Aнонси

усі анонси
Новини » Політика 176 Читать эту новость на русском

Ренат Кузьмін: Парламент має взяти на себе функцію вирішення питання війни і миру

Чи є ймовірність, що президент Володимир Зеленський отримає премію миру, чому саме парламент, а не очільник держави, повинен взяти на себе відповідальність за врегулювання конфлікту на Донбасі, яку функцію могло б виконувати міжфракційне депутатське об’єднання «Український Донбас», яке пропонують створити у Верховній Раді України, – своїми міркуваннями про це та багато іншого народний депутат України від «Опозиційної платформи – За життя» Ренат Кузьмін поділився під час ексклюзивної розмови у програмі «Інтерв’ю з Литвиненко» на телеканалі ZIK.

Ренат Кузьмін: Парламент має взяти на себе функцію вирішення питання війни і миру
Фото ZIK

- Ми згадували з вами – наша остання зустріч відбувалася під час вашої участі у президентській кампанії. Як з того часу змінилася Україна і чи ці зміни зробили її більш сучасною, більш терпимою до мультикультурності свого народу? І, зрештою, найголовніше питання – чи буде президент Зеленський, який виграв останню президентську кампанію, людиною, яка отримає премію миру за перемогу у війні на Донбасі?

- Так, ми з вами не бачилися з 2014 року. Звичайно, за цей час у країні відбулися колосальні зміни, кардинально змінилася політика... А чи отримає Зеленський премію миру – навряд. А за що, власне кажучи? Він війну зупинив? Війська розвів?

- Робить спроби, принаймні…

- За спроби премію миру не дають.

...Вихід із конфлікту потрібно знайти, і якщо Зеленський це зробить, можливо, він і заслужить цю премію миру. Дочекаймося. У будь-якому разі, п’ятирічний президентський термін становить десять півріч. Одне півріччя він уже відпрацював – поки що війну не зупинив. 10% свого терміну він уже відбув, а отже, залишилося дев’ять десятих. Дочекаймося.

- На вашу думку, ви як народний депутат чи ваша політична сила (друга, до речі, за більшістю у парламенті), чи ви готові ініціювати посилення парламентської ролі у вирішенні конфлікту на Донбасі?

- Протягом останнього часу я систематично, цілеспрямовано і послідовно говорю про це. Я стверджую якраз те, про що ви запитали. Фактично, в Україні склалася парадоксальна ситуація. Парламент за Конституцією у чинній ієрархії влади займає вище становище, аніж президент. У нас парламентсько-президентська республіка, а не президентська. Парламентсько-президентська, а це означає, що виконавча влада і Кабмін контролюються парламентом. А оскільки так, то дивно, чому питання, надважливі питання існування країни – це питання війни і миру – вирішують Єрмак, Кучма, Порошенко, Зеленський… Який стосунок ці люди мають до таких питань? Їх хтось уповноважив? Якщо уповноважив, то хто? Чому у контактній групі працюють люди, прізвищ яких ми не знаємо?

- Коли ви кажете, хто. Це, напевно, одноосібно зробив Зеленський? Ви маєте на увазі, що парламент обраний всією Україною, там представники всіх регіонів?

- Я маю на увазі, що парламент у країні є головною і найважливішою політичною силою. У парламентсько-президентській республіці саме парламент здійснює всю повноту влади, а КМУ та всі органи виконавчої влади перебувають під контролем роботи парламенту, і парламент повинен взяти на себе функції із вирішення питань війни і миру. Саме парламент повинен взяти це на себе.

Дивіться, що відбувається: п’ять років війни, президент Порошенко з компанією, з міністрами, з помічниками, з якимись радниками намагався цю ситуацію вирішити. Вирішив? Ні, не вирішив. Цим же шляхом іде президент Зеленський. Якісь радники, Єрмак, Сидоров, Петров… Хто такі, чим займаються? Чому вони цим займаються? Вони професійні переговірники? Вони війнами колись займалися? Вони вивчали проблеми війни і миру, збройних конфліктів? Як вони можуть вирішити це питання, як раптом? І чому вони, чому не парламент?

