Новини » Політика 8 травня, 2019, 12:09
Брудна нафта: Як санкції та бажання помсти спричинили найбільшу техногенну катастрофу Росії
Фото: Getty Images/Global Images Ukraine
Фото: Getty Images/Global Images Ukraine

Наприкінці квітня у Росії сталася подія, яку вже встигли назвати найбільшою техногенною катастрофою у нафтовій промисловості Росії. Йдеться про те, що у нафтопровід «Дружба» потрапила нафта, забруднена хлором, а це десятки тисяч кілометрів труби по всій Європі. Вміст небезпечної речовини у продукті переважає припустиму норму у сотні разів.

Першою на сполох забила Білорусь, де з ладу вийшов нафтопереробний завод. Така ж доля може чекати усіх споживачів забрудненої нафти, а також весь нафтопровід. Зараз відбір нафти закрили в Україні, Угорщині, Словаччині, Польщі та Білорусі. Споживачі відкрили свої стратегічні запаси та терміново налагоджують альтернативне постачання продукції. Декілька заводів у Європі закрились або перейшли на мінімальний режим роботи. Збитки обраховуються сотнями мільйонів доларів, і це ще не остаточні цифри. Ціна нафти впала, також значно знизився її видобуток у Росії. У Європу пішла альтернативна нафта з Перської затоки та США. Вирішенням проблеми може бути реверс нафти назад у Росію та відбір її за допомогою залізниці. На це потрібно мінімум півроку та колосальні ресурси. Основною причиною інциденту експерти вважають санкції, але є припущення, що «брудною» нафтою у Росії мали намір вплинути на переговори з Україною та Білоруссю, оскільки якраз погрози у їх бік лунали напередодні подій.

Про це тепер лише починають говорити вголос, хоча офіційної реакції від державних установ поки обмаль.

Журналісти ІА ZIK зібрали попередні висновки експертів щодо перебігу подій, їх імовірні причини та наслідки.

Перебіг найбільшої техногенної катастрофи у нафтовій промисловості Росії описав на своїй Фейсбук-сторінці блогер Іван Лютий:

Хронологія розвитку подій

18 квітня керівник уряду РФ Дмитро Медвєдєв заявив про припинення постачання нафти в Україну.

21 квітня в Білорусі заявили про низьку якість російської нафти, але транзит не припинили. Москва звинуватила Мінськ у шантажі та брехні, а ще – у бажанні виторгувати збільшення тарифу за транзит.

22 квітня польський оператор трубопроводів PERN заявив, що зафіксував погіршення якості російської нафти, що надходить з території Білорусі нафтопроводом «Дружба». PERN повідомив про цей випадок польські і німецькі НПЗ.

23 квітня, незважаючи на заяви Медвєдєва про заборону транспортування через українську гілку НП «Дружба», транзит продовжувався. В Білорусі зупинилися нафтопереробні заводи.

25 квітня Польща зупинила транзит нафти з Росії.

26 квітня транзит зупинила Словаччина, Угорщина та Україна. Росія заявила, що це тимчасові труднощі і чиста нафта надійде вже наступного дня.

27 квітня Путін заявив, що забруднення нафти – це диверсія і звинуватив у цьому підприємство з Самари. ФСБ почала шукати диверсантів.

28 квітня з’ясувалося, що замість нафти з свердловин в трубопровід потрапила рідина з хлором, яку закачують в свердловини для підняття нафти на поверхню. Тобто родовища майже вичерпані.

29 квітня на тлі скандалу з російською нафтою зі США надходять цікаві новини. Трамп покінчив з нафтовим союзом Росії і ОПЕК. Ціни на нафту впали на 4% менше ніж за добу. (російську та іранську нафту почали заміщати саудівці та США).

Наприкінці квітня один з найбільших у світі нафтотрейдерів, швейцарсько-нідерландська компанія Vitol відмовилася приймати нафту з Росії. Оскільки трубопровід, що йде з Унечі по території РФ до балтійського порту Усть-Луга в Ленінградській області також заповнився брудною нафтою. Це відгалуження від «Дружби» було запущене в 2012 році і отримало назву Балтійська трубопровідна система-2 (БТС-2). Трубопровід проклали для того, щоб не було необхідності експортувати нафту морським шляхом через закордонні порти (в Литві і Латвії). З Усть-Луги танкери йдуть в різні країни ЄС, але перш за все – в Нідерланди.

