Аміна Окуєва, Маруся Чурай та Валер’ян Підмогильний: Чиїми іменами перейменували понад 40 вулиць і провулків Києва

Аміна Окуєва, Маруся Чурай та Валер’ян Підмогильний: Чиїми іменами перейменували понад 40 вулиць і провулків Києва
Фото з відкритих джерел

У столиці з’являться вулиці, названі на честь загиблих героїв України, художників, політиків і поетів

Днями Київська міська рада перейменувала 40 вулиць і 1 провулок у столиці іменами відомих діячів, аби таким чином вшанувати їхню пам’ять. 12 листопада було ухвалено відповідне рішення.

Про нові назви столичних вулиць і провулків та про громадських, державних, культурних, наукових і військових діячів, чиїми іменами їх названо, – розповідаємо далі.

Де і які вулиці перейменовано

Нові назви матимуть вулиці у Голосіївському, Солом'янському, Дарницькому, Шевченківському та Дніпровському районах Києва.

У Голосіївському районі з’являться такі вулиці:

Соломії Павличко (1958 — 1999) – письменниці, літературознавиці, перекладачки, викладачки теорії літератури, доньки поета Дмитра Павличка.

Соломія Павличко Фото з відкритих джерел

Сім’ї Холодних – брати Микола, Григорій та Олексій Холодні були вченими. Микола (1882 – 1953) був ботаніком, мікробіологом, засновником української школи фізіології рослин. Його ім’я носить інститут ботаніки АН України. Григорій (1886 — 1938) був вченим-фізиком, жертва більшовицького режиму. А Олексій був відомим музичним критиком.

Родини Кістяківських – до видатної сім’ї належали вчений-криміналіст, професор Київського університету, громадський діяч Олександр Кістяківський, троє його синів: Володимир (вчений-хімік), Богдан (правник та соціолог), Ігор (юрист і політичний діяч, у 1918 році – міністр внутрішніх справ УНР) та онук Георгій (фізик і хімік, що мешкав у США).

Володимира Горовиця (1903 – 1989) – одного з найвидатніших українських піаністів, котрий емігрував до США.

Олени Апанович (1919 – 2000) – історика, архівістки, письменниці, що свого часу стала лауреаткою Шевченківської премії.

Атени Пашко (1931 – 2012) – дружини В’ячеслава Чорновола, поетеси та громадської діячки.

Братів Шеметів – Володимир, Сергій і Микола були українськими громадськими та політичними діячами. Приміром, Володимир (1873 –1933) разом з братом Миколою (1882 – 1917) та товаришем Миколою Міхновським заснували Українську народну партію. Сергій (1875 – 1957) був засновником Української Партії Хліборобів — Демократів.

Архітектора Дяченка (1887 — 1942) — архітектора, котрий заснував стиль українського необароко.

Юрія Немирича (1612 – 1659) — магната, дипломата та гуманіста, державного діяча часів Богадана Хмельницького та учасника Конотопської битви у 1659 році. Брав участь у підготовці проєкту Гадяцького договору.

Валер’яна Підмогильного (1901 – 1937) – відомого українського письменника-модерніста, перекладача, автора романів "Місто" та "Невеличка драма", представника "розстріляного відродження".

та провулки:

Костя Гуслистого (1902 – 1973) – дослідника історії України середніх віків, української культури та етнографії.

Юрівський – назва провулку походить від історичної назви села Юрівка. Провулок прилягає до вулиць Жулянської та Чабанівської.

У Голосіївському районі Києві також з’явиться бульвар Тадея Рильського – українського етнографа, економіста, батька письменника Максима Рильського. 

Тадей Рильський Фото з відкритих джерел

У Солом'янському районі з’являться такі вулиці:

Дмитра Григоровича (1883 — 1938) – українського авіаконструктора, спеціаліста по винищувачах, котрий створив перший гідроплан та морський торпедоносець.

Антіна Ждановича (помер після 1660) – державного та військового діяча часів визвольної війни Богдана Хмельницького, київського полковника та наказного гетьмана, посла та генерального судді.

Скіфська – бере свою назву від назви кочових племен скіфів, котрі у VII столітті до н. е. – ІІІ столітті до н. е. мешкали у степах Північного Причорномор’я, тобто на території сучасної України.

Сергія Висоцького (1923 – 1998) – історика, археолога, дослідника культури Київської Русі, зокрема, фресок у Софії Київській.

Архипа Люльки (1908 – 1984) – українського конструктора авіаційних двигунів, академіка АН СРСР, творця експериментального реактивного авіаційного двигуна.

Михайла Лучкая (1789 – 1843) – закарпатського мовознавця, фольклориста, історика, настоятеля Ужгородського Свято-Преображенського храму.

