Новини » Суспільство 25 травня, 2019, 9:36
Між тюрмою та свободою: про подорож українського письменника в Антарктиду
Фото: Маркіян Прохасько / facebook.com/markiyanprokhasko / facebook.com/antarctic2019
Фото: Маркіян Прохасько / facebook.com/markiyanprokhasko / facebook.com/antarctic2019

Багато людей мріяли побувати в Антарктиді, однак одиницям це вдавалося. Одним із таких щасливчиків став молодий письменник, журналіст Маркіян Прохасько. Нещодавно він повернувся з єдиної української антарктичної станції «Академік Вернадський», яка розташована за тисячі кілометрів від рідного Івано-Франківська, звідки родом Маркіян.

Антарктиду відкрили всього 200 років тому. Це був останній континент, який довгий час не вдавалося підкорити дослідникам. Саме там, на південному краю світу, розташовано 90% світових запасів криги, а це 70 % прісної води на Землі. Температура навіть у літній час, який припадає на час української зими, у кращому разі наближається до 0 градусів. Тому умови для життя там дуже складні. В Антарктиді немає постійного населення. На континенті розташовано декілька десятків наукових станцій, на яких в залежності від сезону, живе від 5 тис. людей влітку і до 1 тис. взимку. Серед цих чоловіків і жінок є й українці, чий дім знаходиться на станції «Академік Вернадський», яка до 1996 року належала британцям і називалася «Faraday Station».

Кореспондент ІА ZIK поспілкувався з Маркіяном Прохаськом про його неймовірну подорож зі Львова у далеку Антарктиду.

Фото: Маркіян Прохасько / facebook.com/markiyanprokhasko / facebook.com/antarctic2019
Фото: Маркіян Прохасько / facebook.com/markiyanprokhasko / facebook.com/antarctic2019

– Розкажи, що надихнуло тебе поїхати в Антарктиду, звідки така ідея?

– Антарктида мене зацікавила ще у школі, а може навіть і раніше. Завжди любив розглядати карти і цікавився географією. Років п’ять чи шість тому виникло особливе бажання та інтерес потрапити в Антарктиду. До того ж, я тоді навчався у Школі журналістики УКУ, тому зрозумів, що потрібно написати книгу про цю подорож. Бо це важкодоступний континент. Вирішив: якщо побуваю там, а моїм ремеслом є ділитися інформацією, то гріх би було не написати книгу. Рік тому змінився керівник Національного антарктичного наукового центру, було призначено Євгена Дикого. Читаючи і переглядаючи інтерв’ю з ним, у мене виникло враження, що він новаторський чоловік, відкритий до нових ідей. Я знайшов його контакти у колег журналістів і запитав, чи зможу пожити на станції, щоб написати книгу, якщо сам туди доберуся? І він погодився. Також переговорив з видавництвом, яке зголосилося видати мою майбутню книгу. Це «Видавництво Старого Лева» з яким я вже співпрацював раніше. Тоді почалася підготовка та збір коштів. Це все відбулося дуже швидко, чотири місяці часу було, щоб встигнути потрапити до станції, поки там літній період.

– До речі, у скільки тобі обійшлася ця подорож?

– Дуже приблизно така подорож обходиться на суму близько десяти тисяч доларів. У моєму випадку, це кошти спонсорів та меценатів, людей, які повірили у мене і зробили вклад у можливість створення книжки про єдину українську станцію в Антарктиді.

Про що буде твоя книжка і коли її можна буде прочитати?

– Це буде книга про українських науковців, їх дослідження, роботу, життя, про Антарктиду, мої враження від подорожі, синтез багатьох аспектів, але акцент все таки буде на вчених. Вона з’явиться на початку наступного року, коли відзначатимуть двохсотріччя відкриття Антарктиди.

– Чи важко було добратися так далеко?

