Новини » Політика 19 вересня, 2019, 9:05 блоги
Домагання, неправильне використання коштів, шпигунство - чого тільки немає у Брюсселі
Politico
Мультимедійне видання, що спеціалізується на політичній журналістиці, має штаб-квартиру в графстві Арлінгтон, штат Вірджинія.
Ілюстрація Тара Харді/Tara Hardy
Ілюстрація Тара Харді/Tara Hardy

Cкандалів, непорядних дій та неохайності в Європарламенті ціла купа. Там є відвертий абсурд, а є й неприховане беззаконня. Люблячі скандали політики потрапили саме туди, куди потрібно. Видання "Політико" надає перелік найбільш шокуючих випадків у сучасній історії Європейського парламенту.

Оригінал на сайті Politico.

Домагання і погана поведінка

Якщо запитати деяких, то сексуальні домагання в Європарламенті стали проблемою системного характеру. Інші ж скажуть, що такої проблеми взагалі не існує.

Поки жодному депутату Європарламенту не пред'явили звинувачення у сексуальних домаганнях, хоча скарг з приводу такої розгнузданої поведінки - хоч греблю гати.

Отже, спочатку про жертви сексуального насильства, яке нібито мало місце, в тому числі зґвалтувань, в яких звинувачують штатних співробітників парламенту і депутатів. Ці жертви кажуть, що їхні скарги ніхто не хоче слухати і що вони не довіряють системі, що покликана їх захищати. В одному з випадків зґвалтована співробітником парламенту жінка (ця людина зі своєї роботи звільнилася) розповіла виданню «Політико», що її активно відмовляли від звернення в поліцію, і назвала атмосферу, що панує у парламенті, «культурою мовчання».

Група політичних радників, незадоволених бездіяльністю Європарламенту в питанні сексуальних домагань, в минулому році почала викривальну кампанію, в ході якої перерахувала випадки негідної поведінки членів Європарламенту та інших офіційних осіб. Вони закликають парламент ввести обов'язкове ознайомлення євродепутатів із ситуацією, що склалася і з правилами поведінки.

Тим часом, увагу громадськості частіше привертають не сексуальні домагання, а те, що ще більш підриває основи - відверто збочена поведінка.

Погані приклади

Марія Жоао Родрігес (Maria João Rodrigues). У квітні парламент визнав цю відому португальську євродепутатку винною в «психологічних утисках» свого акредитованого помічника, через що її виключили з партійних виборчих списків. Проти Родрігес, яка раніше працювала міністром в уряді, було висунуто дев'ять різних звинувачень, в тому числі в спробах скоротити робочий день і зарплату штатної співробітниці, яка повернулася з відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, у вимозі до співробітника, що знаходився на лікарняному, працювати допізна, а також у призначенні понаднормової роботи персоналу.

Photo courtesy of European Union
Photo courtesy of European Union

Робер Рошфор (Robert Rochefort). Цього 63-річного депутата Європарламенту з Франції застали мастурбуючим перед двома дівчатками підліткового віку в паризькому господарському магазині в 2016 році. Рошфор розповів у поліції, що «відчував стрес», і поскаржився на свідка, який йому погрожував і повалив на землю. Рошфора визнали винним, але він подав клопотання про помилування і уникнув публічного процесу. Прокуратура вирішила не розкривати винесений йому вирок. Рошфор позбувся місця в центристської партії Демократичний рух, але пропрацював в Європарламенті до кінця свого терміну, після чого пішов у відставку перед травневими виборами.

Йорн Дорманн (Jørn Dohrmann). Цей євродепутат від ультраправої Данської народної партії позбувся свого імунітету в Європарламенті після того, як в 2017 році побив тележурналіста Біргера Лунда (Birger Lund), який фотографував біля будинку Дорманна. Лунду знадобилася допомога поліції, щоб повернути свою камеру, яка виявилася зламаною.

Ельмар Брок (Elmar Brok). Пропрацювавши в Європарламенті 39 років, цей впливовий німецький політик мав найбільший стаж роботи євродепутатом до того моменту, як вирішив в цьому році більше не переобиратися. На нього було подано найбільшу кількість скарг. Шість колишніх співробітників розповіли «Політико» про численні дивні інциденти, в тому числі про звичку Брока кидати в них різні предмети і палити в кабінеті. Відповідаючи на питання про ці звинувачення, Брок заперечував, що він створив нездорову атмосферу на роботі, визнавши лише те, що «коли тісно працюєш разом і стикаєшся з великими навантаженнями, тертя цілком можливі». Далі він зауважив: «Я засуджую будь-яке фізичне і емоційне насильство».

