Aнонси

усі анонси
Новини » Політика 232 Читать эту новость на русском

50 днів нової Ради: Чи дійсно вона ефективніша за попередників?

Досвід попередніх скликань і особливо восьмого, яке теж себе позиціонувало як ударне, є дуже повчальним для IX скликання, гордого тим, що ударно почало за схемою «день за два». Так, запити на зміни в суспільстві великі. Самі вибори 2019-го року, а точніше їх антисистемний характер це показують. Якими темпами крокували депутати минулих років та які загрози й перспективи у наступників, якщо якісних змін не відбудеться?

50 днів нової Ради: Чи дійсно вона ефективніша за попередників?
Фото ZIK

Про це пише УІАМП

Відзначивши сто днів президентства Володимира Зеленського за допомогою псевдоінтерв'ю, команда «Слуги народу» вирішила не зупинятися на досягнутому і зустріти перший ювілей нової Верховної Ради достроково - не на сто, а на п'ятдесят днів, - знявши відеоролик, який за маніпулятивністю нагадує рекламу «Партії регіонів», присмачений при цьому обраними репліками представників влади (про їдальню і задоволення фізіологічних потреб).

Чи заслуговує дата такої ейфорії з огляду на виконане Радою за такий недовгий період? Як каже її голова Дмитро Разумков, за 50 днів було зроблено дуже багато, але це так мало. Проте досягненнями в правлячій партії дуже пишаються, а саме затвердженим в перше ж засідання новим/старим складом уряду (більшість членів якого засвічені в минулій владі), законами про імпічмент (який, швидше за все, ніколи не спрацює), про депутатську недоторканність (в чому підозрюють бажання президента тримати парламентарів в узді), про столицю (яку Банкова все намагається штурмувати), про будівельні норми (в яких прочитується інтерес наближених до глави адміністрації Богдана забудовників), про реформу держслужби (до якої теж були певні питання, чи не хочуть чиновників зробити покірнішими) і т.д. Як доказ ефективності Разумков наводить результати досліджень, проведених фондом Разумкова, причому на початок жовтня 2019-го року. Хоча свіжіші дані від КМІС показують різке зменшення кількості підтримки головного «слуги народу», та й Разумкова теж. Дійшло до смішного: за місяць в три рази зросла кількість респондентів, які відповіли, що не знають, хто такий Володимир Зеленський. Тобто майже як Олексій Гончарук свого часу. Якого взагалі лише кожен другий знає на ім'я. Та й думки опозиційних фракцій про роботу "турборежиму" не дуже райдужні.

Все ж 209 розглянутих законів за 50 днів і 56 прийнятих в цілому - наскільки це більше, ніж у попередників? Спробуємо розібратися.

V скликання (2006-2007)

Олександр Мороз, Віктор Ющенко і Віктор Янукович оголосили про закінчення політичної кризи, 2007.
Фото: Михайло Марків
Олександр Мороз, Віктор Ющенко і Віктор Янукович оголосили про закінчення політичної кризи, 2007. Фото: Михайло Марків

Це найкоротше за своїм часом існування скликання (трохи більше року). Нагадаємо, тоді цілий місяць йшли коаліційні переговори між СПУ, БЮТом та «Нашою Україною», але всього через кілька тижнів Олександр Мороз, очільник соціалістів, який став спікером парламенту, перейшов в альтернативну коаліцію до «Партії регіонів» та КПУ, які зійшлися на кандидатурі прем'єр-міністра Віктора Януковича на зміну Юрію Єханурову. Обговорювалася широка коаліція з НУ-НС (з якої «регіоналів» пов'язували бізнес-нитки всупереч «ідеологічним розбіжностям») і прийняття «Універсалу національної єдності», але нічого з цього не відбулося, і президент Віктор Ющенко не знайшов іншого виходу із затяжної політичної кризи, як за погодженням з Януковичем розпустити Раду і призначити дострокові вибори.