2 травня Чехія та Угорщина відкрила свої нафтові резерви, якими заміщали поставки з Росії. У Європі припинили відбирати російську нафту, відмовились від контрактів з Росією та стратегічного партнерства у цій сфері.

3 травня агентство Reuters дізналося про звернення «Транснефть» до російських нафтових компаній з проханням скоротити видобуток нафти, адже зараз вони замість нафти качають хлориди. Повідомляється, що «Транснефть» направила прохання скоротити видобуток нафти на 900 тисяч тонн (10% від усього видобутку) в термін до 7 травня. Нагадаємо, на сьогоднішній день Росія також недопоставила КНР 400 млн тонн якісної нафти.

5 травня чиста нафта надійшла в Білорусь, що було підтверджено в концерні «Белнафтохім».

P.S. Для довідки. Зараз Україна посідає 50 місце в світі за запасами нафти – 390 млн барелів. У 2018 вперше за тривалий час видобуток виріс на 5,3% до 1,511 млн тонн.

Деякі аспекти найбільшої техногенної катастрофи в історії нафтової промисловості Росії розкрили журналісти DW з посиланням на публікації Reuters.

Джерело: dw.com
Джерело: dw.com

Скільки брудної нафти у трубах Східної Європи?

Як що на території Росії і в її близькому зарубіжжі російська державна компанія «Транснефть», схоже, добилася перших успіхів при ліквідації наслідків найбільшої техногенної аварії в своїй історії, проте в далекому зарубіжжі проблеми продовжують наростати. Адже задіяти свої стратегічні запаси нафти довелося урядам відразу кількох держав: Польщі, Словаччини, Угорщини і Чехії.

Агентство Reuters стверджує, що в трубопровідну систему «Дружба» могли потрапити близько 5 млн тонн, або приблизно 37 млн ​​барелів, нафти, забрудненої органічними хлоридами. Нафтові компанії використовують їх для збільшення видобутку з родовищ, що виснажуються, але потім повинні неодмінно відокремлювати від кінцевої продукції.

Названа Reuters цифра становить приблизно місячну потужність нафтопроводу. Російська сторона власних даних не публікує. У будь-якому випадку ясно: дуже великі обсяги неочищеної нафти лежать зараз мертвим вантажем в трубах по всій Східній і Центральній Європі (Білорусь, Польща, Україна, Словаччина, Чехія, Угорщина, до Німеччини вони не дійшли), і поки зовсім не ясно, що з ними робити і хто буде оплачувати необхідні роботи.

Пріоритет Москви: очищення ділянки до Білорусі та нафтового терміналу Усть-Луга поблизу Санкт-Петербурга

Москва і Мінськ насамперед зосередилися на прочищення ділянки нафтопроводу «Дружба» від російського міста Унеча до білоруського Мозиря і відновлення поставок кондиційної нафти на Мозирський нафтопереробний завод – один з двох НПЗ в країні (другий знаходиться в Новополоцьку). Для Білорусі вкрай важливо, щоб він зміг якомога швидше знову запрацювати на повну потужність: експорт бензину та інших нафтопродуктів забезпечує їй левову частку валютних надходжень.

Іншим пріоритетом для Москви стало якнайшвидше прочищення трубопроводу, що йде з Унечі російською територією до балтійського порту Усть-Луга в Ленінградській області. Це відгалуження від «Дружби» зроблено в 2012 році, воно отримало назву Балтійська трубопровідна система-2 (БТС-2).

Ця система також виявилася забрудненою. За даними Reuters (інші західні агентства поки не дуже зацікавилися проблемами нафтопроводу «Дружба»), найбільший в світі нафтотрейдер, швейцарсько-нідерландська компанія Vitol в кінці квітня відмовилася приймати нафту з Усть-Луги, після чого російський порт був на добу закритий. Але потім його роботу було відновлено.

Щоби врятувати частину контрактів, Росія «бадяжить» брудну нафту з чистою у Новоросійську

Reuters стверджує, що з моменту виявлення сильного забруднення російської нафти (замість максимально допустимих 10 одиниць концентрація хлоридів коливалася в діапазоні 80-330 одиниць) Усть-Лугу покинули як мінімум 10 танкерів.

Фактичним підтвердженням того, що з цього порту йшли і продовжують йти поставки некондиційного сировини, є повідомлення міністерства енергетики РФ від 29 квітня, яке цитує агентство «Інтерфакс»: «Нормалізація якісних характеристик нафти, що надходить в порт Усть-Луга, очікується 7 травня». Втім, цілком може бути, що на експортному терміналі брудна нафта розбавлялася чистою із резервуарів.

