Росія і Китай об'єдналися проти монополярного світу: Чи довговічний їхній союз?
Foreign Policy
Американський журнал зі штаб-квартирою в столиці США
Президент Китаю Сі Цзіньпін і президент Росії Володимир Путін.
Фото: DOMINIQUE JACOVIDES/AFP/GETTY IMAGES
Президент Китаю Сі Цзіньпін і президент Росії Володимир Путін. Фото: DOMINIQUE JACOVIDES/AFP/GETTY IMAGES

Зовні союз Сі і Путіна видається сповненим дружби, навіть романтики, але Пекін і Москва відрізняються суворим реалізмом. Обом здається, що їх обступає Захід з його брудною демократією і розпалюванням протестів. Головна причина нинішнього зближення Росії і Китаю - ворожі відносини з адміністрацією Трампа. Правда в тому, що від своєї дружби не в захваті ні Путін, ні Сі, а союзи наддержав швидкоплинні.

Оригінал на сайті Foreign Policy

Від пишного святкування сімдесятиріччя Китайської Народної Республіки чітко повіяло ностальгією. Окрасою програми став Сі Цзіньпін, наймогутніший лідер Китаю після Мао Цзедуна, який помер в 1976 році. Вдома Сі закликав до славного відродження Китаю - під святкові ходи з ретельно підготовленою хореографією. На міжнародній арені його торгова війна з Дональдом Трампом вистудила китайсько-американські відносини і відродила страх нової холодної війни.

Найдивовижніше те, що на колишні позиції повернулася Росія. Як і в ранні роки КНР, Москва тепер - головний союзник Пекіна, офіційно визнаний. Хоча на параді 1 жовтня китайська влада викотила передову техніку - від безпілотників до ядерних ракет DF-41, які, якщо буде потрібно, долетять і до американських міст - з проханням прикрити тили Сі звернувся до старого доброго сусіда.

Китайсько-російське потепління не пройшло непоміченим у Вашингтоні. «Китай і Росія не були настільки єдині з середини 1950-х років», - йдеться в січневій оцінці загроз від колишнього директора Національної розвідки Дена Коутса (Dan Coats). Примітно, що з цим згодна і китайська влада. На початку цього тижня, коли російські і китайські офіційні особи відзначали ювілей встановлення дипломатичних відносин в 1949 році, державні ЗМІ назвали двосторонні зв'язки «найкращими в історії». (Радянський Союз став першою іноземною країною, що встановила дипломатичні відносини з Китайською Народною Республікою. Москва визнала її на наступний же день після заснування 70 років тому.) Сі особисто вивів відносини на наступний рівень - його червневий візит до Москви в червні став 26-ю зустріччю з Володимиром Путіним за шість років. Китайський лідер, зазвичай стриманий, розплився в компліментах: «Росія - це країна, яку я відвідував найчастіше, а президент Путін - мій найкращий друг і колега».

Чи є у Вашингтона привід турбуватися через зближення двох країн, які він вважає найбільш небезпечними для США? Якщо й так, то не настільки, як нас запевняють панікери. Правда в тому, що від своєї «міцної чоловічої дружби» не в захваті ні Путін, ні Сі. Любов до гробу вони собі дозволити не можуть. Союзи наддержав швидкоплинні, і для Китаю це особливо слушно. Головна причина нинішнього зближення Росії і Китаю - напружені, непередбачувані і потенційно ворожі відносини з адміністрацією Трампа. Останні 70 років, з самого народження КНР, китайська політика визначається трикутником Китай-США-Росія (ну або тодішнім СРСР). Ворожнеча з Москвою, китайсько-радянський розкол і потепління американо-радянських відносин кінця 50-х і початку 60-х змусили Мао прочинити двері перед американським президентом Річардом Ніксоном. Несподівана поїздка Ніксона до Китаю 1972 року стала передвісником зближення з Китаєм на кілька десятиліть. Вашингтон і Пекін навіть спільно намагалися зірвати радянську окупацію Афганістану. Офіційно Москва і Пекін помирилися лише в 1989 році. Але вже через кілька років СРСР розпався, і російські лідери почали знову шукати зближення з Заходом.

