Новини » Політика 19 липня, 2019, 12:03
Великий обмін полоненими: Медведчук свою справу зробив, тепер черга офіційного Києва
Прес-служба «Опозиційної платформи – За життя»
Прес-служба «Опозиційної платформи – За життя»

Великий обмін полоненими між Україною і невизнаними республіками «ЛНР» і «ДНР» таки може відбутися. Передбачається формула «208 на 69», тобто 69 людей повернуться з полону в ОРДЛО на підконтрольну Києву територію. Безумовно, будь-які обміни та звільнення – це добре, оскільки люди повертаються додому. Але чому це стало можливо тепер, через півтора року після останнього такого обміну, організованого в кінці грудня 2017 року головою політради партії «Опозиційна платформа – За життя» Віктором Медведчуком?

Про це пише політолог Ігор Вальський у блозі на 112.ua.

Подаємо дослівно:

Не секрет, що Медведчук, який домовився про звільнення 489 українців, займався обміном полоненими і звільненням утримуваних осіб після грудня 2017 року. Але, як говорив він сам, п’ятий президент Петро Порошенко не бажав проводити другого етапу обміну «всіх на всіх», через що Медведчук пішов з ТКГ.

«Він мені пообіцяв, що буде другий етап. І Порошенко це зірвав… Порошенко відмовився від тих обіцянок, які він давав мені. Адже саме я звернувся до Путіна, саме я попросив його, щоб він зателефонував у Донецьк і Луганськ, і ті погодилися на такий обмін: 306 на 74, без тих людей, з приводу яких вони наполягали, щоб вони повернулися до Донецька і Луганська... І цим людям давав обіцянки. І Путіну, і Пасічнику, і Пушиліну. Адже це робив я», – розповідав Медведчук в інтерв’ю про причини відходу з ТКГ.

Проте він не перестав займатися проблемою звільнення утримуваних осіб. Тільки робив це вже від імені партії «Опозиційна платформа – За життя». Медведчук готував ґрунт для другого обміну – виступав із заявами, аргументував необхідність обміну, вів переговори з Володимиром Путіним і лідерами «ЛДНР» щодо умов можливого обміну. Тобто Віктор Медведчук виконав усю «чорну роботу» замість офіційного Києва, чиї дипломати в Мінську раз у раз рапортували про провали.

«…Хочу вам подякувати за ваші зусилля протягом останніх років, зусилля, пов’язані зі звільненням утримуваних осіб з обох сторін. Думаю, що така гуманітарна діяльність, вона завжди вітатися буде всіма, тому що під час цієї роботи розглядаються і вирішуються в позитивному ключі долі конкретних людей. Немає нічого важливіше з точки зору функціонування будь-яких політичних сил, якщо робота приводить до позитивних результатів у долях конкретних людей, конкретних сімей», – заявив учора на зустрічі з Медведчуком Володимир Путін. А головне – що в Росії заговорили про обмін «всіх на всіх» з Україною. Тобто Дмитро Пєсков припустив, що Київ і Москва незабаром можуть домовитися про звільнення і моряків, і Сенцова, і Клиха, і інших. Крига скресла.

Прес-служба «Опозиційної платформи – За життя»

Прес-служба «Опозиційної платформи – За життя»

Проте в Києві нова влада поки наступає на ті самі граблі, що і Петро Порошенко. Як так можливо, що Медведчук привозить додому чотирьох полонених з «ЛДНР», а в Києві вже новий президент Зеленський, який перед виборами обіцяв «повернути хлопців додому», обурюється з приводу повернення чотирьох українців?

Хочеться сподіватися, що причиною цього є виключно вибори, а не русофобія нового президента. Оскільки вибори закінчаться і все повернеться в спокійне русло, а ось русофобія може бути невиліковною. Доведено Петром Порошенком.

До речі, ті самі вибори, через які Зеленський спочатку не бажав вести переговори з Путіним, зіграли якоюсь мірою на руку великому обміну полоненими. У середині виборчої кампанії партії президента стався злам і почався тренд на зниження популярності. Перепробувавши різні варіанти, Зеленський усе ж вирішив використовувати програмні моменти «Опозиційної платформи – За життя» – прямі переговори з Росією, обмін полоненими як перший етап на шляху встановлення миру. Все просто – цього чекають від Зеленського три чверті українців. Тому відбувся дзвінок Зеленського до Путіна, тому в Мінську доволі швидко відрапортували про підготовлюваний обмін полоненими між Україною та «ЛДНР». Виявляється, усе реально, якщо це робити, а не виступати з нервами на брифінгах. Особливо, коли всю перемовну роботу вже проведено за президента Віктором Медведчуком.

Тепер крок за Києвом. Якщо після виборів Зеленський не дасть задню і доведе обмін до кінця, це може бути початком великого діалогу між Україною, Росією, «ЛНР» і «ДНР», результатом якого можуть стати остаточне припинення бойових дій, повернення територій до складу України і перенесення всіх спорів у політичну площину. Так, будь-яке примирення починається з гуманітарних акцій, оскільки саме вони можуть переконати сторони в прагненні до миру, а не нічим не підкріплені політичні обіцянки. І якщо Зеленський дійсно хоче миру, у нього нині є фантастичний шанс почати цей процес. Головне – не розтринькати його через політичні чвари.

Редакція може не погоджуватися з думкою автора

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-08-21 12:58 :34