Новини » Політика 27 травня, 2019, 13:05 блоги
Закони тайги проти цивілізованого світу
Олег Гринів
професор, письменник, журналіст

Дослідники порівнюють нинішню Московію з ведмедем, який вважає себе самовладним господарем тайги: не тільки не хоче ні з ким ділитися своєю владою, а й зазіхає на чужі простори. Звісно, косолапий не переймається легітимністю своєї влади, бо визнає лише грубу силу. Якщо ж покласти його права на шальки терезів, то доведеться визнати, що не так все просто. Що таке нинішня Російська Федерація? Це – «імперія зла і брехні, яка ще «недорозпалася», позаяк західні держави, яким вона програла «холодну війну», проявили короткозорість, не підтримали патріотичних сил на її уламках, що вимагали міжнародного суду над найвищим керівництвом КПРС.

Якби такий суд відбувся, то була б заборонена діяльність КДБ як ударної сили компартійної номенклатури, її колишніх кадрів. Мабуть, прихід до очолення РФ кадебістського вишколенця В. Путіна був би доволі проблематичним. Тепер потяг загув – його не наздогнати!

Після розпаду СРСР не тільки в Російській Федерації, а й у багатьох «союзних республіках» на вирішальних посадах (нерідко – в тих самих кабінетах) залишалась компартійна номенклатура, яка змінила тільки таблички на дверях. Керівництво РФ проголосило рудимент колишньої імперії спадкоємцем «союзу непорушного», сподівалось, що не за горами той час, коли їй вдасться економічно виснажити проголошені незалежні держави і знову накинути на шию ярмо під новою назвою. Як наслідок самостійність звільнених народів була досить умовна. Можна сказати, що аж до 2014 року, коли Кремль розпочав неоголошену війну проти нашої держави, Україна перебувала в економічній, духовній і навіть політичній залежності від колишньої митрополії.

Не тільки наше керівництво, а й інших країн цивілізованого світу вважало, що Російська Федерація зазнала докорінних змін, інтегрується в західну (євроатлантичну) цивілізацію, буде свято дотримуватись міжнародних зобов’язань щодо нашої держави. Однак не так сталося, як гадалося: Московія залишилась вірна давнім традиціям, які не передбачають визнання міжнародного права.

Мабуть, діяти як цивілізована країна РФ і не могла. Наш правник Юрій Шуліпа пише, що росіяни не хочуть свободи. Найголовніше для них – це збільшення території будь-яким шляхом, навіть злочинним, бо інакше не може бути. Нічого дивного в тому нема, адже Московія розросталася розбійницькими методами, успадкованими від Золотої Орди (Алтин-Орди). З того часу, як зазначає тамтешній «небополітик» А. Дев’ятов, життя в сусідній державі ґрунтувалося на п’ятьох ординських принципах: духовне понад матеріальне; загальне понад часткове та одиничне; справедливість понад писаний закон; служіння понад володіння; влада понад власність.

Доконечно наголосити, що московські керівники та ідеологи звикли вкладати зовсім інший зміст у відомі слова. Отак треба підходити до названих принципів. Приміром, духовне для них зводиться до відповідності настановам їхніх квазіправославних клерикалів. Окрім того, ще М.Костома-ров зазначав матеріалізм росіян порівняно з українцями, схильними до ідеалізму. При такому підході не може бути мови про однозначність трактування інших понять. Якщо брати до уваги справедливість, то неодмінно побачимо, що для росіян справедливе те, що сприяє зміцненню їхньої держави у світі. Як відомо, нинішня Калінінградська область – це німецька територія. Проте Кремль не має наміру повертати її Німеччині. Аналогічне ставлення до островів Курильського пасма. У належності їх до Японії ніхто не сумнівається, але московське керівництво чинить різні перешкоди для торжества історичної справедливості. Виходить, що московське розуміння справедливості докорінно відрізняється від прийнятого в цивілізованому світі. Визнання переваг загального над частковим та індивідуальним переконує, що в пів-нічно-східній державі завжди на першому місці буде колектив, а його члени безправні. Прикладів шукати не доводиться – сільська община, яка докорінно відрізняється від нашої громади, що захищає права своїх членів. Останні дві засади дають зрозуміти, що в ординській Росії володіння залежить від служіння цареві. Нарешті, статус влади, яка вища від власності логічно веде до встановлення олігархічного ладу, що ставить під сумнів духовність і справедливість в універсальному розумінні.

