Новини » Світ 26 травня, 2019, 10:19
Єрусалим: місто для блаженних і одержимих
Єрусалим. Фото автора
Єрусалим. Фото автора

Гріб Господній, Стіна Другого Храму, Наріжний Камінь – цього досить, аби назвати Єрусалим духовним центром світу, колискою сучасної цивілізації.

У 19 столітті на Поділлі ще вірили, що Мати Божа стоїть посеред Єрусалиму і тримає над світом сонце. Є карта світу 15 століття, де в центрі світу – місто Єрусалим. Сам перелік місць, які варто побачити,зайняв би цілу сторінку. Тому я розповім про те, що мене вразило найбільше: трамвай, брама для Месії та єрусалимський синдром.

Єрусалим. Фото автора
Єрусалим. Фото автора

Святе Місто оточене мурами, під якими можна сидіти на зеленому моріжку в тіні олив і дивитись, як потік людей вливається у Дамаську браму, в якій і поза якою торгують зеленню та китайським ширпотребом. Туристи, прочани, місцевий люд перемішуються між собою, штовхаються, і отак непомітно й стрімко ви опиняєтесь на головній для християн вулиці – Via dolorosa, Дорога скорботи, якою Ісус ніс свій хрест. Тут і там бредуть групи прочан, і хтось із них несе на плечах дерев’яний хрест, така традиція. Є хрести дуже важкі, а є легенькі. Їх можна позичити під стіною Храму Гробу Господнього. Тут же торгують сувенірами, де все на купі – талеси, менори, вервиці, персні Соломона, всевидяче око Аллаха, вірменська кераміка і кашемірові шалі. Вулиця закінчується Лев’ячою Брамою і за нею:спуск до Кедронської долини, де ввечері між тисячолітніх надгробків виповзають лискучі чорні сколопендри, і сторож попереджає, що з горбів араби можуть пожбурити камінням. А за долиною, через автостраду – Гетсиманський сад, огороджений і причепурений, за ним – єврейський цвинтар, на якому першими прокинуться мертві до Страшного суду, й Оливна гора, на яку неможливо піднятися, бо вона наче й не має вершини. Обертаєшся назад і серце завмирає: золотий купол мечеті над Наріжним Каменем, жовтуваті мури і замурована Брама для Месії. Її замурували, бо надто багато нею входило несправжніх месій, а справжньому не завадять мури, якщо він нарешті прийде. На все це можна дивитися вічно: тут вирують різні культури й релігії, тут в глибинах безліч невідкритих підземель і звідти пре шалена енергетика. Ти не обираєш дорогу, вона обирає тебе, приховуючи те, що тобі не потрібно бачити.

Єрусалим. Фото автора
Єрусалим. Фото автора
Єрусалим. Фото автора
Єрусалим. Фото автора

У щілині Стіни Плачу сплять двійко голубів, а люди, окремо чоловіки, а окремо жінки підходять, моляться, всовують записки Богу, які на світанку сторожі вимітають, щоб лишилося місце для нових записок. Надвечір’я перед шабатом, коли з’являються побожні євреї в білих панчохах, хутряних шапках, і сонце не заходить, а падає, й відразу настає темрява... До костелу на вулиці Св. Марка, де знімався фільм жахів «Єрусалим», ще рано. Кам’яні коридори порожніють, прибиральники замітають вулиці. Ти можеш отут переночувати на сходах чи на пласких дахах – тут все можна. Бо це – Святе місто Єрусалим. Воно захистить.

Єрусалим. Фото автора
Єрусалим. Фото автора

Ми знайшли психлікарню, куди потрапляють люди, вражені єрусалимським синдромом. Це коли людина настільки глибоко переймається містом, що не хоче його покидати. Вона плаче, виривається, намагається втекти і залишитись тут назавжди. Я сама відчула, що ніщо не має сенсу, те, що було і буде, що тільки тут ти відчуваєш себе важливим і щасливим. Як лікують одержимих – не знаю. Баал Шем Тов, засновник хасидизму, колись рік просидів у Стамбулі й так не зміг зважитись поїхати в Єрусалим. Він боявся, що не зможе опиратись чарам Святого Міста й не повернеться більше до рідного Меджибожа.

На даху, де можна навіть спати вночі чи медитувати, я побувала на світанку. Якийсь безпритульний дідусь внизу щойно прокинувся і збирав свої манатки. Певно, йшов снідати. Покропив легкий дощ, але навіть не намочив листячко рослин, які тут росли в горщиках. Я теж хотіла б тут залишитись назавжди. Тут тепло, тут затишно, тут не важливо, маєш чи ні.

Єрусалим не надто великий, десь як Львів, навіть герб його схожий на Львів – лев у брамі. Але трамвайний маршрут в Єрусалимі тільки один. Він починається від вертикального автовокзалу, де платформи на поверхах, і прямує до Святого міста, а потім ще далі, до Музею Голокосту Яд Вашем. Але в шабат він не курсує, і автобуси теж. Це – суперсучасний трамвай, проте має один недолік: автомати на зупинках неохоче віддають квитки, люди сердяться. Хоча можна придбати проїзний. Трамвай довго не хотіли пускати, щоб не знищити колорит міста, але він виявився таким зручним і приємним, що став уже символом нового міста.

На святі поминання Йом-Кіпур євреї прощаються зі словами: «Зустрінемось в Єрусалимі!». Бо всі дороги, зрештою, ведуть не до Риму, а до Єрусалиму.

Галина Пагутяк,
для IA ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-06-20 14:06 :33