Новини » Економіка 335 Читать эту новость на русском

Україна і Росія поділили Азовське море на закритому засіданні у Бердянську

Ілія Куса
Ілія Куса Експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього
Україна і Росія поділили Азовське море на закритому засіданні у Бердянську
vv.com.ua

13 листопада у Бердянську Україна і Росія підписали двосторонній протокол про розподіл квот на вилов риби в Азовському морі на 2020 рік. Засідання проходило в режимі скайп-конференції, журналістів і протестуючих активістів не впустили.

Про це пише Ілія Куса на своїй сторінці в Facebook.

Я просто не можу не поділитися цим чудовим треш-цирком шапіто.

Позавчора був присутній на засіданні Комітету ВР з питань зовнішньої політики. Там обговорювали питання вилову риби в Азовському морі. Здавалося б, що тут такого?

Розповідаю вам цю дивну історію, щоб ви дивувалися разом зі мною.

На комітет запросили голову Державного Агентства Рибного Господарства України Ярослава Бєлова, а також представників громадськості, підприємців (рибальство) та експертів, щоб обговорити цю животрепетну тему.

У чому сир-бор, запитаєте ви? А ось тут час для грандіозних історій.

13 листопада в Бердянську Україна і Росія підписали двосторонній Протокол про розподіл квот на вилов риби в Азовському морі на 2020 рік.

Тобто, ви зрозуміли, так?

Україна і Росія на шостому році війни як ні в чому не бувало підписують новий двосторонній документ в рамках все ще чинного договору про рибну ловлю в Азовському морі.

Угода існує з 1993 року, і на його базі діє спеціальна Українсько-російська комісія з розподілу рибних квот.

Але проблема навіть не в цьому. Суть трешу в наступному.

Засідання українсько-російської комісії і підписання Протоколу були проведені… в режимі скайп-конференції. У закритому приміщенні, куди нікого не пустили взагалі, оточеному охороною і поліцією. По Інтернету.

Як пояснював на комітеті голова Держрибагентства, засідання комісії звичайно проводяться по черзі то в Україні, то в РФ.

Але оскільки наша делегація зі зрозумілих причин їхати в Росію стреманулась, то вирішили придумати собі ось такий геніальний спосіб підписати Протокол: погодити його, умовно показавши на екрані ноута, а потім відправити папери на підписання "по дипломатичних каналах".

Не, ну а шо? 2к19, гайз. Як-ніяк, технології, прогрес.

Держрибагентство саме на своєму сайті видавало це за якесь досягнення, написавши в той же день, що, мовляв, "вперше за роки незалежності" Україна і Росія підпишуть документ "у дистанційному режимі".

Те, що цей формат не передбачений ні положенням про роботу комісії, ні самою угодою 1993 року, нікого не колише.

На комітеті Держрибагентство на всі доводи про юридичну нікчемність даного Протоколу посилалися на те, що це все було мега необхідно, тому що… і далі потрібне підкреслити: безпека, робочі місця, сакральні біоресурси Азова і т. д.

Більше того, коли всі про це дізналися, піднялося кілька дуже важливих питань, вже більш глобального для нас характеру, пов'язані з нацбезопекою і національними інтересами, наприклад:

