Новини » Політика 26 вересня, 2019, 13:30
Віктор Медведчук: "Опозиційна платформа - За життя" ніколи не буде ігнорувати свою партійну принциповість і послідовність
Віктор Медведчук. Фото: ZIK
Віктор Медведчук. Фото: ZIK

"Опозиційна платформа - За життя" підтримувала те, що треба для людей, те, що треба для країни щодо позитивних змін на краще життя. Так ми будемо працювати і далі, ми ніколи не будемо ігнорувати наші принципи, нашу партійну принциповість і послідовність.

На цьому у програмі "HARD з Влащенко" на телеканалі ZIK наголосив голова політради партії "Опозиційна платформа – За життя", народний депутат України, член Комітету з Верховної Ради з прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій Віктор Медведчук.

Зокрема, політик детально розповів про внутрішню "кухню" політичної сили, взаємовідносини між представниками партії, чи піде "Опозиційна платформа - За життя" на зближення із провладною партією "Слуга Народу", справу Стуса і дещо ще зі свого особистого життя.

Про все це далі - у другій частині великого ексклюзивного інтерв’ю Віктора Медведчука. 

- Вікторе Володимировичу, дивіться, відбулася така цікава річ. Ми ж звикли до того, що еліти змінюються дуже поступово, еволюційний процес, і настав час, коли буквально за секунду все – раз і нова політична реальність, абсолютно нова. І вона нова не тільки за обличчями, вона нова за динамікою, за сутністю і за тими процесами, які відбуваються. Зараз я буду питати про позицію вашої фракції, але я хочу перед тим у вас спитати, за яким принципом формувалася ваша фракція, тому що там дуже багато різних людей, скажімо, у багатьох питаннях. А як там потрапив Ілля Кива до вас, який усі ці роки себе позиціонував як націоналіст, який дружив з Корчинським, який говорив речі, близькі до отого радикального націоналізму, про який ви говорите, - і гоп – він у вас. І там ще ряд людей.

- Давайте відносно Киви Іллі. Я був одним із тих, хто рекомендував нашій партії включити його до списку партійного, тим більше що він був членом партії. Але я не згоден з вами, що він багато останніх років займав якраз крайні позиції націоналізму. Останні два роки він виступав із зовсім інших позицій. Він виступав із позицій, які були дуже цінні для ідеології нашої партії. В основі ідеології нашої партії лежить формула національного успіху. Вона робиться через зшивання країни. Треба зшити країну. Так от, Ілля Кива, який був у радикальній частині, тому радикальному… він за останні два роки зарекомендував себе на ефірах, у ЗМІ як людина, яка змінила погляди на те, що країні треба об’єднуватись, країні потрібен мир і країні потрібне припинення бойових дій. І Кива був провідником подібних поглядів, і він демонстрував своєю діяльністю, навіть коли не мав відношення до партії. Потім він вступив до партії і став членом нашого партійного списку, а зараз я задоволений, що він став і членом нашої фракції, безумовно, автоматично і народним депутатом України. Тому історію кожного я можу розповісти, тієї чи іншої людини, яка зарекомендувала себе.

- Ви вважаєте, що всі? Чи це така монолітна історія?

- Дивіться, є люди, яких я знаю у меншому відношенні, є ті, яких я знаю більше, є мої колеги…

- А скажіть чесно, у вас є з кимсь всередині протиріччя? З точки зору стратегії там…

- Ви знаєте, у нас немає протиріч, але є різні думки. Ні, знаєте, якби ви побували у нас на засіданні фракції, от сьогодні вранці я проводив засідання фракції, у нас є різні точки зору навіть по тих чи інших законопроєктах, і ми це обговорюємо, дискутуємо, а потім приймаємо рішення. Партійна дисципліна – це те, що стоїть і те, що є головним. Тому, як це, безумовно, є протиріччя, є різні підходи. Були різні підходи, голосувати чи ні за відставку колишніх керівників правоохоронних органів. Ми теж вирішували. Ми повинні дати об’єктивну оцінку людям, які застосовували політичні репресії до нашої партії. Чому ми повинні забути, тому що все одно проголосують їх відставку, все одно вони підуть, прийдуть нові і все інше. Це дискусія, але рішення – завжди одне, і тому це партійна дисципліна, це фракційна дисципліна. Вона є і вона буде. Ми ж різні люди, тому і різне відношення.

