Новини » Суспільство 10 червня, 2019, 12:39
За кремлівським сценарієм: Як бандерівське ОУН отримало тавро «братовбивць»
ZIK
ZIK

Наприкінці серпня 1941 року у Житомирі вбили вищих членів проводу ОУН (м) Омеляна Сеника та Миколу Сціборського. Цей злочин наклав на «бандерівське» крило організації тавро «братовбивць» та ще більше загострив ворожнечу між українськими націоналістами. Та чи справді є підстави звинувачувати ОУН (б) у резонансному злочині?

Журналісти проекту «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» на телеканалі ZIK проаналізували основні версії вбивства, щоб зрозуміти, кому насправді був вигідний цей атентат.

Атентат на провідних діячів «мельниківської» ОУН загострив ворожнечу між українськими націоналістами.

Ми проаналізуємо три версії вбивства, аби зрозуміти, кому насправді було вигідно звести зі світу Омеляна Сеника і Миколу Сціборського.

30 серпня 1941 року у центрі Житомира розстріляли членів Проводу ОУН (м) Омеляна Сеника та Миколу Сціборського. Сеник помер на місці, Сціборського доставили до лікарні, він так і не прийшов до тями.

Обоє були вищими керівниками Проводу. Сціборський долучився до створення проекту Української конституції. Сеник – довірена особа самого Євгена Коновальця.

Німецькі органи повідомили: вбивцю застрелив солдат Вермахту при спробі втечі з місця злочину. Однак тоді відмовились показувати «мельниківцям» тіло нападника та не дозволили допитати бійця, який його ліквідував.

«Мельниківці» встановили лише, що вбивця мав при собі посвідчення на ім’я Степана Козія, яке йому видали у Берліні. Та згодом з’ясувалось: документ – фальшивка.

Найпершими підозрюваними в антентаті оголосили ОУН (б). На той час спротив між двома гілками загострився – у документах 1941 року «бандерівці» називали «мельниківців» підривним елементом і нелегітимним відгалуженням організації.

Похорон Сеника та Сціборського перетворився на мітинг. По всьому Житомирі вивісили листівки – провідники загинули від рук «братовбивці». Вважається, що такі заяви мали більш політичний характер. Низка активних діячів «бандерівського» крила справді перейшла до «мельниківців».

Однак ОУН (б) заявила у пресі, що не причетна до злочину. Якби «бандерівці» і взялись за ліквідацію «мельниківців», першими жертвами обрали б чільних провідників – щоб не дати руху розвинутися. Вбивство Сеника і Сціборського навпаки усе нагнітало.

Згодом Андрій Мельник висунув версію, що за вбивством членів його організації стоїть радянська розвідка. За іншою версією – найбільш зацікавленою в вбивстві була саме Москва, а безпосередніми виконавцями обрали людей з «бандерівського» крила.

Припускають, що за наказом Кремля, вбивство міг організувати радянський агент Кіндрат Полуведько – для поглиблення розколу в ОУН. Відразу після інциденту агент зник з міста, у 1943 році в Харкові його арештувало гестапо. Полуведько, нібито, повісився у в’язниці.

Однак немає жодного документу радянських органів держбезпеки, який би підтверджував цю версію. Навіть безпосередній керівник Полуведька – Павло Судоплатов у своїх спогадах про це також не згадує.

15 вересня1941-го «бандерівці» поширюють інформацію, що «мельниківців» прибрали німці з метою дискредитації обох гілок ОУН. Мовляв, вони ще не дозріли до незалежності, адже не можуть розібратись між собою.

Тоді ОУН (м) відкинули цю версію, ще сподіваючись, що Німеччина погодиться на існування Української держави. Та вже за кілька днів активізовуються репресії проти українських націоналістів обох гілок. Надія на відродження Української держави з допомогою так званої лояльної німецької влади розбилась на друзки.

Масові арешти почались не лише в Україні, але й у всіх країнах Європи, які контролювала Німеччина – провідники націоналістів запроторюють в німецькі концтабори. Натомість анетнат у Житомирі залишився не розкритим.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-06-20 22:08 :02