  1. Чому ми все ще беремо участь у цій комісії, незважаючи на те, що ніякої юридичної зобов'язалівки нам це робити немає?
  2. Чому договір все ще діє, не дивлячись на те, що його положення за фактом були порушені після окупації Криму 2014 року?
  3. На якій підставі був підписаний "віртуальний документ"? Хто його погоджував? Хто погоджував директиви? Хто туди їздив? Які такі "консультації" надавав МЗС, обговорюючи цей дивний маневр? Як у Протоколі згадується АР Крим з урахуванням того, що друга сторона-підписант – Росія, яка окупувала його?
  4. Чому не розірвати договір і не перейти на норми Міжнародної конвенції, до чого готові ті ж підприємства і самі рибалки (присутні на комітеті)?
  5. Передбачає підписаний Протокол видачу Росією ліцензій на вилов риби підприємствам в окупованому Криму? Якщо так, то в такому випадку, ми самі легитімізіуємо його окупацію, підписуючи таки документи.
  6. Як Протокол регулює питання знаходження наших риболовецьких суден у Керченській протоці, де-факто контрольованому росіянами? Якщо не регулює, то підписуючи нові угоди з РФ ми побічно визнаємо "нові реалії" навколо Криму після 2014 року.
  7. Чому Держрибагентство видає розпорядження, якими баніт українські кораблі, не дозволяючи їм виходити в море ловити рибу, поки не підписаний цей необов'язковий за фактом Протокол (про що говорили представники рибогосподарського бізнесу), притому, що у цих рибалок є 5-річне дозвіл, не має жодного стосунку до Протоколу?

Коротше, на всі ці питання голова Держрибагентства Я. Бєлов на комітеті чітко відповісти не зміг.

Не дали своєї чіткої відповіді і представники від Міністерства закордонних справ України / MFA of Ukraine (на комітеті був присутній наш колишній посол в Киргизстані Микола Дорошенко), обмежившися лише переведенням стрілок на "відсутність повноважень відповідати на запитання" чи "відсутність інструкції від вищого керівництва країни".

Навіть на питання голови комітету про те, чи повноважне Міністерство, приміром, ініціювати денонсацію договору з Росією, чіткої відповіді, на жаль, не було.

Судячи з усього, в Азовському морі розгортається якась каламутна схема поділу місцевих ресурсів з корупційною начинкою.

Держрибагентство, як я розумію, ймовірно використовує підписаний як попало Протокол для отримання контролю над видачею квот на вилов риби, а далі в ручному режимі контролює всі ці процеси.

Крім того, сам Протокол дає непогані преференції державного Інституту рибного господарства та екології моря, який, наприклад, вводить тимчасові заборони на лов риби, і продає рибалкам "наукові програми", озброївшись якими, можна вийти в море і ловити рибу в період заборони нібито для наукових цілей".

Ясна річ, риба і прибуток з неї швидко кудись зникають, і через податки не проходять.

Ну а для РФ ці всі підписані угоди, навіть з ловлі риби в Азовському морі – це додатковий бонус до їх аргументації про те, що, мовляв, у нас тут немає ніякого конфлікту, ми дуже добре і успішно барижім і навіть досягаємо нових угод, радісно розділяючи ресурси напів-окупованого Азовського моря.

Точно також, як ми охоче закуповуємо то військове обладнання, то газ, то електроенергію, то паливо, то нафтопродукти, то й зовсім торгуємо по повній програмі.

Коротше, за результатами засідання, у мене і у інших виникло багато запитань не лише до Держрибагентству, Міненерго (так-так, представник теж був на комітеті, але майже нічого не сказав), МЗС, але і до нашим правоохоронним органам.

Особливо, це стосується Служби безпеки України, яких, мені здається, варто придивитися до цього всього і розібратися, чому у нас ТАК підписуються документи з Росією, і чому взагалі вони підписуються. І чи немає тут ознак державної зради.

А все тому, що, як висловився шановний мною професор Володимир Андрійович Василенко (один з кращих фахівців з міжнародного права) на комітеті, у нас не було і досі немає жодної цілісної політики санкцій проти РФ.

Відповідно, ніхто й гадки не має, потрібно вести з ними переговори чи ні, потрібно підписувати Протокол чи ні, чи потрібна нам ця комісія, або не потрібна.

Я вже навіть не кажу про проблеми міжнародно-правового статусу Азовського моря і застосування до нього положень Конвенції по морському праву 1982 року.

Ось у цьому вся суть нашої неймовірною політичної дурості.

Чергові дрібні, вузькі комерційні інтереси досягаються за рахунок підриву наших міжнародно-правових позицій в Криму безпосередньо перед початком наших судових розглядів з Росією в Міжнародному суді ООН. Норм, чо.

Ілія Куса

загрузка...
загрузка...

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...