Незважаючи на недовге функціонування, п'ятим скликанням було прийнято понад 240 законів. За першу сесію відбулося 30 засідань. Але перший закон прийняли лише через 56 днів, 20 липня, про приєднання України до Конвенції про стягнення аліментів за кордоном. До того депутати голосували суто за різноманітні постанови для організації власної роботи, знімали членів ЦВК з посад тощо. Починаючи з цього дня вже пішли ратифікації різних хартій і угод, переважно європейських, а й навіть з Лівійською Арабською Джамахірією про співпрацю в сфері науки і технологій. З прийнятих законів - внесення змін до законодавчих актів про форму створення банків та мінімального розміру статутного капіталу, збільшеного до 5 мільйонів євро незалежно від розмірів банку, для «розвитку їх конкурентоспроможності». Очолював Комітет з питань фінансів і банківської діяльності тоді, до речі кажучи, Петро Порошенко

Добре організувалися депутати і для законопроєкту про заходи на забезпечення стабільного функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу - голосувала конституційна більшість. Полягав законопроект у відтермінуванні дати розрахунку підприємств по боргах за енергоносії. А ще внесли поправки в ККУ, що стосуються терористичної діяльності. Нарешті, 4-го серпня Рада пропрацювала в ударному за тими мірками темпі, призначила суддів КСУ, прем'єр-міністра Віктора Януковича з його кабінетом, провалила зміни в складі Нацбанку і державних банків і закрила сесію. А далі ви вже самі знаєте.

VI скликання (2007-2012)

Юлія Тимошенко та Арсеній Яценюк.
Фото: Радіо Свобода
Юлія Тимошенко та Арсеній Яценюк. Фото: Радіо Свобода

Єдине скликання Верховної Ради з 2006-го року, яке пропрацювало «від свистка до свистка». Хоча в ході чергової політичної кризи в 2008-му році Віктор Ющенко і намагався розпустити її знову - після виходу НУ-НС з коаліції через спільне голосування партіями Тимошенко і «регіонів» за обмеження повноважень президента - але його указ був оскаржений в суді БЮТом. В результаті вдалося сформувати нову коаліцію з НУ-НС, БЮТ і «Блоку Литвина», що подолав бар'єр у 3%, причому Володимир Литвин знову зайняв крісло спікера (змінивши Арсенія Яценюка), яке йому вже належало в 2002-2006 рр. (Його тоді пролобіював Кучма як главу своєї Адміністрації.) З 2007-го по 2010-й уряд очолювала Юлія Тимошенко (затвердження кандидатури якої ледь не зірвалося через технічні проблеми). Однак в 2010-му, після інавгурації новообраного президента Віктора Януковича, Литвин зробив «хід конем»: він заявив, що коаліції де-факто не існує, тому що йому не надали необхідну кількість підписів під угодою (знайомо, правда?); вже на наступний день спільними зусиллями ПР, КПУ, «Блоку Литвина» та деяких депутатів НУ-НС вдалося відправити кабінет Тимошенко у відставку. Через тиждень сформувалася нова коаліція, вже з КПУ, ПР і партії спікера. За наступний рік вони внесли зміни до Конституції, які повертають президентські повноваження 2004 року і продовжують термін повноважень Верховної Ради до п'яти років, а також ратифікували Харківські угоди, які надали Україні знижку на газ в обмін на продовження на 25 років базування Чорноморського флоту в Криму (за що Росія також оплачувала Україні 100 млн доларів на рік).

Можна сказати, що тоді нарешті закінчилась затяжна (що почалася ще в 2006-му році) політична криза, викликана «коаліціадою»: партії президента і прем'єра ніяк не могли поділити портфелі, в той час як у Януковича успішно користувалися такою дезорганізацією і раз за разом все зміцнювали позиції. Але ось що стосується статистики ранніх днів... Судіть самі. За перший рік роботи було прийнято 80 (!) законів. При цьому утримання парламенту обійшлося державі в 800 мільйонів гривень - тобто 10 мільйонів коштував кожен закон, це приблизно в три рази дорожче, ніж один закон, прийнятий попереднім скликанням. Курс долара тоді, нагадаємо, становив 8 грн / долар. Причому, в порівнянні з попереднім скликанням, значно покращився добробут депутатів, яким за кількістю пільг могли позаздрити і європейські колеги. Перше засідання відбулося 23-го листопада, але тільки 18-го грудня змогли поіменно прийняти постанову про призначення нового прем'єра, і лише 27-го, закінчивши формувати комітети і апарат Ради, приймати присяги міністрів, змогли прийняти на обговорення закон про бюджет на 2008-й рік. Нарешті, бюджет ухвалили, дострокові місцеві вибори в ряді населених пунктів призначили і пішли на свята.

