в Європі, тому що Росія - не Європа), де ставлення народу до минулого, теперішнього і майбутнього, а також самосвідомість і прагнення змінюються, часом діаметрально, мірою руху з заходу на схід.

Він намагається відвести Україну від екстремізму і цинізму, створити там внутрішню гармонію, нові можливості, хоча багато країн, які до недавнього часу могли подати йому приклад в цих його пошуках, рухаються в протилежному напрямку.

Але, схоже, що він непогано справляється з викликами. Підтягнутий і доброзичливий Зеленський вітає мене в своєму кабінеті теплим рукостисканням і починає зі мною 50-хвилинну розмову, відповідаючи на мої запитання старанно, обережно, а коли це доречно, — то і з гумором.

Він докладно розповідає про Голодомор, як називають навмисно створений Радянським Союзом голод в Україні у 1932-1933 роках, за якого померли мільйони людей. Він з великою повагою говорить про жертви Голокосту і про те, що необхідно нехай запізніло, але відкрито і чесно розповісти про ті історичні події. Він визнає участь України у злочинах Голокосту, але говорить про це не дуже багато. Він явно віддає перевагу розповідати про дії українських праведників світу і про маргінальність антисемітизму в сучасній Україні.

(Пізніше, коли я відвідав Національний музей історії України у Другій світовій війні, побудований в радянські часи як Музей Великої Вітчизняної війни, англомовний гід в залі, присвяченому Бабиному Яру, розповів екскурсантам одну важливу річ: що там вбивали людей різних національностей, але "тільки євреїв вбивали за те, що вони євреї". Ця проста і жахлива істина суперечить нормі радянської епохи, коли факт нацистського геноциду проти євреїв не визнавали. Радянський меморіал в Бабиному Яру, де 29-30 вересня 1941 року розстріляли 33 771 єврея, був побудований як нагадування про звірства проти радянського народу.)

Цього тижня Зеленський приїде в Ізраїль, щоб взяти участь в церемонії, присвяченій 75-й річниці визволення Освенціма. Свій візит він офіційно підтвердив лише в неділю, і ця затримка стала приводом для чуток про те, що він може відмовитися від поїздки на знак протесту проти того, що його не запросили виступити на основному заході. Його польський колега, президент Анджей Дуда, бойкотує церемонію саме з цієї причини. Зеленський під час нашої розмови пояснив, що він хотів би виступити з промовою і думав, що його про це попросять, однак він в будь-якому випадку мав намір приїхати, щоб вшанувати пам'ять жертв. Але якраз у цей час йому довелося розбиратися з наслідками знищення іранцями українського авіалайнера і з загибеллю всіх 176 осіб, які перебували на борту. Він повинен був домогтися того, щоб тіла всіх українських жертв повернули на батьківщину. Він повинен був виконати свої президентські обов'язки.

Зеленський непогано говорить англійською, але в основному він давав відповіді українською мовою через перекладача, отримуючи підказки від свого прес-секретаря. (З урахуванням того, що багато чого могло загубитися в процесі перекладу, і що ми обговорювали досить делікатні питання, я перевірив у офісі Зеленського точність записаних цитат.) Нижче наводиться запис нашого інтерв'ю, відредагований для ясності.

Інтерв'ю з президентом України Володимиром Зеленським Фото - timesofisrael.com

"Таймс оф Ізраел" (The Times of Israel): Я привіз вам цукерки з Ізраїлю. Я зірвав етикетку з цінами. Вони хороші, але як ви бачите, вони досить дешеві.

Президент Володимир Зеленський: Так, це добре. Я бачу, ви багато розумієте. (Сміється.)

 - Так, щоб ніхто не звинуватив мене у хабарництві. Спасибі, що приділили нам час. Ви бували в Ізраїлі?

 - О, я бував там багато разів. У мене там є родичі - тітка моєї матері та її родичі. Вони, деякі з них, переїхали до Ізраїлю років 10-15 тому. А може, і у наприкінці 90-х.

Так що я був у Ізраїлі багато разів. На зустрічах, ділових зустрічах, на телепередачах і концертах - з мого колишнього життя.

 - Ви знімали в Ізраїлі комедії?

 - Так. У Тель-Авіві, в Беер-Шеві, в Хайфі, Єрусалимі. У багатьох містах. Так що я знаю Ізраїль. Знаю людей, що живуть там.

 - А цього тижня ви поїдете до Ізраїлю [на заходи на честь 75-ї річниці визволення Освенціма]?

 - Так, звичайно!

 - Я не знав, що "звичайно".

