live

Між молотом і наковальнею: Україна - розмінна монета поміж лідерів "нормандського формату"?

Financial Times
Financial Times
112.ua
загрузка...
загрузка...

Процес врегулювання конфлікту на сході України, який відбудеться в рамках зустрічі лідерів Франції, Німеччини, Росії та України як ніколи є доречним. Адже на карту поставлено набагато більше, ніж примирення України і Росії, і кожна зі сторін буде намагатися розв'язувати свої геополітичні питання.

Про це пише Financial Times.

Після п'яти років війни — 13 тис. загиблих, понад 2 млн біженців і розрухи на мільярди доларів — прогрес у врегулюванні конфлікту на сході України як ніколи є доречним.

Насправді на майбутню зустріч лідерів Франції, Німеччини, Росії та України, яка відбудеться в Парижі 9 грудня, і це будуть перші прямі переговори за останні три роки, на карту поставлено набагато більше.

Суть питання в тому, чи налаштовані західні уряди і Росія на довгострокове рішення щодо України – країни, яка є визначною для європейського порядку після закінчення холодної війни. Нехай США в паризьких дискусіях не беруть участі, Вашингтон не менше своїх союзників знає, що доки місце України в новому світопорядку не визначено, стабільності в Європі не буде

Але угода щодо України видається малоймовірною, оскільки тертя між Москвою і Заходом досягли свого тридцятирічного апогею. Всяка угода, незалежно від умов, поставить перед західними урядами незручні питання щодо "сфер впливу" в Східній Європі, хоча офіційно Захід цю доктрину часів холодної війни оголосив застарілою.

Ба більше, будь-який компроміс буде зустрінуто багнетами в Україні, яка після російського захоплення Криму і подальшого вторгнення на Донбас переживає підйом патріотизму й гордості за незалежність. Консолідація української державності всупереч національним і мовним протиріччям доводить, що своєю підтримкою бойовиків Путін домігся лише зворотного ефекту.

Президент Франції Еммануель Макрон має намір відновити відносини Заходу з Москвою всупереч побоюванням Берліна, Варшави та інших європейських столиць. Однак зниження напруженості потребує врегулювання у самій Україні, і так-сяк примирити повагу до російських інтересів з підтримкою української свободи, територіальної цілісності та бажання інтегруватися в євроатлантичний світ буде непросто.

По суті, деякі західні столиці під шумок списали Крим і заохочувати надії Києва на членство в НАТО та ЄС не мають наміру. Вони радше вважають, що Україні слід задовольнятися статусом на кшталт фінського в роки холодної війни. Це була демократія, але нейтральна, а не західного табору, й обережна, щоб не дай бог не розлютити Москву.

Крім того, є й китайський фактор. На думку деяких стратегів у Вашингтоні, домовленість з Москвою, що виключає повне злиття України із Заходом, наблизить ще один трофей. Їхня мета - менш конфронтаційна Росія, яка до того ж дистанціюється від Китаю, найголовнішого суперника Заходу в довгостроковій перспективі.

Чи клюне путінська Росія (або вже за його наступника) на цю приманку? З погляду Росії, принципова відмінність України від Фінляндії в тому, як тісно переплетені історія, культура і народи двох слов'янських держав. Крім того, квітуча українська демократія загрожує російському політичному устрою та його безпеці на контрасті з дедалі суворішими методами Москви.

Поряд з цим Путіну дедалі важче виправдовувати витрати на українську війну в очах розчарованих росіян. Москва, схоже, вперше з 2014 року зацікавлена у розв`язанні конфлікту, але аж ніяк не будь-якою ціною. Не домігшись від Заходу поступок, Путін цілком здатний зберегти тиск на Україну— як військовий, так і політичний.

Нарешті, на паризьких переговорах буде незримо присутня американська адміністрація. Розслідування імпічменту Дональда Трампа, яке веде Палата представників, пролило світло на таємницю американської політики в Україні.

Свідчення очевидців виявили розрив між кар'єрними дипломатами, вірними офіційній меті США – незалежній Україні, очищеній, наскільки це можливо, від корупції, й оточенням президента.

Поведінка останнього, зокрема тиск на Україну з метою спровокувати розслідування проти потенційного суперника Трампа на виборах 2020 року Джо Байдена, показує, що Україна їх хвилює лише оскільки-остільки, як гарантія переобрання. Як наслідок, довіра України до США похитнулася.

Таким чином, прорив щодо України в Парижі видається малоймовірною перспективою. У кращому випадку доведеться почекати, поки не закінчиться виборча кампанія 2020 року.

Тоні Барбер

За матеріалами: ІноЗМІ

Loading...
Loading...

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...