Як СРСР ледь не програв Другу світову війну через проблеми на українському заводі

Юрій Бутусов
Юрій Бутусов

Журналіст, головний редактор сайту "Цензор. НЕТ"

Радянська 76-мм дивізійна гармата Ф-22 зразка 1939 року (УСВ) і загиблий артилерійський розрахунок, на задньому плані рухається колона німецьких військ

waralbum.ru

Історія виробництва 76 мм бронебійних снарядів на Павлоградському хімічному заводі в Дніпропетровській області є яскравим прикладом, як грубі помилки в оборонному плануванні ледь не призвели до краху СРСР.

Про це пише Юрій Бутусов на своїй сторінці в Facebook.

Ціна оборонного планування: як СРСР ледь не програв війну через проблеми на Павлоградському хімзаводі

Це корисно знати всім, хто ставить експерименти над Державним оборонним замовленням та "Укроборонпромом". Контролери тоді були суворі, корупція на держконтрактах там відсутня взагалі, але результат виявився провальним.

В 1941-му році армія СРСР на західному кордоні мала номінально величезну перевагу в силах над Німеччиною - за кількістю танків приблизно в 4 рази, по машинах - приблизно у 2 рази, по літаках - приблизно в 3 рази. І тим не менш, вся ця армада техніки була знищена за кілька місяців, німці вийшли до самої столиці. СРСР поніс втрати в людях в 10-12 разів більше, а полонених німці взяли кілька мільйонів, тобто всю діючу на початку війни армію було знищено. Німецькі танкові групи проривали будь-які лінії оборони.

Для боротьби з танками в СРСР були на озброєнні багато тисяч 45 мм та 76 мм танкових і протитанкових гармат. Але тільки у 76 мм була необхідна потужність, щоб бити всі типи німецьких танків. І ось парадокс - саме ці найефективніші гармати СРСР не забезпечив... бронебійними снарядами!

Бронебійний снаряд 76 мм СРСР розробив тільки в 1940 році, коли вже йшла Друга світова. Причина - відсутність пріоритетів фінансування і розробки, СРСР намагався розвивати занадто багато ресурсномістких проєктів одночасно, а на найважливіше не дивилися.

Спорядження вибухівкою 76 мм бронебійних снарядів було довірено снарядному заводу №55 Наркомату боєприпасів - нині це Павлоградський хімічний завод, одне з провідних підприємств української оборонної промисловості. У ті роки керівництво підприємства постійно змінювалося, репресії і пошук ворогів народу знищував фахівців, було відсутнє нормальне планування та організація роботи, яку намагалися виправити не професійно, системно, а кримінальними справами НКВС.

"...в 1940 р. завод № 55 за планом повинен був спорядити 155 000 76-мм бронебійних снарядів. Однак, за перші 10 місяців завод здав військпреду всього лише 20 000 снарядів. Основною причиною невиконання планового завдання, як і щодо інших номенклатур, був брак – за липень місяць, наприклад, при спорядженні заводом всього 5000 76-мм бронебійних снарядів, контролю військпредом не пройшли 4000 снарядів. Наслідком такого стану речей стало не тільки невиконання плану, але також і скупчення на заводі величезного числа невикористаних снарядних корпусів з дорогої легованої сталі.

