live
Новини » Політика 1428 Читать эту новость на русском

Польське бажання газового співробітництва з Україною зіткнулося з українською реальністю

Biznes Alert
Biznes Alert

Інтернет-видання, присвячене тематиці енергетики та інфраструктури

З відкритих джерел

Польське бажання в енергетичній співпраці з Україною стикаються з українською дійсністю. Далеко не всі спільні ініціативи виявилися вдалими. Ситуація в Україні нестабільна, а перспектива впровадження реформ туманна. Тому країна виглядає ризикованим місцем для інвестицій.

Про це пише Biznes Alert.

Опублікована нещодавно Колегіумом Східної Європи імені Яна Новака-Езераньского (Jan Nowak-Jeziorański) доповідь "Енергія на схід: польські плани і українська дійсність" розповідає про те, які можливості є у польських інвесторів в енергетичній галузі в Україні, і про те, як їх бажання стикаються з реальністю. "Висновки у цілому песимістичні", - не приховує автор доповіді, головний редактор порталу "Бізнес алерт" Войчех Якубик (Wojciech Jakóbik).

Ці слова можна знайти вже у вступній частині документа, повторив їх Якубик і на конференції "Польська східна політика", яку ось уже багато років поспіль щороку проводить Колегіум у Войновіцах (Wojnowicach), що біля Вроцлаву. Хоча майже половина доповіді присвячена газовій тематиці, почав експерт з нафти, оскільки в цій сфері, як він сказав, ситуація виглядає найгірше.

Непотрібний газопровід

Найяскравішим прикладом служить проєкт продовження українського газопроводу Одеса - Броди, що працює з 2002 року, в Плоцьк і Гданськ. Задумка полягала в тому, щоб поставляти нафту з Азербайджану до Європи. Просуванням ініціативи займався президент Лех Качинський (Lech Kaczyński). У травні 2007 року він організував у Кракові енергетичний саміт з участю глав Азербайджану, Грузії і України, а в вересні того ж року підписав Вільнюсі з ними і лідером Литви договір про створення компанії "Сарматія", якій доручили зайнятися підготовчими роботами.

Сама ідея не була новою, вона з'явилася вже в 1990-ті роки. У 2003 році представники Польщі, України і Європейської комісії підписали в Брюсселі угоду про підтримку концепції поставок азербайджанської нафти з Чорного моря до Балтійського. Також з'явилася спільна експертна група. Минуло вже 16 років, але нафтопроводу так і нема.

"Це яскравий приклад того, як цікаві політичні ідеї перевіряються економічною реальністю, - говорив автор доповіді. - Польщі не потрібен газопровід Одеса - Броди - Гданськ. Ми більше десяти років його обговорювали, але прийшла пора чесно собі в цьому зізнатися. Так сталося тому, що стала фактом диверсифікація джерел постачання нафти в нашу країну". Польща вже купує саудівську нафту, яка постачається танкерами до Гданська. Україна в цьому плані функціонує незалежно: вона може отримувати азербайджанську нафту на терміналі "Південний" в Одесі.

Закритий міст

Схожа ситуація склалася з поставками електроенергії з України до Польщі. "Купувати електрику з Хмельницької АЕС планував ще Ян Кульчик (Jan Kulczyk)", - нагадує Якубик. З 1985 року вона була пов'язана энергомостом (ЛЕП 750 кВт) з підстанцією "Жешув" в населеному пункті Віделка (Widełka). У 1993 році його роботу призупинили, а двома роками пізніше Польща синхронизировала свою мережу з європейської, з-за чого використання лінії, підключеної до іншої мережі, стало неможливим.