Слідкуйте за грошима

Найбільші скандали за участю євродепутатів пов'язані з поліцією та тюремними термінами. Колишнього члена Європарламенту з Австрії Ернста Штрассера (Ernst Strasser) в 2013 році засудили до трьох років позбавлення волі, коли суд з'ясував, що він пропонував внести в Європарламенті поправку до законів в інтересах компанії, яка була готова платити йому 100 000 євро в рік.

Але головним скарбом в короні парламентських скандалів стала проведена в 1999 році кампанія, яка змусила всю Європейську колегію уповноважених подати у відставку через корупцію тодішнього єврокомісара з питань науки та освіти Едіт Крессон (Edith Cresson). Колишнього прем'єр-міністра Франції звинуватили в привласненні грошових коштів і в ряді інших правопорушень.

Останнім часом теж траплялися скандали, пов'язані з нецільовим витрачанням коштів і з конфліктами інтересів. Вони викликали великий галас, але покарання були менш суворі.

Не намагайтеся повторити

Ле Піни. Фіктивні посади і нецільове витрачання коштів ЄС стало фірмовим знаком французької партії ультраправого спрямування «Національне об'єднання» багато в чому завдяки витівкам сім'ї її засновників в Європарламенті. У травні Суд Європейського Союзу ухвалив, що лідер партії Марін Ле Пен має повернути 300 000 євро, які були використані не за призначенням, у тому числі кошти, які вона виплачувала керівнику свого апарату Катрін Гризе (Catherine Griset), хоча та не працювала парламентським помічником на пленарних засіданнях. Ле Пен також платила своєму охоронцеві Тьєрі Легьеру (Thierry Légier) зарплату парламентського помічника, і через це правопорушення була змушена повернути понад 41 000 євро. У минулому році її батько, засновник партії Жан-Марі Ле Пен отримав розпорядження суду повернути понад 320 000 євро, виплачених помічникові за роботу, оскільки не зумів довести, що ця робота була пов'язана з його посадою євродепутата. Його колега по «Національному об'єднанню» Мілен Трощинський (Mylène Troszczynski) отримала припис суду повернути понад 56 000 євро.

Ле Пени. Фото GettyImages/Global Images Ukraine
Ле Пени. Фото GettyImages/Global Images Ukraine

Додатковий заробіток. Шестеро депутатів Європарламенту минулого скликання заробляли як мінімум у два рази більше своєї основної зарплати, отримуючи ці гроші на додатковій роботі поза стінами парламенту. Найбільше отримав євродепутат Антанас Гуога (Antanas Guoga), якого вважають королем онлайнового покеру. У минулому році його додатковий дохід на стороні склав більше трьох мільйонів євро, про що повідомила організація «Трансперенсі Інтернешнл». Багаторічний лідер Ліберальної партії Гі Верхофстадт (Guy Verhofstadt) і колишній керівник Партії незалежності Сполученого Королівства Найджел Фарадж (Nigel Farage), нині стоїть біля штурвалу Партії Брексіта, в минулому році заробили на стороні по 420 000 євро кожен. Фарадж також нібито не повідомив у податкові органи про подарунки на суму 450 000 фунтів, отриманих від бізнесмена і учасника кампанії за Брексит Арона Бенкса (Arron Banks). У червні він відкинув повістку з вимогою з'явитися в Брюссель і дати свідчення у зв'язку з цими звинуваченнями.

Ельмар Брок (див. Попередню серію - це знову той же євродепутат). Згідно з документами, отриманими «Політико» в цьому році, Брок збирав гроші з груп візитерів, які відвідували його офіс в Брюсселі, і як мінімум 18 000 євро залишив собі. Проти Брока також ведеться розслідування за іншими фінансовими справами. Він кілька років обіймав посаду в німецькому медіаконцерні «Бертельсман», отримуючи щомісяця понад 5000 євро на додаток до своєї депутатської зарплати.

Мортен Мессершмідт (Morten Messerschmidt). Численні грошові скандали, в яких замішана ця людина, стали справжнім потрясінням для датчан. На європейських виборах 2014 року Мессершмидт отримав більше голосів, ніж будь-який інший датський кандидат, в основному завдяки своїм обіцянкам розпочати боротьбу з грошовими махінаціями в ЄС. Через два роки Парламент віддав Мессершмідту розпорядження повернути близько 400 000 євро з коштів ЄС, які він витратив на політичну кампанію. Його пан-європейська партія «Рух за вільну і демократичну Європу» розпалася, коли її фінансування було припинено. Також проти Мессершмидта завело справу Європейське бюро по боротьбі з шахрайством, яке звинувачує його в тому, що в 2014 і 2015 роках він витратив 26 000 євро на літні табори Датської народної партії.

