Новини » Суспільство 13 травня, 2019, 11:42
Ірена Яросевич-Андерс: Як львівська джаз-діва стала «першою леді польської діаспори»
ZIK
ZIK

Українську співачку Ірену Яросевич називали польською джаз-дівою та кінозіркою. Вона пройшла шлях від вокалістки у вигнанні до першої леді польської еміграції і стала дружиною генерала польської армії.

Журналісти проекту «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» на телеканалі ZIK у фільмі «Ірена Богданська» зібрали найрезонансніші факти з життя джаз-діви, яка намагалась приховувала своє українське коріння.

Наприкінці 30-х років ХХ століття у полонізованому Львові капела Леоніда Яблонського «Ябцьо-джаз» повернула моду на українську музику. Їхнє танго «Прийде ще час» за популярністю порівнювали із «Гуцулкою Ксенею». Єдиною жінкою у колективі була Ірена Яросевич на прізвисько «Рена».

Капела Яблонського розпалася з початком Другої світової. Композитор та акордеоніст Богдан Весоловський переїхав до Хуста творити Карпатську Україну, виконавець та композитор Степан Гумінілович подався в ОУН, а сам Яблонський мігрував до Чехії.

Тікаючи від нацистів із Польщі до вже радянського Львова переїхала майже вся єврейська творча інтелігенція. Так при обласній філармонії створюється гурт «Теа-джаз», солісткою якого стає Ірена Яросевич.

У 1941-му з пропагандистською метою «Тео-джаз» відправляють на тривалі гастролі Радянським союзом. Ірена, щоб не псувати репутацію батькові-священику, бере псевдонім на честь першого кохання із «Ябця-джазу» Богдана Веселовського і стає Ренатою Богданською.

Німецько-радянська фаза війни застала «Теа-джаз» у Челябінську. Союзу тоді було вже не до музики – артисти жили у вагоні для худоби, а воду отримували з розтопленого снігу. Щоб заробити на їжу, гастролювали таборами й колгоспами.

Ірені довелось виміняти мамину шубу на шматок сала. За цей час Львів захопили нацисти, тож, попри скруту, повертатись гурту уже було нікуди.

Восени 1941-го артисти опинились в Середній Азії. Там приєднались до військового оркестру «Польська парада» армії Владислава Андерсона.

Коли 18 травня 1944 армія Андерсона прорвала лінію німецьких укріплень на горі Монте-Кассино і ввійшла в Рим, член «Польської паради» Фелікс Конарський написав пісню «Червоні маки на Монте-Касіно», яку виконала Рената. Співачка стала символом польського героїзму. 

Після завершення війни, Рената Богданська залишилась в Італії, знялась у двох фільмах – італійському «Незнайомий із Сан Марино» та польському «Велика дорога», де, фактично, зіграла саму себе – співачку польської армії, яка застрягла в Італії.

Серед польських мігрантів Ірена не «світила» своє українське походження – її брати воювали в УПА, були знайомі з Бандерою та Шухевичем.

Однак саме генерал Андерс, який на той час мав близькі стосунки з Ренатою, не дозволив передати до СРСР військових дивізії СС «Галичина» – їх інтернували і перекинули на Захід.

У 1948 року Рената вийшла заміж за Андерса із яким прожила 20 років.

Комуністичний уряд позбавив генерала громадянства за антирадянську позицію – тож повертатись до Польщі було вже неможливо. Подружжя оселилось у Лондоні, де уже Ірену Андерс називали «першою леді польської діаспори». Там вона не сходила зі сцени та записувала власні платівки.

Лише у 1970-х роках, після смерті чоловіка, Ірена знову почала співати українською мовою, записала альбом «Мрії» та кілька разів відвідувала Львів.

У 2007 році колишній польський президент Лех Качинський нагородив співачку зі Львові Орденом відродження Польщі.

Ірена Андерс померла 29 листопада 2010 року. Її поховали в Італії, на цвинтарі Монте-Кассіно поруч з чоловіком та польськими вояками, загиблими у 1944 році.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-05-26 11:57 :12