Новини » Суспільство 23 травня, 2019, 13:25
Сім років тому не стало патріарха українського музейництва – Бориса Возницького
Борис Возницький. Фото: kray.org.ua
Борис Возницький. Фото: kray.org.ua

23 травня 2012, в автокатастрофі між селами Куровичі та Печенія Золочівського району Львівської області, загинув директор Львівської галереї мистецтв, академік Української академії мистецтв, Герой України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, заслужений працівник культури України та Польщі, президент Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM) Борис Возницький.

Керуючи Львівською галереєю мистецтв протягом 50 років (1965-2012 рр. – майже половину її історії), «ангел-охоронець української культури» збільшив її колекцію з 11 тисяч до 60 тисяч творів мистецтва.

Екс-директор Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького Лариса Разінкова-Возницька, донька Бориса Григоровича, такими словами коротко охарактеризувала його внесок у збереження національної культури:

«Ось тільки невеликий перелік діяльності Бориса Возницького: створив найбільший музей в Україні, який містить сімнадцять окремих музейних відділів та заповідників, реставрація та концепція експозиції Олеського, Золочівського, Жовківського (відділу галереї) замків. Концепція експозиції Підгорецького замку з представленням оригіналів, відкриттям відділу археологічних знахідок давнього городища Пліснеська, відтворенням старого планування залів. Продумав та створив паркову систему в Олеському та Золочівському замках. Відродив садибу Маркіяна Шашкевича в Підлиссі та створив з Романом Лубківським музей «Русалка Дністрова». У с. Руда створив музей гетьмана Івана Виговського. В Олеському замку експозицію гаварецької кераміки. В приміщеннях монастиря Капуцинів у Олеську створено унікальні в Україні, єдині студійні фондосховища. В підвальних приміщеннях зібрав по фрагментах кам’яні надгробки XVI-XVIII ст., які є також винятковою експозицією. Добився передачі музею Палацу Потоцьких у Львові та разом з Галиною Дергачовою створив експозицію творів європейського мистецтва XІV-XVIII ст. Там відкрив каплицю, яку присвятив «Львівській Богородиці», іконі XIV ст. У 1965 році з Володимиром Овсійчуком відкрив сміливу на той час виставку «Львівський портрет», і хоча цензура заборонила показ цієї виставки, експонував її у напівпідвальних приміщеннях галереї. Відродив П’ятничанську вежу – XIV ст., музеєфікував каплицю Боїмів. Зібрав з нуля стародруки, українські книжки та створив Музей книги. Врятував частину античних скульптур з палацу Лянскоронських у Старому Роздолі. Борис Возницький врятував скульптури Йогана Пінзеля та досліджував його творчість впродовж п’ятдесяти років, надрукував декілька монографій».

За безцінну працю Борис Возницький був удостоєний багатьох нагород та відзнак: Герой України (2005), лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1990), заслужений працівник культури України та Польщі, кавалер Ордену за заслуги, почесний громадянин п’яти міст, почесний доктор наук та академік. Однак нагороди для цієї скромної від природи людини і водночас велета духу не були метою. Сенсом його життя були слова, які викарбували на його могильній плиті: «Рятування національної спадщини для мого життя – це призначення згори».

Світла та вічна пам’ять.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-06-16 08:32 :39