«Давати і брати»: Адам Грант про шляхи змін у соціумі
Оксана Думанська
письменниця, перекладач

«Давати і брати» – книжка не про хабарників і не про корупційні взаємини. Адам Грант, один із найвпливовіших фахівців із менеджменту та управління людьми, виклав своє бачення на вдосконалення суспільних зв’язків, щоб вони додали успішності тимчасово неуспішним особам. Автор поділяє людей на три групи: давачів, урівнювачів та отримувачів.

З першою все зрозуміло: до неї належать люди-волонтери, які ніколи не прораховують вигоду від своїх вчинків. До третьої групи входять особи, які отримують від давачів допомогу. А от хто тоді – урівнювачі? Це ті, які діють за принципом «ти мені – я тобі», і можуть ніколи не бути давачами, на відміну від отримувачів, що стають на позиції тих, які колись посприяли в їхніх справах. Щоправда, в українських реаліях ще є «вимагачі» – от вони весь час вважають, що хтось мусить їм допомагати, хоча й самі могли б упоратися.

Та все ж я не рецензую нове видання і не рекламую його, а хочу сказати про потребу змін у соціумі. От ці зміни й прописав добродій Грант. На його думку, соціальна напруга значно зменшиться, якщо сполучати людей на добрі справи, якщо спонукати їх до доброчинної діяльності чи до простої допомоги ближньому. Хто це має впроваджувати – якась державна інституція? Та ні – лише ініціатива знизу, від людини, яка за своєю природою небайдужа до інших. Саме в такий спосіб один підприємливий чоловік заснував мережу взаємного обміну, в якій учасники пропонували меблі, прилади, знаряддя, спорядження, що ними вже не користуються, але вони вповні придатні до вжитку. І одного разу в ту мережу обміну написав літній чоловік, надсилаючи рибальське спорядження, абсолютно нове, з проханням віддати його саме тому рибалці, якого пограбували. Виявляється, він замолоду поцупив вудки, бо не мав за що придбати, і тепер хоче в такий спосіб спокутувати гріх…

Згуртувати людей на добрі справи, витягти їх із щоденності, спонукати до давання-отримування – і тоді легше буде порозумітися. Так стверджує ця книжка. Бо порозуміння швидше настане там, де менше буде людей, які втратили оптимізм: не впоралися із бізнесом, травмувалися – і покинули спорт, програли сильнішому. Вчасна допомога, порада чи позика додадуть сил почати все спочатку, зайнятися чимось новим – і перемогти обставини.

Недарма під назвою книги дрібнішим шрифтом написано: «Прихована соціальна динаміка успіху». Прихована динаміка, яку слід оприявнити.

Спостерігаючи за політичним розшаруванням і розчаруванням, я весь час повертаюся до цієї книжки, щоб знайти підтвердження фактам нашої безпорадності. Вона така наскрізна – ця безпорадність – бо мало хто ставить інтереси інших вище за свої. І тут натрапляю на сюжет, який частково відтворює й нашу політичну ситуацію. Один амбітний, проте не родовитий американець, балотувався в сенат проти політичних зубрів. Він ішов другим у перегонах, проте зняв свою кандидатуру на користь третього, до того ж зі значно меншою підтримкою виборців. І закликав свій електорат віддати голоси супернику. Чому? Бо йшлося про людину досвідченішу й перспективну, яка переможе особу з корупційними грішками.

От думаю, що слід би усім, що вибиваються в люди через політику, додати в список прочитаних книжок Адама Гранта… Змінивши соціальні взаємини, можна зменшити напругу, породжену типовими рисами: заздрістю, жадібністю, непоступливістю, пихатістю, зухвалістю. Якщо людині засмакує успіх – її попустить… Якщо вона почуватиметься запотребованою – вона стане давачем. І це ми бачимо на прикладі волонтерського українського руху.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-06-26 19:04 :44