- Питала у Нестора (Шуфрича, - ред.), і вас спитаю – чому не склалося з другою частиною "Опоблоку"? 

- Ви знаєте, тут дуже просто, бо переговори йшли протягом 3 місяців. Я ці переговори особисто проводив, я, Рабінович, Бойко, Льовочкін … і Колесніков. От ми ці переговори проводили три місяці. Це на початку осені, фактично, протягом всієї осені 2018 року. І ми не знайшли спільний знаменник у багатьох питаннях, тому що…

- Наприклад, які?

- Дивіться, елементарне питання. Згадайте вересень і жовтень 2018-го. Згадайте соціологічні дослідження того потенціалу, який мали окремі кандидати…

- Ви по лідеру не знайшли, я знаю, спільну мову…

- Почекайте, я зараз скажу. У нас були два кандидати у цій групі, яка вела переговори, були два кандидати найбільш рейтингові. Це Юрій Бойко і Вадим Рабінович. У них була підтримка десь 7-9-6-10% у двох. І ми говорили – треба обирати між ними. А та сторона – ні, кандидат повинен бути наш. Ваш? А ваш – це хто? Наш – це, наприклад, мер Маріуполя чи мер Запоріжжя. Я кажу, а як прізвище? Я не знав, дійсно, не знав. Одного згадали, а іншого ні. Ну, як із цими людьми можна вести переговори, якщо вони пропонують кандидатом у президенти людину, якої вони навіть самі прізвище згадати не можуть. Я, який стільки років у політиці, не знаю, як цю людину можна реально, обґрунтовано висувати кандидатом у президенти, і розраховувати на його перемогу.

- Тобто, це були не ідеологічні розбіжності? Це така кадрова політика.

- Знаєте, частково це були ідеологічні розбіжності, тому що вони на чолі кута поглядів ставили, у першу чергу, бізнес-інтереси, це правда була, і захисту бізнесу. Ми – люди, які захищаємо бізнес, захищаємо і середній, і малий, і можемо захищати, якщо цього заслуговує крупний бізнес, великий бізнес. Але це не повинно бути головним у діяльності політичної партії. Тому ми не домовилися. Був ще ряд питань, які ми не могли узгодити. Тоді вирішили, що є частина "Опоблоку", яка була представлена Бойком і Льовочкіним, є партія "За життя", Рабінович-Медведчук. Ми об'єдналися, і ми зробили правильний вибір. Більше того, він правильний не тільки для нас, він правильний для всіх, хто спостерігав за цією історією. Тому що, коли ми побачили результати першого туру президентських виборів, ми побачили, що, якби не було Вілкула як кандидата у президенти – я нічого проти Вілкула не маю, – а був один Бойко і ми разом об’єдналися, і доєднали до цих процесів синергію оцього процесу об’єднання, то у другому турі був би Зеленський і Бойко, а не Зеленський і Порошенко. І це підтвердило ще раз, що ми були на правильному шляху, ми пропонували правильні речі, і потім, коли почались пропозиції щодо об’єднання парламентського вже – почекайте, ну, ми хотіли об’єднатися на березі, щоб іти по життю, у тому числі політичному, разом – президентські, парламентські, місцеві вибори, ви ж від цього відмовилися. Зараз ви придумали ще нові партії – Партія мерів, про яку ніхто не знав, і, як виявилося, не знає до сих пір. Вони шукали різні, я би це назвав не політичні проєкти, а бізнес-проєкти, бізнес-інтереси, за якими стояли і люди з великим бізнесом, і представники різних політичних сил, які мали цей інтерес. Ми на це піти не могли. Тому тут проблеми є ідеологічного змісту і є проблеми іншого змісту, які теж нам не підходять. 

- Окей, дивіться, от зараз є "Опоблок", ви кажете, друга партія…

- "Опозиційна платформа – За життя" – друга партія у парламенті.

- Ну, дійсно, за цифрами, але монокоаліція – це дуже серйозна річ... 

- Визнаємо.

