Новини » Політика 9 жовтня, 2019, 9:00
Навіщо уряд призначає головою КМДА людину Коломойського: Як журналіст Ткаченко очолить Київ і коли оберуть мера
Олександр Ткаченко
Олександр Ткаченко

Колишнього гендиректора «1+1» Олександра Ткаченка 9 жовтня призначать головою КМДА. Новину, котра спричинила неабиякий резонанс, першим повідомив громадськості журналіст та екснардеп Сергій Лещенко. 9 жовтня на порядку денному в уряді – обрання головою Київської міської державної адміністрації, - запевняє Лещенко, підкреслюючи, що Ткаченко вже подав декларацію про доходи, як офіційний кандидат. Отож, медіа і пересічні українці заради цікавості зайшли на сайт реєстру декларацій і навпроти прізвища Ткаченка побачили нереально фантастичні цифри.

Свого часу Олександр читав майстер-класи для студентів КНУ імені Т. Шевченка, а для звичайних українців запам’ятався ведучим дебатів між Віктором Ющенком та Віктором Януковичем під час Помаранчевої революції, а пізніше – ведучим програми «Tkachenko.UA». 

Однак 3 жовтня нардеп від «Слуги народу», вже колишній гендиректор «плюсів» Олександр Ткаченко подав декларацію, зазначивши, що претендує на посаду голови Київської міської державної адміністрації

Ткаченко і журналістика 

Олександрові Ткаченку 53 роки, він має класичну, чи не найкращу в Україні журналістську освіту – факультет журналістики КНУ ім. Т. Шевченка. Однак, його біографія показує, що Ткаченко не з тих людей, котрі задовольняються кар’єрою блискучих аналітиків, талановитих телеведучих або шеф-редакторів. Він хотів вхопити всі можливості і одразу, піднятися вище і вище, переплюнути кар’єру не лише своїх колег, а й керівників. Власне, у нього це вийшло через те, що саме на нього впав вибір впливової людини – Ігоря Коломойського. Очевидно й те, що до політичних кіл Ткаченко вхожий не один рік. 

У 28 років він став президентом телекомпанії «Нова мова» – під його керівництвом виходили програми «Післямова» і «Обличчя світу» на замовлення телеканалів «УТ-1» та «Інтер». 

Після п’яти років щось на старому місці роботи його перестало влаштовувати – можливо, відсутність кар’єрного зростання, а, може, набрид кабінет, і у 1996 році він переходить у «Студію 1+1», одразу на посаду генерального продюсера. Не забуває Ткаченко і свою команду «Післямови» – зі знайомими ж працювати легше. Власне, і сама телепрограма «Післямова» починає виходити на «1+1».

На «плюсах» Ткаченко придумав ТСН, що стали класикою інформаційних новин. Здавалося б, успіх. Але ні – Ткаченко йде з «1+1» через рік. Виявляється, його зацікавила пропозиція власника російського «Альфа-Банку» очолити «Новий канал», який тоді щойно відкрився. І тут кар’єрі Ткаченка посприяли вірні колеги – професіонали з «Післямови» зробили «Репортер» блискучою новинною програмою. 

У 2000 році Ткаченка запросили рік попрацювати радником тодішнього прем’єр-міністра України Віктора Ющенка – нібито на волонтерських засадах. 
Зрештою, у 2003 році власник трійки каналів «СТБ», «Нового каналу» та «ICTV» наполегливо кличе Ткаченка очолити свій телехолдинг. Звісно, Ткаченко не дозволив себе довго вмовляти і стає керівником трійки каналів. Це неабияке зростання – і вплив інший, і зарплатня масштабніша. 

Робота йшла, але щось знову не клеїлося, щось було не так – чи Ткаченкові не подобалися колеги, чи не влаштовувала і так гарна зарплата, або не давали спокою невтамовані амбіції медіакороля. Хай там як, але у 2004 році він пориває з холдингом та «Новим каналом». 

Маючи неабиякі зв’язки у медіасвіті, Ткаченко не шукає роботу довго – вже у 2005 році він – голова правління «Одеської кіностудії», де отримує частку у пакеті акцій кіностудії і відкриває для себе новий бізнес – звісно, більш прибутковий, ніж чесна журналістика, – розвиток мереж кінотеатрів та кінодистрибуцію. 

