Новини » Суспільство 25 травня, 2019, 12:16
У львівському Музеї скла – виставка робіт майстрів з Естонії та Литви
  • Іво Лілль. «Золота регата». Фото: Музей скла у Львові
  • Іво Лілль. «Ворота до пекла». Фото: Музей скла у Львові
  • Індре Стульгайте. «Каштани». Фото: Музей скла у Львові
  • Ремігіюс Крюкас. «Вітрило». Фото: Музей скла у Львові
  • Індре Стульгайте «Домашній затишок». Фото: Музей скла у Львові

У львівському Музеї скла представили виставку робіт майстрів з Естонії та Литви. Показ почався 23 травня. В експозиції «Прозорість: Балтійська сповідь» твори трьох художників – Іво Лілля (Естонія) та подружжя Реміґіюса Крюкаса й Індре Стульґайте (Литва).

Про це IA ZIK розповів директор Музею скла Михайло Бокотей.

І додав, що «Балтійська сповідь» – це, образно кажучи, розмова вітру з дощем, піщаних дюн з хмарами та дощем, за якими ховається сонце. Це наче сповідь про нас і світ з настановою бути вдячними за красу буття.

Також порекомендував відвідувачам Музею скла поекспериментувати з фотографуванням експонатів, бо, переконаний, кожна зміна кута освітлення дасть нові, неймовірні ефекти, відповідно – враження.

– Виставку минулого року демонстрували у галереї «КалитаАртКлуб» в Києві, і це були роботи чотирьох художників: Анди Мункевіци (Латвія), Іво Лілля (Естонія) та Реміґіюса Крюкаса й Індре Стульґайте (Литва),– розповів Михайло Бокотей. – Ініціатор і куратор проекту – відомий українсько-норвезький мистецтвознавець Олена Сом-Сердюкова, до якої ми звернулись з пропозицією продовжити виставку у Львові, а згодом відкрити її в рамках XI Міжнародного симпозіуму гутного скла в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва в Києві. Учасники, а вони – наші давні приятелі, залюбки пристали на цю пропозицію. Але ми експонуємо твори лише трьох художників, оскільки роботи Анди Мункевіци фізично не вмістилися би у виставковому просторі Музею скла. На жаль. Маємо не дуже великі площі.

– Музей скла засновано у Львові 13 років тому – 2006-го. Провадите активну виставкову діяльність. Та чи представляли творчість саме цих майстрів?

– Так. Зокрема, 2016-го робили персональну виставку Крюкаса – Стульґайте. Щодо Іво Лілля, то його скло показуємо вперше. Взагалі цей художник – дуже цікава особистість, один з зачинателів міжнародного руху студійного скла на теренах колишнього СРСР разом з Андрієм Бокотеєм. На жаль, художник ніколи не наважувався брати участь у наших симпозіумах, бо працює в зовсім іншій, ніж гутна, техніці обробки художнього скла, але цього року врешті погодився приїхати. Чому прибалти? Перш за все, тому, що це наші, фактично, найближчі друзі, у тому числі – і на особистому рівні. З Реміґіюсом та Індре ми спільно зробили вже не один виставковий проект – і в Україні, і в Польщі, і в Китаї. Окрім того, вони за нашим прикладом почали з 2014 року організовувати симпозіуми склярів на своїй виробничій базі. Анда Мункевіца брала участь у львівських симпозіумах ще з 1992-го, будучи студенткою кафедри скла Латвійської академії мистецтв. Сьогодні це одна з найвідоміших у світі латвійських художниць і безперечна національна знаменитість. Її об’єкти в громадському просторі прикрашають міста Латвії і не тільки. До того ж, балтійська школа художнього скла наділена власними характерними рисами, які вирізняють її на тлі інших. Тут переважає декоративне навантаження і підкреслення насамперед оптичних якостей скла, концентрація уваги глядача на візуальних ефектах, які запевняє прозорість і чистота матеріалу.

Якщо можна, кількома словами про найяскравіші, на вашу думку, роботи.