Виникає питання: якщо президент Зеленський спілкується із президентом Путіним, шукає контактів. Радники, помічники спілкуються, телефонують один одному. Чому це не робить парламент? Чому не робить спікер парламенту Разумов? Чому він не може зв’язатися зі спікером парламенту Росії? Складно дуже? Чому депутати цього не роблять? Чому депутатський корпус усунувся від цієї проблеми? Усі сидять і очікують, що Зеленський із Єрмаком чи іще з кимсь вирішать проблему. П’ять років вона не вирішувалась. Чому вона зараз буде вирішена?

Якщо президентська вертикаль не вирішила цю проблему за п’ять років, то вона її і не вирішить, отже, щось не працює. Що? Потрібно розібратися. Я вважаю, що саме парламент повинен взяти на себе функцію вирішення питання війни і миру, взяти під контроль роботу контактної групи, роботу Єрмака та інших учасників процесу. Саме парламент повинен зайнятися цим питанням.

Понад те, я вважаю, що саме парламент повинен взяти на себе відповідальність і зв’язок з парламентом РФ, з парламентом європейським, можливо, з парламентом США, і вести цю роботу цілеспрямовано. Взяти на себе відповідальність і, головне, ініціативу в цьому питанні.

Якщо цього парламент не зробить, ми будемо топтатися ще п’ять років, і Зеленський, можливо, отримає премію миру, але не в цій країні.

А що ж до конфлікту на Донбасі, ви запитали, який є вихід. Я відповім. Є три складові вирішення проблеми. Перше і основне завдання – дати правову оцінку подіям, які відбулися. Потрібно дати правову оцінку подіям на Донбасі. Потрібно розібратися, що сталося, причини цього конфлікту, виявити учасників конфлікту, зрозуміти їхні цілі і завдання у цьому конфлікті. Потрібно зрозуміти, які були причини і умови, які сприяли йому. Після цього потрібно сісти, проаналізувати і дати правову оцінку кожному із цих елементів. Після того, як ми дамо правову оцінку, нам усе буде зрозуміло. Після правової оцінки відпадуть всі решта питань, оці різні політичні суперечки підуть. Коли ми скажемо, що тут був вчинений злочин, а тут – ні, тут був зроблений подвиг, а тут – злодіяння, відпадуть (я маю на увазі юридичні відповіді на питання) політичні оцінки, «забарвлення» ці відваляться. Ось тоді ми можемо говорити, як вирішити проблему на Донбасі і чим займатися.

Якщо завершувати про цю проблему, то потрібно сказати таке: юридична оцінка дуже важлива, і саме правового механізму не вистачає контактній групі і людям, які займаються врегулюванням.

- Тобто закону, який має видати саме парламент?

- Якщо політична складова зрозуміла, військова – зрозуміла, дипломатична – зрозуміла, але ці три складові не працюють самостійно. Навіть у комплексі ці три складові не працюють. Їм не вистачає найголовнішого, а саме: правової складової, юридичної оцінки подій. І ось тоді ми відповімо на питання, що робити з Донбасом, зіставивши усі чотири позиції – і дипломатію, і політику, і військову частину, і правову. Правової, на жаль, немає.

…Хочу нагадати, що правовий аналіз ситуації на Донбасі нам повинен відповісти на питання, що ж відбулося на Донбасі? А причина подій на Донбасі лежить у подіях у Києві у 2014 році. І лише юристи повинні відповісти на питання, що відбулося у Києві…

- Для нас викликів ще чимало. Як уникнути у подальшому цієї проблеми? Якою має регіональна політика задля того, щоб зберегти Україну, щоб повернути Донбас, щоб люди, які готові повернутися на свою малу батьківщину і відроджувати не за допомогою зовнішніх інвесторів, а внутрішніх інвесторів? Як мав би сприяти парламент, уряд, якою має бути політика відносно малих регіонів?

- Я вважаю, що перше, що потрібно зробити, – повернути парламент обличчям до проблеми. Можливо, першим кроком може стати створення міжфракційного об’єднання депутатів з умовною назвою «Український Донбас». Це об’єднання депутатів має включити всіх охочих вирішити проблему. У нього можуть увійти представники всіх фракцій, включаючи й монобільшість.

Це депутатське об’єднання повинне взяти на себе функції щодо ініціювання питань у парламенті. А далі – це клопітка праця. Її алгоритм зрозумілий. Ця група повинна мати можливість від імені парламенту здійснювати контроль за роботою моніторингової групи, Мінського формату та Мінської контактної групи.