Ніла Хасевича (1905 – 1952) – художника, графіка, громадського і політичного діяча, члена ОУН.

Сергія Шишка (1911 – 1997) – художника, народного художника СРСР.

Федора Андерса (1868 – 1926) – інженера-конструктора, автора першого в Україні дирижабля.

Професора Делоне (1856 — 1931) – науковця, математика, засновника Київського товариства повітроплавання.

Олександра Богомазова (1880 – 1930) — графіка, живописця-авангардиста, педагога, теоретика мистецтва, автора трактату "Живопис та Елементи", де розглянуто взаємодію Об'єкта, Митця, Картини та Глядача.

Ганни Арендт (1906 – 1975) – американської мислительки, політологині, філософа та авторки робіт про тоталітаризм.

Ганна Арендт Фото з відкритих джерел

Сильвестра Косова (поч. XVII століття – 1657) – культурного, освітнього, релігійного діяча, філософа, письменника, православного митрополита Київського, Галицького і всієї Руси.

Гренджі-Донського (1897 – 1974) – поета, прозаїка, драматурга, перекладача, громадсько-політичного діяча Закарпаття.

Василя Седляра (1899 – 1937) – художника-монументаліста, графіка, художнього критика, жертви сталінського режиму.

Івана Білика (1930 – 2012) – видатного письменника, історичного романіста, перекладача, лауреата Шевченківської премії.

Генерала Павленка (1878 – 1952) – генерала-хорунжого армії Української Народної Республіки, українського воєначальника.

Михайла Дерегуса (1904 – 1997) – графіка і живописця, професора, народного художника СРСР.

та провулки:

Марусі Чурай – української народної співачки та поетки часів Богдана Хмельницького, що за легендами, була авторкою пісень "Ой не ходи, Грицю", "Котилися вози з гори", "Засвіт встали козаченьки".

Сарматський – назва походить від племен сарматів – кочовиків, що жили у І столітті н. е. у Сарматії, тобто на території сучасної України.

Степана Ерастова (1856 – 1933) – мецената українського культурного руху на Кубані, одного із засновників Української Центральної Ради.

У Дарницькому районі з’явилися вулиці:

Андрія Кизила (1993 – 2017) – військовослужбовця, майора, Героя України, бойця 72-ї бригади з позивним "Орел", котрий загинув під Авдіївкою.

Мілени Рудницької (1892 – 1976) — громадсько-політичної діячки, журналістки, письменниці, феміністки, голови центральної управи Союзу Українок.

Петра Радзіня (1880 – 1930) – командувач Національних збройних сил Латвії, котрий у 1918 році вступив в Українську армію гетьмана Скоропадського, а пізніше – в армію Української Народної Республіки.

У Солом’янському районі з’являться вулиці:

Кирила Гвоздика (1895 – 1981) – українського живописця-монументаліста.

Пилипа Коновала (1888 – 1959) – канадця українського походження, кавалера Хреста Вікторії, національного героя Канади, героя Першої світової війни.

У Шевченківському районі з’явиться вулиця Аміни Окуєвої (1983 – 2017). Вона була лікаркою, громадською активісткою та військовослужбовицею, учасницею Революції гідності та війни на Сході України. Загинула у селищі Глеваха під Києвом в результаті розстрілу автівки, у якій знаходилася вона та її чоловік Адам Осмаєв. Невідомі особи обстріляли авто з кущів. Аміна померла від отриманих поранень, її чоловіка поранили, але він залишився живий. Злочинці досі не знайдені.

У Дніпровському районі перейменовано вулицю Панельну на вулицю Андрія Аболмасова (1969 – 2014) – фельдшера, добровольця, учасника Євромайдану та АТО, котрий загинув на Сході України.

Передісторія перейменувань вулиць

Перейменування вулиць, проспектів і провулків у Києві стартувало у 2014 році відповідно до закону про декомунізацію. Фактично декомунізація – це процес, що поширився всією Україною під час Революції гідності, який має на меті позбутися наслідків комуністичної ідеології, що панувала у часи існування Радянського Союзу. Першим під час Революції гідності 8 грудня 2013 року в Києві було повалено пам'ятник Володимиру Леніну. Пізніше аналогічні пам’ятники демонтували в усіх обласних центрах.

Безпосередньо процес декомунізації було узаконено у квітня 2015 року за часів президентства Петра Порошенка. Так, у грудні 2015 року Окружний адміністративний суд Києва заборонив діяльність Комуністичної партії України.

Станом на літо 2019 року у столиці перейменовано 219 вулиць, бульварів, проспектів, провулків та площ. Цікаво, що за одну металеву табличку-вказівником вулиці доведеться заплатити до 600 гривень.

Loading...
Loading...

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...