Наступне пленарне засідання відбулося лише 15-го січня 2008-го року, всього на цей місяць їх було заплановано три. Розглядали питання премій, знову таки дострокових місцевих виборів, а також ратифікації угод з ЄС про реадмісію і - сюрприз - зміни до Земельного кодексу щодо продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, одним з ініціаторів якого виступив комуніст Петро Симоненко. На жаль, текст проваленого законопроекту на сайті Ради не зберігся. Наступна сесія, в лютому, теж почалася не дуже плідно. Перші прийняті за її час закони на єдиному лютневому засіданні стосувалися додаткових відпусток працівникам сімейної медицини та опублікування розрахунків прожиткового мінімуму в Інтернеті та друкованих виданнях. За такі речі депутати голосували майже всім складом - цифра в 400+ спливала неодноразово. А ось останній до закінчення ста днів прийнятий закон стосувався скорочення чисельності Збройних сил України, причому ініціатором його виступив президент Віктор Ющенко.

Можливо, вас здивує, а чому засідань було так мало? Справа в тому, що на початку 2008-го року парламент блокували «регіонали», після того як раптово стало відомо, що 18-го січня міністр закордонних справ Володимир Огризко (так, це той, який разом з іншим екс-главою МЗС часів Ющенка Борисом Тарасюком давав дуже потрібні поради Зеленському за формулою Штайнмаєра) відвідав штаб-квартиру НАТО і передав генеральному секретарю лист, підписаний Ющенком, Тимошенко і Яценюком. Згідно з текстом, Україна готова приєднатися до Плану дій щодо членства в НАТО на знаковому саміті в Бухаресті в квітні. Причому українці про це дізналися від американського сенатора Річарда Лугара, який прибув в нашу країну з візитом. Опозиція зажадала відкликання листа і прохання про ПДЧ з метою внесення в неї консенсусних змін, а саме що питання членства має пройти всеукраїнський референдум (ідея, до якої потім звертався Порошенко, але вже з інших міркувань).

Загалом, в те скликання був небачений розгул політиканства за гроші платників податків ще з самого... скликання, причому зовнішня політика систематично була для нього причиною розколу, що потім позначилося і на парламентській дискусії навколо збройного конфлікту в Південній Осетії. Можливо, в ті далекі часи депутати і мріяли потай про таку Раду, як у Зеленського з Разумковим...

VII скликання (2012-2014)

Голосування 16 січня 2014 року.
Фото: espreso.tv
Голосування 16 січня 2014 року. Фото: espreso.tv

Скликання номер сім сформувався після виборів 2012-го року за президента Віктора Януковича, за оновленою виборчою системою, згідно з якою 225 депутатів обиралися за списками, 225 - за мажоритарними округами. В опозиції підозрювали, що таким чином хочуть використовувати адміністративний ресурс на місцях, враховуючи, що в 2010-му вже пройшли регіональні вибори, теж при новому президенті, який наділений правом призначати глав місцевих адміністрацій. У цьому є своя логіка, оскільки за списками «Батьківщина», «УДАР» і «Свобода» сукупно набрали 49,96% голосів виборців, тобто могли і сформувати коаліцію, але 114 депутатів- «регіоналів», вибраних по округах, майже дозволили партії разом з комуністами створити коаліцію; для мінімальної більшості (226 голосів) знадобилися також мажоритарники-самовисуванці, а ще «тушки», тобто обрані від опозиційної партії, але ті, що перейшли до владної. Особливо відзначилися депутати «Батьківщини», що почали промишляти цим з першого дня.

