Мале руйнує велике, або Що відбувається після виборів
Оксана Думанська
письменниця, перекладач

В останніх епізодах вистави «Джалапіта» до головного персонажа підходить тендітне дівча з вимогою: посунься! Воно всіма силами намагається забрати стільця з-під доброго Джалапіти, який прагнув ощасливити людей, але так і не догодив. Він не дається, кажучи, що в такому разі завалиться світобудова… «Все одно посунься!» – вигукує дівча голосом сварливої жінки.

«Дорога світобудово, витримай, не завалися від нерозумного рішення дівчиська!» – хотілося гукнути із залу.

«Шатать власть», «посунути стару еліту», «змінити покоління застарілих політиків», «проголосувати за нове» – це все може руйнівним чином позначитися на державі, якщо просто вигукувати «посунься!» та забирати стільця. А як на ньому всидіти?

Усе, що відбувається після оголошення результату виборів, схоже на цей епізод. По-перше, ми спостерігаємо якраз брак нових людей – все якісь уже пожовані політичними поголосами, правдивою інформацією та ін. По-друге, метушня в запровадженні змін все більше підтверджує, що «каманда» жила в паралельному світі і не знає ні пам’ятних дат, ні змін в адмініструванні, тому, як написав один мудрий чоловік, незабаром «запровадить» своє «Prozoro». По-третє, вже все викрилося про овець і вовків, як і тимчасовий патріотизм олігарха. І хто вівці?!

Посіяти розбрат через невдоволення дуже просто. Ми це спостерігаємо. На багатьох уже напала сверблячка й далі «валити Пороха» – і от уже бачимо кепкування з перезавантаження, коли шаржовано подано одні й ті ж обличчя, щоб уже й на виборах до Верховної Ради поріділи ряди прихильників. Так що землетрус триває. Світобудова хитається. Мовний закон оприявнив усю демократичність народних обранців та їхніх «гордонів», яким насправді нема діла до України – вони хочуть тривалості «братерства», коли один брат у зашморгу, а другий розкошує.

Заспокійливі репліки, що Україна всьому світу довела свою демократичність, бо ж вибори минули без особливих ексцесів, можливо, й годяться для того сегменту нинішнього соціуму, що переживає радість і гіркоту перемоги, проте породжує й питання, промовлене колись Тарасом Бульбою – і що, синку, помогли тобі твої ляхи?

Взяти владу «по приколу» можна, але хіба хтось із тих, що «шухерили» аналізами й стадіонами, уявляв рівень системного управління державою?! Ніхто! І це видно об’єктивам фотокамер, що зафіксували «нові» обличчя на зустрічі зі спікером ВР та представниками фракцій… А що вже казати про зміну локації для президентської бюрократії – більше зайнятися нічим?!

Так от, народе, треба плекати покоління нової політичної і державницької зміни, а не погоджуватися на першого-ліпшого кролика з циліндра ілюзіоніста. І починати треба з освіти, бо вся державницька ідеологія завершується одним пафосним уроком першого вересня. Тоді років за п’ятдесят, можливо, ми сягнемо демократії вищого рівня, осмисленої хоча би. А зараз вона виглядає всього лиш погуком «посунься!»

«Мале руйнує велике», – казав мудрий Джалапіта.

Читайте більше новин на тему: Вибори-2019

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-06-26 07:34 :40