Історія Російської імперії підтверджує, що її поразка у війні завше була на користь власного народу. Поразка в Кримській (Східній) війні (1856 р.) спричинилася до скасування кріпосного права, поразка у війні з Японією (1905 р.) започаткувала перехід до ліберальних перетворень, поразка в «холодній» війні з цивілізованим світом і війні з Афганістаном (1989 р.) привела до краху матеріально обтяжливої для росіян «імперії зла і брехні» (1991 р.), хоч Путін трактує цей процес (додамо – незакінчений) як «найбільшу катастрофу» минулого століття.

Деякі твердження російських ідеологів ошелешують читача. Політолог Є. Бестужев зазначає, що Російська Федерація не має нічого спільного з історичною Росією, яка офіційно перестала існувати на початку 1918 року, коли більшовики розігнали демократично обрані Установчі Збори. СРСР, який виник на ґрунті Російської імперії, навіть не був, як пише далі, державою, а державним утворенням, що виникло злочинним способом. Водночас так само, зазначає, ще раніше виникла й Російська імперія. Виходить, що попередниця СРСР також не мала права на існування.

Який вихід? Є.Бестужев пропонує повернути в легітимне поле три формації його народу – колишні Російську імперію і Радянський Союз та нинішню Російську Федерацію, щоб провести ревізію російської історії, а В.Путіна, який узурпував державну владу, віддати під суд. Як наслідок РФ має розпастися на окремі національні держави. Після такого розпаду на законних підставах виникне російська національна держава.

Аналізуючи перехід від СРСР до РФ, Бестужев зазначає: тоді цивілізований світ був переконаний, що Росія перетворюється в європейську державу. Як відомо, під зовнішнім тиском незалежна Україна віддала Росії третій у світі ядерний потенціал. Звісно, при збереженні його констеляція у світі була б інша. Чи насмілилося б кремлівське керівництво напасти на ядерну Україну? Питання декларативне, адже російське керівництво, а путінське – не виняток, боїться лише бойової сили! Дуже сумнівно, що пострадянська Росія в таких умовах претендувала б на роль світового жандарма, втручаючись у внутрішні справи Сирії, Венесуели чи інших держав.

Проте розвиток Росії пішов по іншому шляху. Обраний керівником нової держави, яка посіла місце СРСР у Організації Об’єднаних Націй, Б. Єльцин спочатку заборонив діяльність союзної компартії, але незабаром вона утвердилась як впливова політична сила в РФ. Фактично КПРФ далека від комуністичних ідей: вона надихається історичними традиціями, схиляється до російського націоналізму, ставить за мету побудову Великої Росії. Дослідники вважають, що партія спирається насамперед на ідеологічні концепції Н.Данилевського, К.Леонтьєва, Н.Бердяєва, «великого євразійця» Л.Гумільова та інших. Компартійне керівництво ідеалізує часи партійного правління Л.Брежнєва, коли «у всех была работа и зарплата».

Характеризуючи становище в Російській Федерації, Бестужев зазначає, що населення підтримує чинну владу на основі формули: «если ты не поддерживаешь власти, ты – ничтожество». Путінське керівництво відверто вибрало шлях, протилежний вибору балтійських держав, а тепер – України. Державну владу, як наголошує політолог, захопили «террористы», «приблатненные уголовники с кооператива «Озеро», що безпрецедентно навіть для Росії. Вони перетворили для своїх потреб відому формулу Маркса, що звучить тепер, як «деньги–власть–деньги», діють за принципом: «бей слабых».Трагічно для населення те, що злочинці відчувають захист державної влади. Звісно, не просто пояснити, чому не тільки пересічні росіяни, а й інтелектуали підтримують путінську владу. Невже ж вони не спроможні передбачити наслідки?

Як зазначає Бестужев, для виходу з такого становища доконечна зовніньополітична поразка Росії, подібна до тих, яких зазнали її попередниці. Ніхто не заперечуватиме, що антиросійські санкції не минають безслідно для керівництва й населення РФ. Проте їхня ефективність залежить від узгоджених дій західних держав, належної реакції на дії путінського керівництва на міжнародній арені. Нині на першому плані – боротьба нашого народу за європейські цінності, проти загрози азіатської навали на сході України.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-06-25 13:20 :21