- …Вона, фактично, виключає, робить всіх інших статистами. От щоб вони, якої б думки не були про політичні процеси… От хтось мені нещодавно сказав, ну, не хтось, я пам’ятаю хто, але не буду називати прізвище, з БЮТу, що мені зовсім нецікаво… сидимо як статисти. Що ми думаємо з цього приводу, нікого не цікавить. Чи не попадаєте ви у таку ситуацію? Це перше. Друге, багато хто вже із "Опоблоку - За життя" говорить…

- "Опозиційної платформи", я вибачаюсь, Наталіє.

"Опозиція для того існує, щоб вказувати інший шлях, який може бути більш вірним, більш реальним"

- "Опозиційної платформи", так, це ж спочатку було одне. "Опозиційна платформа – За життя" говорить про те, що Зеленський – молодець. Чи означає це, що ви будете дрейфувати на зближення, все ж таки, тому що вам хочеться працювати. Це друга частина цього питання. І нарешті третя частина – ходять постійно розмови про те, що у вас є особистий конфлікт із паном Коломойським, який дотичний сьогодні до влади, ну, має вплив. От що ви скажете із цього приводу?

- Ну, з кінця, якщо можна, про Коломойського. Ви знаєте, ми ніколи з ним не сварились, і в мене нема особистого конфлікту. Хоча спілкувалися в останні рази, це був 2014 рік, перед тим, як його призначали губернатором Дніпропетровської області. Тоді ми говорили про цю посаду, і він радився. Але після того склалося так, що ми не підтримували ніякі контакти.

- А чому?

- Різні причини є. У нас різні погляди, різні оцінки. Його оцінки мені не підходять хоча б тому, що, на мій погляд, вони є необ’єктивними. Я вже у тому віці і тому стані, коли вже сам обираю, з ким мені спілкуватися, а з ким ні. Коломойський – не та людина, з якою мені хотілося б спілкуватися. У мене потреби у цьому, навіть якщо він не просто приближений, а дуже серйозно наближений до влади, немає і не буде. Це щодо Коломойського.

Тепер щодо тих питань, які, дійсно, ви підняли і які реально існують. Не зовсім із вами згоден. Так, іноді ці питання вони навіюють різні роздуми щодо того, що є монобільшість, якої ніколи у парламенті не було. Цього ж ніхто не знав, що так трапиться. Так трапилося. Чому так трапилося? Тому, що люди надали довіру. Це об’єктивний процес? Об’єктивний. З ним треба погодитись? Треба погодитись. Зразу ж хочу сказати, що з цією монобільшістю і з їхніми правами та можливостями виникла і така якість, яка завжди, скажемо, була розпорошена у суспільстві. Це те, що іменується терміном відповідальність. Так от відповідальність у них теж "моно-". Більше того, у них відповідальність зосереджена не тільки на них. Я з цього приводу не висловлюю почуття радощів, а я говорю про те, що вони повинні пам’ятати спершу про відповідальність, а потім про дії.

Тепер – права опозиції і можливості опозиції, які законом не передбачені і навряд чи будуть передбачені у найближчі роки. Я в це не вірю. Але опозиція для того існує, щоб вказувати інший шлях, який може бути більш вірний, більш реальний. У нас є підстави говорити, що те, що робить партія Зеленського сьогодні – це не в усьому той шлях, який приведе до успіху в країні. А успіх в країні – це підвищення добробуту, підвищення статків людей і багато іншого. Я не кажу зараз про мир, про радикальні зміни економічного курсу і багато іншого. Так от, ми будемо постійно вказувати на це і ми будемо це робити як опозиційна партія "Опозиційна платформа – За життя". У нас непочатий край роботи в цьому. І тому говорити, що ми наближаємося до пана Зеленського чи його партії – так. Якщо завтра, я приведу приклад, необхідно буде внести зміни до Конституції щодо особливого статусу Донбасу, то ми будемо тим суб’єктом, наші народні депутати проголосують за такі зміни, якщо вони будуть узгоджені, разом із партією "Слуги народу". Між іншим, всі інші – у мене є сумніви, що будуть голосувати, а ми будемо голосувати. І таким чином можна набрати 300 голосів. 

