Мусимо зняти з журналістики прокляття й почати служити Україні – а не кишеням, виборам, мишам і тарганам
Ольга Герасим'юк
журналіст, телеведуча
Фото: Ольга Герасим'юк/Facebook
Фото: Ольга Герасим'юк/Facebook

Сьогодні – день, коли треба згадати наших колег-журналістів, які загинули на своєму посту, тих, хто в тюрмах, тих, хто не прислужував, хто був тим гінцем, який мчав до людей з правдою, не боячись бути за неї розп’ятим, тих, хто робив це для того, щоби людям допомогти стати сильнішими, а не залякати… Небесна сотня цих людей поповнюється…

Найкращим ділом пам’ятати про них – сказати, що вони перемогли! Продовжити їхню справу й боротися за покарання їхніх вбивць та карателів. Інакше їхня несправедлива смерть і мучеництво святкуватимуть перемогу.

Сьогодні день, коли треба озирнутися на руїни, що натворені «журналістикою», яка стала, по-суті, ескорт-сервісом, інформаційним обслуговуванням політиків. Сьогодні час оглянути руїни, які залишив цей «сервіс» у суспільстві, позбавив його можливості отримувати інформацію чесну й безпечну, яка не повергає в прірву ненависті одне до одного, зневіри й повного хаосу думок…

Мусимо зняти з нашої журналістики прокляття й почати служити Україні – а не кишені, виборам, чортам, потворам, сатані, мишам і тарганам… Прогнати з ефірів і сайтів мову ненависті, почати справжні розслідування замість транслювання «зливів», підглянутого в чужому телефоні, вкраденого з чужої пошти.

Змінити ситуацію, що стала нормою – легалізацію прослушок, стежень, необхідності, чорт забирай, мати при собі зброю для захисту й хреститися перед тим, як зайти в під’їзд…

Захистити журналіста від ризику бути знищеним… Захистити себе, свої сім’ї, свою країну від ризику бути обдуреними. Захистити медіа від цензора, від «підвішування на гачок» через чиновників, від сумнівної регуляції, зробити регулятора незалежним. І, нарешті, – сьогодні, в цей важливий для України час, припинити розділяти суспільство на частини, зупинити травлю виборців за їхні погляди, вирівняти інформаційний курс, не плутати свободу слова зі цькуванням, і цькування з фактами. Говорити одне з одним!

Тост: За нашу й вашу свободу слова!

P.S. Завжди, коли думаю, чи я права, витягаю це своє фото й дивлюся на ту дівчину, яка бігала за оператором Васею Сикачинским, старалася дати правдивий репортаж про перепоховання Патріарха біля брами Софії… Згадую, як Патріарха в ту браму не пустили… Але величі його сьогодні вклоняється кожен при вході – лише збираючись ввійти. Велич і справжність не можна не пропустити – вона йде по воді, ступає в повітрі:)

До речі, сьогодні – Вознесіння, так збіглося. І, кажуть, сьогодні не можна смітити навколо себе й плюватися, бо «можна поцілити в Христа, який сьогодні може йти поряду в подобі жебрака». Люблю читати ці притчі:)

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-07-20 12:21 :06