 - Ніхто не знав. Я скажу, чому. У нас була жахлива трагедія в Ірані. Тому я не міг повідомити Ізраїль, ізраїльський уряд, приїду я чи ні, тому що було невідомо, коли нам повернуть тіла наших загиблих [з Ірану]. Це головне. Якщо ми отримаємо їх завтра [в неділю], я зможу поїхати. [У неділю Офіс Зеленського дійсно підтвердив, що він приїде.]

 - Ви будете виступати з промовою на головному заході? Польський президент вирішив не їхати, тому що йому не дозволили виступити.

 - Найважливіше для кожної країни — це вшанувати пам'ять жертв Голокосту. Поїхати дуже важливо незалежно від того, виступимо ми [керівники] або ні.

Для мене особисто не має значення, чи буду я виступати, чи ні. Але дуже багато з числа загиблих у тій трагедії [Голокосту] були українськими євреями. Все почалося з Бабиного Яру, де стратили 150 000 українських євреїв. Наявна у нас статистична інформація свідчить, що кожен четвертий загиблий в Голокост єврей був українським євреєм. Ось чому для українців дуже важливо віддати шану жертвам Голокосту. Тому, як мені здається, було б справедливо, якщо б президент України отримав можливість виступити.

Я знаю, у ізраїльської сторони інший формат, і нас не запросили виступати. Але в будь-якому випадку я буду брати участь в цієї церемонії.

 - Ви досі сподіваєтеся, що вам дадуть можливість виступити?

 - Річ не в надії. Думаю, мені краще було б поїхати з можливістю виголосити промову, але я все одно поїду. Дуже важливо вшанувати пам'ять жертв Голокосту.

 - Питання Голокосту в Україні дуже складне. У певному сенсі Голокост почався саме там. Євреїв загинуло мільйон, а може, і більше, не в таборах, а у ході розстрілів, в зокрема, у Бабиному Яру.

  - Більше мільйона.

 - Як Україна поводиться з пам'яттю, як вшановує пам'ять єврейських жертв? Як ви намагаєтеся увічнити пам'ять про Голокост в Україні?

 - По-перше, ми вшановуємо пам'ять жертв Голокосту. По-друге, цього року ми починаємо будівництво меморіалу в Бабиному Яру. По-третє, у нас є проєкт Умані, куди, як ви знаєте, щороку приїжджає безліч євреїв зі всього світу, щоб віддати данину поваги знаменитим євреям. У цьому місті ми починаємо споруджувати "Маленький Єрусалим". Ми вирішили побудувати історичний музей, створити великий парк і реконструювати синагогу. Ми хочемо створити автентичне маленьке місто. Назва "Маленький Єрусалим" — це ідея, і ми хочемо все зробити достовірно і дуже професійно.

 - Хочу запитати вас про Бабин Яр. Ви кажете, що вже почали проєкт. Ви маєте на увазі Меморіальний центр Голокосту? Це дуже болюче питання, як ви знаєте. Він буде присвячений єврейським жертвам Бабиного Яру? Або всім жертвам, розстріляним у Бабиному Яру? Або всім українським жертвам Другої світової війни? Яке ваше бачення меморіалу в Бабиному Яру?

 - По-перше, меморіал буде споруджено на честь всіх євреїв, страчених у Бабиному Яру. Це великий проєкт, який включає історичний музей, в якому буде розказана вся історія 150 000 євреїв, яких розстріляли в Бабиному Яру.

Ми також не повинні забувати, що "Яд Вашем" визнав праведниками світу понад 2 500 українців. Багато з них вже померли. Але деякі донині живі, і вони з нами. Багато з цих людей рятували євреїв, ховали їх, допомагали їм бігти з тієї колони, яку вели до Бабиного Яру. Тому ми обов'язково знайдемо для них місце в меморіалі.

 - Про цей проєкт з вами говорив Натан Щаранський?

 - Так, Так. Ми говорили один з одним. Ми запитували рабинів, чому це не було зроблено раніше. Було й багато інших ідеї щодо проєктів. Але зараз все остаточно обговорено, і ми вирішили, що цього року почнемо будівельні роботи.