Перші сто днів, втім, знову виявилися для Ради непростими. По-перше - тому що депутатам довелося дуже інтенсивно відпочивати. Зі ста днів 53 припали на вихідні, тобто працювала Рада лише 47: 8 днів - з виборцями, 19 - в комітетах і 20 - на пленарних засіданнях, 10 з яких блокувала опозиція. У підсумку за перший місяць роботи було прийнято лише один закон та 16 постанов. Перше голосування, не пов'язане з черговими кадровими ротаціями, було присвячено схваленню рішення президента про направлення національного контингенту для участі України в операції ООН у Кот д'Івуарі. 11-го січня Рада проголосувала за постанову про підтримку євроінтеграційного курсу, після чого продовжила приводити законодавство у відповідність з нормами ЄС та закрила сесію до лютого, але в наступний раз вдалося зібратися тільки 22-го числа. Причиною для чергових розбіжностей стала проблема кнопкодавства. Справа в тому, що ще до початку роботи нового скликання було помічено неперсональное голосування з боку «регіоналів», і з плином часу винаходили все нові технології порушення регламенту, через що в дні підготовки до урочистого засідання опозиція блокувала трибуну. 6-го грудня 2012-го року було досягнуто згоду, і з ініціативи Володимира Макеєнка заборону на кнопкодавство прописали в регламенті Верховної Ради, в обмін на заборону блокування трибуни (до речі, сам Макеєнко в 2014-му році в VII скликанні теж попався на кнопкодавстві). Але вже 12-го числа, тобто в день урочистого засідання, картка знову проголосувала без депутата і трибуна була заблокована знову. З 5-го лютого фракція «УДАРу» блокувала будівлю з вимогою включити сенсорну кнопку, щоб зробити неперсональне голосування неможливим. 22-го лютого Рада все ж була розблокована; тоді були внесені зміни в регламент і прийнято проект заяви про прагнення України до підписання Угоди про асоціацію з ЄС (оскільки це останнє питання «регіонали» теж не завжди погоджувалися включати до порядку денного - та практика, за яку регулярно критикували спікера Рибака).

На цьому, однак, тертя не закінчилися, і вже 5-го березня Рада знову була заблокована. Тепер опозиція протестувала проти позбавлення мандата Сергія Власенка, адвоката Юлії Тимошенко (про долю її самої та колеги Юрія Луценка раз у раз згадували в залі засідань на Грушевського). Останні до своїх ста днів пленарні засідання з 19-го по 22-ге березня депутати призначали парламентські слухання (проваливши, до речі, голосування за слухання про екологічні проблеми видобутку сланцевого газу), дострокові місцеві вибори і намагалися призначити планові вибори в Києві, але вже в квітні ця ініціатива була «злита» (швидше за все, через невпевненість правлячої партії, що їм вдасться виграти в бою за крісло градоначальника). Фактично на тому тижні Рада «стухла» і провалювала одне голосування за іншим: не змогла подолати президентські вето щодо законів по біологічному паливу, створенню Аграрного фонду і про сурогатне материнство, відправила на доопрацювання в комітет закон про державне регулювання закупівельних цін на молоко. Була створена тимчасова комісія щодо розслідування порушень під час парламентських виборів 2012-го року, але туди систематично не ходили депутати від «Партії регіонів» та через відсутність кворуму робота була зірвана, так що комісія не змогла представити звіт про свою діяльність і розпустилася. Нарешті, на сотий день було ратифіковано Угоду про асоціацію в частині, що стосується спрощення візового режиму (тож іще питання, чи Порошенкова це заслуга).

Політичні аналітики, які спостерігали за всім цим початком роботи Ради 7-го скликання, її розкритикували. Фонд «Демініціативи» опитував експертів про перші сто днів нового парламенту. Оцінки вийшли, м'яко кажучи, не дуже високі: загальна діяльність - 2,9 з 10, передбачуваність - 3,5 з 10. Тут, правда, треба зауважити, що «Демініціативи» не цілком нейтральні в політичних симпатіях, тож не дивно, що їхні експерти записали правлячу «Партію регіонів» у пасив, а «Свободу» і «УДАР», що блокували роботу, - в актив, визнавши, що «блокування трибуни - це виправдані заходи, коли вичерпані інші можливості для компромісу». У той же час і пересічні громадяни, за даними Центру Разумкова (теж зі своєю специфікою), схвалювали такі заходи. Але в будь-якому випадку, нинішній Раді навіть скандал c кнопкодавством (за яке погрожували позбавляти мандатів) з рук порівняно легко зійшов, та й перше блокування Ради теж поки що не призвело до великих наслідків, бо всі, хто підозрюють «Слугу народу» в узурпації влади, і без санкцій проти Ірини Геращенко про це подумували.