Точно так, я наведу простий приклад, пані Наталіє. На минулому пленарному тижні було прийнято вісім законів у цілому, тобто, у першому і другому читанні. Із цих восьми ми підтримали чотири. Ми що, підтримали "Слугу народу" чи пана Зеленського? Ні, ми підтримали те, що треба для людей, те, що треба для країни в позитивній зміні на краще життя. Так ми будемо працювати і далі, але ми ніколи не будемо ігнорувати наші принципи, нашу партійну принциповість і послідовність. 

- Ще одне запитання. Зараз викликають на допити пана Порошенка і з нього можуть знімати недоторканність, ще до…

- Знімати недоторканність – значить, до 1-го. Після 1-го таких процедур вже не потрібно.

- Це зрозуміло, але зараз про це все. Ми знаємо, що був арештований чи був на затриманні до пана Вілкула і пана Колеснікова, але потім звільнили і так далі… Ми знаємо, що є проблеми у Романа Козака з телеканалами…

- У Тараса Романовича Козака проблем з телеканалами нема.

- Ні, я маю на увазі, є певний тиск на "112" канал…

- Який здійснюється президентом і його командою.

- Все-таки, ви думаєте, президентом?

Знаєте, я не думаю, я знаю і я можу привести аргументи. Коли пан Зеленський каже про те, що треба розібратися з фінансуванням телевізійних каналів, а я хочу нагадати, що Тарас Романович Козак – член політради нашої партії, тобто, один із керівників партії, і він власник сьогодні двох каналів і через корпоративні права однієї з юридичних осіб – третього каналу, у даному випадку каналу ZIK. Тому, безумовно, це репресії, які направлені проти партії, а не проти Тараса Козака. Те, що стверджують, що треба розібратись із фінансуванням, то я скажу інше – та безумовно, треба розібратись. Із будь-яким порушенням закону треба розібратись. Усі винні у порушенні закону повинні бути притягнені до відповідальності. І ні для кого немає гарантій непритягнення до відповідальності. Але такі заяви пана президента говорять про те, що той тиск, який здійснює Національна рада з питань телебачення і радіомовлення щодо "112", "NewsOne", призначили позачергову перевірку телеканалу ZIK – це одне, це робота партії Зеленського, самого пана Зеленського проти опозиції, проти "Опозиційної платформи – За життя". А що означає, коли ви говорите, ви у цьому впевнені, що представники партії "Слуга народу" і "Голосу" сьогодні реєструють постанову про створення слідчої комісії і розслідування питань, пов’язаних з трьома каналами, тими ж, не буду їх перераховувати. Це що означає? Що хтось зі сторони, це хтось десь там щось подумав? Ні, це сьогодні заявляє сам президент, сьогодні це заявляє його фракція, і ці конкретні дії ми вже бачимо, тому перевіряти – будь ласка, перевіряйте, доведіть, що є вина, і притягуйте до відповідальності. Але наїзди на свободу слова, вплив на Національну раду з питань телебачення і що вони зробили своїм рішенням з "NewsOne"? Те, що вони не хочуть зараз продовжувати цифрову ліцензію для "112" – це політичні репресії, які були розпочаті паном Порошенком і продовжує сьогодні нова команда нової влади. Я у цьому впевнений, бо у мене є аргументи. Якщо ці аргументи можете спростувати, спростуйте.

- Я тільки не розумію, для чого це потрібно Володимиру Зеленському, який ще недавно сам зазнавав політичного утиску і пресингу…

- Під час виборчої кампанії. 

- І до того, ми ж пам’ятаємо, як йому казали, що він не на тому каналі працює, що він говорить не ті тексти…

- Це не політичні репресії, це критичні висловлювання…

- Але головне, я там бачила цифри. У нього велика підтримка сьогодні у суспільстві. Для чого йому боротися із телеканалами?

- І для чого йому боротися і принижувати себе цією боротьбою у питаннях свободи слова? Це невідомо. Думаю, у вас більше можливості про це запитати як у журналіста.

" Я завжди займав принципову позицію, незалежно від зміни часу і зміни настроїв"

- Я обов’язково. Я сподіваюся, що, можливо, у найближчий час пан Зеленський все ж таки дасть нам інтерв’ю, і обов’язково запитаю. Я хочу ще одне запитання, і далі буде дуже великий бліц – короткі відповіді, короткі запитання. Але таке, я не могла не задати вам це запитання. Все своє життя політичне вам час від часу говорять, нагадують про процес Василя Стуса. І частина дослідників вважає, що ви тоді, фактично, підтримали звинувачення. Ви ж говорите, що це була лінія захисту все-таки і іншого виходу не було. Хочу вас спитати, якби зараз повернутись назад, у той час, ви б змінили лінію захисту чи ні? Чи вважаєте…

- Ні. 