Річард Ніксон.
Фото: wikipedia
Річард Ніксон. Фото: wikipedia

Сьогоднішній флірт з Москвою може виявитися настільки ж скороминущим. Є величезна ймовірність, що Пекін залишить собі простір для маневру. Справді, трикутник Вашингтон-Пекін-Москва нагадує класичний китайський історичний роман «Три царювання». Багатотомний епос 14-го століття Ло Гуаньжуна оповідає про протистояння трьох китайських держав 2 тисячі років тому. Утворені після падіння династії Хань королівства Шу, У і Вей закружляли в шалених танцях альянсів, зрад, ворожнечі та реформ. Гігантський роман оповідає про марнославство і жорстокість, докладно описуючи характер кожного з правителів і традиційні прийоми боротьби, які постійно спливають в китайській дипломатії, на корпоративних переговорах і в популярних інтернет-іграх. Напевно, в своїх думках Сі часто повертається до легендарних вступних рядків роману: «Великі сили Піднебесної, довго бувши роз'єднаними, прагнуть з'єднатися знову і після тривалого єднання знову розпадаються - так було завжди». Ні єдність, ні ворожнеча не вічні, а постійно підживлюють і доповнюють одне одного - як в політиці, так і всюди.

Поки що Сі, здається, зосередився на американській загрозі, і до Путіна тяжіє за старою приказкою «ворог мого ворога - мій друг». «Ніяка сила не може зупинити китайський народ і китайську націю від руху вперед», - заявив Сі у вівторок з трибуни Забороненого міста з видом на площу Тяньаньмень. Його слова - і стрункі лави з 15 тисяч солдатів - адресовані як Вашингтону, так і Гонконгу, адже китайські ЗМІ звинуватили в масових протестах проти Пекіна «іноземні» сили, переважно США. «Ми доб'ємося процвітання і стабільності Гонконгу», - пообіцяв Сі.

Але всього за кілька годин демонстранти, кидаючи коктейлі Молотова, зійшлися з гонконгською поліцією. Вперше за 17 тижнів поліція відкрила вогонь бойовими патронами. На довершення до тривожного сплеску насильства гонконзька влада задіяла давній закон про надзвичайні ситуації, заборонивши демонстрантам носити маски. Це допоможе включити технологію розпізнавання облич.

За світоглядом Сі, внутрішні та зовнішні загрози вирішуються однаково: як тільки Комуністична партія Китаю послабить свою владу, вона розвалиться, як Радянський Союз в 1991 році.

«Без єдиної і сильної керівної руки Китай буде рухатися в напрямку розколу і розпаду, що закінчиться катастрофою для всього світу», - говориться в програмному документі китайського уряду, який вийшов за кілька днів до параду.

Китай і Росія обоє зазнали серйозного економічного тиску з боку США. Російській економіці сильно дісталося від санкцій за анексію українського Криму в 2014 році і втручання 2016 року у вибори США. Пекін же втягнувся в торгову війну з Вашингтоном за принципом «зуб за зуб». Офіційно нинішні китайсько-російські відносини описуються як «всеосяжне стратегічне партнерство нової епохи». У перекладі з китайської «дипломови» це означає, що Сі вирішив відновити товариські зв'язки і цим увійти в історію. На даному відрізку часу сторони намагаються не згадувати неприємні моменти колишнього радянсько-китайського розколу, в тому числі кривавий прикордонний конфлікт 1969 року (на острові Даманський, найбільший збройний конфлікт в історії СРСР і Китаю, - прим. перекл.).