Виходом могло б стати відключення Хмельницької АЕС від українських мереж. Так функціонує Бурштинський енергоострів: це дві вугільні електростанції, Бурштинська (2334 МВт) і Калуська (200 МВт), Теребля-Рікська ГЕС (27 МВт), а також розподільна мережа, що обслуговує три мільйони споживачів у Івано-Франківській і Львівській областях. Він відключений від об'єднаної енергосистеми України і синхронізований з європейської континентальної мережею, що охоплює весь ЄС крім Скандинавії і Великобританії, Швейцарії, Балкани, Туреччини, а також Марокко, Алжир і Туніс. "Острів" з'єднують з нею лінії електропередач, що йдуть до Словаччини, Угорщини та Румунії, які можуть завдяки цьому купувати українську електрику. "Ідея цікава, оскільки електроенергія в Україні коштує дешевше. Польські інвестори теж охоче б її купували, але перешкодою виступають політичні чинники", - пояснює Якубик.

З 2015 року за енергетичну інфраструктуру в уряді відповідає Петро Наімський (Piotr Naimski), який почав висувати тезу про енергетичний суверенітет вже в 1990-ті роки. "Ця концепція передбачає, що ми повинні мати власні електростанції, щоб покладатися на них в разі появи якоїсь загрози. За цієї причини ми не хочемо брати участь в проєкті енергомосту, - розповідав автор доповіді. - Ми також побоюємося, що через появу дешевої електроенергії з України стануть нерентабельними наші електростанції. Вони виробляють енергію дорожче, але користуються нашим вугіллям, якого в нас багато, ніхто його у нас не відніме. Польський підхід суперечить стратегії інтеграції ринків енергії та газу, яку просуває Європейською комісією. Через це між Варшавою і Брюсселем, а також Києвом виникають суперечки".

"Два цих підходи складно поєднати, - додав Якубик в ході подальшої дискусії. - З точки зору безпеки інтеграція ринків енергії та газу може з часом почати представляти загрозу. Не можна не враховувати можливі гібридні дії Росії, вони реальні".

Відсутній газопровід

Найоптимістичніша частина доповіді присвячена газовому сектору, де полякам і українцям вдалося щось разом зробити і заробити на цьому гроші, а не тільки придбати політичний капітал. Самим яскравим прикладом співпраці Войчех Якубик назвав постачання двох мільярдів кубометрів газу з Польщі. "Покупцем була приватна компанія "Енергетичні ресурси України", яку заснували українець і американець", - розповідав він. Це та сама фірма, яка 9 грудня підписала з Польським концерном договір про розвідування газу біля польського кордону, на якому знаходиться наше найбільше родовище "Пшемисль".

Наступним кроком, як вважає Якубик, могло б стати підписання договору між Польським концерном та Нафтогазом. Чи буде потрібен українцям газ з Польщі, залишається питанням. Зараз ми постачаємо туди близько 1,1 мільярда кубометрів газу на рік, але нам доведеться враховувати конкурентів: сировину з "Північного потоку - 2" або з інших напрямів може піти через Словаччину (вона постачає до України 7,3 мільярда кубометрів) і Угорщини (3,3 мільярда кубометрів).

"У Польщі, однак, є СПГ", - підкреслював Якубик під час дискусії. Насамперед потрібно побудувати газопровід, що з'єднає дві країни. В Україні його довжина має становити 100 кілометрів, але в українців немає грошей на будівництво. "Може, американці допоможуть?", - роздумував головний редактор порталу "Бізнес алерт".

"Фактор, який міг би справити позитивний вплив на розвиток польсько-української взаємодії у газовому секторі, це заступництво США", - вважає він. У в серпні в Варшаві представники Варшави, Києва і Вашингтона підписали меморандум про тристороннє співробітництво в сфері енергетики. "Європейське законодавство робить ці відносини цивілізованими і відкриває нові можливості на українському ринку, а політична "парасолька", яку розкривають над нами американці, може допомогти налагодити постачання СПГ через Польщу в Україну", - описував ситуацію експерт, додаючи, що все буде залежати від Києва, оскільки Варшава свою частину завдання виконала.

Відсутність стабільності

Головною перешкодою для діяльності в Україні є нестабільність. "Перспективи розвитку співпраці між Варшавою і Києвом у сфері енергетики виглядають туманними через політико-економічну ситуації на Дніпрі", - писав в початку своєї доповіді "Енергія на схід" Якубик.