Покликали – пішов. А покликали у 2008 році на російський телеканал РЕН-ТВ і знову на топ-посаду – заступником генерального директора. Однак, і тут він працює всього нічого – наприкінці 2008 він уже знову в Києві, знову у стінах «1+1» на посаді генерального директора цілого букета «плюсів», що належать олігарху Ігорю Коломойському: телеканалу «1+1», «2+2», «ТЕТ», «ПлюсПлюс», «Бігуді», «Уніан-ТВ», «1+1 International», Ukraine Today та компанії з виробництва телеконтенту 1+1 продакшн. Він розуміє, що ось вона – ця робота мрії, котра принесе йому задоволення, великі гроші, і він залишається тут аж на 10 років.  

Ткаченко – Коломойський

І от нарешті на початку 2019 року Ткаченку, як обличчю з телевізора, пропонують поповнити ряди дуже чисельної партії «Слуга народу», котра матиме у парламенті відчутну більшість. 

Тому 20 серпня 2019 року – якраз за дев’ять днів до першого засідання новообраної Верховної Ради з левовою часткою «Слуг народу» – він символічно залишає посаду гендиректора, аби повністю присвятити себе законотворчості. Власне, мало бути щось, що змусило його відсунути від себе крісло топового менеджера і щось, що стало його новою мрією. Це – крісло з набагато ширшими можливостями та горизонтами, у порівнянні з яким губляться можливості топ-менеджера телеканалу. Саме через депутатство Ткаченко захотів ще більшої рибини – політичної кар’єри у кабінеті голови КМДА. Щоравда, йому допомогли цього захотіти. 

Звісно, працюючи десять років на найвищій посаді холдингу Коломойського, Ткаченко не міг не спілкуватися з ним. Олігарх, відомий своїми прямолінійними розмовами та фамільярним тоном, навряд чи говорив з Ткаченком як з колегою. Радше – як господар зі своїм ручним кишеньковим асистентом. І дійсно – у розмові, що відбулася у липні 2014 року, тодішній голова Дніпропетровської облдержадміністрації Ігор Коломойський подзвонив Ткаченку і у вражаюче грубій та різкій манері, власне, він тільки так і вміє, наказав йому «мочити Ляшка». Розмова не мала жодного іншого підтексту, окрім того, про що прямо каже Коломойський. Олігарх каже стосовно Олега Ляшка, що «пора начинать его «мочить […] Он спецпроект Левочкина». Ткаченко слухняно мовчить, не перебиваючи хазяїна, а потім погоджується, мовляв, зрозумів, «без вопросов».

Олександр Ткаченко став проєктом Коломойського не минулого місяця і не влітку, а десять років тому, коли йому запропонували вкорінитися у холдингу «плюсів». Та і навряд чи це можна було назвати пропозицією – Коломойський сам вирішив, що кандидатура Ткаченка годиться, і поставив його перед фактом. Так само і з кріслом голови КМДА. 

Якщо подивитися на ситуацію, знаючи усе вищесказане, то все стає до непристойності зрозумілим. Насправді крісло очільника КМДА – це не зміна діяльності Ткаченка, це новий етап його роботи на «плюсах», який він сам не обирав. Шеф Коломойський підвищив свого вірного телесолдатика до нової іграшкової посади. Іграшкової – бо, Ткаченко хоч і людина відома та заповзятлива, та все ж катастрофічно далека від політики та нюансів міського врядування. Саме така людина і потрібна Коломойському – надійна, спокійна та повністю залежна від нього. Бо, незважаючи на те, що Ткаченко на посаді голови КМДА формально буде політиком та керівником столиці, все одно ділити місто будуть інші люди – «смотрящі» олігарха Коломойського.

Фактично Кличко вже безповоротно втратив Київ. І тепер дивлячись, наскільки тісні стосунки у Коломойського з президентською командою, столицю частково або повністю віддадуть саме Коломойському. Після голосування на засіданні уряду залишиться лише підпис президента, і Ткаченко – новий хазяїн кабінету Кличка. А це значить, що ця формула насправді проста: підпис Зеленського = Київ належить Коломойському. 

Ткаченко і його скромна «зарплатня журналіста» 

З огляду на лапки, можна подумати, що йдеться про кілька сотень тисяч гривень, які в принципі платять шеф-редакторам топових глянцевих видань та верхівці менеджменту каналів, але ні. Йдеться про кілька мільйонів доларів. 

На офіційному сайті Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, бачимо доходи Ткаченка, котрі, м’яко кажучи, виходять далеко за рамки заробітних плат в Україні. 

За 2018 рік Ткаченко задекларував заробітної плати на «плюсах» майже 3 мільйони гривень, тоді як його дружина Ганна – 1,3 мільйони. Виходить, що за місяць він отримував по 250 тисяч гривень, а дружина – по 100 тисяч. 
До того ж, Ткаченко зберігає готівки на 300 тисяч доларів, має банківський рахунок на 10 тисяч доларів, а його дружина – 30 тисяч доларів готівки та 5 тисяч доларів і 170 тисяч гривень – на рахунках. Виходить, що Ткаченко розповів державі про 524 тисяч доларів. Цікаво, що левова частка цих доходів – це сумнівні 300 тисяч баксів готівкою. Як він отримав ці гроші? В конверті у подарунок на день народження від щедрих колег?  