Депутатське об’єднання має мати право відвідувати непідконтрольні території Донбасу. Воно повинне стежити за дотриманням законодавства на непідконтрольних територіях, вони мають стежити за дотриманням законодавства на території України. Вони повинні спілкуватись з представниками Донбасу і, безпосередньо, напряму, спілкуватися з керівниками «Л/ДНР», як би це кому не подобалось...

- Ваша ідея стосовно вирішальної ролі українського парламенту – це класна ідея, тим більше, зважаючи на те, що там є депутати, які взагалі ніколи не були на Донбасі.

- Не тільки депутати парламенту, це мають бути спільні комісії між парламентом України, Росії, Європарламентом, США. Потрібно об’єднати парламентарів світу і змусити їх вирішити проблему. Не перекидати відповідальність на незрозумілих нам людей, а взяти її на себе.

Крім того, я б запропонував провести «гуманітарний Мінськ» – зібрати у Мінську всіх українців світу, які досягли успіху в інших державах, – письменників, композиторів, акторів, поетів, політиків, представників діаспори – канадської, австралійської, російської – зібрати всіх у Мінську і провести форум українців у Мінську, гуманітарний форум.

- А чому в Мінську, чому не в Києві?

- Бо в Мінську відбувається робота Тристоронньої контактної групи щодо врегулювання конфлікту на Донбасі.

- Для мене це таке ж питання, чому вона не може працювати в Києві, скажіть мені?

- Вона може працювати і в Києві. Тоді дайте відповідь на питання, чому Мінська група працює у Мінську?

- Для мене це теж питання.

- Питання конфлікту вирішується у Мінську? Було ухвалене таке рішення. А якщо держави та уряди прийняли рішення на державному рівні спілкуватись у Мінську, то й «гуманітарний Мінськ» потрібно провести там. Коли ми запросимо туди відомих українців, які обговорять проблему, відкрито обговорять з запрошенням президентів країн-учасників переговорів як гостей. Коли вони вислухають, проаналізують, ухвалять рішення і вимагатимуть від Євросоюзу, керівництва країн США, Росії та України виконання ухвалених рішень, тоді ситуація зміниться. Тоді до конфлікту на Донбасі поставляться по-іншому, і питання вирішиться набагато швидше. Якщо механізми, які існують уже п’ять років, не працюють, потрібно пропонувати нові. Ми з вами їх зараз запропонували – це парламентський контроль, парламентська робота щодо організації процесу, «гуманітарний Мінськ», об’єднання парламентарів країн-учасниць Мінських домовленостей і перенесення акцентів.

- Усі події на Донбасі відбуваються на тлі інформаційної війни, і для України, а понад те, для людей, які загинули за Україну, збереження репутації свого реноме і збереження пам’яті про героїв – дуже важлива річ, яку варто визнати. І коли в цій інформаційній війні ми чуємо, що Україна має капітулювати, то це ніяк не наближає мир в Україні і на Донбасі. Це дуже така тонка грань, яку варто визнати, що ми сьогодні не живемо у світі, де ведуться з окопів війни, ведуться інформаційні війни, які за силою емоційного впливу набагато сильніші, аніж, можливо, ядерна війна навіть. Тому, на вашу думку, яка тут має бути позиція?

- А капітуляція – це що?... Визначимося – капітуляція – це здача у полон? Ви під «капітуляцією» маєте на увазі що?

- Почекайте, я думаю, що насправді для України буде капітуляцією визнання «ДНР-ЛНР» на тлі розмов реінтеграцію в Україну. Якщо ви Україна, то про які «ЛНР-ДНР» ідеться? Визнайте, що ви – Україна. Визнайте, що люди, які живуть на Донбасі, ідентифікують себе як частина України.

- Так вони ж так і говорять – люди на Донбасі.

- Навіщо тоді цей заклик для капітуляції?... Це робить Пушилін з екрану російського телебачення.

- Пушилін закликає до капітуляції?... Я не стежу за виступами Пушиліна на російському телебаченні. Якщо Пушилін таке заявив, це ж не означає зовсім, що Україна має погодитися із заявленою маячнею. Вам перечислити, скільки тут наших українських політиків заявляють схожі речі? Візьмімо кількох неадекватних людей і будемо порівнювати і обговорювати. Нехай психіатри обговорюють.

- Якщо найближчим часом Зеленському не вдасться розвести війська, якщо ця проблема затягнеться, то як надовго цей конфлікт?