 - Чи не турбує вас те, що у деяких українців виникнуть побоювання з приводу того, що їх звинуватять у вбивствах євреїв? Українські бійці не вбивали євреїв у Бабиному Яру, але вони допомагали нацистам затримувати їх і направляти до Бабиного Яру, і це лише один приклад. Чи не турбує вас те, що українські націоналісти будуть незадоволені вшануванням єврейських жертв? (За словами глави ізраїльського відділення Центру Симона Візенталя Ефраїма Зуроффа (Efraim Zuroff), українці брали "істотну" участь у нацистському геноциді. "Тисячі українців брали участь у злочинах Голокосту", - зазначив він, наголосивши, що багато працювали охоронцями у таборах смерті. І нікого з них не притягнули до відповідальності. Зурофф сказав, що центр навіть не намагався проводити операцію "Останній шанс" в Україні, тому що там було неможливо створити надійний і достовірний механізм отримання інформації. — Д. Р.).

 - У нас є дуже цікава статистична інформація, і вона буде дуже цікава для Ізраїлю. Є опубліковане опитування дослідницького центру П'ю (PEW) від 2018 року, і там дається оцінка рівня антисемітизму в Європі. Найнижчий рівень антисемітизму був зафіксований в Україні.

 - Вчора я був у двох київських школах. Там менше охорони, ніж будь де у світі. Я там зустрівся і поговорив з місцевими євреями, я ставив їм питання про те, де охорона. А вони мені відповіли, що в Україні немає антисемітизму. (Недавнє опитування показало подальше зменшення кількості антисемітських інцидентів, але окремі випадки безперечно мають місце, в тому числі осквернення свастикою пам'ятника Шолому-Алейхему у Києві в листопаді, а також наруга над пам'ятником жертвам Голокосту недалеко від будинку батьків Зеленського. Ці випадки особливо виділив посол Ізраїлю в Україні Йоель Ліон (Joel Lion), який часто закликає владу притягти злочинців до відповідальності, але поки що марно. — Д. Р.).

 - Антисемітизму немає. Це вірно. Знаєте, адже у мене є єврейська кров. А я президент.

  - І всім це байдуже, так?

  - Всім це байдуже. Ніхто мене про це не питає.

Звичайно, в Україні, як і скрізь в світі, і зараз, і в минулому є і був певний відсоток людей, які не бачать нікого, крім своєї нації. Те ж саме було в роки Другої світової війни та під час окупації України фашистською Німеччиною. Таке ж складне і неоднозначне ставлення до єврейського народу було і в радянські часи. Ми все це знаємо. Але зараз ми добре знаємо одне: у нас в Україні найнижчий рівень антисемітизму.

Ми також повинні зрозуміти, що в ті часи, в часи Другої світової війни, були люди у Франції, в Польщі, в Німеччині, в Білорусі, в Україні, які рятували євреїв від нацистів. Але були й такі, хто співпрацював з нацистами і здавав євреїв.

Ми дуже пишаємося тим, що у нас найнижчий рівень антисемітизму, такий низький рівень антисемітизму в незалежній Україні, яка з'явилася на світ у 1991 році. Є певний відсоток радикалів, безумовно, але він дуже малий. Ось чому я не боюся [протидії планам будівництва меморіалу].

 - Які у вас стосунки з президентом Путіним?

 - З президентом Російської Федерації у нас почався діалог. У нас було кілька телефонних дзвінків. Ми створили формат для нашого діалогу, який призвів до деяких важливих рішень. Ми повернули наших полонених, наші кораблі. Після трьох років без зустрічей нам вдалося домовитися щодо нормандського формату. Після цього був другий обмін ув'язненими - найбільший такий обмін.

 - Ваша зустріч з президентом Путіним [в грудні] була першою зустріччю…

 - Першою зустріччю після трирічної паузи. Це була перша зустріч у нормандському форматі.

 - Він якось сказав, що Україна - це не країна. Він як і раніше так думає?

 - Я не знаю, про що він думає. Він мені не говорив. Я думаю, він розуміє мою позицію: Україна є незалежною державою. У нас велика країна, найбільша в Європі. Думаю, він це розуміє. Що він думає про це? Ну, це у нього в голові.

 - У вас є думка, що ви можете досягти миру на сході. Це можливо?

  - Я б ніколи не прагнув до президентства, не маючи такої мети.

  - А прогрес є?

  - Я хотів би, щоб все виходило набагато швидше. Є дуже складні питання. Я бачу прогрес, тому що кількість перестрілок значно скоротилося. Але вони поки тривають.

 - Перейменування вулиць на честь українських героїв-націоналістів викликало великий скандал. Що ви робите з цим?

 - Мова не тільки про вулиці, але і про пам'ятки. Питання в тім, як люди з різною історією, з різним ставленням до неї можуть жити разом на практиці.