– Власне кажучи, дуже важко виділити найяскравіші. Роботи Лілля можна розглядати годинами і насолоджуватися світловими ефектами. Ми, коли робили експозицію, не могли натішитися рефлектами і кольоровими спектрами від просвічування оптичного скла. До речі, якщо наші відвідувачі матимуть телефони з потужними ліхтариками, радимо скористати і поосвітлювати роботи самостійно – кожна зміна кута освітлення дає неймовірні ефекти. Роботи Крюкаса водночас дивують тим, наскільки прості за формою і технікою (здавалось би) об’єкти можуть бути такі читабельні і відповідні до ідеї автора. Тут, зрештою, також присутній повний спектр оптичних ефектів і заломлень світла. Твори Індре Стульґайте також мають дуже характерний (можу навіть сказати притаманний жіночій ніжності), образ домашнього затишку, спокою, врівноваженості.

Скільки часу триватиме цей показ?

– Роботи литовського подружжя експонуватимуться до кінця літа. Іво Лілля, натомість, 10 червня будемо перевозити до Луцька – в Музей сучасного мистецтва Корсаків. Тому часу у наших відвідувачів, аби насолодитися цією красою, зовсім небагато.

– Знаю, що з 5 по 15 жовтня пройде XI Міжнародний симпозіум гутного скла, і це буде святковий захід, бо розпочалися симпозіуми 30 років тому. То як іде підготовка? І тут, у Львові, і в Києві?

– Саме так: 5– 15 жовтня відбуватиметься наш ювілейний симпозіум гутного скла. Розпочинаємо його в Києві, де збираємо всіх учасників на закриття двох виставок – наших друзів прибалтів, про яких уже згадували, і виставки окремих робіт з колекції Музею скла у Львові, яка сформована з результатів роботи на симпозіумах з 1989-х до 2016-х років. Виставки експонуватимуться з 4 вересня до 5 жовтня у залах Національного музею українського народного декоративного мистецтва в Києві. Наступного дня всі учасники продовжать роботу у Львові – на базі Львівської національної академії мистецтв.

– Захід буде потужним, як і годиться ювілейному. Чи вистачить коштів?

– У березні ми надіслали заявку на конкурс проектів програми «Знакові події для української культури» Українського культурного фонду. Після багаторівневої і ретельної оцінки нашої заявки, експертні ради оцінили проект, і в рейтингу серед 267 поданих заявок з цілої України ми посіли 7 місце. Отже, наш симпозіум буде абсолютно належно профінансований, у 100%, за кошт гранту від Українського культурного фонду. І це – понад 1,75 млн грн. Дякуючи такій потужній державній підтримці, маємо змогу не лише провести захід і на гідному рівні прийняти понад 50 художників з 30 країн, а й видати потужний візуальний матеріал – надрукуємо каталоги всіх виставок у програмі симпозіуму, спеціальний випуск мистецького часопису «7UA», присвяченого діяльності симпозіумів, також – потужний альбом колекції Музею скла. До того ж, на значно вищий рівень вдасться піднести умови роботи художників у майстернях. Якщо на попередніх симпозіумах ми просили учасників зосередитись винятково на роботі біля гутних печей і мінімалізувати використання інших технік обробки, бо на це не було технічних можливостей, то тепер матеріально-технічне забезпечення кафедри художнього скла запевнить роботу на абсолютно іншому, якісному, рівні. Ця потужна фінансова підтримка буде відчутна ще кілька наступних років і, в першу чергу, дозволить нам гідним чином робити промоцію львівським симпозіумам, які однозначно і беззаперечно належать до знакових подій для української культури. Тепер вже навіть за результатами оцінки висококваліфікованих експертних рад Українського культурного фонду.

– Хто приїде на симпозіум (країни й учасники)?