VIII скликання (2014-2019)

Фото: president.gov.ua
Фото: president.gov.ua

Нарешті, безпосередні попередники, обрані вже в зміненій після Євромайдану і подій в Криму і на Донбасі країні. VII скликання новий президент Порошенко розпустив в зв'язку з відсутністю коаліції в Раді, хоча багато в чому самі депутати тому посприяли. Як зазначено, це було перше скликання, коаліція в якому [спочатку] мала конституційну більшість - увійшли до неї фракції, які сумарно були представлені 303-ма депутатами, які, до того ж, досить синхронно голосували за ключові закони. Зараз це згадується з посмішкою, адже довгий час нікому не вдавалося підтвердити достатню кількість підписів під коаліційною угодою, що могло стати формальною причиною для дострокових виборів (яких у владі і особливо в «Народному фронті» дуже побоювалися), та й затяжні торги між прем'єром і президентом, як за часів тандему Ющенко-Тимошенко, безумовно шкодили політичній стабільності. При цьому неперсональне голосування, через яке в 2013-му ледь не трапилися дострокові вибори, нікуди не поділося, хоча лідерами по ньому в новому скликанні все ж була група з екс- «регіоналів» «Економічний розвиток». Не припинилися і зневаги регламентом, найбільш запам'яталося з них багаторазове голосування за один і той же законопроект, до «перемоги».

Підсумки перших днів роботи підбивав тодішній спікер (майбутній прем'єр-міністр) Володимир Гройсман в форматі прес-конференції. Звітував він про реалізацію програми «Парламент на шляху реформ» - кроки до реформи власне парламенту, РНБО, судової та банківської систем, децентралізації та ін., навівши при цьому наступну статистику:

Підсумки 100 днів

VI

VII

VII

Пленарні засідання

23

13

33

Внесено на розгляд

~ 335 сумарно (?)

770

Розглянуто законів

150

59

300+

Прийнято законів в ц.

6

12

82

При цьому загальна чисельність зареєстрованих законопроектів і постанов у Раді VIII скликання склала майже дві тисячі; Гройсман пояснив це високою активністю нових (їх близько половини) депутатів, які прийшли зі своїми ініціативами, але насправді випередили всіх по активності мажоритарники (всього шість) зі «Свободи», які перереєстрували законопроекти своєї фракції з попереднього скликання, яка не пройшла в нове. Сам Гройсман зауважив, що, звичайно, головне - це якість законів, але все одно Радою зроблено більше, ніж двома попередніми скликаннями (які, нагадаємо, в принципі спочатку працювали дуже неефективно, і не без особистого внеску тих, хто в 2014-му році прийшов до влади). До особливих заслуг він зарахував відмову від позаблокового статусу, закони про публічний доступ до інформації, про децентралізацію, про РНБО, про військово-цивільні адміністрації на Донбасі, скасування оподаткування для продукції військового призначення та гуманітарної допомоги, збільшення чисельності армії до 200 тисяч, фінансову стабілізацію, детінізацію зарплат, мораторій на перевірки підприємств, антикорупційні реформи судової системи, створення НАБУ тощо.

Думки соціологів, однак, виявилися менш оптимістичними. Уже в 2015-му році більше половини респондентів не довіряли парламенту; третина передбачала, що будуть дострокові вибори - це в два рази більше, ніж за підсумками ста днів 7-го скликання. Тоді 50% вважали, що парламент досидить до 2017-го року (а він не досидів), в 2014-му ж - тільки 18% (і він дійсно не досидів, але лише кілька місяців). Експерти (в тому числі від все тих же «Демініціатив», оцінили парламент на 4,2 з 10) помітили, що головними досягненнями в роботі є створення прозахідних коаліції і уряду, позбавлення депутатської недоторканності (за яке в підсумку проголосувало лише IX скликання під тиском Володимира Зеленського) як і визнання Російської Федерації державою-агресором, розкритикувавши при цьому процес прийняття бюджету на 2015-й рік, відвертий популізм окремих представників, фактичний провал голови у протидії неперсональному голосуванню, та й тривалі в своїй реалізації реформи. Взагалі, з економічними питаннями часто складалася така ситуація, що їх розглядали дуже поспішно після тижнів, витрачених на всякі дріб'язкові моменти. Багато в чому важив «шантаж уряду» - тобто, наприклад, через погрози, що не дадуть кредит МВФ або трапиться дефолт, депутатів примушували розглядати такі складні теми, як бюджет і пенсійна реформа за скороченою процедурою, без обговорення з експертним співтовариством і в комітетах. А оскільки в країні криза і війна, депутатів було простіше переконати, чому можна навіть не читати те, за що вони голосують. Всі ці тенденції в підсумку й призвели до того, що «Народний фронт» (який переміг за списками) почав стабільно показувати рейтинг на рівні статистичної похибки, незважаючи на всю його небачену активність в перші сто днів у порівнянні з двома попередніми скликаннями.