 

– Звісно, адже дорога зі Львова до Ушуаї (Аргентина), яке вважається найпівденнішим містом світу – це 14,5 тис. км. А звідти ще треба плисти від тижня до двох на туристичній яхті, щоб добратися на станцію «Академік Вернадський». Це справжня пригода. До речі, туризм в Ушуаї за останні десять років дуже активізувався і місто за короткий час виросло вдвічі. Зокрема за рахунок кораблів, лайнерів, яхт, які возять туристів в Антарктиду. Це має як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, світ більше інтересу проявляє до цього континенту, але з іншого – людина залишає свій негативний слід на території, яка позбавлена антропогенного впливу. Я говорю про забруднення від кораблів, ймовірну шкоду природі і так далі.

– Зрозуміло, то які твої враження від побаченого? Чи дійсно це місце є «сніговою пустелею»?

 

– Знаєш, теж мав таку думку, що це більшою мірою «снігова пустеля», але коли приїздиш в Антарктиду, то бачиш, що тварин і рослин, які там живуть, значно більше, ніж здавалося на початку. Крім пінгвінів і морських леопардів, можна побачити також морських котиків, а також різноманітних підводних мешканців, наприклад, павуків, їжаків та морських зірок, які перебували у акваріумах дослідників. Так, дерев там нема, але ростуть мохи, однак дуже повільно. Десятки років може пройти, щоб якийсь мох чи лишайник заполонив площу у кілька метрів. Важливо зауважити, що українська станція знаходиться у Західній Антарктиді, де тепліша погода і кращі умови для життя. Також спостерігається тенденція до потепління, однак цікавий факт, що у Східній Антарктиді, навпаки, збільшується кількість снігу і стає холодніше.

Фото: Маркіян Прохасько / facebook.com/markiyanprokhasko / facebook.com/antarctic2019
Фото: Маркіян Прохасько / facebook.com/markiyanprokhasko / facebook.com/antarctic2019

– А кита бачив?

– Кита теж бачив і зняв на камеру як він хвостом змахує. Також бачив, як заганяє планктон і пащами його хапає. Та навіть відео не передає того неймовірного враження, особливо, коли кит пропливає під човном. Одним словом в Антарктиді більше тварин, ніж сподівався побачити. Також птахів багато є. Але в Антарктиді всього два види рослин, не мохів чи лишайників, а, власне, рослин. Ці рослини також зустрічаються у Латинській Америці. Колись це був один континент і питання полягає у тому, чому лише ці два види рослин адаптувалися до життя в Антарктиді? Українські вчені також шукають відповідь на це питання і мають свої цікаві гіпотези, проводять експерименти та дослідження. Розгадка цієї таємниці дозволить краще зрозуміти історію розвитку континентів. В Антарктиді науки дуже переплетені, вчені пов’язані спільною роботою, тому використовують міждисциплінарний підхід, бо відкриття в одній сфері часто допомагає в інших.

– То який режим роботи на станції «Академік Вернадський»?

Фото: Маркіян Прохасько / facebook.com/markiyanprokhasko / facebook.com/antarctic2019
Фото: Маркіян Прохасько / facebook.com/markiyanprokhasko / facebook.com/antarctic2019

– На станції цілий рік перебуває 12 осіб, з них 5 людей, які забезпечують життєдіяльність станції – кухар, механік, адміністратор зв’язку, лікар, дизеліст-електрик та 7 науковців: біологи, геофізики, метеорологи. Впродовж року вони роблять постійні спостереження. Збирають матеріали. Наприклад, на цій станції британці відкрили озонову діру і одна з умов передачі українцям була така, що ми продовжуємо спостереження за станом озонового шару нашої планети.

