Новини » Суспільство 19 травня, 2019, 14:12
Відновити не можна закрити в Україні видавничу справу і редагування
Фото з відкритих джерел
Фото з відкритих джерел

До того як книга потрапить в руки читача, вона проходить непростий видавничий шлях, на якому нею опікуються редактор, літредактор, коректор, дизайнер, верстальник тощо. Від цілої низки фахівців залежить, наскільки якісною буде книга. Редакторів різних видів літератури донедавна готували у багатьох вишах України, зокрема, і в Українській академії друкарства. Але три роки тому спеціальність «видавнича справа і редагування» ліквідували, тепер її нема у переліку спеціальностей, який затверджує Кабмін. Важко було у це повірити, але – факт: нашій державі, яка начебто визначилася із зовнішньополітичним курсом у бік Європи, де редакторів шанують у книговидавничій галузі, ця професія не потрібна.

Фахівці з галузі в Україні били на сполох і продовжують це робити, вони вважають, якщо спеціальність «видавнича справа і редагування» не відновлять найближчим часом, то через десять років це матиме катастрофічні наслідки для книговидавничої галузі загалом. Треба додати, і для Української держави, зокрема.

Нещодавно про проблему нестачі фахових редакторів зазначила українська поетеса, дитяча письменниця, головна редакторка і співзасновниця «Видавництва Старого Лева», перекладачка, співачка, громадський діяч, членкиня Українського ПЕН Маряна Савка в інтерв’ю для IA ZIK.

Більш розлого і гостро вона висловилася з цієї наболілої проблеми в авторській колонці для Opinion. На її думку, вилучення спеціальності видавнича справа і редагування з навчальних програм – це приниження фаху і престижу викладачів, які кілька десятиліть готували для книжкової галузі фахівців.

«Не можна замінити цю спеціальність медіакомунікаціями і журналістикою, бо це різні речі. Книжковому ринку потрібні власне редактори, високопрофесійні, обізнані в усіх нюансах видавничої справи, редактори, які мають власну думку й опираються на отримані, досить специфічні знання», – вважає Мар’яна Савка.

Проректор з навчально-педагогічної роботи Української академії друкарства Ярослав Угрин підтвердив, – три роки тому в рамках освітньої реформи в Україні було скорочено низку спеціальностей і, зокрема, «видавничу справу і редагування», «рекламу та зв’язки з громадськістю». Залишилася галузь знань «журналістика» і спеціальність «журналістика».

Ярослав Угрин зазначив, що вони зверталися в Комітет з питань науки і освіти Верховної Ради України, до різних гілок влади, щоб відновити попередній перелік спеціальностей, але наразі їм не йдуть назустріч. Відтак науковці не лише Української академії друкарства, а й багатьох вищих навчальних закладів України, де була вилучена ця спеціальність, продовжують боротися. «Щоб не втратити спеціальність «видавнича справа і редагування», ми акредитуємо науково-освітні програми в рамках спеціальності «журналістика». Акредитували вже на магістратуру програму «Видавнича справа і редагування та медіакомунікації». Крім того, буде ще програма «редагування медіаконтенту». Зараз триває процес акредитації таких бакалаврських програм», – сказав Ярослав Угрин.

В Українській академії друкарства редакторську спеціальність рятують завдяки освітній програмі, яку запропонувало Міністерство освіти і науки. А ще проводять щорічну олімпіаду зі спеціальності «видавнича справа і редагування», у якій беруть участь студенти з різних вищих навчальних закладів України.

Професор, доктор філологічних наук, завідувач кафедри медіа комунікацій Української академії друкарства Надія Зелінська вважає ліквідацію спеціальності «видавнича справа і редагування» фатальною помилкою. Вона розповіла, що у 2015 році брала участь у розширеному засіданні комітету з освіти і науки Верховної Ради України, де говорила, що не можна ліквідовувати цю спеціальність. «Але нас проігнорували, ми і далі залишилися журналістикою. І те, що зараз акредитовуємо освітні програми – це вихід з ситуації, але не вирішення проблеми. Якщо у виші не «світиться» спеціальність, вважайте, – її немає, – хто буде розбиратися, які у журналістиці є програми. Це призвело до того, що в деяких навчальних закладах цю спеціальність взагалі прикрили. Стійкі залишилися, але статус спеціальності і статус освітньої програми – це дві різні речі. На початку лютого 2019 року ми знову подавали запит і пакет документів для відновлення спеціальності у Комітет з освіти і науки Верховної Ради України», – зазначила Надія Зелінська.