Цю думку він розвинув на прикладі газопроводів в розділі, присвяченому інвестиційному клімату в Україні. "Проблемою залишається нестача інвестицій в модернізацію цієї системи і погана репутація, пов'язана з нестабільним політичним фоном. (…) Загрозу становлять приховані інтереси гравців, які чинять вплив на політику держави, тобто олігархів, які отримують контроль над окремими сегментами газового сектора в залежності від зміни розкладу сил у Києві. Також складнощі виникають через невпевненість у тому, чи буде збережений нинішній політичний та економічний курс, продовжить схвалювати його населення. Існують побоювання, що може статися черговий спалах невдоволення, яка загальмує реформи.

Перспективи виглядають примарними. Україна планує впровадити всі реформи в газовому секторі до 2025 року, проте невідомо, чи буде в неї стільки часу. Дестабілізуючий вплив Російської Федерації може уповільнити або зупинити процес реформування. Також існує ймовірність, що політики під тиском суспільства скористаються пропозицією Газпрому і за дешевий газ погодяться підписати новий транзитний договір, що не враховує норми європейського законодавства. До закінчення дії такого договору або до перегляду його умов (на який має погодитися Газпром) інтеграція України у газову сферу ЄС стане неможливою".

Високий рівень ризику

Очевидно, що Україна належить до країн підвищеного ризику. Справа не тільки в тому, що на її території йде війна. Інвестори вже давно не виявляють до неї особливого інтересу. "Якщо в Польщу до 2017 року прийшло майже 200 мільярдів євро іноземних інвестицій, то в Україну до кінця 2018 - всього 33 мільярда доларів", - нагадав на конференції в Войновіцах (Wojnowicach) член ради Польсько-української торгової палати Даріуш Шимчиха (Dariusz Szymczycha). Третина цих грошей надійшла з Кіпру, згідно з чим напрошується питання, що це: чи це реальні іноземні інвестиції або вкрадені і вивезені за кордон капітали.

Однак деякі все ж готові йти на ризик, що часом закінчується сумно. "Поляки часто підписують договори з компаніями, зареєстрованими рік або навіть пів року тому. Це дуже наївно", - відзначає Шимчиха. Що робити, як уникнути проблем? "Приходьте до нас, - каже представник Польсько-української торгової палати,  а також вивчайте ринок. Не обов'язково відразу ж відкривати фірму і наймати українських працівників, достатньо запросити нашого співробітника, який проведе для вас ринкове дослідження. Потім вже можна створювати компанію, але робити це слід при підтримці української юридичної фірми, зареєстрованої в Торговій палаті. Потрібно переконатися, що вона викликає довіру і працює не кілька, а мінімум десять років".

А що робити тим, хто все ж оступився? "В Україні ось уже кілька років працює уповноважений із захисту прав підприємців. Нещодавно на цю посаду призначили Марчіна Свєнчіцкі (Marcin Święcicki). До нього можуть звернутися зареєстровані в Україні підприємці, якщо їм не вдалося вирішити суперечки іншими шляхами, включаючи судову. То в такому випадку співробітники омбудсмена, а їх 33 людини, оцінюють, як допомогти такій фірмі, можливо політичне втручання. У середньому розгляд справи займає три місяці, успіхом закінчується приблизно 60%", - пояснює Шимчиха, що працював раніше в адміністрації президента Кваснєвського (Aleksander Kwaśniewski).

Великі можливості

"Україна – насправді країна великих можливостей, і момент, коли туди з Польщі почнуть переводити виробництво високотехнологічної продукції, скоро настане, - переконаний Шимчиха. - Україна стрімко змінюється. Відповідним чином підготувавшись, там можна вести бізнес без особливих проблем, хоча слід розуміти, що іноді може знадобитися допомога українських юридичних фірм".

За матеріалами ІноЗМІ.

 
Loading...
Loading...

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...