live

Закон про "реєстр педофілів": Чому посилення відповідальності не розв’язує проблему у суспільстві

Євген Крапивін
Євген Крапивін

Експерт в "Реанімаційному Пакеті Реформ" - РПР

з відкритих джерел Прирівнювання умисного вбивства з обтяжуючими обставинами до повторного зґвалтування дитини це дисбаланс, непропорційність санкцій кримінально-правових норм

Президент України Володимир Зеленський підписав закон про "реєстр педофілів", яким посилюється кримінальна відповідальність шляхом збільшення розміру санкції за скоєння злочину. Але це не призведе до бажаного результату. В чому полягає ця проблема та яким чином її можна розв'язати?

Про це пише Євген Крапівін на своїй сторінці у Facebook.

Президент України підписав "закон про реєстр педофілів".

Йдеться про:

  1. посилення кримінальної відповідальності за злочини проти статевої свободи дітей аж до довічного позбавлення волі за їх повторне вчинення (зміни до ст. 152, 153 КК України);
  2. запровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності малолітньої особи (зміни до Кримінально-виконавчого кодексу України) та посилення правил адміністративного нагляду за такими особами.

Я вже мав нагоду писати про історію цього законопроекту. Вона доволі довга, включно з ухваленням "ляшківської" версії цього законопроекту, Парламентом минулого скликання, де до всіх осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи дитини застосовувалась хімічна кастрація. Наразі ж йдеться про ухвалений в грудні проєкт Закону №0887, який теж є доопрацьованою Комітетом з питань правоохоронної діяльності версією ще старої ідеї (з/п №6607), яку просували мої колеги. Понад те, на певному етапі я також мав стосунок до цього законопроєкту, але то "було давно і не правда", я свою роботу з оцінки/критики зробив. З суттєвого — з нього зникла "добровільна хімічна кастрація", адже нинішні парламентарі були жорстко проти цієї ідеї.

Врешті-решт, на мій погляд, ухвалений закон неможливо оцінити позитивно. Ось чому:

  1. Посилення кримінальної відповідальності шляхом збільшення розміру санкції – це "a priori" хибний шлях, яким йде переважна більшість законодавчих ініціатив. Якщо проблеми полягають у невідворотності покарання, наприклад стаття "мертва", тобто не застосовується на практиці, або з практикою її розслідування все дуже погано, жодне збільшення розміру санкції не призведе до бажаного результату. Можна себе тішити такими надіями, розповідаючи про загальну та спеціальну превенцію, але повірте, це майже ніколи не розв’язує проблему;
  2. Прирівнювання умисного вбивства з обтяжуючими обставинами (санкція — довічне позбавлення волі) до повторного зґвалтування дитини це дисбаланс, непропорційність санкцій кримінально-правових норм. Звісно, з огляду на жахливість цих злочинів, це може видаватись справедливим, але не дивуйтесь, коли завтра подібні ініціативи виникнуть стосовно корупційних злочинів, тероризму чи злочинів проти національної безпеки. Кримінальне законодавство – це не універсальний інструмент, який може "полагодити будь-яку соціальну проблему". Проблема рецидиву таких злочинів пов’язана із слабким наглядом, відсутністю можливості ресоціалізації та засудження осіб, хворих на педофілію. Кожну з цих тез дуже довго розкривати, я можу помилятись, звісно;
  3. Понад те, погоджуюсь з Хавронюком Миколою, який наполягає, що "встановлення однакового покарання за вбивство і за згвалтування та сексуальне насильство критично збільшить кількість випадків вбивства малолітніх під час або відразу після вчинення цих педофільних злочинів". Очевидно, що у разі загрози однакового покарання, це вплине на поведінку особи, яка вчиняє злочин;
  4. Єдиний реєстр – це хороша ідея, яка запозичена з так званого американського "Закону Меган". Проте її реалізації може мати великі загрози, адже коло осіб, які матимуть доступ до цього реєстру дуже широке — від будь-якого поліцейського до працівників педагогічних закладів. З позиції захисту персональних даних задля уникнення "зливання інформації", "шантажу інформацією", "фальсифікацій записів у базі" тощо, ми мали б ретельніше ставитись до європейських стандартів їх захисту. Як мінімум, звузити коло осіб, які матимуть доступ до такого реєстру та відслідковування будь-яких дій з них, аби особа, яка розголосила такі дані понесла відповідальність. На етапі розробки законопроєкту було запропоновано багато дієвих варіантів, які так і залишились пропозиціями. Хоча держателем реєстру буде Міністерство юстиції, воно обмежене межами Закону, тож суттєво не може вплинути на цю ситуацію.

Підсумовуючи: проблема в суспільстві є, вона потребує розв’язання не тільки кримінально-правовими інструментами, а ризики від дисбалансованих санкцій та незахищеного реєстру переважають користь ухвалених змін до законодавства. Ну і про добровільну хімічну кастрацію, яка потрібна була для допомоги особам, хворим на педофілію та захист дітей від них, ми просто забули на певному етапі законотворчості. Впевнений, що виправлення цих помилок це лише питання часу.

Євген Крапівін

Loading...
Loading...

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...