Це дуже складне і болюче питання. Є герої, яких шанують на Заході і у центрі України, і є інші українці, у яких свої герої, і ці українці думають інакше. І я розумію різні почуття. І саме тому я кілька разів дуже чітко казав: раз у нас така складна історія, давайте створювати спільну історію. Давайте знайдемо тих людей, чиї імена не викликають суперечностей у нашому сьогоденні і майбутньому. Назвемо пам'ятники і вулиці іменами тих людей, які не провокують конфлікт.

На даний час у нас є свої сучасні герої, люди, які творять історію, вчені, люди в освоєнні космосу, великі спортсмени, багато письменників… люди, яких поважають в усіх куточках України. Давайте приберемо політику з цього питання.

— Це питання нещодавно викликало невелику сварку з Ізраїлем, коли ізраїльський посол в Києві запротестував, а ваш посол в Ізраїлі сказав не втручатиметься і триматиметься від цього подалі. (Посол Ізраїлю в Україні Йоель Ліон і його польський колега Бартош Ціхоцький (Bartosz Cichocki) написали відкритий лист керівництву України, засудивши вшанування при підтримці держави Степана Бандери і Андрія Мельника, лідерів ОУН, які співпрацювали з Третім рейхом. — Д. Р.) Які відносини з Ізраїлем в цілому?

 - Я думаю, у нас хороші відносини. Наприклад, мої власні відносини з Нетаньяху. Я зустрічався з ним в Україні, він був тут з офіційним візитом. Ми розмовляли. Я знаю, у вас зараз формується новий уряд. Я знаю, що він зараз дуже зайнятий.

 - У нас багато виборів!

 - Так, я знаю. Ви чемпіони. (Сміється.) Історично між Україною та Ізраїлем хороші відносини і хороші зв'язки. Як ви знаєте, багато українських євреїв допомагали створювати новий Ізраїль. Це дуже відомі в Ізраїлі і в Україні люди. Відносини дуже міцні. Коли українці та ізраїльтяни говорять один з одним, кожна із сторін шанобливо ставиться до іншої.

Ізраїль і Україна обмінюються технологіями, відбувається обмін знаннями.

 - Щодо питання Голодомору, чого ви хочете від Ізраїлю? Знову ж таки, подекуди болісно ставляться до визнання його геноцидом. Дехто каже, що це була класова боротьба, а не гоніння нації… і вони зазначають, що від голоду помирали і євреї, і росіяни, і білоруси).

 - Безліч людей загинуло, в них все відбирали: будинки, землю, худобу. Все забирали. А якщо вони не віддавали своє майно, їх вбивали. Розстрілювали. Мільйони людей загинули.

Багато країн визнали Голодомор геноцидом. І я знаю, що Ізраїль нас в цьому питанні розуміє. Як розуміє Ізраїль і те, чому Україна визнала Голокост геноцидом. Для України загибель наших людей у тридцяті роки — це не громадська і не економічна трагедія. Це геноцид. Були знищені мільйони українців.

Я впевнений, в майбутньому весь світ визнає, що Голодомор був величезною трагедією для України, що насправді відбувалося знищення українського народу. Різні ЗМІ зберігають мовчання про політику СРСР, тому що СРСР приховував всю цю інформацію. Він приховував записи, приховував місця масових поховань. Інформації про це було недостатньо. Ось так робилася історія. Тому ми розуміємо, що у різних людей різна історія в голові. Але я впевнений, що в майбутньому люди зрозуміють, яка історія України і які реальні факти. Під час Голодомору були знищені мільйони українців.

Ми всі народилися в радянську епоху, і в цей час було багато хорошого. Багато людей були відомі на весь світ, ті, кому належать великі звершення. Було багато хорошого. Але звичайно ж, було і безліч трагедій, як ця.

Знаєте, у нас дотепер немає статистики, що показує, скільки євреїв загинуло (в радянську епоху). Немає статистики, що саме з ними сталося, скільки було заарештовано, заслано. Скільки з них стали дисидентами… Ось є приклад Андрія Сахарова, який зумів розповісти всьому світові свою історію. А скільком євреям не вдалося цього зробити? У нас немає цієї історії.

 - Але ви намагаєтеся з'ясувати цю історію.

 - Ми повинні це зробити.

 - Хочу поставити питання про вашу особисту єврейську історію, про сім'ю, про походження.

 - З боку мого батька дід і три його брати були на фронті [в Червоній Армії] під час Другої світової війни, і тільки дід повернувся.

Моя бабуся жила в Кривому Розі, на півдні України, який був окупований фашистами. Вони вбили всіх євреїв, що залишилися там. Вона поїхала в евакуацію євреїв в Алма-Ату, в Казахстан. Багато людей тікали туди. Вона вчилася там. Вона вчителька. Після Другої світової війни вона повернулася до Кривого Рогу. Там я і народився.