Саме до такої технології компанія «Транснефть» вдається в Новоросійську, про що глава компанії Микола Токарєв повідомив президенту РФ Володимиру Путіну 30 квітня (цитата з офіційного сайту Кремля): «Додатково залізниця сприяє у вивезенні некондиційної нафти з території Білорусії, потім ми її будемо компаундувати, тобто підмішувати з нормальною нафтою вже в Новоросійську і далі реалізовувати».

Що буде з брудною нафтою у нафтопроводі по цілій Європі

Поки не буде очищено польську ділянку «Дружби», а це близько 700 кілометрів, цей трубопровід можна буде використовувати для поставок до Німеччини, а вона – третій за величиною покупець російської нафти у світі.

Як повідомило агентство Reuters 3 травня з посиланням на нафтотрейдерів, НПЗ французького концерну Total в східнонімецькому місті Лойна, що переробляв в день 240 000 барелів російської нафти, вже нібито скоротив виробництво на 30 %. Сам концерн наразі від коментарів утримується, що частково може бути пов’язане зі строгими правилами публікації важливих повідомлень біржовими компаніями.

Однак, якщо на одному з великих європейських заводів концерну Total, дійсно, почалися перебої, то довго замовчувати про це він, знову ж таки через строгі правила інформування акціонерів, не зможе, і повинен виступити з офіційним повідомленням.

Своєю чергою прес-служба PCK в Шведті, другого східнонімецького НПЗ, що залежить від поставок по «Дружбі», ще 26 квітня повідомила німецьким ЗМІ: у цього заводу, який і без того працює лише на третину своєї потужності через плановий ремонт, є запаси нафти на десять днів. Виходить, що найближчим часом вони будуть витрачені.

Очистка нафтопроводу з допомогою реверсу може тривати не менше як шість місяців

Об’єднання підприємств нафтопереробної промисловості 2 травня дало зрозуміти, що два його члена вже перейнялися поставками нафти по морю. Мова, мабуть, йде про імпорт через німецький порт Росток, з’єднаний трубопроводами з НПЗ в Шведті та Лойна. Втім, нафту можна було б качати і з польського порту Гданськ, який в Плоцьку недалеко від Варшави з’єднаний трубою з «Дружбою».

Питання тільки в тому, як далеко брудна нафту зайшла на захід на польській ділянці «Дружби». Якщо вона наблизилася до кордону Німеччини, то спочатку треба буде очистити ділянку Плоцьк-Шведт. Але як пише Reuters, вже розглядається варіант видавлювання некондиційного сировини реверсом, назад в Білорусь, звідки «Транснефть» її вивозила б в залізничних цистернах в той же Новоросійськ.

Але це означало б припинення російського експорту по «Дружбі» в Польщу й Німеччину на кілька місяців – і через низьку швидкість руху нафти, і через обмежену кількість вагонів в Росії, тим більше якщо мова дійсно йде про 5 мільйонів тонн. А втрата на багато місяців такого важливого транспортного каналу не може не спричинити за собою перегляду російських експортних і макроекономічних прогнозів на 2019 рік. І може стати серйозним ударом по ослабленій економіці транзитної країни – Білорусі.

Брудна нафта, яка паралізувала трубопровід «Дружба», дорого обійдеться російській скарбниці і посилить в ЄС сумніви в надійності РФ як постачальника енергоресурсів, вважає економічний оглядач Deutsche Welle Андрій Гурков.

Росія пішла на довгі травневі свята, залишивши посеред Центральної Європи свою заражену нафтову голку. У нафтопровід «Дружба», а це не одна труба, а ціла транспортна система для доставки російської нафти в півдюжини країн Євросоюзу, на території РФ потрапили органічні хлориди.

Тому наприкінці квітня ця заражена транспортна система зупинилась. Її зупинила не Російська державна компанія-монополіст «Транснефть», що відправила за кордон бракований товар, а її зарубіжні клієнти – білоруські, українські, польські та словацькі оператори магістральних нафтопроводів. Паралізованою виявилася і найважливіша труба в цій системі – та, якою російську нафту качають у Польщу й Німеччину. А це п’ятий і третій за розмірами ринки збуту для головного експортного товару РФ.