***

Фото: Уніан
Фото: Уніан

Досвід попередніх скликань і особливо восьмого, яке теж себе позиціонувало як ударне, є дуже повчальним для IX скликання, гордого тим, що ударно почало за схемою «день за два». Так, запити на зміни в суспільстві великі, самі вибори 2019-го року, а точніше їх антисистемний характер це показують. Саме перезавантаження всієї політичної системи і очікував народ, який обдарував Зеленського 73 відсотками в другому турі, а його партію - монокоаліцією. І в абсолютних числах нинішня Рада дійсно за темпами обганяє попередню:

Підсумки 100 днів

VIII за 100 днів

IX за 50 днів *

Пленарні засідання

33

15

Розглянуто законів

300+

209 (222)

Прийнято законів в цілому

82

56 (69)

* Чомусь заявлені Разумковим в телеефірі передачі «Свобода слова» цифри трохи вище, ніж в звітному відео.

Однак ця поспішність викликає сумніви як в суспільстві, так і в експертному середовищі. Перше вже відповіло зниженням рівня підтримки, який буде падати і надалі, якщо при всіх десятках прийнятих в цілому законів якісних змін не станеться, а суб'єктивно лише погіршає. Друге ж висловлює негативну оцінку незалежно від політичного спектра. Ті, хто бачить реальним господарем країни Ігоря Коломойського, підозрюють, що парламент намагається якнайшвидше відпрацювати його замовлення і підпорядкувати йому якомога більше фінансових потоків і важелів впливу в державі. Ті, хто вважає монокоаліцію «слугами МВФ» (а такі є і в самій фракції), бачать в цьому банальну некомпетентність депутатів, які голосують за те, за що їм накажуть, і недавно підібраний код Разумкова лише служить тому підтвердженням. А ті, хто не сприймають лібертаріанство, відзначають дуже оперативну відмову команди Зеленського від всіх обіцяних соціальних благ, зате голосування за скасування старого трудового кодексу, який заважає звільняти людей, зірвалося лише дивом. І додатково картину псують всілякі інші витрати законотворчості, на зразок того, як викреслена з законопроекту норма потай перекочувала в інший законопроект, де її помітили зовсім випадково.

Так, після нескінченних блокад і політичних криз Україні потрібен працюючий парламент, але рекордсмен не за кількістю прийнятих законів за одиницю часу, а за їх високою якістю при високій оперативності роботи. Про це і Володимир Борисович говорив, попутно підбадьорюючи швидше голосувати за бюджет, бо війна в країні, нема коли гроші рахувати. Нам не потрібно нагадувати, куди він пішов разом з «урядом камікадзе» (ним же потім і очолений), жодна з реформ якого не уникла жорсткої критики, при тому, що в "Слузі народу" не дуже і намагаються виправити їхні негативні наслідки. Прем'єр Гончарук, звичайно, правильно зробив, що не став на свій кабінет навішувати ті ж ярлики, що і Яценюк, але це не означає, що на його уряд їх не навісять з плином часу ...

Лекс Свіфт

Додайте ZIK.UA в обрані джерела Додати в обрані Google News

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

програми телеканалу ZIK

Ринок землі. Перспективи членства України в НАТО | Треба поговорити | 12.11.19
Ринок землі. Перспективи членства України в НАТО | Треба поговорити | 12.11.19 Треба поговорити
Іван Шинкаренко | 12.11.19 | HARD з Влащенко
Іван Шинкаренко | 12.11.19 | HARD з Влащенко HARD з Влащенко
Бійки депутатів. Корупція в Раді. Яка небезпека закладена у бюджет? | Народ проти | 08.11.2019
Бійки депутатів. Корупція в Раді. Яка небезпека закладена у бюджет? | Народ проти | 08.11.2019 Народ проти
Антон Геращенко | 11.11.19 | HARD з Влащенко
Антон Геращенко | 11.11.19 | HARD з Влащенко HARD з Влащенко
Бійка в суді Києва. Ринок землі в Україні. Скандали за участі
Бійка в суді Києва. Ринок землі в Україні. Скандали за участі "Слуги народу" | Треба поговорити Треба поговорити
Ринок землі в Україні.
Ринок землі в Україні. "Слуга народу" без монобільшості? | Деталі дня | 12.11.19 Деталі дня