Новини » Світ 7 жовтня, 2019, 17:30
Світ без Джинджера Бейкера: як історія рудого музиканта стала історією барабанного джазу
Джинджер Бейкер
Джинджер Бейкер

Напередодні у Лондоні після важкої хвороби у віці 80 років помер Джинджер Бейкер – барабанщик, що прославився наприкінці 1960-х років своїми віртуозними, емоційними, зворушливими та видовищними виступами з британським гуртом Cream. А ще – різкий, зухвалий та самозакоханий і через це надзвичайно харизматичний ідол рок-музики.

У музичному всесвіті все трапляється блискавично – визнання, шалена слава, забуття. Тут неможливо «напрацювати» досвід, стати відомим завдяки десятій платівці, якщо попередні дев’ять були посередніми. Жодним чином не можна передбачити, що саме публіка возвеличить, кого вважатиме ідолом, а кого – нікчемою. Планети, навколо яких протягом багатьох десятиліть обертатимуться супутники, спалахують раптово, однак і гаснуть. І цьому жодним чином не завадити. Саме такою планетою для прихильників джаз-ф’южну, етнічної музики та хард-року був Джинджер Бейкер – рудий ударник гурту Cream, котрий півстоліття тому підкорив світ своїми барабанними соло. 

Бейкера звали не Джинджер, що перекладається як «рудоволосий», а Пітер, і він був першопрохідцем ударних у джаз-ф’южні та етнічній музиці. У 2016 році культовий журнал Rolling Stone помістив його на третє місце у переліку ста найвеличніших барабанщиків усіх часів. 

Пітер Бейкер народився у 1939 році у Лондоні. Музика одразу заповнила собою все життя хлопця, і його музичний шлях склався з тих магічних митей, хитросплетінь та збігів, які прийнято вважати долею. 

Першим музичним інструментом Пітера була труба, але після нетривалої гри на ній, він назавжди перейшов на ударні. Виступати як професійний музикант Пітер почав у джазових ансамблях на початку 1960-х, а у 1962 році замінив Чарлі Воттса у в Blues Incorporated. Однак уже за рік разом з Гремом Бондом та Джеком Брюсом він створив гурт Graham Bond Trio, де відіграв три роки. 

Джинджер Бейкер та культові Cream 

У 1966 році разом з Еріком Клептоном і Джеком Брюсом музикант заснував гурт Cream, що став без перебільшення найзнаковішою сторінкою його творчої біографії.  

Якось у квітні 1966 року, коли джазовий барабанщик Джинджер Бейкер відіграв концерт бенду Джона Мейолла як добровільний учасник, йому спало на думку створити власний гурт. Того вечора він грав концерт з гітаристом Еріком Клептоном, йому сподобалася така гра, і він запропонував йому заснувати групу. 

Клептон погодився – він-бо сам роздумував над створенням гурту з домінуванням блюзу, де творчість була б понад усе. Хлопці домовилися – роль провідного вокаліста і бас-гітариста – за Джеком Брюсом (на той час ще басистом гурту Manfred Mann), Джинджер Бейкер – барабанщик, а Ерік Клептон – гітарист. 

Молодий Джинджер Бейкер
Молодий Джинджер Бейкер

Так з’явилися Cream. Тут музыканти грали блюз-рок, хард-рок і психоделічний рок. Три композиції гурту Cream увійшли до топ-500 найкращих пісень за версією журналу Rolling Stone: «Sunshine of Your Love» (65 місце), «White Room» (367 місце) та кавер-версія блюзу Роберта Джонсона «Crossroads» (409 місце).

Всередині минулого століття багатьом здавалося, якщо поєднати мегагітариста, найкращого вокаліста і космічного барабанщика, у підсумку вийде найкраща у світі група. Однак, складові, що самі по собі є найкращими, аж ніяк не гарантують ідеального «міксу». 

Цікаво, що Cream («Вершки») вже у своїй назві претендували на щось більше, ніж просто гурт з якісною музикою. Cream були прикладом експресії, самозакоханості, марнославства та дещо агресивної величавості. Не виключено, що завдяки цим своїм якостям вони звучали по-новаторськи яскраво і круто. Однак, саме це і зіграло з гуртом злий жарт – вони «перегинали» палицю (навіть фанати казали про це) і тоді самозакоханість і претензійність псувала все. 

Джек, Джинджер, Ерік
Джек, Джинджер, Ерік

Найцікавіше, що музиканти з часом і самі зізнавалися, мовляв, не завжди грали якісно, частіше – просто голосно, довго і тому здавалося, що хардово. 

Незважаючи на шалений успіх, Джинджер Бейкер та Джек Брюс мали неабиякі сутички, що практично переросли у ворожнечу, тому у 1968 році Cream розпалися. Натомість з’явилася група Blind Faith з Еріком та Джинджером. Однак і вона проіснувала недовго – до 1970 року. 

У молодих чвари та ворожнеча – назавжди, здається, що нічого не можна повернути, однак минуло 50 років, і Cream нібито забули старі недомовки та зібралися у 2005 році на одній сцені, аби зіграти разом, як сорок років тому. До речі, за словами Брюса, вони з Джинджером у золоті часи гурту ніколи ні в чому одне одному не поступалися. Між ними завжди прослідковувалася певна емоційна напруженість, вибухова сила, що чітко проступала у виступах і легко «читалася» публікою. 

«Наша ритм-секція була такою гарячою, і такого музичного напруження не виходило більше ні з ким», - казав Джек Брюс на початку 2010-х.

Джинджер після Cream

Після розпаду Cream Джинджер грав соло на барабанах у джаз-роковому гурті Ginger Bakerʼs Air Force, а також у Blind Faith, Baker Gurvitz Army. За 1974-76 роки, проведені у колективі Baker Gurvitz Army, з’явилося три альбоми, що увійшли до золотого фонду музичного хард-року. 

Цікаво, до речі, й те, що усі гурти, у яких грав Бейкер, ставали основоположниками певного напрямку в рок-музиці. Приміром, на початку 1970-х Джинджер Бейкер грав разом з Фелой Куті — нігерійським музикантом-мультиінструменталістом, котрий став одним з піонерів афробіту. Наприкінці 1970-х Бейкер грав концерти з гуртом Hawkwind – одним з перших, що виконував музику у стилі спейс-рок. А в кінці 90-х Джинджер уже виступав з гуртом BBM.

Джинджера Бейкера вважають першим рок-музикантом у світі, котрий грав на двох басових барабанах замість одного. Він мав величезну енергетику, котру дарував не лише публіці, а й своїм колегам-музикантам, з якими виступав. Його різкувата поведінка та манера нецензурно висловлюватися влучно показана у кінострічці «Остерігайтеся містера Бейкера». Фільм показує життя 73-річного Джинджера на величезному африканському ранчо у компанїі молодої дружини та в оточенні чотирьох десятків поні. 

Джинджер Бейкер на початку 2010-х
Джинджер Бейкер на початку 2010-х

Завдяки харизмі та ексцентричній манері гри Джинджер став чи не найвпливовішим барабанщиком світу і випустив свою автобіографію, називаючи себе повсталим з пекла. Це й не дивно – його характер не варто називати нестерпним – це буде компліментом. Він багато років сидів на героїні, лупцював інших музикантів та ніколи не стримував себе у словах. Маючи крутий статус найкращого барабанщика світової рок-музики, перед смертю він все ж сумував за золотими роками своєї молодості, коли був відданим джазу і не мав згубних звичок, що зробили його по-справжньому некерованим. 

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-10-19 00:47 :13