Aнонси

усі анонси
Новини » Політика 61 Читать эту новость на русском

Глибокі шрами посткомуністичного світу: Чи всі оговтались?

Project Syndicate
Project Syndicate  Газетний синдикат, який поширює та публікує у виданнях багатьох країн коментарі та аналітичні статті про міжнародні відносини, економіку, фінанси та світовий розвиток. 
Глибокі шрами посткомуністичного світу: Чи всі оговтались?
З відкритих джерел

Економічна катастрофа в посткомуністичних країнах призвела до мільйонів передчасних смертей, до масової еміграції та різноманітних соціальних хвороб. І в більшості посткомуністичних країн загальні цифри ВВП маскують колосальне зростання поляризації доходів після 1989 року.

Про це пише Project Syndicate.

"Нікому не буде гірше, ніж раніше, зате багатьом стане набагато краще", - запевняв східних німців канцлер Німеччини Гельмут Коль після падіння Берлінського муру 9 листопада 1989 року. Його слова допомогли прискорити політичні та економічні зміни в усій посткомуністичній Європі. Минуло тридцять років, і варто задатися питанням, наскільки добре Коль та інші західні лідери стримали свою обіцянку.

Відвідайте сьогодні Прагу, Київ або Бухарест, і ви побачите блискучі торгові центри, повні імпортних споживчих товарів: парфумерія з Франції, модний одяг з Італії, наручний годинник з Швейцарії. У місцевому багатозальному кінотеатрі міська молодь шикується в чергу на новітній блокбастер студії Marvel. Вони витріщаються в гладенькі "айфони", напевно, плануючи наступні канікули в Парижі, Гоа або Буенос-Айресі. У центрі міста гудуть відвідувачі кафе і барів, які обслуговують іноземців та місцеву еліту, які купують продукти гурме у величезних супермаркетах. У порівнянні з дефіцитом та ізоляцією комуністичного минулого сьогодні країни Центральної та Східної Європи просто переповнені новими можливостями.

Але в тих самих містах пенсіонери та біднота насилу оплачують найелементарніші блага. Престарілим громадянам доводиться вибирати між опаленням, ліками та їжею. У сільських зонах деякі сім'ї повернулися до натурального сільського господарства. Молодь натовпами їде за кордон у пошуках кращого життя. Економічні труднощі та політичний нігілізм сприяють зростанню недовіри в суспільстві, а ностальгія по безпеці та стабільності авторитарного минулого при цьому зростає. Популістські лідери використовують це суспільне невдоволення для руйнування демократичних інститутів і управління економікою таким чином, щоб це було вигідно їх друзям, членам сім'ї та прихильникам.

Ці два світи існують пліч-о-пліч, і обидва народилися після революцій 1989 року. І хоча останні 30 років принесли позитивні зміни для значної меншості, більшість громадян колишніх соціалістичних країн Центральної та Східної Європи, а також Центральної Азії, пережили велике економічне лихо, яке залишило глибокі шрами на колективній душі посткомуністичного світу.

Коли в 1990-і роки ці країни зайнялися економічною лібералізацією, економісти і влада знали, що може початися рецесія, але вони не могли й припустити, наскільки спустошливим, глибоким і довгим буде цей спад. Використовуючи дані міністерства сільського господарства США, Світового банку і Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), ми розрахували масштаби рецесій перехідного періоду та порівняли їх глибину в країнах Європи та Євразії (починаючи з 1989 року) з Великою депресією в США (починаючи з 1929 року).

Ми розділили посткомуністичні країни на три групи з точки зору середньої тривалості та глибини їх економічного спаду в перехідний період. У найбільш успішних країнах рецесія перехідного періоду була порівнянна з американською Великою депресією (спад подушного ВВП на 30%). У країнах середньої групи руйнівні наслідки рецесії перехідного періоду для економіки перевищили масштаби Великої депресії по глибині (спад подушного ВВП на 40%) і тривалості (17 років, а не десять). А країни, які постраждали найсильніше з усіх, і дотепер не оговталися від цього удару: через 30 років їх подушний ВВП залишається нижче рівня, досягнутого в кінці соціалістичного періоду.

Найбільш показовим прикладом тих країн, де економічний перехід не приніс користі більшості населення, є Молдова. Після розвалу СРСР подушний ВВП в Молдові почав різко падати і досяг дна у 1999 році, коли він опинився на 66% нижче рівня 1989 року. У 2007 році цей показник був як і раніше на 42% нижче, ніж в 1989-му. І хоча після 2010 року економіка Молдови суттєво зросла, у 2016 році подушний ВВП залишався на 12% нижче рівня 1989 року.

І ситуація в Молдові не є винятком. У п'яти інших посткомуністичних країнах - Грузії, Косово, Сербії, Таджикистані та Україні - подушний ВВП в 2016 році був як і раніше нижче, ніж у 1989 році. Цим країнам перехідний процес приніс безпрецедентний рівень економічних страждань і мало виграшу (не рахуючи тих небагатьох, хто належить до еліти). Економічна катастрофа в посткомуністичних країнах призвела до мільйонів передчасних смертей, до масової еміграції та різноманітних соціальних хвороб, які, як правило, були невідомі при комунізмі: злидні, організована злочинність, зростаюча нерівність. І в більшості посткомуністичних країн загальні цифри ВВП маскують колосальне зростання поляризації доходів після 1989 року.

Деякі з посткомуністичних країн входять у перелік тих держав світу, де швидше за все скорочується чисельність населення через так звану демографічну "смертельну спіраль", що виникає завдяки зростанню смертності, зниженню народжуваності та збільшенню еміграції. У дослідженні ЄБРР, проведеному в 2016 році, відзначається, що діти, які були народжені на момент початку перехідного періоду в своїх країнах, виявилися в середньому приблизно на сантиметр коротше своїх ровесників з тих груп населення, які народилися безпосередньо перед ними або після них. Таку ж різницю можна виявити у зонах військових конфліктів та інших екстремальних умов, коли немовлята страждають від нестачі поживних мікроелементів і психосоціального стресу.

Ліберальні еліти на Сході і Заході відзначають річницю мирного припинення Холодної війни і радіють реальним успіхам останніх трьох десятиліть, але важливо пам'ятати про те, що не всі отримали вигоду від настання капіталізму. Опитування громадської думки показують, що рівень довіри в суспільстві падає, довіра до державних інститутів знижується, невдоволення нерівністю доходів зростає.

Все це створило родючий грунт для популістських партій і лідерів, причому навіть в деяких найбільш успішних країнах, наприклад, в Угорщині та Польщі. Глибокі злидні, викликані рецесією перехідного періоду, залишаються свіжим спогадом у пам'яті багатьох громадян і будуть впливати на політичні та економічні рішення в регіоні протягом ще багатьох десятиліть, так само як і досвід Великої депресії досі впливає на державну політику в США.

Через тридцять років після падіння Берлінської стіни реальність вивернула навиворіт знамениту обіцянку Коля: для багатьох життя стало гірше, ніж раніше, а для небагатьох - набагато краще. Поки плоди процвітання не стануть доступні цим багатьом, революції, що почалися у 1989 році, будуть залишатися незавершеними.

Крістен Р. Годсе, Мітчелл А. Оренштейн

За матеріалами: ІноЗМІ

Додайте ZIK.UA в обрані джерела Додати в обрані Google News

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.