Власне режим на станції залежить від того, чим ти займаєшся. Скажемо, озонометрист кожної години має робити такі і такі заміри. Все чітко. Дизеліст немає такого завдання, він раз на якийсь час перевіряє дизелі, перемикає дизелі. Біологи, якщо погана погода, то, умовно кажучи, цілий день сидять в офісі, роблять справи всередині станції. Їм важливо збирати зразки, а це можна робити у сприятливу погоду. На станції є свої правила безпеки. Коли хтось йде за межі станції, то завжди пише куди. Бо, якщо хтось не повернеться і не буде відповідати на виклики по радіо, то за годину після цього його почнуть шукати. Але, на щастя, таких випадків не було.

Крім цих круглорічних експедицій є також сезонні, на якій я і побував. Саме на станції я мешкав місяць. Там, але також і на яхті виникали два протилежні відчуття: був наче між тюрмою та абсолютною свободою. Бо з одного боку, ти тут, на яхті чи на острові, і подітися не можеш нікуди, якби раптом захотів. Крім того, ти мешкаєш в обмеженому просторі. Цього року була дуже велика сезонна експедиція, у час мого перебування всіх нас разом було 37 людей. З іншого боку, мандрівка на край світу, морські плавання і причетність до чогось неймовірного, дарують ту неймовірну свободу.

– 37 – це дійсно багато людей. А станція розрахована на таку кількість?

– Так, це багато людей, адже на станції були проведені ремонті роботи вперше за весь той час, відколи «Академік Вернадський» у розпорядженні України. Але треба розуміти, що коли відбувається ротація команди, то у цей період завжди є 24 особи. З зимівниками, які покидають станцію, їдуть також сезонники, а цього року ще додаткова інженерно-технічна група. Тож станція може прийняти достатню кількість людей.

– Ти був на станції у період виборів президента Україна. Голосував там?

– Так, мене зареєстрували напередодні, коли було зрозуміло, що буду голосувати в Антарктиді. «Академік Вернадський» є не типовою дільницею, і голосування там має особливості. На станцію не доправляють справжніх бюлетенів, а лиш роздруковуються. Але також призначається комісія, щоб волевиявлення було відповідно до всіх правил.

Фото: Маркіян Прохасько / facebook.com/markiyanprokhasko / facebook.com/antarctic2019
Фото: Маркіян Прохасько / facebook.com/markiyanprokhasko / facebook.com/antarctic2019

– До речі, знаю, що ти не єдиний серед візитерів, хто цього сезону побував на станції «Академік Вернадський». Також був львів’янин Андрій Мочурад із оператором Віктором-Миколою Гаврилюком. На скільки знаю, вони знімали документальний фільм, але прочитав, що Андрій збирається також написати свою книжку про Антарктиду. Як ти ставишся до цього, можливо, вбачаєш у ньому конкурента?

– Я не знав що він їде. Андрій Мочурад перший мене знайшов, зателефонував мені і сказав, що він перетинався із керівником Національного антарктичного наукового центру і пропонував свою ідею. Тобто ні я про подорож Мочурада не знав, ні він про мою. Тому це чиста випадковість, що ми обоє зі схожими ідеями потрапили у той самий час на станцію. Щодо конкуренції, то я такої зі свого боку не мав. Думаю, у кожного свій погляд. На скільки знаю, то першочергово Андрій казав, що планує знімати кіно. Потім вже виникла, а можливо і раніше була, однак спершу не озвучена ідея про написання книжки. На скільки мені відомо, фокус його книги буде інший, ніж мій. Моя мета популяризувати Антарктиду. Але я не вважаю, що це лише моя тема і ніхто не може писати про цей континент. Ні, я зацікавлений, щоб про Антарктиду писали і відкривали нові аспекти.

– Зрозуміло, то якими дослідженнями займаються наші вчені? Чи зробили вони якісь світові відкриття? Багатьох людей цікавить доцільність витрачання грошей на станцію «Академік Вернадський». Що ти про це думаєш?

