Декомунізація імені Дзержинського: Що не так з боротьбою з радянським минулим

Антон Візковський
Антон Візковський
З відкритих джерел

28 жовтня Дзержинський районний суд Кривого Рогу засудив чоловіка, який розгулював по місту в червоній футболці з гербом СРСР до одного року обмеження волі умовно. Цією справою зайнявся суд, який зветься іменем радянського політичного діяча. У свавільній боротьбі з "совком" влада створює "совок 2.0", трохи розмальований, але все так само сповнений правового нігілізму на рівнях судової та законодавчої гілок влади.

Викликає посмішку той факт, що "декомунізацією" зайнявся суд, який зветься іменем кривавого тирана Фелікса Едмундовича. Однак було би смішно, якби не було так сумно.

Влітку цього року Деснянський районний суд міста Чернігова розглядав справу українки, яка додумалася продавати прапори Таджицької Радянської Соціалістичної Республіки та Азербайджанської Радянської Соціалістичної Республіки на Olx.

Відбулася легким переляком, хоча загрожувало їй до п'яти років обмеження волі.

У 2017 році львів'янину пощастило менше. Він у Facebook публікував картинки з комуністичними символами і цитати відомих "червоних" вождів. Молода людина отримала два з половиною роки умовно.

Якщо ж покопатися в державному реєстрі судових рішень, то розглядів за нещасливою статею 436-1 ККУ (виготовлення, поширення комуністичної символіки і пропаганда комуністичного і націонал-соціалістичного режимів) можна знайти не менше 60.

У 2015 році Венеціанська комісія визнала право української держави заборонити або криміналізувати символіку тоталітарних режимів. Однак додала в рекомендаціях, що формулювання і терміни Закону "Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їх символіки" (далі - Закон) є розпливчатими, що ускладнює їх застосування та тлумачення.

Більш того, покарання, передбачені цим законом та кримінальним кодексом, не є пропорційними скоєному правопорушенню.

Ніхто з парламентарів тих часів ніяких висновків не зробив і змін в нормативно-правовий акт не вніс. Не дуже поспішають займатися цим питанням і "слуги народу".

А й справді, з юридичного погляду закон викликає лише подив. Ми зараз не говоримо про те, що обмежувати свободу на п'ять років за прапор з серпом і молотом - це вже звучить абсурдно. Головне питання стосується суб'єктів: "Хто має і не має права пропагувати?"

Відкриємо Закон і знайдемо статтю три, в якій говориться: "У разі невиконання юридичними особами, політичними партіями, іншими об'єднаннями громадян, друкованими засобами масової інформації вимог цього Закону..." Але де в цьому переліку фізичні особи, які часто і потрапляють в суди за пости в інтернеті і комуняцькі футболки? Їх просто немає.

У той же час в статті 436-1 Кримінального кодексу України про жодний спеціальний суб'єкт не йдеться. Фізична особа також є підсудною. Хоча саме ця стаття ККУ була введена Законом і згідно з його положеннями існує.

Залишається тільки гадати, чи створили колізію випадково, чи навмисно.

Інше питання виникає: "А чому не засуджують нарівні з іншими фашистський режим? Невже режим Муссоліні був гуманнішим, і його не характеризували репресії? Або сам Муссоліні не хвалився тим, що став антисемітом і расистом раніше за Адольфа Гітлера?"

Для початку можна почитати про Голокост в Італії, який дасть багато відповідей на поставлені запитання.

Напевно, в українських законотворців були інші думки щодо того, які жахи ХХ століття можна засуджувати, а які - ні.

Можна як завгодно засуджувати тоталітарні режими. Але найголовніше - це не повторювати їх помилки. За довгі роки людської історії цивілізовані країни прийшли до розуміння святості життя і прав людини.

Ми не можемо халатно ставитися до закону як документу, який ці права фіксує. Ні в сфері його прийняття, ні в сфері його виконання. Оскільки інакше в свавільній боротьбі з "совком" ми просто створюємо "совок 2.0", трохи розмальований, але все так само сповнений правового нігілізму на рівнях судової та законодавчої гілок влади.

Шлях до Європи для України намічений acquis communautaire - загальними принципами, нормами і цінностями, які характерні для всіх правових систем країн ЄС.

Відповідно, нам необхідно прислухатися до зауважень Венеціанської комісії. Конституційному суду не забувати оцінювати дух і букву закону. Парламентарям розуміти, що вони приймають документ, який вплине в тому числі на їхні життя. Навіть більше, викличе осуд з боку західної спільноти, що позначиться на фінансовій  та іншій допомозі.

Якщо політики не можуть впоратися з корумпованими суддями і правоохоронцями, то вони принаймні можуть забрати у них механізм, за допомогою якого ті просуваються по кар'єрних сходах, не гребуючи ступати на голови людей.

Адже замість лову громадян в кепках з червоною зіркою або покарання їхніх необачних вчинків значним штрафом можна було б зайнятися справжньою злочинністю, яка в нашій країні останнім часом розгулялася.

Антон Візковський

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...