Як Україна перетворювалась на найбіднішу країну Європи: Занепад при Кучмі

Геннадій Балашов
Геннадій Балашов

Бізнес-філософ, підприємець, політичний психолог, лідер політичної партії "5.10"

Другий президент України Леонід Кучма (1994—2005 рр) Віктор Драчов/ТАСС)

Україна бідна країна, тому що звідси вивозять капітали всі, у кого вони є, включаючи перших осіб країни. Їхні діти і онуки не будуть жити в Україні, і вони самі не залишаться тут. Як другий президент Леонід Кучма зробив з держави територію з викачування грошей і ресурсів?

Про це пише Геннадій Балашов на своїй сторінці в Facebook.

Про другого президента України Леоніда Кучму.

Щоб відповісти на питання про кричущу несправедливість, чому Україна залишається найбіднішою країною Європи, буде потрібно багато часу. Почну з історії одного з найуспішніших людей України, героя перехідного періоду від Радянського Союзу до демократії. Його біографія — наочна ілюстрація того, як Україна стала найбіднішою країною Європи.

Леонід Данилович Кучма народився у селі Чайкине Чернігівської області. Батько загинув на фронті, коли сину було шість років, мати-колгоспниця виховувала його одна. Останні класи в школу ходив пішки за дев'ять кілометрів. Мати дуже хотіла, щоб він здобув добру освіту. Оскільки у нього були розвинені математичні здібності, він вступив до Дніпровського університету на спеціальність інженера-механіка ракетної техніки.

60-ті роки. Місто Катеринослав (пізніше Дніпропетровськ, сьогодні Дніпро) було закритим містом. За рішенням комуністичної партії, його було присвячено розвитку аерокосмічної галузі. Зокрема, виробництвом ракетно-космічної техніки займався Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова (Південмаш). Вищі навчальні заклади Дніпра випускали кадри, а Південмаш брав найбільш здібних молодих фахівців на роботу. Саме сюди, закінчивши університет, Леонід Данилович потрапив за розподілом.

Йому значно поталанило. На Південмаші він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, дочкою головного інженера Головного технічного управління Міністерства загального машинобудування СРСР. Так рядовий радянський інженер отримав золотий квиток у майбутнє. Кучма потрапив у поле зору великих чиновників всесоюзного рівня. Він зробив блискучу кар'єру по комсомольській лінії, ставши секретарем партійного комітету Південмашу. Проводив випробування ракетно-космічних комплексів на Байконурі (Казахстан). Здружився з двічі Героєм Соціалістичної Праці, академіком, конструктором Михайлом Янгелем та багатьма іншими впливовими персонами того часу.

Коли тесть відійшов від справ, Кучма зайняв пост директора Південмашу. Так хлопчик, який ходив пішки в школу, став найважливішою людиною в Дніпрі й у всій ракетно-будівельній галузі Радянського Союзу. Тоді у Леоніда Даниловича з'явилося характерне для надбагатих людей захоплення футболом. Кучма був президентом ФК "Дніпро", одного з найуспішніших в Радянському Союзі. Коли СРСР занепав, він був вже настільки впливовою людиною, що без особливих труднощів посів місце на верхотурі влади незалежної України.

Кучма став прем'єр-міністром через рік після розпаду СРСР, а потім обійняв посаду президента. В незалежній Україні відбувалися колосальні економічні зміни. Мабуть, найважливіша — це поява приватної власності. Громадяни почали приватизувати квартири, в яких жили, але на які не мали прав. Паралельно йшла приватизація цілих галузей державного господарства і держпідприємств. Кучма очолив Україну в пік масової приватизації.

Для нього знову все склалося найкращим чином — він проводив і контролював велику приватизацію. Державна власність переходила до рук олігархічних груп і нових капіталістів, яких призначали у високих кабінетах. Так за два президентські терміни Кучми в Україні з'явилася більшість нинішніх українських олігархів.

Приватизація була необхідна, щоб Україна перейшла на рейки вільної ринкової економіки. Але навіть отримавши незалежність, дозволивши приватну власність, країна як і раніше залишалася небагатою і проблемною. Чому?

Подивіться, з яким капіталом Кучма пішов з посади. Його зять Віктор Пінчук — мільярдер, в топі найзаможніших людей України. У сім'ї Леоніда Даниловича найдорожчий приватний будинок у світі на острові Сардинія (Італія). І де капітал Леоніда Даниловича, де він зберігає все зароблене за ці десятиліття? Єдине, що відомо: в Україні у нього майже нічого немає. Отже, основна частина активів за кордоном.

Україна бідна країна, тому що звідси вивозять капітали всі, у кого вони є, включаючи перших осіб країни. Їхні діти і онуки не будуть жити в Україні, і вони самі не залишаться тут. Україна для надбагатих людей — це територія з витискання грошей і ресурсів.

Чому в Україні не працюють соціальні ліфти і немає інститутів, які давали б фінансові можливості всім громадянам? Чому збагачується тільки вузька група осіб, так або інакше пов'язаних з державним апаратом? Чому в Україні не таланти, не винаходи та інновації приносять гроші, а зв'язки і "схематоз"?

Політичні рішення всіх президентів України, починаючи з Кравчука і закінчуючи Зеленським, з точки зору економічних свобод і правил належать до "екстрактивних інститутів". Це термін із книги американських економістів "Чому нації занепадають? Походження влади, багатства і бідності". Екстрактивні економічні інститути виключають громадян з економічного життя, з бізнесу, позбавляють їх прав або обмежують їх, збирають гроші або ресурси для нібито чесного і справедливого перерозподілу державою. Мета — збагачення еліт. Засіб — позбавлення населення законних прав.

Є протилежний підхід. Це створення "інклюзивних економічних інститутів" — законів, правил, організацій, які залучають населення до заробляння грошей, приватного підприємництва, ділової активності та надають їм для цього все необхідне, від законодавчої бази, судового захисту до фінансової прибутковості.

Геннадій Балашов

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...