- Поки не буде дано аналіз цьому конфлікту, не будуть визначені його причини, умови, сторони, цілі і завдання цих сторін, поки ми самі не зрозуміємо, що ми хочемо, як ми бачимо вирішення конфлікту, поки ми не складемо план врегулювання, жодного розведення військ і врегулювання конфлікту не буде.

- Якщо Зеленський піде шляхом, знищуючи медіа, вважаючи, що українські медіа – його найбільший ворог, тому що вони його критикують, не розуміючи, що критика буває конструктивною і може підштовхувати до того, щоб виправити певні свої помилки, чим це загрожує Україні? Це також втрата. Втрата свободи слова – втрата свободи території, території можливостей. Чи є розуміння? Так, можна вибудувати свої медіа, і в президента Порошенка був «5 канал», але це не допомогло йому перемогти. Чи це усвідомлює Зеленський?

Якщо ми повернемося до тези, що Україна перебуває під зовнішнім управлінням, і всі процеси «режисують» за межами української влади, то можна припустити, що все, що відбувається, – це ланки одного ланцюга. Люди, які голосували проти Порошенка, а фактично, за Зеленського вийшло, хотіли змін ситуації в країні, і Зеленський зі своєю командою давав надію на це…

У підсумку, що змінилося? Пішов Порошенко, прийшов Зеленський, що для нас мінилося в країні? Нічого. Реформи нам оголосили. А які? Оці 20-ти, 30-річні міністри і віцепрем’єр-міністри – це реформа? Можливо, ці молоді люди і можуть щось показати, але вся історія їхнього життя зводиться до того, що навряд чи хтось із них щось змінить.

Реформа прокуратури. Це мені близьке, бо я там пропрацював 25 років... Прокуратуру очолила абсолютно стороння людина. Заступники нового генерального прокурора – такі ж сторонні люди, чужі там, які не знають процесу, які не знають ситуацію, генеральний прокурор і його заступники. Оголосили реформу прокурорську. Ну, але ж ми цю реформу вже бачили. У нас були чотири генеральні прокурори, і кожен приходив і оголошував реформу. Яку? Називали по-новому стару організацію, звільняли всіх у зв’язку з реорганізацією. Набирали всіх «своїх», «чужих» звільняли. Нічого не змінилося…

…Що змінилося у прокуратурі? Ми бачимо – нічого. Порошенко у в’язниці сидить? Ні. Пашинський арештований? Ми про це поговоримо. Парубій? Ні. Турчинов? Ні. Цей «Свиноборонпром»? ні. Хто сидить із топ-корупціонерів? Жодна людина. А що змінилося в країні?...

- Ринок землі. Ми розуміємо, що це вимога МВФ… якщо ви не зможете сплатити, то продайте свою землю.

- До речі, про ринок землі. У бюджет заклали, уже заклали доходи від продажу землі – майже 5 млрд. Слухайте, ще закону немає про ринок землі, мораторій діє на продаж землі, а вони вже заклали 5 млрд.

Розмову вела Юлія Литвиненко

Додайте ZIK.UA в обрані джерела Додати в обрані Google News

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

програми телеканалу ZIK

Ринок землі. Перспективи членства України в НАТО | Треба поговорити | 12.11.19
Ринок землі. Перспективи членства України в НАТО | Треба поговорити | 12.11.19 Треба поговорити
Іван Шинкаренко | 12.11.19 | HARD з Влащенко
Іван Шинкаренко | 12.11.19 | HARD з Влащенко HARD з Влащенко
Бійки депутатів. Корупція в Раді. Яка небезпека закладена у бюджет? | Народ проти | 08.11.2019
Бійки депутатів. Корупція в Раді. Яка небезпека закладена у бюджет? | Народ проти | 08.11.2019 Народ проти
Антон Геращенко | 11.11.19 | HARD з Влащенко
Антон Геращенко | 11.11.19 | HARD з Влащенко HARD з Влащенко
Бійка в суді Києва. Ринок землі в Україні. Скандали за участі
Бійка в суді Києва. Ринок землі в Україні. Скандали за участі "Слуги народу" | Треба поговорити Треба поговорити
Ринок землі в Україні.
Ринок землі в Україні. "Слуга народу" без монобільшості? | Деталі дня | 12.11.19 Деталі дня