Новини » Економіка 9 липня, 2019, 19:20
Що не так з нафтопроводом «Дружба»?
Фото з відкритих джерел
Фото з відкритих джерел

Як відомо, 19 квітня 2019 року держконцерн «Белнефтехим» повідомив про забруднення нафти в трубопроводі «Дружба» хлорорганічними сполуками з перевищенням допустимих норм більш ніж у 10 разів, а обсяги «брудної» сировини склали від 3 до 5 млн тонн. Росія визнала проблему, проте, як це зазвичай відбувається, повідомила про «разовість» цього явища, а в якості «стрілочника» була обрана приватна компанія «Самаратранснефтьтерминал», яка нібито навмисне вкинула хлорорганічні сполуки в нафтопровід. Подальший розвиток подій показав, що таке пояснення не витримує жодної критики, а аналіз окремих «частин пазлу» дозволяє зробити певні висновки щодо цього питання.

Оригінал на сайті Міжнародний Кур`єр 

Повторюваність події

19 червня на білорусько-польській ділянці нафтопроводу «Дружба», після проведення аналізу на приймально-пропускному пункті «Адамова застава», через який нафта надходить до Польщі, було зафіксовано нове перевищення норми хлорорганічних сполук у російській нафті, а ввечері того ж дня прокачування нафти по ділянці трубопроводу, який контролює польський оператор PERN, було припинено.

У свою чергу, 5 липня представник концерну Shell оголосив про припинення постачання російської нафти нафтопроводом «Дружба» на нафтопереробний завод в місті Шведт (федеральна земля Бранденбург, ФРН) через підвищену норму вмісту хлорорганічних сполук.

«Транзитні» війни

Забруднення «Дружби» відбулося на тлі двох подій: заборони на постачання російської нафти в Україну і російсько-білоруських проблем: О. Лукашенко незадоволений «податковим маневром» Кремля (призведе до суттєвого подорожчання сировини для нафтопереробних заводів Білорусі),повідомив про можливість її ремонту. Враховуючи, що саме «північна» гілка «Дружби» і забезпечує основний транзит нафти з Волго-Уральського нафтогазоносного басейну, такі дії могли б стати серйозною проблемою для Росії.

Ця версія має серйозні недоліки, оскільки існуюча трубопровідна система все-таки не дозволяє забезпечувати безперебійне постачання російської нафти до німецьких НПЗ компанії «Роснефть». Чому так? Дійсно, аналізуючи маршрути транспортування енергоносіїв до Європи, виникає відчуття, що виключити зі схеми поставок «Дружбу» досить легко.

Так, «Дружбою» в країни «далекого зарубіжжя» (за російською «класифікацією») щорічно експортується 66,5 млн тонн нафти, в тому числі по північній гілці – 49,8 млн тонн, а Балтійська трубопровідна система і Новоросійський напрямок мають істотне недовантаження (завантаження в 2018 році від 50 до 73%), що в принципі дозволяє легко замістити ці обсяги. Це правда, але проблема в тому, що ФРН (Росток) і Польща (Гданськ) не володіють необхідними потужностями терміналів прийому. 

Фото з відкритих джерел
Фото з відкритих джерел

Виснаження родовищ

На думку відомого експерта в нафтовій галузі, колишнього голови нафтової компанії ЮКОС – М. Ходарковского, ця аварія пов'язана зі скасуванням заборони на використання хлорорганіки для підвищення нафтовіддачі пласта. Так, за його оцінками: «Далі припущення: на хлорорганіку нафту не перевіряють. На вузлі обліку в Самарі (маленькому і сільському) можуть прогавити проходження нафти з великою часткою домішок, а можуть прийняти навмисно, бо сперечатися з «сечинськими» – собі дорожче. Компанії вигідно не до кінця очистити рідину у свердловині, оскільки облік йде за обсягом».

Загалом для енергетиків проблема з якістю російської нафти не нова: виявлення високого вмісту сірки відбувається на досить регулярній основі. До того ж заводи в Чехії, Польщі та Словаччині технологічно пристосовані для її переробки з такою якістю. Традиційно з подібними проблемами переробники миряться, оскільки дисконт на таку нафту дає можливість непогано заробити, але хлориди, які виводять з ладу дорогі каталізатори – це не той випадок.

М. Ходарковскій швидше за все правий, сировинним джерелом для нафтопроводу «Дружба» є Волго-Уральський нафтогазоносний басейн, активна розробка якого почалася ще в 50-ті роки ХХ століття. Причому, нафта видобувається так званим «фонтанним способом» (за рахунок різниці тиску в продуктивному пласті і тиску у гирлі свердловини), що вимагає заміщення вже видобутої нафти на будь-яку іншу рідину, а саме хлорорганічні сполуки роблять це дуже ефективно. Так, в такому випадку йде активне забруднення навколишнього середовища, але в РФ це мало кого і коли цікавило. Саме тому, починаючи з 2012 року «Роснефть» активно закуповує і використовує хлорограніку для видобутку нафти, а останній тендер з придбання цього реагенту в обсягах був проведений на початку 2019 року.

У зв'язку з тим, що з плином часу «повторюваність» відвантаження неякісної нафти (не обов'язково через хлориди) буде тільки посилюватися, надходження до Одеси першої партії американської нафти викликає тільки позитивні емоції, оскільки це крок до реальної диверсифікації постачання енергоносіїв в Україну, а судячи з розвитку подій, без цього – ніяк.

Владислав Аніськін

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-07-21 03:30 :07