Ткаченко пише у декларації, що є власником 5% ТРК «Студія 1+1» (вартість у грошовому вираженні 34 999 гривень), 25% ТОВ «Бабель» (50 000 гривень), по 17% «Квартал ТВ» (10 002 гривні) та «1+1 продакшн» (29 277 731 гривня), 51% ТОВ «Солюшнс» (4 361 116 гривень), 99% ТОВ «Кінолав» (49 500 гривень), 60% ТОВ «Книголав» (600 000 гривень) та 100% ТОВ «А.Т.ТРЕЙДІНГ» (15 621 000 гривень). 

Сукупна вартість акцій у грошовому вираженні складає понад 50 мільйонів гривень або 2 мільйони доларів. Виходить, що разом зі скромною зарплатнею він фактично має понад 2,5 мільйони доларів. 

Не забуваймо про дах над головою – Ткаченко володіє двома квартирами у Києві – площею 132,7 квадратів та вартістю 1,6 мільйона гривень і «невеличким» житлом на 46 квадратів за мільйон гривень. 

Їздить Ткаченко на Range Rover Sport, що належить «плюсам», а його дружина пересувається на власному BMW X5 вартістю 1,8 мільйона гривень. 
Окрім цього, Олександр Ткаченко є кінцевим бенефіціаром чотирнадцяти компаній: «Солюшнз», «Віжн ТБ», «Віжн медіа», «Плюс ТБ», «Бабель», «Кінолав», «Книголав», «Баварський Двір», «Фонд розвитку кіномистецтва», «Нова кіностудія», «Планета кіно», «НТМ», Сінема Лав ЛТД і «А.Т.ТРЕЙДІНГ».

Зайвим буде казати, що перелічене – це лише те, що декларовано Ткаченком.

Ткаченко – сходинка в абсолютній владі команди Зеленського

Приклад команди Зеленського – це безпрецедентний кейс із захоплення всієї влади, яка тільки існує у державі. Перемогу на президентських виборах Зеленський здобув завдяки свої харизмі та зрозумілим обіцянкам, правильному протиставленню старій владі та прозорій поведінці на людях. Якщо тоді за ним стояв лише передвиборчий штаб з кількома десятками помічників, то далі він діє по наростаючій. Уже президентом він розпускає парламент і проводить свою партію «Слуга народу» у Раду. Тепер «слуг» тут налічується парламентська більшість. Отож, одна гілка влади вже повністю його – кількасот депутатів, по два помічники у кожного – і всі з команди Зе. Далі уряд – міністерства очолюють люди президента, і у них помічники – однодумці. Разом вони звільняють та призначають суддів Конституційного суду, просувають законопроєкти та блискавично за них голосують. 

Тепер на черзі заміна старих обличь новими на місцях, тим паче, що місцеві вибори органічно вписуються у програму з реформування гілок влади. Захоплення влади регіонального рівня не змусило себе довго чекати і розпочалося зі столиці. Офіс президента Зеленського домагався звільнення Кличка з посади голови КМДА ще з кінця липня. Але тоді уряд Гройсмана ігнорував це «прохання» президента. 

Однак, новий Кабмін не зволікав. Цікаво, що очільник уряду Гончарук на пряме запитання щодо подання на звільнення Кличка ще 30 серпня казав, що не знає про це, бо «не вивчав це питання». Виходить, що за чотири дні йому вдалося «вивчити питання», чи все ж почути вказівку президента? Бо 4 вересня уряд підтримав звільнення Кличка з посади очільника Київської міської держадміністрації. Залишилася дрібниця – підпис Президента і у КМДА – новий очільник. 

Ще 11 липня Віталій Кличко розповідає, що зустрічався з Зеленським, котрий підтвердив, що повноваження мера Києва і голови КМДА розділять. Ці слова президента знаходять підтвердження у законопроєкті від 24 вересня «Про місто Київ – столицю України». Цікавий збіг – документ вніс до парламенту Олександр Ткаченко, а 3 жовтня його прийнято у першому читанні. 

