Приватизація в Україні: Чи варто продавати аєропорти, електростанції та заводи

Ігор Ляшенко
Ігор Ляшенко
Велика приватизація

Привабливих для бізнесу та вигідних для продавця об'єктів для приватизації в Україні вистачає. Які держпідприємства можна передавати в приватну власність, а які навіть необхідно?

Про це пише Ігор Ляшенко на своїй сторінці у Facebook

Трохи про приватизацію. Від уряду суспільство чекає для початку поверхнево-аналітичної роботи: що можна продавати і що потрібно продати. Об'єктів в держвласності багато різних. Серед них є дуже привабливі для бізнесу та вигідні для продавця. Але дуже ризикованим виглядає підхід до продажу за принципом отримання миттєвого прибутку.

Погляньмо для прикладу на деякі об'єкти.

Чи можна продати, наприклад, аеропорт "Бориспіль"? Думаю так. Перешкод не видно. Для порівняння - другий київський аеропорт "Жуляни" давно у приватній власності і нормально експлуатується, аеропортові споруди регулярно реконструюються, оновлюються. "Жуляни" в комерційному плані становлять істотну конкуренцію "Борисполю". Є варіант не продажу, а здачі в концесію або управління. З аеропортами це поширена практика, але у нас чомусь вона не прижилася.

Чи можна продати "Укрзалізницю"? Навряд чи. Тому що вона в такому стані, що жоден приватник на пасажирських перевезеннях бізнес зробити не зможе, а вважатиме за благо здати вагони на металобрухт. А саме про пасажирів і має дбати держава.

У нас є багато підприємств, так чи інакше пов'язаних з виробництвом і ремонтом озброєнь, чи можна їх продавати? До війни я б сказав, що можна і потрібно. Зараз, поки війна, їх чіпати не можна. Навіть якщо здається, що вони працюють, з економічної точки зору, неефективно.

Чи можна продати електростанції? Теплові вже більшість продані, ті, що залишилися, можна допродати. Атомні не варто чіпати, але з причин моральної властивості, - вже дуже велика відповідальність за їх експлуатацію в країні, яка пережила Чорнобиль.

У власності держави є об'єкти, які представляють цінність територією і будівлями, офісами, які вони займають, особливо в Києві та інших великих містах. Наприклад, "Арсенал", завод "Артема". Чи можна їх приватизувати? І можна, і потрібно. Управління нерухомістю - це зовсім не державна турбота.

Є підприємства, які державі просто в тягар, наприклад, численні спиртові заводи. Від них всі мріють позбутися, але бояться працювати, тому що виконавців можуть вбити. Це випадок, коли приватизація просто необхідна.

Є підприємства, які як валіза без ручки. І кинути шкода, і нести незручно. Це, наприклад, авіабудівельні підприємства ("Антонов" і авіаремонтні заводи), ракетно-будівельні підприємства Дніпра. Так, - це наша гордість, флагмани машинобудування. Вважається, що деіндустріалізація - це дуже погано, а, в разі продажу, їх чекає швидке перепрофілювання. Тому держава продовжує їх тягнути на собі з примарною надією, що кон'юнктура зміниться.

Чи потрібні в держвласності сільськогосподарські підприємства? Таких багато, особливо під егідою Академії аграрних наук. Думаю, не потрібні. У цій сфері приватизація буде благом, оскільки жодними суспільно і науково корисними дослідженнями вони давно не займаються. Слід залишити кілька об'єктів у вигляді пам'ятників-скансенів, та й все.

Ігор Ляшенко

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...