- … що іншого не було, можливості…

- Не можна говорити – іншого не було. Я би не змінив лінію захисту, тому що я як адвокат фахово і професійно виконав свої обов’язки. Я був у цьому впевнений тоді, я був впевнений після цього. Я неодноразово приводив приклад, що, якби були якісь порушення з мого боку у питаннях адвокатської етики чи питаннях фахового захисту пана Василя Стуса, то мене б потім, у незалежній Україні, у 90-му році, ще за радянських часів, а потім ще 5 разів не переобирали б президентом Спілки адвокатів України. Тому що ряд комісій з етики – і Спілки адвокатів, і інших структур перевіряли, наскільки моя діяльність як адвоката відповідала нормам закону. І сьогодні, стверджую, що закон я не порушував, виконав всі обов’язки адвоката. Моє відношення до Стуса, я неодноразово – я не був його прихильником тоді і я не прихильник його сьогодні. Це моє право як громадянина. Я не був, скажемо, вражений чи не був послідовником його поглядів тоді. Я був тоді радянською людиною, і я цього не скриваю. Його погляди для мене не були близькими. Але, виконуючи фаховий обов’язок адвоката, я зробив все, що можна було зробити, тому повернення до цього означає тільки одне – що так шукають і так перевертають всю мою біографію, не можуть нічого знайти, крім Василя Стуса. Оце мене дуже, скажемо… З цього приводу я висловлюю щирий "жаль" у лапках для цих послідовників і цих шукачів.

- Бліц. Я знаю, що ви були на дні народження у Григорія Суркіса…

- Ні, не був на дні народження Григорія Суркіса.

- Та ви ж друзі!

- Ви знаєте, зараз такий приклад, це стовідсотковий. Будь-яка публікація про день народження Суркіса Григорія Михайловича, якому виповнилося 70 років, і я ще раз його поздоровляю, бажаю щастя і здоров’я, вона починається з того, що "Суркіс – соратник Медведчука". А чого? Суркіс – видатна людина в історії України. Він, дійсно, видатна особистість, багато чого зробив, у спорті…

- Чому він не може бути соратником Медведчука?

- Ні, він може бути. А знаєте, чому? Тому що всі хочуть згадати, говорити, в тому числі, і про Медведчука, тому що Медведчук може притягнути увагу там окремої частини населення, і навіть ви заблукали в цьому питанні, ви кажете: ви ж були на дні народження. А я не був.

- Ні, я не заблукала, я знаю, що ви друзі, соратники.

- Ми друзі, але я не був на дні народження, тому що…

- Чому? Були у від’їзді?

- По-перше, у цей день я від’їхав до Владивостока на Східний економічний форум.

- А, були новини, я просто не пам’ятаю, це все не співставила. Добре. Ходили також чутки, що ви дуже любите футбол, що ви хотіли купити команду "Динамо". Це відповідає дійсності, чи ні?

- Ви знаєте, довгий час ми були засновниками футбольного клубу "Динамо" (Київ), мали відношення до фінансування втрьох – Ігор і Григорій Суркіси і Віктор Медведчук. З деякого часу вони залишилися одні, а я відійшов від цього, тому навіщо мені купляти клуб, який колись був, у тому числі, і виживав, і процвітав за допомогою Медведчука? Яка проблема була… знову ж таки, злі язики, які хотіли таким чином кинути тінь на "Динамо", на окремих людей для того, щоб зайвий раз "збудоражити" думки щодо цього. Точно так, як той приклад, який я вам приводив, щодо дня народження Григорія Суркіса.

- Частина журналістських розслідувань стверджує, що у вас є нафтовий бізнес на території Росії. Чи так це, чи ні?

- Ви знаєте, от навіщо нам журналістські розслідування, якщо дивіденди, які отримує наша сім’я, ідуть, у тому числі, і з нафтового бізнесу у Росії. Це ж усе знають податкові органи в Україні. Це все відображено у деклараціях, тому, при чому тут журналістські розслідування, скажіть мені, будь ласка, щоб я розумів? Навіщо вони витрачають кошти своїх редакцій, ЗМІ, на пошук того, що є у відкритих джерелах, у тому числі оподаткування тих доходів, які отримуються з того чи іншого бізнесу?

