Іноді горджуся, що я журналіст. А іноді – соромно

Іноді я горджуся тим, що я журналіст, а іноді – мені соромно. У нашому цеху, точно так само як і в будь-якому іншому, є достойні люди, а є покидьки; є ганебні помилки, є героїчні звершення. У нашій професії теж є різні формати роботи: хтось пише кілометрові матеріали, не виходячи з офісу, а хтось ризикує життям заради одного кадру, долаючи сотні кілометрів.

Для когось із нас вищою професійною цінністю є правда, а для когось – задоволений інвестор. Наша місія шукати правду, з’ясовувати істину. Ми не завжди даємо собі раду із цим завданням. Часом, причиною є обставини, а часом бракує наснаги, емпатії чи інтелекту.

Ми часом в’їдаємося у кожну деталь, а іноді, спустивши руки, поверхнево вглядаємося у суть речей. Ми всі унікальні, і в кожному із нас поєднується різне: професійність і поверхневість, об’єктивність і заангажованість, ретельність і лінь...

Але немає крутішого та ефективнішого механізму контролю дійсності, ніж вільна журналістика. За умови, що вона працює згідно з принципами об’єктивності, збалансованості та оперує фактами, а не інтерпретаціями.

Журналістика – це магічний демократичний інструмент контролю та зміни дійсності. А джерело цієї магії – самодисципліна, бо ми несемо колосальну відповідальність за стан суспільства.

Вітаю колег із професійним святом і бажаю нам усім (і собі в першу чергу) самодисципліни, об’єктивності і ретельності у дослідженні дійсності.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-07-24 05:43 :05