Новини » Економіка 496 Читать эту новость на русском

Українська наука на межі виживання

Володимир Семиноженко
Володимир Семиноженко

Віцепрем'єр-міністр України 1999, 2001-2002, 2010 рр., академік НАН України

Українська наука на межі виживання
Ілюстративне фото з відкритих джерел

В Україні відбувається постійне зменшення кваліфікованих наукових кадрів, скорочується обсяг фінансування наукових та науково-технічних робіт. Як наслідок - це знижує рівень наукоємності ВВП і конкурентоспроможності української економіки.

Про це пише Володимир Семиноженко на своїй сторінці в Facebook.

Обговорення перспектив української науки сьогодні все більше і більше наштовхується на головне питання: чи стануть наука, реальний сектор економіки з провідною в ньому роллю переробної промисловості, цими пріоритетами.

Дуже цікавий і чіткий аналіз ситуації в статті доктора економічних наук, головного наукового співробітника Інституту економіки та прогнозування НАН України В. В. Одотюка "Крок вперед і два назад – декларації і реальність державної політики розвитку науки, інновацій та високотехнологічного виробництва в Україні", яка вийшла у 10 номері журналу "Економіка України" за 2018 рік.

Я, звичайно ж, дам посилання на неї, але хочу тут все-таки навести деякі тези, які, можливо, будуть корисні і нашим політикам.

• Зацікавленість у придбанні нових технологій в 2017 р. досягла позначки, яка в абсолютному вимірі більш ніж втричі поступається показнику 2000 р.

• Відносні показники наукоємності ВВП і частки інноваційної продукції в обсязі реалізованої промислової продукції продемонстрували такий масштаб падіння, який практично збігається з динамікою показників витрат на інновації та промислового виробництва за останні 20 років. Тобто висновок однозначний: хочете, щоб був успіх, фінансуйте науку та інновації.

• Відбувається постійне скорочення загальної чисельності працівників наукових установ і, найголовніше, кількості фахівців, що займаються безпосередньо ННТР (наукові та науково-технічні роботи. - Ред.). За підсумками 1991–2015 рр. загальна чисельність наукових працівників зменшилася в 4,4 рази (з 449,8 тис. до 101,6 тис. чол.), а фахівців, які безпосередньо виконують ННТР, – в 4,6 рази.

• Такі країни як Фінляндія, Франція, Німеччина, Польща, Японія, Республіка Корея, Сінгапур, Китай, а також країни ЄС (28 в цілому) продемонстрували в 1996–2015 рр. збільшення загального числа науковців та дослідників у розрахунку на 1 тис. зайнятих в економіці.

• На початок 2016 р. Україна відставала від країн ЄС за кількістю наукових працівників в 3 рази, а за кількістю наукових дослідників – в 3,6 рази (в Україні – відповідно, 4,2 і 2,2 чол. на 1 тис. зайнятих). Відставання від таких країн як Сінгапур, Японія, Німеччина, Франція, Фінляндія та Республіка Корея за кількістю наукових працівників становить від 3 до 4,9 рази, а за чисельністю наукових дослідників – від 4 до 7 разів;

• До 2015 р. в Україні був найнижчий серед всіх згаданих країн рівень концентрації наукових кадрів.

• В останні 20 років витрати на науку знижуються. Ще у 2006 році витрати на 1 дослідника становили 45 тис. дол. (у постійних цінах 2005 р. за паритетом купівельної спроможності). А сьогодні менше практично в 10 разів ( у паритетних цінах).

• За темпами зростання обсягу доданої вартості, створеної у високотехнологічному секторі промисловості, Україна за підсумками 1999–2013 рр., поступалася лише Китаю (відповідно, 575,1% проти 1490,2%). В наступні три роки питома вага національного високотехнологічного сектору в структурі переробної промисловості України зменшилася на 47,1% і склала до кінця 2016 р. 4,5%, що фактично дорівнює результату 1999 р.!

• Частка переробної промисловості України в світовому обсязі створеної доданої вартості на початок 2017 р. залишалася найнижчою в Європі і поступалася рівню Польщі в 7,8 рази, а Фінляндії – в 3,3 рази, РФ – у 15,6 разів.

• Втрати Україною у 2014–2016 рр. більш ніж двох третин власної частки на світовому ринку високотехнологічних товарів, пояснюються вкрай слабкою динамікою розвитку внутрішнього виробництва тих видів економічної діяльності, які формують структуру високотехнологічного сектора країни (авіабудування, формація, комунікації, комп'ютерне та офісне обладнання, напівпровідники).

Таким чином, зменшення кількості кваліфікованих наукових кадрів, скорочення обсягу фінансування наукових та науково-технічних робіт, зниження рівня наукоємності ВВП і нівелювання пріоритету наукової діяльності – це ті чинники, які не те що не сприяють підвищенню конкурентоспроможності української економіки, але не дозволяють зберегти її навіть на існуючому рівні. Тут, думаю, доречно було б сказати "Думай Те" вже по відношенню до нової влади.

Володимир Семиноженко

загрузка...
загрузка...

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...