Сталася техногенна аварія міжнародного масштабу

Якщо Росія «сидить на нафтовій голці», як деякі люблять висловлюватися, то даної конкретної «голкою» вона зараз користуватися не може. І, що найголовніше, ще довго не зможе. Під самі свята, 30 квітня, агентства почали цитувати представника білоруської компанії «Белнефтехим», який заявив, що «повне відновлення зажадає декількох місяців напруженої роботи», а «Російські залізниці» повідомили, що уклали з «Транснефтью» договір про перевезення нафти в цистернах по маршруту «Дружби» протягом травня з можливістю продовження контракту ще на 6 місяців.

Загалом, сталася техногенна аварія міжнародного масштабу з важко передбачуваними поки фінансовими і іміджевими втратами для Росії. У Кремлі серйозність ситуації, схоже, усвідомили. Якщо перші дні проблемою займався в основному віце-прем’єр РФ Дмитро Козак, оптимістично відрапортувавши про намір повністю відновити стабільну роботу всього нафтопроводу протягом двох тижнів, то тепер питання взяв на контроль Володимир Путін. 30 квітня він зловісно тихим голосом влаштував в телеефірі рознос главі «Транснафти» Миколі Токарєву.

Гнів президента РФ можна зрозуміти: йдеться про основу основ сьогоднішньої російської економіки – експорті енергоносіїв. Вийшов з ладу один з основних каналів цього експорту. За це доведеться розплачуватися.

Більше за всіх постраждала Білорусь

Причому справа тут не тільки і навіть не стільки в проблемах з Білоруссю. Російські ЗМІ поки концентруються в основному на цій темі, що почасти зрозуміло: саме західний сусід Росії, сильно залежить, як від поставок російської нафти на два своїх нафтопереробні заводи-експортера, так і від її транзиту, отож найбільше постраждав від забруднення «Дружби».

Мінськ вже оцінив збиток в 100 мільйонів доларів. Насправді збитки можуть виявитися куди більш серйозними: упущена вигода і витрати на подолання наслідків аварії здатні реально похитнути і без того ослаблену білоруську економіку. Особливо якщо російська сторона відмовиться від компенсацій або буде тягнути з їх виплатою. Тут чимало потенціалу для серйозного погіршення двосторонніх політичних відносин, і так досить напружених останнім часом.

Які проблеми чекають Росію на ринку Євросоюзу

Одне слово, підвищена увага до білоруського аспекту забруднення «Дружби» цілком виправдана. Однак найбільш масштабні коротко- і довгострокові проблеми чекають Росію все ж на ринку Євросоюзу: там вона заробляє незрівнянно більші суми, ніж в Білорусі, там і потенційні втрати набагато вищі.

По-перше, треба щось робити з тією брудною нафтою, яка не дійшла до Німеччини, але виявилася, наприклад, на території Польщі. Хто заплатить за трудомісткий процес її витіснення з труб, за її очищення, за можливі ремонтні роботи? Треба думати, Варшава виставить рахунок Росії. Хто за все це платитиме? Російські платники податків, тому що з маленького підприємства в Самарській області, яке нібито в усьому винне, взяти буде точно нічого.

По-друге, залізничні цистерни (незавантажених танкерів на ринку мало) не здатні повністю замінити потужний нафтопровід з північним і південним відгалуженнями, так що експорт російської нафти в такі країни ЄС, як Німеччина і Польща, а також Словаччина, Чехія та Угорщина, на певний час неминуче впаде.

Це обернеться в 2019 році скороченням доходів російських нафтових компаній і скарбниці РФ. До того ж, екстрена переорієнтація експорту на залізницю спричинить за собою додаткові витрати, які доведеться, мабуть, покривати з державної кишені (або бюджетів держкомпаній).

Претензії з боку України

До слова, суттєві матеріальні претензії у зв’язку з усуненням наслідків аварії на своїй ділянці нафтопроводу може пред’явити і Україна. У будь-якому разі Київ, який, як ми знаємо, готовий подавати позови в міжнародний арбітраж, отримав зараз додатковий важіль тиску на Москву, причому сталося це в ситуації, коли оперативного вирішення вимагає питання про продовження газового транзиту.

Небезпечний прецедент для іміджу експортера енергоносіїв

По-третє, і це найголовніше: те, що сталося, завдасть дуже серйозного іміджевого удару російській нафтовій і в цілому енергетичній галузі. Причому в той самий момент, коли Росія, зіткнувшись в ЄС з наполегливим опором своєму газопроводу «Північний потік-2», усіма силами прагне переконати європейців у тому, що вона є надійним постачальником енергоресурсів і здатна забезпечити їх енергетичну безпеку.