- Чи вважаєте, от ми тільки що перераховували, проблеми Порошенка, проблеми Вілкула, проблеми Колеснікова і так далі, чи вважаєте ви це політичними переслідуваннями?

- Ви знаєте, я вважаю, що це політичні переслідування. Я не можу говорити, наприклад, я не можу говорити про Вілкула, про Порошенка, тому що мені не відомий на сьогодні характер і зміст тих обвинувачень, які висуваються. Але коли звинувачують публічно – те, про що ми з вами говорили, то я це вважаю політичними репресіями. Щодо кримінального переслідування, то треба знати матеріали справи. Я як юрист завжди виходив з того – знаєш зміст, можеш говорити або судити про ті чи інші речі. А якщо цього немає, то, вибачте, це не є можливим як для юриста.

- Як би ви коротко описали історичну роль Порошенка?

- Історична роль Порошенка? Знаєте, я його завжди малюю в негативних фарбах, і він, на мій погляд, заслуговує це, тому що він – людина, яка могла змінити наше суспільство, нашу державу. Але вона не зробила ні першого, ні другого, і, на жаль, довела країну до того зубожіння, при якому вона стала найбіднішою в Європі. Такого ніколи за всю історію незалежності в Україні не було. Я зараз не буду говорити, але, якщо вам треба, то я можу привести цифри, те, що було у 2013-му, і те, що ми маємо сьогодні як результат у 2019-му.

- Яка ймовірність того, що його можуть посадити, тому що зараз ідуть процеси, як ви вважаєте?

- Ви знаєте, я хочу сказати, що я не хочу нічого прогнозувати. Якщо у будь-якої людини, у тому числі у Порошенка, є в діях ознаки злочину, він повинен нести відповідальність. Якщо нема, то не повинен, а повинне це вирішувати слідство і в остаточному варіанті тільки суд, згідно з вироком, який вступив у законну силу. А прогнозування – це річ більше політологів, ніж політиків, тим більше, з юридичною освітою.

- А тепер дуже швидко, бо у нас мало часу. Що ви вважаєте своїми помилками у політиці?

- Помилками у політиці – я не можу сказати, що це помилки. Я їх так не кваліфікую, як помилки. Це те, що я завжди займав принципову позицію, незалежно від зміни часу і зміни настроїв. І я приводив приклад: було таке, що людина, політик, приїжджала у Львів, говорила одне, а в Донецьку про ці ж речі говорила інше. Я цим ніколи не займався, і багато хто вважає, що це було моєю особистою помилкою як політика, що впливало на рейтинги і довіру, і той образ, який складався по відношенню до мене. Але я, ще раз підкреслюю, не вважаю це помилкою. 

"Політичні амбіції – бути корисним людям"

- Чому Оксана Марченко більше не працює на ТБ?

- Ну, ви знаєте, вона не працює зараз на ТБ, бо це склалося, в тому числі, і з моєї вини, моєї політичної позиції і тієї позиції, яку я займав і яку я займаю сьогодні. Безумовно, сприйняття її як моєї дружини, як найближчої для мене людини, деякими каналами трактувалося, скажемо, помилково невірно. Я вважаю, що вона – талановита ведуча і могла би, і впевнений, що ще буде працювати на телебаченні, але, мабуть, ще не час. Усе буде у майбутньому.

- У вас у сім’ї схожі чи різні політичні погляди? От мені цікаво.

- Ні, у нас у сім’ї однакові політичні погляди. Вона повністю розділяє мою політичну позицію. 

- Ваш улюблений письменник?

- Улюблений письменник, знаєте, найбільше – це Александр Дюма.  

- Це книжки, які ви перечитуєте?

- Ви знаєте, я колись їх перечитував, давно уже не перечитую, але колись дуже любив, і, мабуть, по декілька разів перечитував. 

- А чому, через що?

- Мабуть, це пов’язане з якимсь світлим образом того, уяви юнацької, уяви під час, скажемо, більш ранніх…

- На кого з мушкетерів ви хотіли бути схожим?

