live
Новини » Політика 116 Читать эту новость на русском

Чи спричинять нові газопроводи все більшу залежність від Росії

Die Welt
Die Welt

Інформаційна німецька щоденна газета видавництва "Аксель Шпрінгер-ферлаг"

WELT/Thomas Laeber

Чотири нових великих газопроводи повинні бути введені в експлуатацію протягом року. Вони істотно змінять систему поставок природного газу в Європу та Азію і похитнуть нинішній баланс сил. 

Про це пише Die Welt.

Перед лицем сьогоднішнього екологічного ажіотажу навколо поновлюваних джерел енергії і зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу про природний газ практично забули. Незважаючи на його відносну чистоту, він не дуже вписується в картину стерильного майбутнього без викопних енергоносіїв.

Але нещодавно газ знову багатозначно нагадав про себе. Спочатку в Туреччині, Греції та Італії, потім у Китаї. А згодом важлива подія станеться і у Німеччині. У всіх цих країнах урочисто вводяться в експлуатацію великі газопроводи. Ці нові експортні маршрути будуть перенаправляти потоки газу і тим самим змінять багато взаємозалежностей. Вони доставлять на світовий ринок додаткові обсяги російського і – вперше – азербайджанського газу.

Нові газопроводи "доводять, що природний газ як енергетичний міст, принаймні в середньостроковій перспективі, буде займати виняткове місце, адже газ — найчистіше викопне паливо, — сказав в інтерв'ю газеті "Вельт" Франк Умбах (Frank Umbach), керівник відділу досліджень Європейського центру енергетичної та ресурсної безпеки при лондонському Королівському коледжі. — Вони показують також, що в середньостроковій перспективі буде зберігатися потреба у викопних енергоносіях".

Але поки за новими маршрутами з Росії на європейський ринок додаткові обсяги газу не надходили. Як зазначив Михайло Крутіхін з Московського галузевого агентства "РусЭнерго" на запит газети, ці трубопроводи спроектовані як альтернативні шляхи поставок для обходу проблемного та схильного до різних криз транзиту через Україну. Тільки в Китай газ буде поставлятися для тамтешнього зростаючого ринку.

Початок поклали Азербайджан і Туреччина. У суботу глави держав обох країн і представники інших держав прибули на турецько-грецький кордон, щоб вперше направити газ, який прибуває від Каспійського моря через Туреччину, в Трансадріатичний газопровід, що веде до Албанії та Італії і далі в Західну Європу. Коли трубопровід запрацює на повну потужність, по ньому на європейський континент будуть надходити 10 мільярдів кубометрів природного газу в рік.

Та хоча такий обсяг становить всього 2% від європейської потреби, цієї події з багатьох причин чекали з нетерпінням. З одного боку, новий коридор знизить надмірну залежність Європи від російського газу. З іншого боку, пропускну здатність цього трубопроводу відносно швидко можна подвоїти, чого бажають у Європі заради диверсифікації газового імпорту.

Азербайджан виходить з ізоляції

Задоволена і Туреччина, адже вона забезпечила собі додатковий прибуток як країна-транзитер і знайшла геоекономічне значення. Але більше за всіх радіє Азербайджан, який завдяки цій події вийшов з інфраструктурної ізоляції.

Все планувалося зробити ще кілька років тому в рамках проведеного під керівництвом австрійського енергетичного концерну OMV газопровідного проекту "Набукко". Однак тоді нічого не вийшло: європейці та газовидобувні держави Каспійського моря не змогли домовитися один з одним. Тільки коли азербайджанці і турки взяли справу в свої руки і побудували відкритий минулого року Трансанатолійський газопровід, південний транспортний маршрут заробив.

Росію конкурентний проект не залишив байдужими. Адже Туреччина була для них приваблива не тільки як країна-транзитер, але і як покупець газу при її населенні у 80 мільйонів осіб та нестачі власних природних ресурсів. Невипадково Туреччина до останнього часу була другим після Німеччини за величиною експортним клієнтом російського концерну Газпром. У 2018 році вона закупила в Москві цілих 24 мільярда кубічних метрів газу.

З газом з Азербайджану та скрапленим природним газом (СПГ) зі всього світу Туреччина починає звільнятися від росіян. Однак у 2015 році вона погодилася на будівництво нового газпромівського трубопроводу "Турецький потік" у Чорному морі. Приблизно через місяць повинна бути введена в експлуатацію перша нитка. Завдяки їй Росія в основному перестане потребувати транзиту через Україну, з якою вона на ножах після окупації українського півострова Крим та підтримки сепаратистів на сході України.