Маркус Фербер (Markus Ferber). Цей євродепутат з Баварії рекламував продукт фінансових послуг, що зробився можливим завдяки тому самому закону, який сам Фербер проштовхував через парламент.

Маркус Фербер. Фото GettyImages/Global Images Ukraine
Маркус Фербер. Фото GettyImages/Global Images Ukraine

У 2017 році Фербер написав листа керівникам фінансової галузі, в якому повідомив, що цей продукт під назвою TIPER «допомагає виконати ряд ключових вимог доопрацьованій директиви Євросоюзу «O ринках фінансових інструментів», яка вступила в силу в 2018 році, і за яку цей депутат відповідав в Європарламенті. Продукт TIPER пропонували через фонд, який Фербер заснував спільно з главою компанії, що його виробляє. Фербер каже, що у нього немає фінансової зацікавленості в продукті, який він пропонує, однак визнає, що допустив помилку, не повідомивши в парламент про свій зв'язок із ним. Ніякого покарання за свої дії Фербер не поніс.

Витівки крайніх правих

Європейські ультраправі партії добре освоїли ремесло зловживань в парламенті.

Напередодні виборів в Європарламент шведська ультраправа партія виключила одну зі своїх евродепутаток, а саме Христину Вінберг (Kristina Winberg), коли та звинуватила колегу в сексуальних домаганнях.

Австрійський представник Хайнц-Крістіан Штрахе (Heinz-Christian Strache) - це той самий австрієць, який був звільнений із поста міністра внутрішніх справ Австрії нібито за обговорення угоди про покупку впливу у Відні з боку якогось російського олігарха. Звинувачення було засновано на запису приватної розмови.

Після своєї відставки Штрахе очолив кампанію протесту крайніх правих. Обурені прихильники скористалися однією особливістю виборчої системи Австрії і включили ім'я Штрахе в бюлетені для голосування з виборів євродепутатів. У підсумку він піднявся на самий верх в партійних списках.

Є безліч інших прикладів, коли крайні праві змінюють діючі правила.

Ще один поганий приклад

Бела Ковач (Béla Kovács). Цей угорський євродепутат з крайньої правої партії «Йоббік» позбувся своєї депутатської недоторканності в 2015 році, коли його звинуватили в шпигунстві проти інститутів ЄС на користь Росії. Це неймовірна історія, в якій є все: таємні шлюби, різні паспорта і стани, що неможливо відстежити. Журналіста Андраша Дежо (András Deszó), який першим написав про те, що Ковач був завербований КДБ, висунули на Європейську премію для преси. Треба сказати, що Ковач особливо й не ховався. Колеги дали йому кличку «КГБела», так він ще й одружений на росіянці до того ж.

Беатріс фон Шторх (Beatrix von Storch). Ця внучка міністра фінансів Адольфа Гітлера, що нині є заступником керівника вкрай правої партії «Альтернатива для Німеччини», ратує за те, щоб відстрілювати іммігрантів, які намагаються потрапити до Європи без візи - в тому числі дітей. (Пізніше вона спробувала дезавуювати свої заяви). У 2016 році фон Шторх виключили з фракції «Європейські консерватори і реформісти» за її екстремістські погляди.

Януш Корвін-Мікке (Janusz Korwin-Mikke). Європарламент двічі карав цього польського депутата вкрай правого спрямування за його безтактні висловлювання. Один раз це було в червні 2016 року, коли він на пленарному засіданні дозволив собі зневажливі зауваження про мігрантів, а другий раз в березні 2017 року, коли Корвін-Мікке під час дебатів про різницю в зарплатах заявив, що жінки повинні заробляти менше чоловіків, тому що вони «слабкіші, менші і не такі розумні». Пізніше суд ЄС анулював накладене на нього покарання, вважаючи, що його заяви не завадили працездатності парламенту. Якщо коли-небудь у світі і була юридична лазівка ​​для уникаючих відповідальності, то Корвін-Мікке в цей раз скористався саме нею.

Райан Хіт

Переклад: ІноЗМІ

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-10-21 23:50 :33