- Ви знаєте, це зовсім з юнацького образу. Всі хотіли бути схожими саме на д’Артаньяна. Тому тут нема винятку. Але це було колись. Зараз я можу тільки з посмішкою сприймати подібні оцінки і спогади.

- Я не можу собі уявити, як ви відпочиваєте? От просто не уявляю вас…

- От беру – і відпочиваю.

- Ну, а що ви робите? Я не знаю.

- Ви знаєте, я не можу засмагати – лежати годинами під сонцем. Мені треба щось робити. Тому відпочиваю я дуже просто – я дуже багато читаю. І читаю спеціальної літератури, юридичної. Ще більше читаю повідомлень зі ЗМІ, тому що цікавлюся політикою, і повинен знати, у тому числі, спеціальні знання з економіки, і з багатьох інших, щоб бути у предметі.

- Соціальні мережі, типу твіттер, фейсбук?

- Ну, фейсбук і твіттер не читаю, а видання, інтернет-видання читаю. 

- А у вас є улюблені якісь? Ну, от що відкриваєте першим. 

- Два видання, але це не означає, що вони улюблені. Це "Страна" і "Українська правда".

- Тому що вони на різних полюсах?

- Полярні. Правильно.

- Ваші політичні амбіції?

- Політичні амбіції – бути корисним людям. У мене вже той вік, що… ні, це політичні амбіції… Це дійсно так. Я зараз не хочу кривити душею чи говорити якісь там популістські речі. Справа у тому, що на сьогодні важливо дати меседж, як зараз модно говорити, людям, що є люди, які в тому числі, підтримують і сповідують окремі погляди, які близькі людям, які в останні роки були, фактично, скажу, грубо, але правдиво – загнані під лавку своїми поглядами. Це, знову ж таки, повертаємося до багатьох людей і південного сходу, і російськомовного населення. Вони дійсно були ущемлені у багатьох правах, конституційних правах за ці роки, які вони терпіли…

- Ви знаєте, ми свій час вичерпали, але все таки не втримаюся – і все ж таки останнє. Я хочу, щоб ви охарактеризували, можливо, однією фразою, людей, яких я буду називати, от як ви їх бачите. Це дуже цікаво. Ахметов?

- Талановита людина.

- Коломойський?

- Здібний авантюрист.

- Трамп?

- Бізнесмен, який у політиці зробив новий образ президента головної країни світу.

- Леонід Кравчук?

- Мудрий.

- Сьогодні з ним розмовляла. Кучма?

- Людина, яка за 10 років правління країною зробила дуже багато для України, і це результат його фахового, професійного досвіду і характеру як людини, здібностей як людини.

- Володимир Путін?

- Дуже принципова, наполеглива і сильна людина.

- Вадим Рабінович?

- Мудрий, дуже чутливий до несправедливості, який її сприймає емоційно, і цим закохує у себе багатьох людей. Я, наприклад, почав його поважати багато років тому саме через цю якість.

- Віктор Ющенко?

- Людина, яка містила себе у собі, у своєму образі, і не вийшла з цього образу, будучи 5 років президентом України. Саме з нього, з його правління, почався економічний занепад України.

- Лукашенко?

- Енергійна, бойова, цілеспрямована і впевнена у собі людина. 

- Тарас Козак?

- Друг, партнер, надійна і порядна людина.

- Порошенко?

- Людина з амбіціями президента, яким він і став, але не зміг цими амбіціями розпорядитися.

- Зеленський?

- Людина, у якої може бути велике майбутнє, і я хотів би щиро йому це побажати. Але він повинен зробити так, щоб ті люди, які йому довірились, не були розчаровані у ньому.

- Ну, і нарешті у фіналі – Віктор Медведчук?

- Проста людина. Політик. Один із керівників партії "Опозиційна платформа – За життя", який знає, чого він хоче, який знає, як досягти того, чого він хоче, і який буде досягати цього.

Розмову вела телеведуча, генеральний продюсер телеканалу ZIK Наташа Влащенко.

 

Першу частину великого ексклюзивного інтерв'ю з головою політради партії "Опозиційна платформа – За життя", народним депутатом України Віктором Медведчуком читайте за посиланням.

 

 

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-10-22 16:26 :35