Про особливості запропонованої вишам заміни спеціальності «видавнича справа і редагування» на освітню програму Надія Зелінська сказала таке: «Здавалося б, що нічого страшного в цьому нема, але при цьому упускався з уваги один дуже пікантний момент – державне замовлення, а відтак, всі кошти, які надходять на утримання студентів, викладачів тощо, формуються під спеціальність, а не під освітні програми. Відповідно, як ми стали освітньою програмою, то сховалися в затінку журналістики, що для нашої спеціальності у її первісному вигляді – катастрофа. Журналістів у Львові готують декілька вишів, які мають досвід і авторитет, сформовані наукові школи. Природно, якщо людина хоче йти на журналістику, то вона радше піде у Львівський національний університет ім. І. Франка. До нас завжди йшли саме на видавничу справу, позаяк ми вважалися найстарішим і найавторитетнішим закладом, який готує саме таких фахівців. Якщо ми зараз припинимо готувати видавців, редакторів, то потім, коли схаменемося, через 10 років, буде вже пізно. Все у світі йде вперед, цю прогалину нічим заповнити не можна, тож знову будемо починати все з нуля. Зараз ще можна відновити, ще не втрачені позиції. В цьому році випускаємо бакалаврів з видавничої справи і редагування. І це останній випуск за цією спеціальністю. А далі буде «журналістика» та дрібненькими літерами – «освітня програма з видавничої справи і редагування». І навчання за цією освітньою програмою студенти оплачуватимуть самостійно».

Парадоксально, що ліквідували спеціальність саме зараз, коли в Україні почав розвиватися книжковий ринок і видавнича галузь, – вважає Надія Зелінська. «20 років тому ринок був не доповнений, були претензії до видавничої продукції, але зараз ми бачимо, що зростає інтерес до галузі і вона активно розвивається не лише в Україні, а й виходить на закордон. Зростає кількість суб’єктів видавничої справи. Якщо за радянських часів було до 30 видавництв, то зараз їх близько семи тисяч. І вони потребують фахівців з видавничої справи і редагування. Якщо ми зараз ще трохи помовчимо і будемо жити в тіні журналістики, то просто зникнемо. Зараз люди потребують якісної книжки, яку може підготувати лише фахівець. Макулатура виникає тому, що бракує фахових редакторів», – наголосила Надія Зелінська і додала: «Всі люблять говорити про необхідність ін’єкцій в духовну сферу, про те, що потрібно її розвивати, спрямовувати тощо. А що краще, ніж книжковий ринок, взагалі, дає уявлення про стан суспільної свідомості? Дуже прикро, що люди, які мали б усвідомлювати важливість цієї галузі, знехтували нею. Існує розподіл функцій між усіма сегментами інформаційного ринку, соціальні мережі чи будь-який блог не можуть виконати того, що може книжка».

Директор видавництва «Аверс» Галина Гнидюк також підтвердила, що зараз дійсно бракує фахових редакторів. «Багато людей з філологічною освітою почали займатися редагуванням. Але треба дуже багато над собою працювати, щоб досягнути потрібного для редагування рівня. Це катастрофа, що закрили цю спеціальність. Редагування – це глибокий процес: треба вивчити структуру книги, зв’язати фактичний, ілюстративний матеріал. Зараз знайти доброго редактора проблемно. Хто ліквідував цю спеціальність, просто не обізнаний з важливістю такого фаху. Нам взагалі зараз треба добре думати над тим, що видавати, як видавати. Якщо ми хочемо, щоб книжка була якісним продуктом, то треба вирішувати цю проблему», – сказала Галина Гнидюк.

Директор Інституту книги Олександра Коваль вважає, що у нас катастрофа з професіоналами не лише у видавничій, а й в багатьох інших галузях. «Бачу проблему насамперед в тому, що погано функціонує система середньої освіти. Є маленька надія, що це покращиться з введенням програми «Нова українська школа». Хочу наголосити на важливості читання в процесі початкової і середньої освіти. Справа в тому, що українська школа не розвиває в дітях навичок і потреби в читанні, і це означає, що їм дуже складно опанувати будь-яку спеціальність. Проблема з редакторами виникає через те, що ліквідована ця спеціальність у вищих навчальних закладах. Проте редактор і коректор – це люди, які повинні володіти грамотою, досконало знати правопис, і не тільки – вони повинні добре розуміти сенс написаного. На жаль, серед молоді щораз рідше зустрічаю подібні навики: як правило, мало хто може осилити речення, в якому більше трьох слів. Це сумно. Український інститут книги, звісно, підтримує зусилля університетів, щоб спеціальність редагування була відновлена», – сказала Олександра Коваль.

З усього сказаного фахівцями вимальовується сумна картина. Змінити ситуацію може Міністерство освіти і науки України та Кабінет Міністрів України. Українська академія друкарства подала пакет документів для відновлення спеціальності «видавнича справа і редагування» у Комітет з освіти і науки Верховної Ради України. IA ZIK також надішле запит у Міністерство освіти і науки України. Хочеться отримати відповідь, чому Міністерство вважає, що в Україні не потрібна така професія як редактор? Куди ж тоді ведуть українців – у цивілізований світ чи у світ папуасів?

Підготувала Галина Палажій,
IA ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-06-20 07:56 :28