Новини » Суспільство 10 червня, 2019, 14:03
Розкол ОУН: Експерти з’ясовували, чи справді в українському підпіллі тривала «братовбивча війна»
ZIK
ZIK

У післявоєнний період представники ОУН (м) та ОУН (б), які діяли в Україні, не ворогували між собою – не зафіксовано жодних фактів такої «братовбивчої війни». Навпаки – у них була налагоджена кооперація. Підпільники, які залишились тут, розуміли: потрібно воювати з ворогом, а не між собою.

Таку думку в ефірі проекту «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» на телеканалі ZIK висловив керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху Володимир Бірчак.

Він розповів: у доносах КДБ зафіксовано, що примирити розділені гілки ОУН свого часу намагався і патріарх УГКЦ Йосиф Сліпий. Тоді націоналісти розклались на три крила – «бандерівців», «мельниківців» та закордонні частини –ОУН (ЗЧ), яких ще називали «двійкарями».

«У КДБ зафіксовано, що тоді на зустрічі був Ярослав Стецько від «бандерівського» ОУН, Олег Штуль-Жданович – представник ОУН (м) і Микола Лебідь від «двійкарів». КДБ відзначає, що проблема та криза в спілкуванні настала тоді, коли Стецько сказав, що він не проти, однак дві інші структури мають влитись у його. Тоді й діалог завершили», – розповів історик.

Однак, він додав: часто вливання однієї гілки в іншу були досить позитивними – з отриманням високих посад та важливих завдань.

У свою чергу кандидат історичних наук Олександр Кучерук зазначив: якби ОУН не розкололось на дві гілки, не було б «джерела для подальших непорозумінь» та кривавих складових цього процесу.

«Однак, чудово знаємо, що в розкол втрутились не лише внутрішні проблеми, а й НКВС, і німці, сприяючи тому, що це сталося», – зауважив Кучерук.

Та жодна зі сторін ОУН не зробила кроку до примирення. Ідеологи, як «бандерівців», так і «мельниківців» писали праці, які не створювали платформ для порозуміння.

Водночас, Бірчак додав: цікаво, що у післявоєнний період підпілля представники ОУН (м) та ОУН (б) не конфліктували між собою.

«Не йдеться про «братовбивчу війну», вендету, непрощення, ні. Ми маємо приклади, як на Рівненщині існував цілий окружний провід ОУН (м), очевидно, в них були не на стільки сильні позиції, як в ОУН (б), але функціонували. У них була якась кооперація, обмін інформацією», – зазначив Бірчак.

До того ж, за його словами, немає жодних фактів фізичної війни між цими двома підрозділами.

«Тут після війни нічого ділити не можна було. Цей напів уявний фронт перейшов на еміграцію. Натомість тут хлопці усвідомлювали, що є ворог, з ним потрібно боротися, а між собою ворогувати не варто», – підкреслив представник Центру досліджень визвольного руху.

Також Олександр Кучерук зауважив: що нижчий рівень, то стосунки були простішими і «ближчими одне до одного».

«Відбувалось і певне географічне розшарування. Наприклад, якщо знали, що в якомусь селі – «мельниківці», «бандерівці» могли взяти собі сусіднє і не заважати одне одному. Це було жахливе підпілля, просто важко собі уявити, як страшно перебувати в такому стані – коли знаєш, що виграти неможливо і ти нікуди не можеш подітися», – підкреслив Олександр Кучерук.

Як повідомлялось раніше, наприкінці серпня 1941 року у Житомирі вбили вищих членів проводу ОУН (м) Омеляна Сеника та Миколу Сціборського. У цьому злочині звинуватили «бандерівське» крило організації, що лише загострило складні відносини  між націоналістами.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-06-20 23:06 :02