Документ розділяє повноваження мера та голови КМДА. У проєкті закону йдеться про те, що у Києві з’явиться магістрат – виконавчий орган Київської міської ради, очолюваний Київським міським головою (мером). Функціонал з керівництва міським господарством перейдуть до магістрату. КМДА перетвориться на префектуру, а її голова – на префекта, котрий наглядатиме за роботою органів місцевого самоуправління та по суті буде повноправним господарем столиці, маючи можливість блокувати будь-які рішення міськради. Однак є одне уточнення – усі ці зміни вступають в силу після виборів міськради та міського голови. Тому до виборів мера фактично вся влада у Києві зосередиться у руках голови КМДА – Олександра Ткаченка. 

Ткаченко – це домовленість між Зеленським і Коломойським 

Сіль у тому, що Зеленський чомусь досі не поспішав призначати людину Коломойського господарем столиці. І «за збігом обставин» саме у цей час почалися міжусобні сутички всередині «Слуги народу». Максимально ручні депутати Коломойського почали раптово критикувати політику фракції та не голосували за важливі законопроєкти у Раді. 

З огляду на це, Зеленський думатиме, як досягнути вигідного для себе результату без втрат та без серйозного «бою» з Коломойським. Тому на днях він гарантовано підпише подання про призначення Ткаченка, таким чином віддавши Коломойському Київ, аби «розблокувати» підтримку своїх рішень всередині «Слуги народу». 

Однак, Віталій Кличко, в свою чергу, не думав, що все буде так швидко. Здавалося, він сам шокований таким фіналом своєї кар’єри – мер збирає брифінг, де апелює до здорового глузду і законності, мовляв, те, що відбувається навколо його звільнення, – неконституційно та недемократично. 

«Уряд зробив крок до того, щоб ввести двовладдя. А по суті – пряме президентське правління. Такими діями намагаються позбавити киян права обирати владу», - каже Віталій Кличко на брифінгу. 

Фактично Кличко правий – керівника КМДА може звільнити президент, як і призначити нового. При цьому Віталій Кличко залишається мером та очільником Київської міської ради до наступних виборів у столиці. Однак, керівник КМДА – дещо ширша посада, ніж мер. Останні роки Кличко у своїй особі суміщав ці дві посади, тому мало хто проводив межу між повноваженнями та обсягом влади, які дає перша і друга посада. Багатьом здавалося, що Кличко-мер і Кличко-голова КМДА – це синоніми. Проте, голова КМДА та мер – це дві різні особи, і перша за повноваженням та впливом переважує другу. Мер залишається головою столиці тільки на папері, фактично ж розпоряджається містом голова КМДА.  

*************

Олександр Ткаченко, як багато хто з «політичної кухні» вміє відповідати на чітко поставлені питання, при цьому не кажучи нічого. Отож, він підтвердив, що подав декларацію як претендент на посаду голови КМДА, однак поспішив підкреслити, мовляв, останнє слово все одно за Зеленським. «Там є така ключова фраза – «може», пропоную на ній зосередитися, бо це рішення президента», - багатозначно сказав Ткаченко в ефірі радіо Новое Время, весь час ухиляючись від прямих питань щодо свого призначення, яке є очевидним.  

Ткаченка давно готували до посади голови КМДА – він допомагав вести передвиборні кампанії всім столичним мажоритарникам у медійному контексті. Він був ключовою особою в організації масштабного агітаційного концерту «Слуги народу» на Софіївській площі у Києві, де співали Потап і Настя. Звісно, сам Ткаченко робить здивовані очі і запевняє, що ніколи не говорив з президентом Зеленським про своє призначення головою Київської міської держадміністрації.

«У нас було багато розмов стосовно того, що мене хвилює, і що мені цікаво. Перше – це гуманітарні питання, друге – це місто. Стосовно КМДА – ми не говорили», - підкреслює Ткаченко.

Уже сьогодні вже мало хто сумнівається, що головою КМДА стане саме Ткаченко. Так само було і з ключовими посадами в уряді – усі кандидатури з команди Зеленського, про яких спершу подейкували, мовляв, вони можуть стати міністрами, таки ставали ними: Гончарук, Рябошапка, Аваков... Очевидно, що і Ткаченка вже давно обрали за кулісами публічності, десь у кабінеті Коломойського, а потім подзвонили в Офіс президента. Залишився лише формальний бік справи – засідання уряду 9 жовтня. 
У середу урядовці проголосують за подання президенту щодо призначення нового очільника КМДА. Ним буде Олександр Ткаченко. 

Та все ж Ткаченкові не варто плутати «запрошення» олігарха бути гендиректором «1+1» із «проханням» стати його маріонеткою в очільництві київської міської держадміністрації. 

Одначе, справа у тім, що Ткаченко просто фізично не може відмовитися – надто багато пов’язує його кар’єру, життя та цифри у декларації з безпринципним Коломойським. 

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-10-22 01:54 :48