Новини » Політика 16 травня, 2019, 10:09
Майже політик: що відомо про Святослава Вакарчука і які його шанси
Святослав Вакарчук. Фото: Марієнко Андрій/УНІАН
Святослав Вакарчук. Фото: Марієнко Андрій/УНІАН

Результати президентських виборів показали: в Україні зараз є великий запит на нові обличчя у владі, навіть як що це «непрофесійні» політики. Заскочити у цей вагон все збирається й збирається рок-музикант Святослав Вакарчук, для якого, втім, цей похід у політику буде не першим.

За даними ЗМІ, 16 травня очікується його офіційна заява про участь у парламентських виборах. А наразі ІА ZIK пропонує згадати, що відомо про Вакарчука із відкритих джерел, а також ознайомитись з думками експертів про те, від чого залежатимуть його шанси як політика.

Музика і наука

Святослав Вакарчук народився у Львові. Його батько – фізик, екс-ректор Львівського національного університету ім. І. Франка, екс-міністр освіти Іван Вакарчук.

У 1991–1996 роках Святослав навчався на фізичному факультеті ЛНУ (спеціалізація – теоретична фізика). Друга вища освіта – економіст-міжнародник. 1996 – вступив до аспірантури на кафедрі теоретичної фізики того ж університету.

Із 1994 року – вокаліст, автор більшості текстів та музики і незмінний лідер одного з найпопулярніших українських гуртів «Океан Ельзи».

У 2009 захистив дисертацію на звання кандидата фізико-математичних наук в Інституті фізики конденсованих систем НАН України. Тема роботи – «Суперсиметрія електрона в магнітному полі».

Вільно володіє українською, польською, англійською, російською мовами.

Громадянська позиція і перший похід у парламент

Святослав Вакарчук відомий своєю активною громадянською позицією. У 2004 брав активну участь у Помаранчевій революції, виступав на концертах на підтримку Ющенка на Майдані Незалежності. Заснував благодійний фонд «Люди майбутнього».

30 вересня 2007 року балотувався на позачергових виборах до Верховної Ради України під 15-м номером у списку пропрезидентського блоку «Наша Україна – Народна самооборона». 23 листопада 2007 року набув депутатських повноважень.

Був членом Комітету ВРУ з питань свободи слова та інформації, а також членом груп з міжпарламентських зв’язків.

За час своєї каденції не подав жодного законопроекту. Його авторству належать лише дві поправки.

Народним депутатом Святослав Вакарчук пробув трохи більше як рік – 16 грудня 2008 року добровільно склав депутатські повноваження. «Знав, що у Верховній Раді відбуваються складні політичні процеси. Але те, що робиться в цьому скликанні, є боротьбою заради боротьби – й усе, – пояснював тоді він свою позицію. – У таких умовах не хочу продовжувати політичну діяльність. Я не наймався блокувати трибуну й забирати картки».

Вакарчук не залишився осторонь і Революції Гідності. 22 січня 2014 року закликав Віктора Януковича зупинити кровопролиття. Також був на Майдані у ключові моменти.

 

Під час концерту НСК «Олімпійський» 24 серпня 2018 р. він закликав звільнити українського режисера Олега Сенцова, а також присвятив пісню українським політв’язням Кремля.

Також у період після Євромайдану Вакарчук навчався у Стенфордському університеті за Програмою підготовки нових українських лідерів.

Нові політичні плани

Перед цьогорічними президентськими виборами інтригував натяками про свою активну участь у політичному житті країни. «Я в грі, і ви дізнаєтеся більше найближчим часом. Я хотів би привести в українську політику якомога більше нових облич. Влада як така мене не цікавить», – заявляв він 22 січня 2019.

Однак 28 січня офіційно повідомив, що не братиме участі у виборах президента.

Напередодні виборів Святослав Вакарчук оприлюднив звернення, в якому закликав громадян України з максимальною відповідальністю підійти до вибору глави держави на наступні п’ять років і голосувати 31 березня не «по приколу».

 

У новому своєму зверненні між першим і другим туром Вакарчук закликав виборців не дати «підмінити зміст формою» і вимагати від кандидатів у президенти конкретних відповідей на запитання, якою вони бачать Україну через п’ять років.

 

У травні ж з’явилася інформація, що Святослав Вакарчук має намір взяти участь у майбутніх парламентських виборах і активно готується до них, проводячи політичні консультації.

За інформацією ЗМІ, до найближчого політичного оточення Вакарчука входять екс-заступниця міністра економіки Юлія Клименко, колишній виконавчий директор антикорупційної організації Transparency International Ukraine Ярослав Юрчишин і експерт зі зв’язків стратегічної групи радників при Кабінеті Міністрів Ярослав Железняк.
 

Вікторія Подгорна, політолог, директор Міжнародного центру стратегічної політики:

– Перед президентськими виборами була велика ніша для таких кандидатів, як Вакарчук. Але тоді він насправді втратив шанс стати тим самим новим кандидатом і замість нього з’явився Зеленський. Ми бачили, що коли Вакарчук почав коливатися, то втратив підтримку багатьох людей, які розраховували на нього саме як на антисистемного кандидата.

Думаю, що тепер він буде більш рішучий, братиме участь у парламентських виборах. Але питання, чи буде в нього власна партія, чи він піде в партії, які зараз формуються. Є декілька нових проектів, наприклад, «Люди важливі», «Однодумці». Чи ввійде він у ці політичні проекти, чи інтегрує свою команду, якщо вона в нього є? Успіх залежатиме від того, чи може Вакарчук очолити рух нових політичних сил, які виступають на спільних цінностях європейського вибору.

