Новини » Політика 14 травня, 2019, 10:11
Пострадянський чоловік: Пітер Померанцев – про феномен Зеленського
Джерело: dubikvit.livejournal.com
Джерело: dubikvit.livejournal.com

Відомий британський журналіст та спеціаліст з медіа в сучасній Росії Пітер Померанцев припускає, що привабливість Зеленського частково полягає в тому, що він пропонує людям, які все ще відчувають себе близькими до радянської та російської поп-культури, шлях до Європи.

Пітер Померанцев у статті виданню The American Interest порівнює серіал «Слуга народу» з радянськими фільмами 1970-х років, герої яких частіше всього були скромними, втомленими від життя людьми, що шукали іскри справжніх цінностей, таких як дружбу, вірність, любов, у дещо цинічному холодному світі.

Персонаж Зеленського, шкільний вчитель Голобородько, пише Померанцев, є архетипом людини 1970-х років: дружина покинула його; він живе зі своїми батьками у традиційній радянській квартирі; персонажі комунального дворику, здається, що приїхали з самого знімального майданчика Мосфільму.

Занурившись у цинізм високої політики, Голобородько, який є втіленням радянського чоловіка, намагається зберегти свої цінності у жорстокому світі. Його провідниками є великі історичні діячі, які радять йому, як слід вчинити в тій чи іншій ситуації, такі як Плутарх та Авраам Лінкольн. Вони в основному походять з західного канону демократичних героїв (українські історичні герої з’являються лише наприкінці 2-го сезону). Таким чином, позитивна частина радянської культурної спадщини поєднана з прагненням до управління у західному стилі та глобальної історії.

Як зазначив український філософ Володимир Єрмоленко, привабливість Зеленського частково полягає у тому, що він пропонує людям, які все ще відчувають себе близькими до радянської та російської поп-культури, шлях, щоб стати політично європейськими. І це приваблює багатьох. Починаючи з 1991 року, головний шлях України до Європи полягав у постколоніальній українській ідентичності, що, подібно до багатьох національно-визвольних проектів XIX-го та XX-го століття, була заснована на мові та спогадах про мучеників, що пожертвували собою в ім’я незалежності. Тобто, це підхід, який Петро Порошенко спробував втілити у своєму передвиборчому гаслі: «Армія, мова, віра». Натомість, Зеленський стверджує, що можна бути «європейським», зберігаючи атрибути пізньої радянської культури.

Слід зазначити, що цей підхід може не вельми сподобатися тим, хто протягом століть ризикував, жертвував та спрямовував свої зусилля на проект національного визволення України. Проте, це також потенційно підриває путінську модель російського світу, адже передбачає поєднання позитивних моментів радянської культури з прагненням до демократії. Великі радянські фільми кінця 1970-х років все ще транслюються як на російських, так і російськомовних телеканалах у пострадянському просторі. Вони викликають прагнення до цінностей у цьому такому цинічному світі. Транслюючи їх разом з путінською ультрапропагандою, Кремлю вдалося використати ностальгію за старими добрими радянськими фільмами з геополітичними амбіціями.

У цьому уся майстерність Кремля: поєднання цинізму великої сили та її емоційною критикою. Вона може резонувати і в інших країнах, колись колонізованих Москвою, де велика частина російськомовного населення опинилася втягненою у місцеві проекти національного визволення. Померанцев у статті виданню The Atlantic наводить приклад своїх знайомих латишів та естонців з «російської меншини», які у політичному плані повністю віддані своїм балтійським країнам, проте, відчувають себе відірваними у культурному плані. Вони не бажають бути частиною «русского мира» Путіна, проте, також не в змозі адаптуватися до постійних проектів національного визволення. Це виклик, який створює покоління дуже цікавих письменників та поетів, які займаються питанням того, як бути одночасно латишем, естонцем, росіянином та європейцем у більш ненав’язливому значенні, ніж Зеленський.

Померанцев аж ніяк не коментує політики Зеленського, яка, як він зазначає, є вельми непрозорою. Адже, як зазначає автор статті, хоч новообраний президент України і говорить про «боротьбу з корупцією», поки не зрозуміло, чи це є частиною заклику до більш широких реформ, чи фактично скасуванням тих, що вже відбулися та за які народ України заплатив занадто високу ціну. Померанцев у статті виданню The Atlantic звертає увагу на те, що більшість експертів побоюються, що Зеленський – це чергове прикриття для чергового клану, який прагне експлуатувати країну.

Підготувала Оксана Вергелес,
для ІА ZIK

Читайте більше новин на тему: Володимир Зеленський

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-05-19 13:43 :42