Газпром із великою охотою проклав би через Чорне море й інші нитки газопроводу, щоб качати газ через Туреччину в Південну Європу. Але чи дозволить ЄС під'єднати їх до своєї мережі? Це ще питання, каже Умбах.

Балтійський газопровід почне функціонувати в середині 2020 року

Європейцям достатньо їх нинішніх проблем із росіянами. Насамперед Брюсселю як більмо на оці небажання Газпрому продовжувати довгостроковий договір, що завершується, про транзит російського газу в Європу. Російський концерн збирається залишити і так далеко не процвітаючу Україну без мільярдних транзитних мит. Невипадково будівництво російського газопроводу "Північний потік-2" через Балтійське море в Німеччину так затягнулося.

Але і тут нарешті зібрані всі дозволи: останній дала Данія як прибережна балтійська держава. З невеликою відстрочкою новий газопровід потужністю в 55 мільярдів кубічних метрів газу на рік почне функціонувати в середині 2020 року — якщо, звичайно, США не зважаться на потужний санкційний удар по європейським енергетичним концернам, які підтримали Газпром у фінансуванні проекту.

Вашингтон цим багато разів погрожував, офіційно – щоб захистити Європу від росіян, а насправді – щоб вивести власну індустрію СПГ на європейський ринок. "Ми думаємо, що ці санкційні заходи у першу чергу призначені для того, щоб прибрати з дороги конкурентів", — сказав російський міністр енергетики Олександр Новак в інтерв'ю газеті "Вельт".

ЄС і сам за останнє десятиліття створив достатньо умов для конкуренції, спорудивши скрізь термінали для прийому СПГ, внаслідок чого майже половина європейської потреби в газі може бути покрита імпортом скрапленого газу. Однак у минулі роки терміналами практично не користувалися, адже газ з Росії значно дешевше.

Але в останні роки спостерігаються постійні зміни. Ціну на газ важко прогнозувати — як і потребу Європи в газі, підкреслює Умбах в інтерв'ю. На його думку, навіть якщо загальна потреба впаде, імпорт все одно залишиться на колишньому рівні або навіть зросте, тому що власний видобуток газу в Європі постійно скорочується.

Безперечно, що Росії і її найбільшому платнику податків Газпрому Європа потрібна як повітря. Тому що тут і тільки тут концерн отримує високий прибуток, про який звітує кожен квартал. Ось чому залежність Газпрому від Європи більша, ніж Європи від Газпрому.

Договір на 30 років між Пекіном і Росією

Не випадково Газпром святкує як звільнення від залежності свій перший в історії вихід не на азіатський ринок, а саме на китайський. У початку грудня запускається новий газопровід "Сила Сибіру", з Прибайкалля в Піднебесну.

Про "найбільше будівництво у світі" в 7800 кілометрах від Москви говорив свого часу шеф Кремля Володимир Путін. Одночасно з будівництвом необхідно було створити й інфраструктуру газовидобутку та за допомогою газопроводу налагодити газопостачання Далекого Сходу Росії.

Те, що Росія взагалі уклала угоду з китайцями, було пов'язано, крім іншого, із західними санкціями проти Москви, що були викликані анексією Криму в 2014 році. До цього Москва і Пекін протягом десяти років вели безрезультатні переговори про постачання газу. Але в 2014 році Пекін скористався міжнародною ізоляцією та слабкістю Росії і підписав договір на постачання газу строком на 30 років. Мова йде про обсяги 38 мільярдів кубічних метрів газу на рік. Сумарно поставки газу оцінюються в 400 мільярдів доларів.

Газпрому довелося глибоко залізти у свію кишеню, щоб здолати будівництво газопроводу довжиною 3000 кілометрів. І поки неясно, чи окупиться ця інвестиція, адже Китай в будь-якому випадку платить значно менше, ніж Європа. В інтерв'ю газеті "Вельт" Михайло Корчемкін, шеф американського галузевого аналітичного центру "Східноєвропейський газ" (East European Gas), вказав, що 24 квітня 2015 року тодішній заступник міністра енергетики Юрій Сентюрин на одному із засідань Думи заявив, що тут не йдеться про інвестиції, "які неодмінно окупляться пізніше".

Незважаючи на це, російський експорт газу завдяки китайському ринку буде рости і в майбутньому, як прогнозує Міжнародне енергетичне агентство. До 2030 року він збільшиться на 26% порівняно з 2018 роком і досягне рівня в 290 мільярдів кубічних метрів. А до 2040 року – ще 16%, тобто до 336 мільярдів кубометрів.

Едуард Штайнер

Переклад Міжнародний кур'єр.

Loading...
Loading...

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...