– Як я вже згадував, участь у цьогорічному симпозіумі візьмуть понад 50 художників, мистецтвознавців, кураторів, студентів і поціновувачів мистецтва скла з близько 30 країн. Точні числа будемо мати фактично перед початком роботи симпозіуму, бо список учасників постійно змінюється і доповнюється. Як і кожного симпозіуму, частина учасників – наші давні знайомі, а з кимось тільки-но знайомитимемося. Постійні країни-учасниці – Австралія, Бельгія, Білорусь, Болгарія, Великобританія, Естонія, Ізраїль, Китай, Латвія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Польща, Росія, Словаччина, США, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швеція та Японія. Новачки – Ісландія, Азербайджан та Швейцарія.

– Чи є у вас такі учасники, що приїжджають до нас від самого початку тих заходів?

– На превеликий жаль, багато з наших постійних учасників, які брали участь у симпозіумах ще з 1989 року, вже відходять від нас. Щороку довідуємося, що забракло наших друзів і з Росії, і зі США, Японії та й з України. Бо три десятки років – таки чималий відтинок часу… Суттєво, звичайно, ускладнили життя і наші стосунки й політичні обставини. Кожного симпозіуму до 2013 року до нас приїжджало багато художників з Росії. Минулого і цього року у заході братимуть участь тільки кілька російських художниць, для яких Україна і Львів залишаються близькими, а ми продовжуємо бути як рідні – з великої склярської родини. Зрештою, дівчата і не заперечують своєї неприязні до сьогоднішнього становища у своїй країні. До речі, одна з художниць – донька Бориса Фьодорова – Світлана. Отже, до нас на симпозіуми пішло вже друге покоління майстрів.

– Чи передбачені у межах симпозіуму конференції, круглі столи, майстер-класи?

– Безперечно. Як і щоразу, ми організовуємо наукову конференцію – це переважно презентації учасниками національних шкіл художнього скла або власної творчості. Цього разу запрошуємо учасників провести дводенні майстер-класи для студентів, які, зрештою, і так матимуть змогу спостерігати за роботою художників біля печей. При нагоді запрошуємо всіх охочих на кафедру художнього скла Львівської національної академії мистецтв 6–9 жовтня у першій половині дня – поспостерігати за тим, як виконуються мистецькі твори з гарячого скла, бо всі заходи в рамках симпозіуму – відкриті для відвідувачів, у тому числі – й робота на гуті.

– Багато років я висвітлюю ваші заходи. І кожного разу ішлося про те, що скрута з пічками… Якось виходите зі становища?

– В першу чергу, не можу не висловити нашу величезну вдячність вам за постійне і невичерпне бажання висвітлювати заходи, які ми організовуємо! Популяризації українського художнього скла і всього, що з ним пов’язано, – одна з наших першочергових місій, бо це і є тим чинником, який безпосередньо не дає галузі зі столітніми національними традиціями відійти у небуття. Так, якось щоразу виходимо зі становища. Це якраз чи не найпотужніший ризик для існування симпозіумів гутного скла у Львові. Можна не мати фінансування, як це було і 1995-го, і 1998-го, і 2001-го, і 2004-го, і 2007-го, і 2013-го, і 2016-го. Можна сформувати організаційну групу з ентузіастів і волонтерів. Але не можна організувати заходу без двох речей: учасників і бази. 2007 року ми змушені були виходити зі ситуації після закриття Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики – провели симпозіум на Бережанському склозаводі. Після його закриття 2008 року долею випадку вдалось провести 10 симпозіум на приватному підприємстві «Компанія «Галицьке скло», яке згодом, 2011-го, припинило існування. Від того часу базою для проведення стала гутна піч кафедри художнього скла ЛНАМ, яка, хоч і не дорівнює рівневі промислового виробництва, але дає нам змогу організовувати найтриваліший у світі безперервний симпозіум гутного скла.

Тетяна Козирєва,
для IA ZIK

На фото:

Ремігіюс Крюкас. «Вітрило». Фото: Музей скла у Львові

Індре Стульгайте. «Каштани». Фото: Музей скла у Львові

Індре Стульгайте «Домашній затишок». Музей скла у Львові

Іво Лілль. «Золота регата». Музей скла у Львові

Іво Лілль. «Ворота до пекла». Музей скла у Львові

 

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-06-20 08:37 :56