Справа в тому, що західний, європейський бізнес мислить прецедентами. Коли, наприклад, інвестор щось будує, він закладає в проект відомі на даний момент ризики. Якщо в цій місцевості ніколи не було, скажімо, землетрусів, то він цю загрозу і не враховує. Але варто лише один раз зафіксувати навіть ледве помітні підземні поштовхи, як солідний бізнес починає інакше будувати і інакше страхувати ризики.

Трубопровід «Дружба» «переживає» найпотужніше технологічний «землетрус»: з’ясувалося, що його вміст може виявитися небезпечно брудним. Цей прецедент запам’ятають всі закордонні клієнти російських нафтових компаній. Відтепер імпортерам по волі-неволі доведеться більш обережно ставитися до поставок з Росії. Вони активніше будуть шукати альтернативи. І вони вже точно не захочуть платити за російську нафту занадто дорого – швидше наполегливіше будуть вимагати знижок. Адже мало що з нею дорогою може статись...

Росія, як Венесуела: високі технології не розвиваються при авторитарних режимах

Неякісна російська нафта, яка потрапила в нафтопровід «Дружба», свідчить про низький рівень технологій в РФ. Таку думку в ефірі радіостанції «Ехо Москви» висловила 27 квітня російський публіцист Юлія Латиніна. Подаємо цитату мовою оригіналу, зважаючи на барвистість фразеологізмів:

«Это все-таки какая-то чистая Венесуэла. Там, если помните, нефтедобыча тоже стремится постоянно к нулю, отключается электричество, и все это происходит отнюдь не по вине кровавых пиндосов, а все это происходит из-за всеобщего падения уровня экономического интеллекта в стране. И вот понятно, что у нас, в России, не растут высокие технологии, потому что… ну, не растут бананы на Северном полюсе. Не растут высокие технологии при авторитарных режимах, тем более таких, в которых вверх специально подымаются всякие мизулины и милоновы (Елена Мизулина является членом Совета Федерации РФ, Виталий Милонов – депутатом Госдумы РФ). Но тем не менее, как-то наше правительство обычно исходило из идеи о том, что уж нефть-то мы сможем качать», – сказала она.

За словами публіциста, виявилося, що Росія і не лише нафту може качати, «особенно если речь идет о достаточно сложных методах добычи».

«Закачать в трубу, грубо говоря, царскую водку в таком количестве, чтобы остановить поставки в Белоруссию, Украину, Словакию, Польшу, Германию, – это, конечно, надо суметь. Понятно, что выход будет такой же, что и в Венесуэле. Конечно, во всем надо обвинять проклятых вредителей, что «Транснефть» уже и делает. Еще проще сразу обвинять колдунов и ввести в Уголовный кодекс статью про колдовство и говорить в следующий раз, что нефть заколдовали», – вважає публіцист.

Імовірні причини виникнення проблеми

Як повідомляє видання Росбалт, опитані журналістами експерти зазначили, що скандал навколо нафти стався саме в період напружених відносин між Росією і Білорусією. Окрім цього, Москва націлена «на дестабілізацію нафтового ринку України», натякаючи на рішення заборонити експорт в Україну нафти та вугілля.

Зовсім не виключено, що Росія таким чином мала намір «провчити» незговірливих білорусів та українців, однак сама потрапила у свою ж пастку.

Не виключено, що до ситуації доклався також вплив секторальних санкцій, які призвели до того, що високотехнологічне обладнання виходить з ладу, а замінити його немає можливості – от десь і прорвалась неочищена належним чином нафта.

Іншою причиною виникнення проблеми є виснаження родовищ та ускладнена розробка нових, що також виникло як наслідок впливу санкцій.

Замість висновку:

  • обсяг забрудненої нафти – 5 млн тонн, або 37 млн ​​барелів
  • Попередні збитки РФ $ 9 млрд
  • Замість максимально допустимих 10 одиниць забруднення нафти хлоридами їх концентрація коливалася в діапазоні 80-330 одиниць
  • Фактично весь нафтопровід «Дружба» у Східній і Центральній Європі (Білорусь, Польща, Україна, Словаччина, Чехія, Угорщина) наповнений забрудненою нафтою.
  • У Росії скоротили видобуток на 10%
  • Вартість нафти на ринку впала на 5%
  • Росія ще раз підтвердила, що вона не є надійним постачальником енергоресурсів у Європу, а відповідно цей ринок займають постачальники з Перської затоки та США.

Нафта породила режим Путіна – нафта його і вб’є.

Аналітична група ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-05-22 21:37 :39