За минулий рік офіційні особи Пекіна пообіцяли об'єднати зусилля з Москвою у всьому - від штучного інтелекту і робототехніки до участі в багатосторонніх інститутах, включаючи ООН і Світову організацію торгівлі. Сторони можуть також скооперуватися заради «запобігання ризикам санкцій з боку Заходу», йдеться в редакційній статті у вересневому випуску China Daily. (Так, Москва і Пекін вже займаються дедоларизацією, стимулюючи зусилля з переходу на рубль і юань замість американської валюти). «Оскільки нинішня модель китайсько-російського співробітництва по суті породжена ізоляцією з боку Заходу, не дивно, якщо наші країни будуть діяти спільно проти протекціонізму з монополярного світу», - робить висновок стаття.

Росія і Китай вже активізували співпрацю у сфері безпеки. Рік тому Москва провела найбільші військові навчання з часу розпаду Радянського Союзу під назвою «Схід-2018». У них взяли участь китайці, отримавши можливість потренуватися пліч-о-пліч із загартованими в боях військовими. У військових іграх під керівництвом Москви Пекін брав участь вперше (до цього були лише антитерористичні навчання разом з військовими та правоохоронними органами з Росії і Середньої Азії). Для Росії це був поворотний момент і знак довіри до Китаю, зазначив старший науковий співробітник Московського центру Карнегі Олександр Габу в статті у Moscow Times. Частково це була проба ґрунту: Росія прагнула дізнатися, чи зможуть «китайські фінансові інститути і приватні інвестори проявити більше довіри до стратегічного партнера, обкладеного західними санкціями», вважає Габу. Іншими словами, Росія сигналізувала Трампу, що якщо США продовжать заганяти її в кут, вона кинеться в обійми Китаю. А вони виявляться міцнішими, ніж йому би хотілося.

Китай і Росія також сподіваються погодити стратегію розвитку амбітної ініціативи Пекіна «Один пояс, один шлях» і очолюваного Москвою Євразійського економічного союзу, куди входять Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизія і Росія. Ця координація матиме ключове значення, якщо сторони зуміють уникнути зіткнення інтересів.

Ще одне модне слово, яке часто спливає, коли Пекін і Москва обговорюють Арктику, - «синергія». Китай вже заявив про свої амбіції - принаймні, на рівні риторики - створити Полярний шовковий шлях. Раніше в цьому році на засіданні Арктичної ради в Фінляндії держсекретар США Майк Помпео (Mike Pompeo) розкритикував «китайську модель агресивної поведінки» і заявив, що претензії Пекіна на статус «майже арктичної» держави не дають йому в Заполяр'ї «абсолютно ніяких прав». Найближче узбережжя Китаю від Арктики розташоване в півтора тисячах кілометрах. Членства в Арктичній раді, куди окрім США входять Канада, Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія, Росія і Швеція, у Китаю немає, зате є статус спостерігача. Китай вже відкрив свої метеостанції в Ісландії та Норвегії. А в цьому році Пекін погодився провести з Росією спільні дослідження льодової обстановки на Північному морському шляху - Москва розраховує зробити з нього маршрут доставлення вантажів.

Після прохолодної зустрічі в Фінляндії (де США відмовилися підписати спільну декларацію про пріоритети в боротьбі зі зміною клімату), Китай провів власну арктичну конференцію в Шанхаї - і та пройшла в більш дружній атмосфері. Тим часом Помпео й інші офіційні особи США попереджали, що присутність китайських вчених дозволить Пекіну закріпитися в Арктиці. В одному звіті говориться, що «цивільні дослідження можуть посилити китайську військову присутність в Північному Льодовитому океані аж до розгортання підводних човнів».

Таким чином, обидві країни шукають співпраці при кожному зручному випадку. Вони прагнуть стимулювати двосторонню торгівлю, чий оборот в минулому році вперше перевищив 100 мільярдів доларів, а до 2024 року збільшиться майже вдвічі. У Москви є сировина, яка так потрібна Пекіну. Три роки тому Росія потіснила з позиції найбільшого постачальника сирої нафти в Китай Саудівську Аравію.

