live

Приватизація, дерегуляція та лібералізація: Яка стратегія може врятувати Україну від економічного колапсу?

Богдан Данилишин
Богдан Данилишин

Український політик, економіст і державний діяч. Міністр економіки України у 2007-2010 рр

Національний банк України bank.gov.ua

Нацбанк опубліковав "Звіт про фінансову стабільність" в якому стверджується, що за умови продовження структурних реформ, отримання траншів від МВФ і відсутності значних макроекономічних шоків державний борг буде скорочуватися до 50% від ВВП на кінець 2020 року. Але що буде, якщо все піде не по плану?

Про це пише Богдан Данилишин на своїй сторінці в Facebook.

Як економіці України не потрапити в ідеальний шторм?

Ознайомився зі "Звітом про фінансову стабільність" Нацбанку. Наведу кілька пасажів з цього документа.

З одного боку, стверджується, що за умови продовження структурних реформ, отримання запланованих траншів від МВФ і відсутності значних макроекономічних шоків за базовим сценарієм державний і гарантований державою борг буде скорочуватися до 50% від ВВП на кінець 2020 року і 48% - на кінець 2021 року.

З іншого боку, виплати уряду й Нацбанку у 2020-2022 роках разом з відсотками перевищать 24 млрд доларів. Більшу частину цієї суми потрібно буде рефінансувати на зовнішніх ринках. Погашення та обслуговування валютного держборгу - ключовий середньостроковий виклик.

Зазначу якісний підхід укладачів звіту - прогноз вони обґрунтовують багатьма причинами. Це відповідально і професійно. Своє запитання хочу адресувати не тим, хто працював над складанням "Звіту про фінстабільність", а, так би мовити, вище і ширше - що буде, якщо не відбудеться кредитне співробітництво з МВФ або не все буде складатися зі структурними реформами (поки що не особливо складалося)?

Або ще гірше - якщо в найближчі 2-3 роки почнеться рецесія у світовій економіці, яка буде супроводжуватися відтоком капіталу з країн, що розвиваються і, отже, призведе до більших ускладнень з рефінансуванням держборгу України шляхом залучення капіталу із зовнішніх ринків?

Навіть більше, що буде, якщо трапиться так званий ідеальний шторм? Ідеальний шторм - це ситуація, коли все, що можна уявити поганого, відбувається одночасно, підсилюючи ефект кожного з факторів. В результаті ідеального шторму на морі, здавалося б, несподівано виникає хвиля нереально гігантських розмірів, що змітає на своєму шляху абсолютно все. Таке буває дуже рідко, але, якщо туди потрапляєш, наслідки сумні.

Чого турбуватися, скажуть оптимісти, хіба таке можливо? Можливо. Наприклад, у серпні 1997 року, за рік до світової фінансової кризи, індекс Доу-Джонса впав на 7,7% за одну торгову сесію. Видатний економіст і математик Бенуа Мандельброт оцінив ймовірність цієї події в одну п’ятидесятимільярдну. Але це мало місце.

А щодо падіння індексу Доу-Джонса 19 жовтня 1987-го на 29% за один день Мандельброт писав, що, згідно зі стандартами фінансових теоретиків, ця подія може відбутися в одному з 1050 випадків. Це настільки мала ймовірність, що математики вважають, що вона не має сенсу, бо це число випадає зі стандартів природи. Проте для Нью-Йоркської фондової біржі сенс торгового дня 19 жовтня 1987-го був гранично ясним. І дуже сумним для багатьох її операторів.

Я не нагнітаю ситуацію. Однак бачу розрахунок на те, що все буде складатися вдало. Але є сигнали, які насторожують. В останні роки основна надія в Україні робиться на сільгоспсектор, він забезпечує приплив інвалюти, яка необхідна для обслуговування і погашення того боргу, який оцінюється у 24 млрд доларів. Протягом наступних трьох років. Але свіжі статистичні дані турбують.

У листопаді поточного року індекс сільгосппродукції в порівнянні з листопадом минулого року знизився у фізичному вираженні на 18,5%. З 2014 року, коли в розпалі були бої на Донбасі, це - найгірший результат. Можна пошукати пояснення у природи - незвично тепла погода призвела до того, що збір врожаю дещо змістився у часі, зростання в сільгоспсекторі припало на другий і третій квартали.

