Новини » Світ 6 травня, 2019, 10:39
Як одна з найбільш корумпованих у світі країн бореться з політичною корупцією
Фото: EPA/MAST IRHAM
Фото: EPA/MAST IRHAM

Політична корупція стала звичним явищем у багатьох країнах світу. І її майже не можливо контролювати. Найбільші порушники частіше за все є одними з найвпливовіших фігур у своїй громаді. Багато поліцейських, прокурорів та суддів зазвичай зобов’язані їм своїми посадами. Це гостра проблема, що існує навіть у країнах з добре розвиненими демократичними інституціями. То яким же ж чином подолати її?

Відповідь на це запитання пропонує видання The Atlantic.

Протягом десятиліть корупція в Індонезії нагадувала вологість повітря: вона існувала завжди та усюди. У першому рейтингу сприйняття корупції 1995 року, складеному Transparency International, країна посіла останню сходинку. Минулоріч вона посіла 89-е місце у рейтингу з 180 країн. Звісно, їй далеко до Данії, яка очолила рейтинг, але й неблизько до Сомалі, яка потрапила на 180-е місце. Які ж уроки можна винести з досвіду Індонезії?

Коли правління багатолітнього диктатора Сухарто завершилося у 1998 році, він залишив у спадщину корупцію, яка пронизала усі верстви суспільства. За оцінками, за три десятиліття перебування на посаді він розікрав близько $35 млрд, отримавши титул найбільш корумпованого лідера у світі. Його приклад наслідували як міністри, так і патрульні. Поліція рідко бралася навіть за найбільш очевидні випадки хабарництва, і прокурори рідко розпочинали навіть найбільш виграшні справи.

Тоді, у 2002 році, в країні було створено Комісію з ліквідації корупції. Новий орган мав працювати паралельно з поліцією та генеральним прокурором. Йому було надано повноваження з проведення розслідування та переслідування будь-якого державного службовця за будь-який тип корупції.

Через декілька років нічим не примітний прокурор з маленького містечка, що розташоване у Центральній Яві, Фердіан Нугрохо зловив велику рибу на на ім’я Фуад Амін Імрон – регента району на острові Мадура, який привласнив понад $42 млн.

Фуад Амін – онук одного з найбільш шанованих мусульманських вчених. Його дід був духовним наставником засновника найбільшої ісламської організації світу. Люди не лише поважали його, але й боялися.

В Індонезії Мадура має репутацію, подібну до італійської Сицилії: люди там прямолінійні та готові розв’язати суперечку за допомогою насилля. Один працівник неурядової організації, який почав цікавитися справами регента, був розстріляний у 2015 році. Його вбивця походив з тієї ж політичної партії, що й регент, та, за словами Нугрохо, отримав лише шість місяців ув’язнення.

Протягом десятиліття всі в окрузі знали Фуад Аміна, чим він займається, та ніхто й слова не сказав центральній владі. Тільки після того, як регент пішов у відставку (звісно, передаючи повноваження своєму синові), хтось нарешті знайшов сміливість подзвонити на гарячу лінію Kомісії з ліквідації корупції. Фуад Амін був засуджений у 2017 році до 13 років ув’язнення, а його майно конфісковане.

Незважаючи на усі успіхи, антикорупційна робота залишається небезпечною. У весняний день 2017 року слідчий Комісії Новел Басведан повертався додому з мечеті, коли головоріз на мотоциклі бризнув йому в лице кислотою. Басведан вижив, проте, осліп на одне око. Поруч зі штаб-квартирою Комісії висить щит, на якому поруч із його зображенням йде підрахунок днів, годин, хвилин та секунд, які зловмисник залишається на волі. Цифра, що показує «дні» нещодавно досягла позначки 780. Повідомлення чітке: Kомісія може й не в змозі гарантувати безпеку свого персоналу, проте, не дозволить ігнорувати жертви, на які він іде.

Що ще може навчити Комісія? Нугрохо вказав на три фактори, які роблять його організацію більш ефективною, ніж багато інших. По-перше, її незалежність. «Ніхто не заважає нам, – сказав він. – Мені ніколи не казали полишити справу». По-друге, її надзвичайні повноваження. «Ми можемо братися за будь-яку справу без дозволу судді», – зазначив він.

Третій елемент – готовність Комісії переслідувати політиків. Індонезія має десять достатньо великих партій, щоб здобути місця у національному законодавчому органі, а також безліч малих. Більшість великих потрапили на радар Комісії.

Проте, для організації, яка відповідає за боротьбу з корупцією у країні, де вона широко поширена, Комісія не завжди виконує своє покликання. У 2010 році, наприклад, її голова був засуджений до 18 років в’язниці за наказ вбити ділового партнера, який шантажував його за позашлюбні відносини.

Більше того, 100-% рівень розкриття викликає безліч питань. Колишній чиновник заявив, що його справа була сфабрикована індонезійською розвідкою і що він був засуджений після того, як відмовився від вимоги судді про хабар. Чи у комісії такі хороші показники лише тому, що вона займається лише простими випадками? Можливо, вона ігнорує більш впливових осіб. Частково, проблема боротьби Індонезії з корупцією полягає у тому, що Сухарто ніколи не був ув’язнений (він помер у 2008 році). Важко подолати бюрократів нижчого рівня, залишаючи недоторканною верхівку.

Однак, найбільшим досягненням Комісії є те, що вона хоч якось притягає до відповідальності. За час існування агентства Індонезія щорічно піднімалася у рейтингу Transparency International.

Найбільший її виклик полягає у тому, щоб окреслити чітку межу між політичною корупцією та звичною політикою. Якщо толерувати політичну корупцію, то вона дуже швидко може увійти у норму. Індонезійська Комісія не є ідеальним вирішенням проблем корупції. Однак, вона надає уявлення про заходи, які допомагають боротися з «брудною політикою».

Підготувала Оксана Вергелес,
для ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-06-26 01:28 :19