Фото: Маркіян Прохасько / facebook.com/markiyanprokhasko / facebook.com/antarctic2019
Фото: Маркіян Прохасько / facebook.com/markiyanprokhasko / facebook.com/antarctic2019

– Є багато цікавих досліджень українських вчених. Був разом з двома біологами, які міряли глибини акваторії. Це дає можливість робити припущення, які тварини і рослини можуть там жити. У свою чергу – це корисна інформація для геофізиків. Проводяться морські експедиції. Також станція займається проектом по дослідженню клімату. Десять чи більше спеціальних метеостанцій поза базою «Академік Вернадський» досліджують клімат: вологість, вітер, температуру. Це дозволяє робити точне погодне мапування, сумарний аналіз і пошук закономірностей. Крім того, на станції «Академік Вернадський» метеостанція працює постійно. В Антарктиді таких метеостанцій приблизно десять, відповідно значення кожної є важливим. Якщо забрати одну, то похибка зростає. Кожна станція має свою цінність, вкладає лепту у дослідження клімату в цілому світі.

В Антарктиді багато видів ще не відкриті й не описані, особливо під водою. Якщо не помиляюся, то українські біологи знайшли новий вид моху. Також дізнався про нашого вченого, який описав кілька нових підводних видів. Можливо, наші дослідження не такі масштабні, як деяких інших країн. Однак, з іншого боку, багато кого ми мабуть і випереджаємо. Не кажу вже про те, що не аж так багато держав мають станції в Антарктиді. Тож свою станцію треба цінувати. Бо у нас іншої нема, і треба берегти те, що є. Це вклад українських вчених у науку, престиж країни, перспективи. Якщо говорити про прагматичні докази, то наявність станції дозволяє країні мати квоти на вилов морепродуктів у Південному океані, який омиває Антарктиду. Антарктида є нічиєю, тому її долю вирішує світова співдружність. Країни, у яких є антарктичні станції, мають право вирішувати, що робити із цілим континентом у майбутньому. Можливо, будуть, наприклад, дозволи на видобуток корисних копалин, хоча зараз така діяльність заборонена.

Фото: Маркіян Прохасько / facebook.com/markiyanprokhasko / facebook.com/antarctic2019
Фото: Маркіян Прохасько / facebook.com/markiyanprokhasko / facebook.com/antarctic2019

– А який зв’язок на станції? Є можливість дзвонити рідним?

– В Антарктиді супутниковий зв’язок, який є досить дорогим. Якщо не помиляюся, то є лише два оператори, які дають такий зв’язок по всьому світі і у тому числі в Антарктиді. Звідти я виходив на зв’язок через wi-fi. А з яхти – через супутниковий телефон. Хвилина розмови може коштувати два долари. Часом зв’язку не було, бо погодні умови могли перешкоджати.

– Враховуючи, що зв’язок, простір та кількість людей – все це обмежене, то чи можна сказати, що життя на станції нагадує монастир?

– Ні, у сезонний період такого я не відчув. Це дуже атмосферне місце. Крім робочих зон, дослідники також мають кімнату для дозвілля, де є можливість зіграти більярд чи у дарц, ну і чай-каву попити. Це місце на станції – бар «Фарадей». Я вже згадував, що було багато людей, всі дуже різні та цікаві, було з ким поспілкуватися. Тому, ні, на жаль чи на щастя, це не монастир, бо забагато різноманіття (усміхається – ред.). На станції присутнє світське часопроведення. Однак я можу судити лише про сезон, коли там багато людей, а не коли 12 осіб сидить цілий рік, бо це велика різниця. Можливо, поталанить ще одного разу потрапити на станцію і провести більше часу, щоб краще зрозуміти антарктичне життя і побачити ті зміни, які відбуваються на континенті.

Фото: Маркіян Прохасько / facebook.com/markiyanprokhasko / facebook.com/antarctic2019
Фото: Маркіян Прохасько / facebook.com/markiyanprokhasko / facebook.com/antarctic2019

Читайте також: Тест: Що ми знаємо про Антарктиду?

Розмовляв Юра Мартинович,
ІА ZIK

 

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-06-20 07:56 :46