З точки зору Сі, більш тісна координація з Путіним допоможе Китаю краще реагувати на мінливу природу зовнішньополітичних настроїв США. Оскільки бюрократична культура Китаю передбачає кропітку підготовку, своїми спонтанними манерами і схильністю до імпровізованих твітів, особистими зустрічами і прямими контактами Трамп ошелешив китайських чиновників. Ті ж «красиві» листи північнокорейського лідера Кім Чен Ина Трампу можуть кардинальним чином змінити перебіг подій на Корейському півострові - а там свої інтереси є як у Москви, так і у Пекіна.

Коли китайський міністр закордонних справ Ван І готувався зустрітися з Путіним і російським міністром закордонних справ в травні, всього за один день до російської зустрічі з Помпео, його посил був очевидний. Китайсько-російські відносини «не мають рівних», повідомив він, у той час як всюди панує «хаос і безлад». «Однобічність має загрозливий характер і суперечить наявний системі й базовим нормам міжнародних відносин», - попередив Ван І. «Чутки і наклеп стають інструментом нападок на інші країни, ніби брехня, повторена тисячу разів, стає фактом».

У довгостроковій перспективі президентство Трампа з його злетами і падіннями Пекіну цілком підходять, передбачив колишній прем'єр-міністр Австралії Кевін Радд (Kevin Rudd) у своєму торішньому виступі перед Азіатською спільнотою в Нью-Йорку. Антиглобалістські промови Трампа і непослідовність його політики відкривають для Пекіна небачені можливості. Вони підточують міжнародний престиж Америки, підривають її військові альянси, псують імідж демократії західного зразка і руйнують мережу багатосторонніх інститутів, що склалися після Другої світової війни і де провідна роль нерідко відводиться Вашингтону. «Стратегічно [китайські чиновники] бачать в адміністрації Трампа величезні можливості, - сказав Радд. - Вони бачать, що по всьому світу утворюється вакуум і відкриваються порожнечі, а все за відсутності ефективної американської дипломатії і ключових інститутів». Наприклад, ООН, в чию раду безпеки Росія і Китай входять з правом вето. Непередбачуваність Трампа Радд назвав «стратегічною розрадою і тактичним головним болем» для Пекіна.

І все ж Пекін стратегічно зацікавлений в багатосторонній системі: зрештою, саме їй він зобов'язаний своїм багатством. Економіка Китаю набагато краще інтегрована в глобальному масштабі, ніж російська. Два роки тому ВВП Китаю перевищив російський увосьмеро - 12,2 трильйона доларів проти 1,6 трильйона доларів. А ще в 1992 році, відразу ж після розпаду СРСР, ВВП Китаю склав всього 427 мільярдів доларів - трохи менше російського в 460 млрд. На відміну від Пекіна «у Росії мало надії на реінтеграцію в післявоєнний світопорядок. Замість цього Москва, схоже, зробила висновок, що свій вплив їй буде краще використати на дестабілізацію цієї системи», - наголошується в нещодавній доповіді стратегічного дослідницького центру RAND. Хоча на міжнародній арені Китай і сам не ангел, його зростальний вплив обумовлено заходами більш конструктивними», - пишуть його автори Джеймс Доббінс (James Dobbins), Ховард Шац (Howard Shatz) і Елі Уайн (Ali Wyne).

У Сі є ще одна причина тримати Путіна на відстані витягнутої руки, але дуже близько не підпускати, - недовіра. Несподіваного зближення між Вашингтоном і Москвою Китай собі дозволити не може. (Не дивлячись на широкий опір, Трамп не так давно офіційно запропонував прийняти Росію назад до «Великої сімки», завдяки чому Путін перестане бути парією). «Цілком очевидно, що хоча Китай і Росія йдуть в ногу проти США, їх близькість аж ніяк не повсюдна», - зазначив Раффаелло Пантуччі (Raffaello Pantucci), директор з досліджень в галузі міжнародної безпеки лондонського аналітичного центра RUSI. Так, В'єтнам і Індія, зіткнувшись з прикордонними конфліктами проти пекінських військ, як і раніше, насторожено дивляться на свого великого сусіда й надалі купують зброю у Москви.

