Новини » Політика 13 червня, 2019, 9:19
Наскільки сумісні демократія та капіталізм?
toonpool.com
toonpool.com

Економічні потрясіння та демографічні зміни послаблюють симбіотичні відносини.

Останнім часом старі демократії стали більш вразливими. Америка, здається, покликана бути плацдармом протистояння між виконавчою та законодавчою владою. Брекзіт затягнув Британію у конституційне болото. Останнім часом політичні експерти заявляють про те, що зростання нерівності в англо-американському світі врешті-решт загрожуватиме основам демократії. Ці твердження наводять на похмуру думку про те, що демократія та капіталізм – поняття несумісні, зазначає видання Economist.

Це сильні аргументи, проте, минуле століття свідчить про дещо інше. До клубу багатих демократій приєднатися непросто, проте ті, хто туди потрапив, мають тенденцію там і залишатися. Від початку індустріалізації жодна просунута капіталістична демократія не вийшла з лав країн з високим рівнем доходів або не перетворилася на авторитарну. Це не випадковість, стверджують Торбен Іверсен з Гарвардського університету та Девід Соскіс з Лондонської школи економіки, у своїй нещодавній книзі «Демократія та процвітання». Скоріше за все, пишуть вони, в розвинених економіках демократія та капіталізм прагнуть зміцнити один одного. Це обнадійливе повідомлення, проте воно буде піддаватися серйозним випробуванням у найближчі роки, пише у статті видання Economist.

Економісти та політичні теоретики прогнозували різні способи провалу капіталістичних демократій. Існувала навіть думка про те, що маси виступлять за експропріацію багатства підприємців та землевласників, а, в свою чергу, без захисту прав власності не може бути капіталізму. Економіст Фрідріх Гаєк вважав, що уряди початку XX-го ст., у відповідь на занепокоєння народних мас надто централізовано приймали економічні рішення, що згодом привело до тоталітаризму. Інші мислителі дотримувалися поглядів Маркса, схиляючись до думки, що найбільшу шкоду зробить жадібність капіталістів. Йозеф Шумпетер побоювався, що, якщо фірми стануть більш потужними, то вони підштовхнуть країну до корпоративізму та кумівства. Тома Пікетті та інші кажуть, що в капіталістичних країнах природно зростає нерівність та, що політична влада концентрується поряд з економічною. Інші економісти такі, як Дані Родрік, стверджували, що участь у глобальній економіці змушує країну у певній мірі відмовитися як від національного суверенітету, так і демократії.

Проте, якщо капіталізму та демократії так важко взаємодіяти між собою, то що ж пояснює їх довге співіснування у багатому світі? Пан Іверсен та пан Соскіс сприймають капіталізм та демократію, як потенційну взаємодопомогу з трьома стабілізуючими чинниками. Одним з них є сильний уряд, який стримує владу великих фірм та профспілок, і забезпечує конкурентні ринки. Другим – середній клас, який формує політичний блок, який розподіляє процвітання, створене капіталістичною економікою.

Надання освіти, створення інфраструктури та системи соціальної безпеки, які підтримують процвітаючий середній клас, вимагає значних податкових надходжень. Для того, щоб система підтримувала третю складову, потрібні великі фірми, які є не дуже мобільними. До нещодавньої швидкої глобалізації це не було проблемою. Проте, навіть зараз фірми більш укорінені, ніж вважається. Хоча транснаціональні корпорації вміють організувати виробництво та керувати прибутками в усьому світі, в економіці знань провідні фірми не можуть розірвати зв’язки з мережами кваліфікованих фахівців, які існують у Лондоні, Нью-Йорку або Силіконовій долині.

Нерухомі компанії, що надають урядам певний рівень суверенітету, який вони використовують для підтримки середнього класу, є свідченням стабільності розвинених капіталістичних демократій. Проте, є певні нюанси. Середні класи повинні відчувати впевненість в економіці. Різке сповільнення зростання реальних середніх доходів в Америці та Великобританії в останні роки, можливо, не підштовхне виборців йти на барикади, проте, може посилити привабливість рухів, які загрожують порушити статус-кво. Уряди стають менш чутливими до пріоритетів середнього класу. Америка є занадто недієздатною, а Британія занадто відволікається на Брекзіт, щоб зосередити свою увагу на покращенні освіти, інфраструктури та конкурентоспроможності ринків.

Демографічні зміни також можуть мати негативний вплив: старше покоління може не вельми обходити те, чи середній клас, відмінний від них, має можливості для руху вперед чи ні. Також, можливо, автори недооцінили корозійний ефект нерівності. Адже багаті володіють чималою владою. Вони контролюють засоби масової інформації, фінансують опитування громадської думки, витрачають на або стають політичними кандидатами. Горді демократії цілком можливо зможуть пережити цей період потрясінь. Проте, помилково було б вважати, що їх виживання забезпечене.

Підготувала Оксана Вергелес, для ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-06-17 07:37 :11