Новини » Політика 25 серпня, 2019, 9:30
Консенсусне рішення у Біловезькій Пущі було неочікуваним, – Леонід Кравчук про здобуття незалежності
ZIK
ZIK

Акт проголошення незалежності України, ухвалений Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991 року, став початком змін у нашій країні – так розпочався етап абсолютно нового життя, перших кроків до утворення нової демократичної держави.

Про це під час інтерв’ю в програмі «Деталі» на телеканалі ZIK з нагоди Дня Незалежності України сказав перший Президент Незалежної України Леонід Кравчук.

- «Батько української незалежності» – так називають тільки Вас. 28 років тому із трибуни Верховної Ради Ви виголосили історичний документ. Що він змінив?

- Відразу він нічого не змінив, але це був початок змін, тому що, скажімо, у тому ж році, коли був прийнятий цей історичний документ, Михайло Горбачов організував всесоюзний референдум. Він відбувся 17 березня 1991 року. Цей референдум був присвячений збереженню Радянського Союзу, але називалося це не Радянським Союзом, а оновленою федерацією. І потрібно відзначити, що український народ проголосував у цьому референдумі – 73% громадян України, а тоді ще – громадян СРСР, підтримали... Таким чином, ще на початку 1991 року країна обрала курс на збереження і перетворення самого Радянського Союзу. До речі, західні дипломати і Захід у цілому підтримував саме таку ідеологію. І Буш, і Тетчер, які приїжджали в Україну, запрошували нас підтримувати перетворення у Радянському Союзі і кроки Михайла Сергійовича Горбачова.

Після цього для нас потрібно було визначитися, чи ми будемо продовжувати залишатися у Радянському Союзі, відповідно до референдуму, чи ми оберемо свій шлях. Отут вирішальну роль зіграв «ГКЧП» (ДКНС, Державний комітет з надзвичайного стану. – Ред.), який розпочався 19 серпня, тобто, буквально у ці дні, і який поставив головне завдання – повернути все, навіть ті паростки демократії, які почали пробиватися, до старих часів. І реакція України на «ГКЧП» була адекватною – процес незалежності або боротьби за незалежність прийшов у фазу конструктивної активної дії.

- Коли Ви виголосили цей історичний документ із трибуни Верховної Ради, які емоції тоді були у Вас, у сесійній залі?

- Були емоції, я б сказав, надзвичайно масштабні. По-перше, ми отримали український прапор із Москви, де він був на барикадах Єльцина. Цей прапор принесли, і група депутатів на чолі із Зайцем та Чорноволом внесла цей прапор у зал. Зал, звичайно, реагував дуже бурхливо, і прапор передали тоді у президію Верховної Ради, де я був головою ВР. Потім цей прапор став (і зараз є) як реліквія – він зараз стоїть у Верховній Раді. Але тоді його поставили там, де стояв бюст Володимира Леніна.

Зал співав пісні, реагував неймовірно активно, виголошував гасла, дехто навіть сльози пускав, дехто сміявся, дехто співав… Це було небачене дійство. Я вам скажу, що це треба побачити, щоб оцінити.

- А коли ви повернулися додому, як Вас зустріли, що Вам сказали?

- Моя родина звикла до того, що я беру активну участь, але тоді це було свято. Бо я пам’ятаю, як мій син Олександр каже: «Тату, давай вип’ємо коньяку». А я загалом, якщо і п’ю що-небудь, то я люблю горілку. Але кажу – заради такого свята вип’ємо гарного коньяку. Випили, привітали один одного, родина вся. Це було щось надзвичайне, бо ми відчули, що розпочинається етап абсолютно нового життя, розпочинаються перші кроки до утворення нової, демократичної, хотілося тоді і зараз ще хочеться, держави.

- Далі ваша цитата: «Незалежність прийшла несподівано, прилетів Кравчук і привіз її на тарілочці». Так Ви самі описували своє повернення з Білорусі взимку 1991 року. Чи така вона була несподівана – незалежність – і чи могли ви повернутися без неї?

- Так, була несподівана. Я пам’ятаю ці виступи у Москві, які теми піднімала газета «Правда», вона ж тоді була органом ЦК КПРС. Усе було спрямоване на майбутнє, що держава розвивається, органи влади, Верховна Рада, з’їзд народних депутатів, хоч усе там і трясло. Там Сахаров, Єльцин постійно піднімали питання про нове можливе життя, яке відрізнялося від того, що є. Але у цілому – лінія була на збереження Радянського Союзу. Так, мовляв, процеси, які відбуваються у республіках, тимчасові. А тут, справді, почалося щось таке, чого не було раніше, на що реагувала не дуже активно, але негативно, звичайно, Росія.