В результаті, з січня 1940 р. по 31 травня 1941 р. радянська промисловість боєприпасів зуміла виготовити лише 150 000 одиниць 76-мм бронебійних снарядів. Як показав досвід війни, це було мізерно мало. Так, наприклад, уже постановою ДКО № 299сс від 28 липня 1941 р. потреба фронтів у 76-мм бронебійних снарядів була визначена наступним чином: на серпень 1941 р. – 250 000 штук, на вересень 1941 р. – 400 000 штук. Таким чином, в області організації виробництва 76-мм бронебійного снаряда напередодні війни були допущені серйозні прорахунки. Через нездатністьі промисловості виробляти 76-мм бронебійні снаряди в потрібній кількості, НКО вже на початку травня 1941 р. був змушений ввести вкрай низьку норму вмісту бронебійних снарядів у складі боєкомплекту до 76-мм дивізійної і танкової гарматам. Так, норма вмісту бронебійних снарядів у боекомплекті до дивізійної гармати (140 пострілів) становила лише 5,7% (8 снарядів), до танкової гармати – 27% (38 снарядів). Виходячи з такої норми, загальна потреба артилерії в 76-мм бронебійних снарядах (недоторканний (НЗ) і мобілізаційний (МЗ) запаси) визначалася 797 000 штук, хоча й могла бути задовільнена лише на 16%: до 1 травня 1941 р. у військах було не більше 132 000 76-мм бронебійних снарядів. При цьому, в Ленінградському військовому окрузі даних артилерійських снарядів налічувалося всього лише 400 штук, в Західному особливому військовому окрузі на одне дивізіонне або танкове 76-мм знаряддя доводилося 9 бронебійних снарядів, в Прибалтійському особливому військовому окрузі – 12 бронебійних снарядів. Що ж стосується Київського особливого військового округу, то згідно з директивою начальника його штабу генерал-лейтенанта М. А. Пуркаєва від 29 квітня 1941 р. за № Д/0054, частини округу забезпечувалися бронебійними снарядами на кожну 76-мм дивізійну гармату за наступним розрахунком: стрілецькі дивізії – по 6 пострілів, мотострілкові дивізії – по 12 пострілів. Танкові дивізії, що мали у своєму складі танки Т-34 і КВ, також озброєні 76-мм гарматами, отримували по 13 снарядів на Т-34 і 25 снарядів на КВ.Таким чином, до початку Великої Вітчизняної війни 76-мм дивізійні і танкові гармати фактично виявилися не забезпечені бронебійними снарядами.

Тому, як доповідав начальник артилерії Південного фронту генерал-майора артилерії І. А. Устинов від 30 липня 1941 р. начальнику артилерії РСЧА (Робітничо-селянська Червона армія, - Ред.) генерал-полковнику артилерії Н.Н. Воронову: "всі дивізійні гармати не мають бронебійних снарядів, а вогонь по танках осколково-фугасними снарядами ефекту не дає. Були випадки (в р-ні Бар) після 6 прямих влучень танк продовжував рухатися".

Цитата зі статті "Виробництво протитанкових боєприпасів в СРСР напередодні і на початку Великої Вітчизняної війни" А. Балиш і Є. Хартова.

Тобто маючи повну перевагу в чисельності, радянська армія не мала можливості її реалізувати через відсутність доктрини і програми розвитку армії та її озброєння. Цінність танкових і артилерійських армад без забезпечення бронебійними снарядами в зіткненні з німецькими танками виявилася досить низькою по ряду причин, але відсутність бронебійних снарядів була однією з найбільш важливих. Важко підрахувати скількома життями ці помилки в плануванні були оплачені.

Історія вчить, що порівняння кількості одиниць озброєнь - повна нісенітниця, це не дає і близько розуміння реальної боєздатності та ефективності озброєнь армії. Танк - це лише частина комплексу, в який також входить як невід'ємна частина екіпаж, гармати, снаряди, ремонтне обладнання, запчастини, паливо, масло, ресурси для бойової підготовки, тактика застосування, режим експлуатації, зв'язок та багато іншого, і кожен з цих факторів може вплинути на результат бою. Війна - це протистояння систем. Той, хто не розуміє яку систему будує - замовляє гармати, той, хто розуміє, що таке система, замовляє комплекс озброєння і його експлуатації. А перемагає той, хто у війні систем прораховує максимальне число факторів.

СРСР будував величезну армію, зміст якої був непосильним для економіки країни. Військове будівництво було засновано на піарі і показусі - ставилася мета створити на папері побільше нових дивізій і бригад, а навіщо вони потрібні і наскільки збалансовано йде військове будівництво - ніякої аналітики не було. Більше того, люди зі своєю думкою з армії вичищались і знищувалися, критика фактично заборонялася.

На жаль, цей приклад з бронебійними снарядами дуже схожий на ситуацію в Україні сьогодні, коріння проблеми те ж. У нас, наприклад, найгостріший дефіцит основного калібру армійської артилерії - 152 мм, за шість років в країні вироблено і закуплено армією всього 1500 нових гаубичних снарядів. У нас кулеметні верстати на шостому році війни роблять волонтери і купують в армію на кошти громадян. У нас більшість військових на фронті їздить на куплених за свої або волонтерські кошти машинах. У нас відсутнє оборонне планування, державне замовлення визначається як і раніше суб'єктивно, без зв'язку з загальною стратегією і реальним військовим будівництвом.

На фото: розбита радянська 76 мм гармата Ф-22 із загиблим розрахунком, на дальньому плані - колона німецької техніки.

Юрій Бутусов

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...