З іншого боку, ми маємо виключно рекордний урожай - 74,3 млн тонн зернових і зернобобових станом на кінець листопада проти 70,1 млн т за весь минулий рік (вже більше на 6%). Але за січень - листопад цього року індекс сільгосппродукції в порівнянні з аналогічним періодом минулого року зріс лише на 2,4% (у фізичному вираженні).

А якщо подивитися на жовтень - листопад 2019 року в порівнянні з жовтнем - листопадом 2018 року, то падіння індексу становить 8,8%. Оскільки у четвертому кварталі зазначається зниження індексу сільгоспвиробництва, це зробить відповідний внесок у динаміку ВВП, яка, ймовірно, в четвертому кварталі пригальмує. Вона почала знижуватися раніше: якщо в другому кварталі зростання ВВП в порівнянні з першим склало 4,6%, то в третьому кварталі в порівнянні з другим - 4,2%.

Складаються передумови до уповільнення темпів зростання в аграрному секторі, який є локомотивом української економіки. Водночас продовжує ускладнюватися кон'юнктура міжнародних ринків металопродукції і металосировини, а це - друга за значущістю експортна позиція України.

На цьому тлі блискуча відстороненість правління НБУ від ситуації з різким зміцненням гривні не цілком зрозуміла. Звичайно, якщо керуватися інтересами економіки в цілому, а не суто досягненням мети зі споживчої інфляції.

Є питання і щодо облікової ставки. Не перестану повторювати - її зниження необхідно було починати в травні, коли стала очевидною тенденція дезінфляції. Якби так сталося, не було б зниження промвиробництва протягом п'яти місяців поспіль (а в обробній промисловості - шести місяців поспіль).

Так, зниження ставки саме собою не обов'язково дає очевидний ефект. Але в поєднанні з іншими діями стимулювання технологічних виробництв за допомогою низьких процентних ставок по кредитах - обов'язково. Хоча б з точки зору вирівнювання конкурентних умов з іншими країнами, де ставки нижче.

Що робити? Не покладатися на удачу, приватизацію, дерегуляцію та лібералізацію. Необхідна проактивна економічна політика, що включає втручання "зверху" і сфокусованість на експорті. Експортне зростання необхідне, така модель в післявоєнній історії приводила до успіху країн наздоганяючого розвитку.

Починаючи з експорту сировини, перенаправляючи частину ренти від експорту сировини в технологічний інноваційний сектор в межах промполітики потрібно поступово перейти до високотехнологічного експорту.
Стратегія зрозуміла - піднятися тими самими технологічними сходами, якими свого часу піднялися розвинені країни, рухаючись від найпростіших технологій до передових рубежів інновацій та використовуючи низьку вартість робочої сили для збереження конкурентоспроможності, поки не будуть створені технології та поки не нагромадиться необхідний капітал, включаючи людський.

Уряд повинен створювати тепличні умови, відігравати роль "повитухи" економічного розвитку. Це вимагає великої уваги до виробника. Отримана економіка буде спочатку перекошена через експортно орієнтований сектор. Але це ті витрати, які необхідно понести, бо в результаті такого розвитку в країні будуть створені індустріальні сектори четвертої промреволюції. Це і буде найкращим варіантом структурних реформ.

В іншому випадку Україну чекає тотальна деіндустріалізація, оскільки внутрішній попит на промислову продукцію явно недостатній для існування висококонкурентних промислових секторів.

Якщо реалізувати цю стратегію, то наведені в "Звіті про фінансову стабільність" макроекономічні шоки будуть мати не настільки небезпечний вплив на стан української економіки. Та й співвідношення держборгу до ВВП буде знижуватися - як завдяки зростанню ВВП, так і завдяки скороченню держборгу, потреба в нарощуванні якого буде знижена.

Звичайно, ймовірність "ідеального шторму" не така вже й висока. Але ймовірність деяких випадків падінь індексу Доу-Джонса була набагато менша за статистичну похибку. Що не вберегло від колосальних потрясінь.

Богдан Данилишин



Loading...
Loading...

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...