Те, що в Україну, в Київ, тоді, напередодні 24-го, приїхав Вареніков і вимагав від нас ввести надзвичайний стан і підтримати «ГКЧП», – це була активна дія долучити Україну до процесів збереження Радянського Союзу і зробити її послужницею.

Це було напередодні Біловезької зустрічі, і тоді ще так активно про незалежність не говорили. Говорили про зміни, які мають відбутися, але про вихід із Радянського Союзу говорили мало.

Я пам’ятаю зустріч у ЦК, у кабінеті Щербицького, з представниками інтелігенції – Гончар, Павличко, Яворівський, Драч та багато інших. Гончар виступив і каже: Михайле Сергійовичу, ми не ставимо питання про вихід із Радянського Союзу. Ми ставимо питання про допомогу вам перебудовувати радянську систему і Україну у тому числі. Тобто, не було прямого заклику.

Тому я маю підстави говорити, що незалежність стала реальною після підписання Біловезької угоди, і, звичайно, для мене теж було неочікувано. Тому що напередодні мої зустрічі з Бурбулісом, зустрічі з Єльциним, телефонні розмови – вони свідчили про те, що ми не були готові всі підписати ту угоду у Біловезькій, яку підписали. На першому плані стояло підписати заяву.

Зміст навіть був уже такий оформлений, що, мовляв, новоогарьовський процес, а це ж тоді відбувалося в Новоогарьово – ці питання створення Радянського Союзу, питання розвитку Радянського Союзу, республік тощо, було у Новоогарьово... Так ми хотіли написати: «Новоогарьовський процес зайшов у глухий кут, що центральна влада, Горбачов, не вважають за потрібне…» і далі за текстом. А прийняли зовсім інше рішення, яке починалося: «Радянський Союз як геополітична система, як суб’єкт міжнародного права перестає існувати».

Вдумайтеся! Це зараз воно не має начебто такого страшного змісту, а тоді 5 мільйонів – армія, 19 мільйонів – комуністів, тисячі ядерних боєголовок… Уся система працювала на збереження Радянського Союзу, і будь-який неточний крок міг стати фатальним для учасників цього кроку. І те, що нам консенсусом вдалося прийняти таке рішення у Біловезькій…, я, дійсно, вважаю це неочікуваним. Ніхто в Україні не думав, що прийде Кравчук із Біловезької Пущі і скаже, що ми прийняли ось такий документ. Але це сталося.

- Леонід Кравчук і незалежність. 1991 року і 2019-го – як тоді ви бачили незалежність і як зараз?

- Тоді незалежність тільки розпочиналася, і ясна справа, що ми тільки вилупилися із Радянського Союзу. У нас при владі були, власне, ті, люди, які були раніше, тільки дехто вже змінив свою філософію бачення майбутнього, а дехто ще продовжував іти старим шляхом. За ці 28 років все змінилося. Виросло нове покоління. Я зустрічаюся із ровесниками незалежності. Я з ними спілкуюся – і це найвища для мне насолода. Не те, що влада там десь. Влада корупцією займається… А ці люди думають про майбутнє. Вони просять тільки одного – не заважати їм і створити умови.

Те, що було, і те, що є, – це діаметрально протилежні речі. Для нас головне зараз – війна, корупція і бідність. От коли б ми розпочали з війни і завершили перемовини миром, далі у нас пішло все б, я переконаний, все правильно і швидко, бо є нові люди, з новим баченням, освічені, які вивчили і знають уже західні цінності – демократія, свобода, права людини. А це якраз база для того, щоб рухатися вперед.

- У Вас є сторінка у соціальній мережі у Facebook, але вона офіційна. А не як Президент, не як політик сидите в Інтернеті?

- Так, звичайно. Є сторінка, і я там пишу часто. От недавно я написав цікавий матеріал про 100 днів Зеленського. Написав так, як є, як я це бачу. Ви навіть собі не уявляєте, я не думав собі, скільки у нас балакунів, брехунів і невихованих людей. Вони не кажуть про суть, а кажуть, чому я підтримую Зеленського. І, притім, вживають такі брутальні слова, що я не можу їх повторити навіть у чоловічому товаристві. Я тільки їм кажу одне – коли почнуть працювати по-справжньому прокурори, тоді я подивлюся на їхню філософію та їхні очі.

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-09-17 20:07 :55