 - Який у вас був єврейський дім? Ортодоксальний єврейський, або зовсім не ортодоксальний?

 - Не ортодоксальний. Звичайна радянська єврейська сім'я. Більшість єврейських сімей в Радянському Союзі не були релігійними. Знаєте, релігії в радянській державі взагалі не існувало як такої.

 - Зараз релігія важлива для вас?

  (Пауза.) У мене в дитинстві було одне ставлення, а зараз інше. Я ніколи не кажу про релігію і ніколи не кажу про Бога, тому що у мене є власна думка про це. Звичайно, я вірю в Бога. Але я говорю з ним лише в ті моменти, які є для мене особистими і важливими, і там, де я відчуваю себе комфортно.

 - Що ви думаєте про Ізраїль, яке ваше відношення, ваші почуття до Ізраїлю?

 - Я з величезною повагою ставлюся до Ізраїлю, особливо з урахуванням всієї тієї болісної реакції, яка навколо нього існує - єдність Ізраїлю, єдність нації. Євреї зуміли побудувати країну, піднесли її, не маючи нічого, окрім людей та мізків. Єврейський народ в Ізраїлі унікальний, це унікальне населення. У країни є економічна міць. У світі багато країн, здатних захистити себе, але Ізраїль, така маленька країна, може не тільки захистити себе, але і відповідати на зовнішні загрози.

Це єдиний, сильний, впливовий народ. І незважаючи на постійну загрозу війни, він насолоджується кожним днем. Я бачив це.

 - Ви стали президентом значною мірою заради того, щоб побороти корупцію.

 - Вірно.

 - Як іде боротьба?

 - Це важко. По-перше, ми реформуємо державну прокуратуру. Кілька тисяч прокурорів, були звільнені. Кілька сотень прокурорів повинні пройти повторну атестацію   цей процес займе близько шести місяців.

По-друге, зараз ми приймаємо закони про реформування служб безпеки. Знову ж таки, це довгий процес. Ми призначили нового керівника державного слідчого управління, і ця жінка зараз реформує керівні органи. Ми ввели антикорупційний суд у вересні. З цим багато проблем, як і з усім юридичним процесом в Україні. Це довга битва. Але коли в нас будуть ці сильні інститути, ми зупинимо всю корупцію.

 - В Ізраїлі Нетаньяху пред'явлені звинувачення в корупції, і він бореться з ними. Якщо вас в Україні звинуватять у корупції, що ви зробите? Вам доведеться піти у відставку, або ви будете й надалі виконувати свої обов'язки [як намагається робити Нетаньяху]?

 - (Сміється.) Давайте почнемо з початку. Чому ви думаєте, що мене звинуватять у корупції?

 - Я сподіваюся, цього не буде.

 - Може, ви знаєте щось таке, чого я не знаю? (Сміється.)

Якщо мене звинуватять у корупції, в справжній корупції, і це не буде якесь політичне звинувачення, якщо щось дійсно відбудеться, то згідно Конституції я повинен буду піти у відставку.

 - Україна втягнулася в скандал, пов'язаний з президентом Трампом…

 - Як мені подобаються всі ці питання про США і Трампа. (Сміється.)

 - Що ви можете нам розповісти? Ви робили щось протизаконне, що вас просили зробити щось протизаконне?

 - Я не робив нічого протизаконного. У мене були телефонні переговори з президентом Сполучених Штатів. Як президент України, я зробив все можливе, щоб у нас були хороші, надійні і міцні відносини з одним з наших стратегічних партнерів. Таким партнером є і країна під назвою Сполучені Штати Америки.

Я поводився і поводжуся так, намагаюсь робити так, щоб Україна, щоб всі до єдиного українця уникали втручання в політичну ситуацію в США. Це їхня країна, і вони ставляться до своєї країні так, як їм хочеться. І я не хочу, щоб вони втягували нас в якісь справи, пов'язані з їх внутрішньою політикою.

 - І нарешті, ваша історія. Ви актор, який зіграв президента в серіалі.

 - Так.

 - А потім ви стали президентом. Як таке сталося? Це безпрецедентно, це неймовірно.

 - Ви праві, такого в світі ще не було.

Так вирішив український народ. У нього було прагнення все змінити, а не просто змінити одну групу політиків на іншу. Він хотів повністю змінити ситуацію. І він зробив це.

Девід Головіц

За матеріалами ІноЗМІ.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...