Інша причина, чому Сі не буде зближуватися з Путіним, - це величезний розрив в розмірах і темпах зростання їх економік. Відносини між Пекіном і Москвою залишаться асиметричними. Китай, друга економіка світу, Росії потрібна набагато більше, ніж вона сама - Китаю. Крім того, в основі китайсько-російських відносин «як і раніше лежить спільність викликів, а не поглядів», наголошується в звіті RAND. І якщо Китай прагне поступово змінити післявоєнний світопорядок, щоб закріпити свою роль, у Росії такого економічного впливу немає - а є лише «тактичний досвід руйнівника-опортуністіста», говориться в доповіді. Це означає, що США слід по-різному реагувати на «наддержаву, що набирає міць і зосереджена на економічній і технологічній перевазі» (Китай) і «державу, що слабшає і націлену на розпалювання військового та ідеологічного хаосу» (Росію).

Таким чином, як і в романі «Три царства», заправляти балом будуть інтриги та чіткий прагматизм. Зовні союз Сі та Путіна здається сповнений дружби, навіть романтики, але Пекін і Москва «відрізняються суворим реалізмом». «Обом здається, що їх тримає в облозі Захід з його брудною демократією і розпалюванням протестів, - сказав Пантуччі, маючи на увазі прозахідні «кольорові революції», що змінили вигляд пострадянського світу, а також арабську весну і недавні демонстрації, що прокотилися по Гонконгу і Москві. - Вони бачать, що все це приходить із Заходу, і себе бачать по один бік барикад».

За лаштунками, однак, йдеться зовсім про інше. «Коли чиновники з Пекіна зустрічаються з американськими колегами в приватному порядку, вони кажуть: "Кляті росіяни, подивіться, що вони влаштували в Україні, це ж катастрофа". А російські чиновники зізнаються: "Не довіряємо ми цим "китайозам". Ми ж зрештою все-таки європейці", - вважає Пантуччі. - Росія вважає себе європейською державою і вважає, що зрештою вона повинна бути на цій стороні медалі, а не на китайській».

Китайська влада таке вже бачила. Майже 60 років тому почесним гостем на святкуванні десятиліття китайської республіки був радянський прем'єр Микита Хрущов. Погіршення відносин маскували політичні компліменти і гучні тости під рисове вино і маотай (китайська горілка, яка вважається напоєм національним і дипломатичним, - прим. перекл.). За словами британського репортера Крістофера Добсона, Хрущов порадив китайським господарям, що сходили піною від ненависті до США, заспокоїтися. Одному китайському чиновнику він сказав, що про війну той «кукурікає, як бійцівський півень». У приватній же бесіді з помічниками він назвав Мао «старою калошею» - російською цей сленговий вислів означає використаний презерватив (так в тексті - прим. перекл.).

Микита Хрущов і Мао Цзедун
Фото з відкритих джерел
Микита Хрущов і Мао Цзедун Фото з відкритих джерел

Може видатися, що останніми посміялися китайці, адже СРСР розпався в 1991 році. Але Сі аж ніяк не до сміху. Пізніше він так пояснив крах Комуністичної партії Радянського Союзу: «Їхні ідеали і переконання похитнулися. Зрештою, прапор правителя над міською вежею змінився за одну ніч. <...> Пропорційно, у КПРС було більше членів, ніж у нас, але ні в кого не вистачило мужності чинити опір».

Для Сі, людини, одержимої власною спадщиною, жоден із застарілих уроків китайського минулого не матиме ніякого значення, якщо на його очах Комуністичну партію Китаю спіткає та ж доля, що і її радянського «старшого брата». Присутність Путіна поряд з ним обнадіює, але це ще й нагадування, що Москва і Пекін зрештою підуть різними шляхами.

Мелінда Лю

Переклад: ИноСМИ

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
Top
2020-11-26 04:14 :46