А потрапити у парламент він завжди зможе, будь-яка політична сила залюбки візьме його у список, але чи потрібно йому повторювати історію з «Нашою Україною», яка в нього була після Помаранчевої революції?

Ці сили, які я згадала, формуються з людей, що були на Майдані, з громадських активістів. В принципі, це нові люди, більшість з яких не були в політиці. Інше питання, чи зможуть вони взагалі опанувати суспільну думку, тому що суспільство хоче не просто нових, воно хоче антисистемних. Треба розуміти, що голосування на президентських виборах фактично було протестом і знаком, що треба змінювати принципи політики і змінювати політичні партії, які не виконують функції представництва.

Якщо це про нових політиків йдеться, то їм, перш за все, треба будувати партії іншого типу, ніж ті, які зараз існують. На скільки вдасться це зробити цим громадським активістам, я не зовсім впевнена. Як показав досвід Майдану, вони фактично всю владу і можливості віддали діючим політичним силам. Я говорила в 2014 і повторюю зараз, що це була велика помилка не робити тоді партію Майдану. Але, мабуть, вони були не здатні.

У нас влаштована так звана політична економіка, коли фінансування політичних партій здійснюють олігархи. І, звичайно, дуже важко позбутися впливу таких олігархічних груп, які, очевидно, будуть намагатися впливати на нові політичні проекти. Я помітила вже наприкінці кампанії, що Вакарчук трохи схилився на бік Петра Порошенка. Не бачу сенсу в цьому, тому що в Порошенка є своє ядро електорату – 25%. Насправді було би краще, якби Порошенко пішов і на цій ніші залишився Вакарчук. Це було б справді оновлення політичних еліт. Однак Порошенко не та людина, яка поступиться владою. Тому Вакарчук може стати альтернативою для тих виборців, які сьогодні вибрали Порошенка за дефіцитом інших кандидатів. І це для країни було б дуже добре.

Але Вакарчуку треба демонструвати лідерські якості і здатність очолювати процес.
 

Олексій Гарань, професор політології Києво-Могилянської академії Науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи»:

– З одного боку, ми бачимо, що особистий рейтинг Вакарчука сильно впав. Він занадто довго тягнув зі своїм визначенням у ході президентської кампанії, поводив себе невпевнено і в результаті втратив велику частину рейтингу. Зараз він оголошує про похід на парламентські вибори. Він може спробувати створити ліберально-реформістську силу, але тут треба розуміти, що конкуренція у цій ніші дуже велика. Він буде грати на полі постмайданного державницького електорату, де вже дуже багато політичних сил. Тут буде і Порошенко, і Тимошенко, і Гриценко, і Смешко та інші.

Зараз є ліберальні реформатори в різних силах. І, знову ж таки, постає питання: проект Вакарчука дробитиме електорат чи буде об’єднувати? Це дуже важливо. Якщо йому вдасться виступити об’єднавчою силою, тоді це цікаво і матиме перспективи.

Результат буде залежати як від самого Вакарчука, так і від тих сил, яких умовно можна назвати націонал-демократичні ліберальні реформатори. Поки що вся історія після Майдану 2014 року показувала, що вони, на жаль, не здатні об’єднуватися.

Крім того, нам важливо зрозуміти, звідки візьмуться фінанси на кампанію Вакарчука, хто його підтримає, які медійні ресурси розкручуватимуть, якою буде його платформа.

На щастя, про Вакарчука ми знаємо трохи більше, ніж про Зеленського, і, в принципі, його патріотична державницька позиція давно відома. Але, тим не менше, будуть поставати ті самі питання: хто буде в його команді і хто буде його орієнтувати з тих або інших питань?

Варто додати, що на відміну від Зеленського, який одразу потрапив на посаду президента, не маючи парламентського досвіду, Вакарчук іде в парламент. Це трохи інше, тому що в парламенті він матиме можливість і самому вчитися, і показати, на що він і його команда здатні. Тобто це насправді нормальний варіант становлення політичної сили.
 

Сергій Таран, директор Міжнародного інституту демократії:

– Електоральний запит на нових політиків є, і думаю, що він вкотре буде виражатися у парламентській кампанії. Вакарчук сприймається як новий, тому шанси у нього є. Але дуже багато залежатиме від команди, яку ми не знаємо, від позиціонування, яке ми не знаємо, від питань, пов’язаних із фінансуванням кампанії, від медіаресурсу. Тому ці невідомі не дозволяють зараз говорити, як ці шанси будуть реалізовані.

Ще один невідомий фактор – які ще нові проекти також працюватимуть на потенційному електоральному полі Вакарчука. Тому коли ми знатимемо відповіді на ці питання, тоді стане зрозуміло, наскільки успішною може виявитися його виборча кампанія.

У деяких регіонах Вакарчук буде сприйматися як альтернатива Зеленському. Можливо, найбільше в Центральній Україні це може стати проблемою для Зеленського.

Після останніх президентських виборів було би дуже необачно стверджувати, що в нас потрібне якесь особливе позиціонування чи біографія, щоб виграти кампанію. Думаю, що позиціонування Вакарчука цілком лягає в той формат політики, як її уявляють собі українці. І це найголовніше. Тому, в принципі, не має значення, що він музикант. Важливо те, що громадяни сприймають його як політика, який на щось спроможний. Тому в цьому сенсі шанси для нього відкриваються. Але наскільки це буде ефективно в парламенті – вже інше питання. Але це вже буде після виборів.
 

Підготувала Тетяна Штифурко,
ІА ZIK

Читайте більше новин на тему: Святослав Вакарчук

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-05-20 20:15 :27